Тема 2.4: «віт як метод роботи психолога управлінця»

Питання:

1. Основні постулати ВІТ

2. Аналіз характеристики вдалої взаємодії у тренінгу

3. Психологічний аналіз групою проведеного тренінгу за методом ВІТ

4. Методи роботи Відео інтерактивного тренера: активізація, компенсування та моделювання.

5. Поетапність процедури ВІТ.

Вступ

Метод ВІТ – відео інтерактивний тренінг є одним із найбільш сучасних та, вочевидь найменш поширених методів на теренах сучасної України. Проте, все більше і більше тренерів починають застосовувати його у своїй тренінговій практиці. Метод ВІТ оснований на позитивній та біхевіоральній психології.

І питання (Основні постулати ВІТ)

Метод ВІТ – відео інтерактивний тренінг це метод роботи з соціальними системами різного типу (сім’ї, сімейні пари, трудові колективи, навчальні групи та ін.). Суть методу полягає у аналізі характеру спілкування, виділенні та підтримці позитивних елементів комунікації.

В основі методу ВІТ лежить припущення, що всі проблеми, виникають у колективах, сімях та інших соціальних групах породженні відсутністю у людей вдалих моделей комунікації. Тому, ціллю ВІТ, який оснований на біхевіоральній моделі тренування є позитивне підкріплення вдалих та ефективних моделей комунікативної поведінки та відсутність негативного підкріплення невдалої деструктивної поведінки.

Протягом співпраці з групою за методом ВІТ наголос робиться на сильних сторонах та можливостях людей. ВІТ базується на принципах позитивних моделей спілкування.

Такий аналіз спілкування допомагає з іншої точки зору подивитись на проблемні ситуації в житті групи чи керівника та на можливі шляхи їх зміни. Основний постулат ВІТ полягає у тому, що всі люди хочуть добре жити одні з одними навіть тоді коли їх відносини серйозно порушені.

Основні проблеми полягають у нестачі необхідної інформації, яка б могла допомогти людям підтримувати нормальні стосунки. Важливою причиною проблемної поведінки є відсутність позитивного прикладу.

Тренер записує на відео ситуації, які трапляються щоденно (ігри, переговори, спілкування у неформальній обстановці та ін.). Аналізуючи записані ситуації тренер наголошує на тих моментах де спілкування було успішним. Ці ситуації демонструються клієнту на наступній зустрічі та аналізуються разом з ними. Таким чином клієнт може побачити, що навіть у дуже складних ситуаціях він може бути успішним. З плином роботи клієнти починають розуміти, що прояв ефективної моделі комунікативного процесу є ефективним та сприяє досягненню цілей.

Вважається, що ВІТ є короткотривалою ефективною терапією, оскільки потребує від 2 до 8 місяців часу.

ВІТ може допомагати при:

1. Взаємодії керівника з підлеглими

2. Взаємодії батьків з дітьми

3. Взаємодії викладача зі студентами

4. Взаємодії лікаря з пацієнтами

Вдалі інтеракції є підставою позитивного спілкування

Принципи роботи методу:

1. Допомагає людям відкритим до змін;

2. Запит клієнта є важливішим ніж діагноз тренера

3. Робота з цілою системою а не лише з її елементами

4. Робота у природному середовищі

5. Робота на позитив: що є добре? Що може бути ще краще?

6. Використання потенціалу людини

7. Робота у промсторі «Тут і тепер» методом малих кроків

8. Робота на рівні базової комунікації – рівень невербального спілкування

9. Орієнтація на розвиток і на мійбутнє

Етапи навчання: насвідоме невміння-свідоме невміння-свідоме вміння-несвідоме вміння.

Висновки до 1-го питання

Метод ВІТ є одним із методів який можна застосовувати на широких верствах населення незалежно від віку, статі та соціальної приналежності. Позитивною стороною методу ВІТ є те, що робота за методом ВІТ не може нашкодити клієнту, оскільки носить позитивно-орієнтувалиний характер.

ІІ питання (Аналіз характеристики вдалої взаємодії у тренінгу)

Завдання для студентів полягає у тому, що вони у малих групах повинні виробити ті характеристики вдалої взаємодії, які будуть вподальшому предметом їхньої пристальної уваги.

