![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Тема 1. Сутність інвестиційного менеджменту
- •1.1. Поняття інвестицій та їх класифікація.
- •1.2. Зміст інвестиційної діяльності підприємства, сутність та стадії інвестиційного процесу
- •1.3. Мета, задачі, функції та механізм інвестиційного менеджменту
- •Тема 2. Методологічні засади інвестиційного менеджменту
- •2.1. Система управління інвестиційною діяльністю підприємства
- •2.2. Організаційне забезпечення інвестиційного менеджменту.
- •2.3. Інформаційне забезпечення інвестиційного менеджменту.
- •2.4. Сутність інвестиційного планування.
- •2.5. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства
- •2.6. Інвестиційний контроль і моніторинг інвестиційної діяльності підприємства
- •Тема 3. Формування інвестиційної стратегії підприємства
- •3.1. Поняття інвестиційної стратегії та її роль у розвитку підприємства.
- •3.2. Основні етапи формування інвестиційної стратегії підприємства.
- •Тема 4. Управління формуванням інвестиційних ресурсів підприємства
- •4.1. Поняття інвестиційних ресурсів та мета їх формування.
- •4.2. Стратегія формування інвестиційних ресурсів підприємства.
- •3. Страхова сума відшкодування збитків, викликаних втратою майна.
- •3. Цільовий державний кредит, спрямований на конкретний вид інвестування.
- •7. Кошти фізичних осіб.
- •6. Бюджетне фінансування.
- •Тема 5. Оптимізація структури джерел інвестиційних ресурсів підприємства
- •5.1. Особливості розрахунку та застосування середньозваженої вартості капіталу. Визначення ціни підприємства.
- •5.2. Визначення вартості запозиченого капіталу як джерела засобів підприємства
- •5.3. Моделі визначення вартості власного (акціонерного) капіталу як джерела засобів підприємства
- •5.4. Визначення вартості привілейованих акцій як джерела засобів підприємства
- •5.5. Поняття та розрахунок граничної вартості капіталу
- •Тема 6. Методи оцінки економічної ефективності реальних інвестиційних проектів
- •6.1. Концепція та методичний інструментарій оцінки вартості грошей в часі.
- •6.2. Оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів
- •Тема 7. Управління реальними інвестиційними проектами в умовах інфляції та невизначеності
- •7.1. Оцінювання економічної ефективності реальних інвестиційних проектів в умовах інфляції
- •7.2. Аналіз чутливості реагування інвестиційних проектів
- •7.3. Аналіз ефективності реальних інвестиційних проектів в умовах ризику
- •Тема 8. Оптимізація розподілу інвестицій за декількома проектами в умовах дефіциту фінансових ресурсів
- •8.1. Просторова оптимізація інвестиційних проектів
- •8.2. Часова оптимізація проектів, що піддаються подрібненню
- •Тема 9. Політика управління фінансовими інвестиціями та оцінка ефективності інвестування в окремі фінансові інструменти
- •9.1. Сутність і форми фінансових інвестицій підприємства
- •9.2. Політика управління фінансовими інвестиціями
- •9.3. Оцінка ефективності інвестування в окремі фінансові інструменти
- •Тема 10. Оцінка ризиків і ефективності управління інвестиційним портфелем
- •10.1. Ризик та дохідність вкладення окремих інвестицій індивідуальним інвестором на фінансовому ринку
- •10.2. Оцінювання ефективності управління інвестиційним портфелем
3. Страхова сума відшкодування збитків, викликаних втратою майна.
4. Раніше здійснені термінові фінансові вкладення, термін погашення яких закінчується в поточному періоді.
5. Реінвестована шляхом продажу частина основних засобів.
6. Іммобілізована в інвестиції частина надлишкових оборотних активів.
Друга група можливих інвестиційних ресурсів підприємства — позикові джерела, які в сучасній світовій практиці використовують насамперед для фінансування інвестиційних проектів з низьким ступенем ризику та чітко визначеними шляхами успішної реалізації проекту. До складу позикових джерел входять такі:
1. Довготермінові кредити банків та інших кредитних інститутів.
Останнім часом поряд з традиційними банківськими технологіями — кредитами — з'явилася нова форма — форфейтинг, яку використовують для фінансування насамперед спільних інвестиційних проектів, і фактично вона трансформує комерційний кредит у банківський.
Взагалі операція "а-форте" — це купівля у кредитора на безобіговій основі боргу, зазначеного в оборотному документі. Покупець (інвестор), який не має на момент укладання контракту необхідної суми фінансових засобів для оплати угоди з придбання певного об'єкта, виписує продавцю комплект векселів, загальна вартість яких дорівнює вартості об'єкта, що реалізується, з урахуванням відсотків за відстрочення платежу, тобто за наданий комерційний кредит. Терміни платежів за векселями рівномірно розподілені, зазвичай кожний вексель виписують на півроку.
Отриманий комплект векселів покупець враховує у банку без права обороту на себе і одразу отримує гроші за реалізований товар. Таким чином, комерційний кредит надає не сам продавець, а банк, який погодився врахувати комплект векселів і тим самим узяти весь ризик на себе. Купівля оборотного зобов'язання відбувається, як правило, зі знижкою. Проте форфейтинг для інвестора є відносно дорогою формою кредитування, оскільки кредит він отримує в кінцевому підсумку через посередника (банки). Механізм форфейтингу переважно використовується у двох видах операцій: експортних — з метою сприяння надходження наявних грошей експортерові, що надав кредит іноземному покупцеві, а також фінансових — з метою швидкої реалізації довготермінових фінансових зобов'язань.
Використання форфейтингу вигідне і доцільне, коли підприємству одноразово потрібна велика сума для здійснення інвестицій у придбання нового обладнання тощо з відстроченням платежу на термін від шести місяців до семи років. До того ж така операція вигідна експортерові, бо форфейтер купує боргові зобов'язання за вирахуванням відсотків на весь термін.
Фінансування інвестицій підприємства може також здійснюватися шляхом отримання іноземних кредитів. Як правило, такі кредити надають так звані фонди допомоги — інвестиційні інститути, які підтримуються іноземними урядами. Ці фонди надають кредити переважно підприємствам, які виготовляють продукцію на експорт або можуть запропонувати ліквідні активи як заставу.
2. Емісія облігацій підприємства. Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення його власником певної суми грошових коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати номінальну вартість у зазначений у цінному папері термін з виплатою фіксованих відсотків. Облігації всіх видів розповсюджуються серед юридичних і фізичних осіб на добровільних засадах. Володіння облігацією не дає права на участь в управлінні товариством. Облігації можуть бути іменними і на пред'явника, відсотковими та безвідсотковими. Курс облігацій на ринку цінних паперів залежить від попиту та пропозиції на них. Тому ринкова вартість кожної конкретної облігації у певний момент часу може бути вищою або нижчою від номінальної.
Крім того, цей вид ресурсів не поширений у зв'язку з нерозвиненістю фондового ринку, неплатоспроможністю попиту та невеликими розмірами статутного фонду більшості підприємств (чинне законодавство обмежує обсяги емісії облігацій у межах не більше 25 % обсягу статного фонду і дозволяє її тільки після повної оплати всіх попередніх емісій акцій). Емісійний дохід, який отримують від продажу облігацій, обкладається податком на прибуток, тому це джерело фінансування інвестицій можуть використовувати переважно великі підприємства зі значними розмірами статутного фонду, які погоджуються нести майнову відповідальність за залучені ними кошти.