5.2. Визначення вартості запозиченого капіталу як джерела засобів підприємства

У процесі своєї діяльності компанія використовує запозичені засоби.

А. Довготерміновий кредит від комерційних банків (у цьому випадку вартість запозиченого капіталу фактично дорівнює, іноді враховуючи вартість його залучення, відсотковій ставці з кредиту, відповідно скоригованої на податковий ефект, і визначається шляхом договірної угоди між кредитором та позичальником у кожному конкретному випадку окремо). З урахуванням цих положень вартість запозиченого капіталу у формі банківського кредиту визначається за такою формулою:

Якщо підприємство не несе додаткових витрат із залучення банківського кредиту або якщо вони не суттєві стосовно суми залучених засобів, то наведена формула оцінки вартості банківського кредиту використовується без її знаменника.

Порівняльне оцінювання вартості довготермінових банківських кредитів із різними розрахунковими схемами нарахування відсотків здійснюється за допомогою узагальнюючого показника, що отримав назву ефективної річної відсоткової ставки (ЕРВС), розрахунок якої здійснюється за такою формулою:               

Цей показник змінює фактичну ефективність вкладення капіталу, визначену з урахуванням кількості нарахувань за рік (чим більше значення т, тим вища вартість залученого кредиту).

Б. Випуск облігацій, що мають заданий термін погашення і номінальну відсоткову ставку. Вартість облігаційної позики (kоп) як джерела засобів підприємства можна розрахувати за такою формулою:           

В. Вартість фінансового лізингу (кфл) визначається на основі ставки лізингових платежів, що передбачає поступове повернення основної суми боргу (на основі норми річної амортиза¬ції засобів, залучених на умовах фінансового лізингу) та вартості безпосереднього обслуговування лізингового боргу. Вона розраховується за такою формулою:

Г. Вартість товарного (комерційного) кредиту оцінюється відносно двох форм його надання: • за кредитом у формі короткотермінової відстрочки платежу:            

5.3. Моделі визначення вартості власного (акціонерного) капіталу як джерела засобів підприємства

Вартість власного та акціонерного капіталу — це грошо­вий дохід, який бажають отримати власники простих акцій. Висловлюючись за реінвестування частини своїх прибутків, акціонери фактично вважають, що їх вилучення та вкладання в інші ринкові активи є більш вигідним. Виходячи з того, якою вихідною інформацією воло­діють експерти-аналітики, можна розрахувати вартість влас­ного капіталу як джерела засобів компанії за кількома моде­лями.

А. Згідно з моделлю прогнозованого зростання дивідендів вартість власного капіталу розраховується за формулою:

          У межах моделі зростання дивідендів при розрахунку вар­тості знову залученого (акціонерного) капіталу прийнято ви­користовувати таку формулу:

        Б. Згідно з ціновою моделлю капітальних активів (ЦМКА) вартість власного капіталу розраховується за формулою:

Детально з цією моделлю ми ознайомимося в окремій спе­ціально присвяченій цьому темі, тут лише зазначимо, що в цілому за ринком цінних паперів β-коефіцієнт дорівнює оди­ниці, причому більшість β-коефіцієнтів підприємств знаходить­ся в інтервалі від 0,5 до 2,0.

Так, β = 1 свідчить, що акції певної компанії мають середній ступінь ризику, який склався на ринку в цілому; (β < 1 — що цінні папери певної компанії менш ризикові, ніж у середньо­му на ринку (β = 0,5 свідчить, що певний цінний папір у два рази менш ризиковий, ніж у середньому на ринку; β = -0,5 — ризик дорівнює половині ринкового, напрям руху залежності доходів компанії протилежний ринковому); β > 1 — що цінні папери певної компанії більш ризикові, ніж у середньому на ринку; β_і = 2 — у два рази більш ризикові, ніж у середньому на ринку; β = 0 — що активи компанії абсолютно безризикові (таке становище бажане, але на практиці буває дуже рідко).

Використання моделі цінових капітальних вкладень най­більш поширено в умовах стабільної ринкової економіки за наявності великої кількості даних, що характеризують при­бутковість роботи підприємства.

Згідно з емпіричними дослідженнями основним джерелом фінансування капіталу підприємств є не зовнішні джерела, а нерозподілений прибуток, роль ринку капіталів як джерела за­собів для корпорацій значна лише в Сполучених Штатах Аме­рики та Великій Британії, а основним джерелом зовнішнього фінансування у більшості країн є банківська система.

В. Згідно з моделлю прибутку на акцію оцінка вартості влас­ного капіталу базується на показнику прибутку на акцію, а не на розмірі дивідендів.

Розрахунок вартості власного капіталу за цією моделлю здійснюється за формулою:

Багато інвесторів вважають, що саме показник прибутку на акцію відображає реальний дохід, що отримують акціонери. Оскільки один з основних показників ефективності та до­цільності здійснення інвестицій в акції більшість аналітиків розглядають показник чистого прибутку (після сплати податків та відсотків) у розрахунку на одну акцію. Досліджуються не лише величина прибутку, а й стабільність і темпи зростання цього показника.

Зазначимо також, що на основі показника чистого прибутку ґрунтується найбільш відомий та вживаний практиками кое­фіцієнт, що оцінює ефективність інвестицій, — відношення поточної ціни акції до обсягу чистого прибутку на одну ак­цію — так званий коефіцієнт Ц/П.

Порівняльний аналіз коефіцієнтів Ц/П є простим та ефек­тивним засобом для визначення неправильно оцінених акцій. Нагадаємо, для розвиненої еко­номіки середніми показниками можна вважати значення кое­фіцієнтів Ц/П в межах 7—9 у період спаду та 15—18 — у пе­ріод економічного піднесення. Економічний спад, пов'язаний із трансформацією економіки у пострадянських країнах, є однією з причин низьких показників Ц/П навіть для провідних та стійких підприємств.

Важливим фактором, що визначає вартість джерела засобів "прості акції", а відповідно, і коефіцієнт Ц/П, є також очіку­вані темпи зростання прибутків певного підприємства (чим вони вищі, тим вище значення Ц/П). Це особливо важливо для інвесторів, які розглядають доцільність здійснення довго­термінових вкладень капіталу.

Випадки недооціненості або переоціненості акції, а отже, і можливість отримання арбітражного прибутку певного підприємства пов'язані з такими спеціальними ситуаціями, як злит­тя та поглинання підприємств, їх реорганізація, процедура банкрутства та зміна структури капіталу підприємства.

Г. Вартість власного капіталу також можна розрахувати за моделлю "дохід на облігацію плюс премія за ризик". Для цьо­го аналітики, які не цілком впевнені у результатах, отриманих за моделлю ЦМКА, додають до відсоткової ставки на довготер­міновий борг, яким володіє компанія, премію за ризик.

Зрозуміло, що фірми з вищим ступенем ризику та з висо­кими відсотковими ставками з боргу будуть мати вищу вартість акціонерного капіталу.

Зазначимо, що потенційних іноземних інвесторів можна зацікавити вкладенням капіталу в підприємства України лише значною премією за ризик.

Дійсність така, що жодна з моделей не може абсолютно точно передбачити істинну вартість власного капіталу і, звичайно, всі моделі в підсумку приводять до різних результатів.