Після цього, кожна група презентує результати своєї роботи та здійснюється підсумок того, що є важливим підкріплювати у процесі роботи за методом ВІТ у тренінгу.

ІІ питання (Відео-зйомка: проведення та психологічний аналіз)

Виконання студентами спільного завдання «Характеристики вдалої взаємодії»

Група розбивається на підгрупи по 5 чоловік, кожна з груп формулює основні характеристики вдалої взаємодії. В час їхньої співпраці ведеться відео зйомка. Після того, групи вивели основні характеристики вдалої взаємодії, кожна з груп демонструє свій список.

Висновки до 2-го питання:

Важливим процесом у формуванні вдалих моделей поведінки є усвідомлення основних постулатів вдалої взаємодії, оскільки, свідомо розвивати можна лише те, що усвідомлюється.

Практичне заняття 9

Тема тема 3.1: «Чотирьохвимірна психологічна модель ведення групи»

Питання:

1. Психологічний аналіз рис тренера у психології управління

2. Чотирьохвимірна психологічна модель ведення групи.

3. Психологічний аналіз техніки пред’явлення інформації

Вступ

Ефективність та результативність тренінгу залежить не лише від вдало підібраних методів роботи з групою, але й від особистісних якостей тренера групи. Особистість тренера є моделлю для наслідування для всіх учасників тренінгу, тому ця поведінка повинна бути максимально продуманою та виваженою.

І питання (Психологічний аналіз рис тренера у психології управління)

Вправа 1. Група розділяється на 2 підгрупи. Одній підгрупі пропонується проаналізувати та написати на ватмані такі завдання: «Якими рисами повинен володіти тренер до якого я б хотів/хотіла піти на тренінг». Для другої групи завдання наступне: «Якими рисами Я повинен /повинна володіти, щоби провести такий хороший тренінг»

Висновки до 1-го питання

Вправа розрахована на те, щоб студенти усвідомили, що вимоги які ми ставимо перед собою як фахові тренери у психології управління повинні збігатись з вимогами, які ми ставимо перед іншими. Оскільки в зв’язку із певними індивідуальними особливостями, часто трапляється так, що вимоги, які людина ставить перед іншими є значно вищими, ніж ті які людина ставить перед собою. Тому необхідно виокремити основні критерії оцінки тренера-фахівця, які будуть однаково можливими для застосування при оцінці роботи інших та при оцінці власної роботи.

ІІ питання (Чотирьохвимірна психологічна модель ведення групи)

Чотирьохмірна функціональна модель ведення груп.

Розглянемо модель, яка у спрощеному вигляді описує чотири основні функції кожного ведучого, а саме: емоційну стимуляцію учасників, прояв поваги до особистості учасників, пропозиція інтерпретацій і структурування групового процесу. Ці чотири поведінкових виміри ведучого групи існують як у психологічних, так і в інших групах. Модель була запропонована Ліберманом, Яломом та Майлсом.

Емоційна стимуляція учасників.

Під емоційною стимуляцією розуміється така поведінка ведучого, при якій він, працюючи з групою, виражає власні почуття, настанови та думки. Це поведінка, за допомогою якої ведучий концентрує увагу групи на своїй особистості. Говорячи технічною мовою, емоційна стимуляція служить тому, щоб за допомогою демонстрації надати динаміки почуттям учасників — ведучий певною мірою виступає у ролі моделі власним прикладом показує, як і що може робити учасник у групі. З іншого боку, ця поведінка походить з потреби ведучого у самопред'явленні чи з його бажанням поводитися, принаймні іноді, як учасник.

Високий ступінь емоційної стимуляції веде до індивідуального стилю ведення групи, причому ведучий більш-менш часто знаходиться в центрі уваги групи і за допомогою свого особистого впливу і вагомості дає поштовх до дискусії з ним. Особистий вплив ведучого і його харизма можуть у дійсності мотивувати деяких учасників сильніше звернути на себе увагу. Ведучі, котрі багато працюють над цим аспектом своєї діяльності, вважають його обов'язковою умовою роботи групи.

Такі ведучі сприймаються багатьма учасниками як харизматичні лідери, джерело натхнення. Але якщо при цьому вони не додають достатніх зусиль, щоб допомогти учасникам краще зрозуміти їхнє власне поводження і прийняти рішення про його зміну, якщо вони у своїй роботі не спираються на ту допомогу, що учасники можуть зробити один одному, то цей стиль викликає побоювання. Стиль ведення, головна функція якого —

емоційна стимуляція, надмірно акцентує увагу на персоні ведучого як центральній й ігнорує важливий потенціал самої групи.

З іншого боку, потрібно визнати, що у певних ситуаціях і стосовно певних учасників емоційна стимуляція може бути винятково плідна. Вона служить для учасників імпульсом до більшої довіри самим собі.

Прояв поваги до особистості учасників.

Це другий вимір поведінки ведучого групи. Він виражається у захисті учасників, у прояві стосовно них дружніх почуттів, симпатії, підтримки, визнання і підбадьорення. В основі такої поведінки — особиста теплота, прийняття учасника таким, який він є, дійсний інтерес до його особистості. Ведучі, котрі часто виражають членам групи повагу, сприймаються як чуйні, турботливі, симпатичні, теплі, відкриті і дружелюбні. Вони є протилежністю тим ведучим, котрі скоріше орієнтовані на технічні прийоми, рішучі, солідні і компетентні. Вираження особистої поваги, без сумніву, найважливіший вимір поведінки кожного ведучого групи, тому що воно співвідноситься з основними потребами учасників у приналежності, визнанні та повазі.

Нажаль, на практиці можна спостерігати, що багато ведучих симулюють особисту повагу і демонструють дружелюбність і розуміння, яких насправді не відчувають. Особливо часто це зустрічається у ведучих, які отримали поверхневу освіту в області розмовно-терапевтичних технік і використовують ці прийоми тільки як технічний реквізит, а не тому, що дійсно почувають симпатію і дружелюбність. Така псевдоповага сильно знижує ефективність взаємодії між ведучим групи та учасниками і може принести шкоду групі.

Пропозиція інтерпретацій.

Під цим розуміється поведінка ведучого, за допомогою якого він пояснює учасникам концепції і функціональні взаємозв'язки для кращого розуміння ними власного поведінки і суті групових процесів. Ведучий надає учасникам придатні рамки для процесу особистісного розвитку, навчання, взаємодії, групового розвитку і т.ін. Деякі ведучі адресують свої інтерпретації всій групі. При цьому вони загострюють увагу учасників на груповому процесі, на соціальній взаємодії і часто призивають групу обмірковувати виникаючу ситуацію й аналізувати події. Інші ведучі більшою мірою піклуються про те, щоб кожен учасник думав насамперед про себе, намагався зрозуміти свої почуття, цінності, стиль взаємодії і т.ін., залучаючи придатні психологічні моделі і концепції, які допоможуть йому упорядкувати свої переживання. Найбільше ефективні ті ведучі, котрі комбінують обидва аспекти, зв'язуючи пояснення індивідуальної поведінки і ситуації в групі. За допомогою таких дидактичних дій ведучий фактично виконує функцію батьків, педагогів тощо. Ефективні ведучі застосовують дидактику послідовно, але обережно, щоб не провокувати учасників на захисні реакції і не ставити їх у дитячу позицію, звільняючи від можливих і необхідних розумових зусиль.

Ведучі, котрі надмірно використовують інтерпретування, придушують цим взаємодію й ініціативу учасників. Вони перетворюють групу в академічний семінар.

Структурування групового процесу.

Під цим мається на увазі така поведінка ведучого, котра задає границі, пропонує правила гри і встановлює норми, зв'язані з цілями групи, стилем роботи, послідовністю різних дій і т.д. За допомогою структурування ведучий регулює темп просування групи і визначає, коли потрібно припинити ті чи інші дії учасників. Ведучий пропонує окремим людям чи усій групі щось спробувати, взяти участь у тій чи іншій процедурі.

Ведучі, реалізуючий структурований стиль роботи, керують групою за допомогою пропозицій, а не за допомогою власної демонстрації. Учасники сприймають їх як деяких режисерів, що запускають чи зупиняють певні дії. У таких ведучих є тенденція самим визначати цілі навчання учасників і шляхи їх досягнення. Вони схильні пропонувати багато структурованих ігор і вправ і, таким чином, легко зловживають інтерактивними іграми.

Зрозуміло, що мова йде про ідеальні уявлення. Кожен реальний ведучий буде завжди реалізовувати ці чотири виміри у певному співвідношенні. Специфічна «суміш» цих функцій у ведучого групи створює його власний стиль і впливає на ефективність його роботи.

Сприятливий для груп стиль ведення, що позитивно сприймається більшістю учасників, характерний для тих ведучих, котрі помірковано використовують емоційну стимуляцію, часто виявляють особисту повагу, пропонують учасникам досить інтерпретацій і помірковано користаються структуруванням. З іншого боку, найменш ефективні ті ведучі, котрі або занадто мало, або надто багато використовують емоційну стимуляцію, мало цікавляться учасниками, роблять їм недостатньо допомоги розуміння й або зовсім не структурують діяльність, або структурують її занадто.

Усі ці функції не можна розглядати окремо. Проте можна виділити дві з них, які можна вважати особливо важливими і які стають дієвими тільки в сполученні одна з одною — а саме, прояв особистої поваги і кваліфікована допомога в розумінні. Ведучому недостатньо просто виражати теплоту і симпатію, як недостатньо тільки інтерпретувати. Лише сполучення цих двох факторів є умовою результативної роботи групи. При цьому немає вирішального значення, чи віддає перевагу ведучій емоційній стимуляції і незначному структуруванню, чи навпаки. Це скоріше питання особистого стилю ведучого і його сумісності з конкретною групою.

У цілому ця відносно проста чотирьохмірна модель ведення груп може допомогти кожному ведучий швидко прояснити для себе, наскільки ефективно він у даний момент працює, і допомогти при необхідності переставити акценти у своїй діяльності.

Висновки до 2-го питання:

Усвідомлення чотиривимірної моделі тренінгу дає змогу більш чітко структурувати риси, якими повинен володіти успішний та ефективний тренер групи.

ІІІ питання (Психологічний аналіз техніки пред’явлення інформації)

Проаналізувати техніку пред’явлення інформації можна провівши вправу

«Надлишок порад»

Час на виконання: 45 хв. До 1 год.

Ціль: вивчення ситуацій коли дається надто багато порад

Методика: всі учасники розбиваються на пари та вибирають одну із описаних інструкцією ситуацій. Потім один стає «клієнтом», а інший «консультантом». Завдання «консультанта» полягає у тому, щоб на протязі 10хв. Розмовляти з клієнтом, не здійснюючи нічого тільки даючи поради. Коли закінчується час відбувається обмін ролями у парах. Після закінчення вправи створюється спільне коло та ініціюється обговорення стосовно доречної і недоречної кількості надавання порад в процесі психологічного тренінгу.

Обговорення: всі учасники говорять по черзі що вони навчились у цій вправі і що вони заберуть з неї у реальне життя.

Закінчення: учасникам дається 5хв. На висловлення своїх думок які вони ще не висловили стосовно цього тренінгу.

Ситуації для аналізу:

4. Ви студент, і не можете вирішити продовжувати вам стосунки із своїм хлопцем (дівчиною) чи ні.

5. Ви менеджер, який роздумує про те, чи варто Вам продовжувати свою кар’єру.

6. Ви студент у якого виникли проблеми з навчанням.

7. Ви працівник системи охорони здоровя і вас хвилію збільшення кількості людей, що залежні від алкоголю.

Висновки до 3-го питання:

Вправа «надлишок порад» дозволяє студентам усвідомити те, що саме через надлишкову кількість порад, які тренер дає у процесі тренінгу можна не лише відібрати ініціативу у тренера, але й нашкодити людині. Тому важливим є усвідомлення того, що тренер повинен не компенсувати учасників тренінгу, а активізувати їх.

Висновки до практичного заняття

Особистість тренера є моделлю для наслідування для всіх учасників групи. Тому розвивати якості, які є важливими для наслідування, необхідно розвивати. Тренер повинен володіти не лише якостями, які сприяють розвитку власних вмінь, але й сприяти створенню атмосфери.