9. Сутність, значення та основні правила аргументації

Аргументація – це логічний процес, сутність якого полягає в обґрунтуванні істинності судження (тези доказу) за допомогою інших суджень ( аргументів або доводів).

Аргументація досягає мети, коли дотримуються правила доказу:

-         тезу доказу потрібно формулювати ясно і чітко;

-         у ході доказу теза повинна залишатися незмінною, тобто має доводитись те саме положення.

Вимоги до аргументу:

-         як аргументи можуть виступати лише ті положення, істинність яких була доведена або які взагалі ні в кого не викликають сумніву, аргументи мають бути істинними;

-         аргументи мають бути доведені незалежно від тези, тобто обов’язково слід дотримуватись правила їх автономного обгрунутування;

-         аргументи мають бути несуперечливими;

-         аргументи повинні бути достатні, тобто у своїй сукупності вони  мають бути такими, щоб з них випливала теза, яка доводиться.

Спростування доказів- це руйнація доказу інших дослідників шляхом встановлення хибності або необґрунтованості їх тверджень.

10. Спеціальні методи економічних досліджень: їх види та застосування

До складу спеціальних методів, які широко застосовуються під час проведення соціально- економічних досліджень, входять методи збору та узагальнення інформації, аналізу, прогнозування, моделювання, програмно-цільові, евристичні методи.

Спостереження – це початковий етап емпіричного дослідження, який полягає у цілеспрямованому сприйнятті предметів і явищ дійсності для одержання безпосередніх даних про об’єкт пізнання.

Спостереження має загальноприйнятну систему класифікаці за токимиознакамиї.

-         за повнотою охоплення:

1)    суцільне;

2)    несуцільне:

2.1. вибіркове;

2.2. основного масиву;

2.3. анкетне;

2.4. монографічне.

- за характером врахування чинників:

1) регулярне:

1.1. поточне (постійне);

1.2. періодичне;

2) разове.

- за способом організування:

1) безпосередній збір даних у прцесі спостереження;

2) документальне збирання інформації у міру виникнення;

3) збір інформації шляхом опитування.

Суцільне спостереження – це процес фіксації та збору інформації, орієнтований на повне врахування усіх одиниць сукупності, що складають досліджуване явище.

На відміну від нього несуцільне спостереження охоплює лише частину одиниць такої скупності, яка повинна характеризуватись масовістю та нести на собі всі характерні риси повної сукупності.

Вибіркове спостереження передбачає спеціальний випадковий відбір певного кола одиниць загальної сукупності, характеристика яких дає змогу судити про всю сукупність.

Спостереження основного масиву проводиться за відібраними великими одиницями спостереження, всередині яких сконцентрована значна частина предметів або явищ, які необхідно вивчити.

Методи аналізу

Економічний аналіз – це науковий спосіб пізнання сутності економічних явищ через визначення їх структури, змісту та взаємозв’язків.

Як відомо, в економіці розподіляють три рівні аналізу макроекономічний (рівень світової та національної економік); регіональний та мікроекономічний (на рівні окремих суб’єктів підприємництва. Всі види економічного аналізу можна систематизувати за галузевими, часовими, просторовими, функціональними ознаками, а також за ознакою використовуваних методів, суб’єктів користувачів, ступеня охоплення об’єктів, що вивчаються, змісту (спрямованості, головної ідеї) тощо.

Методи прогнозування

Прогнозування – це дослідження, що базується на всебічному аналізі ретроспективного розвитку та глибокому знанні об’єктивних законів і має на меті наукове обґрунтування можливого стану об’єктів у майбутньому, а також визначення альтернативних шляхів термінів та умов досягнення такого стану.

Прогнози, що розробляються на науковій основі, можуть бути розподілені на 9 груп залежно від:

1)    відношення до об’єкта прогнозу:

-         активні;

-         пасивні;

2)    мети прогнозу:

-         конформативні (спрямовані на підтвердження або спростування певного уявлення про об’єкт);

-         планіфікаційні (розробляються для того, щоб слугувати основою для побудови плану директивного документа);

3)    характеру використовуваних обґрунтувань (у тому числі методів):

-         інтуїтивні;

-         логічні, або науково-теоретичні;

4)    форми результату прогнозування:

-         кількісні (які описують у формалізованому, кількісному вимірі параметри мабутнього стану об’єкта);

-         якісні (засвідчують зміну якісних характеристик або перехід предметів чи явищ у нову форму);

5)    кількості досліджуваних факторів, врахованих при розробці прогнозу:

-         індивідуального фактору;

-         емпіричних залежностей;

-         детермінованих (функціональних) залежностей;

-         стохастичних ( факторних) залежностей;

6) характеру застосовуваних методів:

- за характером застосовуваної інформації: евристичні , які у свою чергу поділяються на інтуїтивні та аналітичні; фактографічні (виходять з аналізу накопиченої інформації про об’єкт прогнозування, що поділяються на статистичні і випереджувальні;

7) кількості методів, що використовуються для прогнозування:

- симплексний ( один метод);

- дуплексний (два методи застосовуються і взаємно доповнюють один одного);

- комплексний (більше двох методів);

8) терміну, на який цей прогноз поширюється:

- довгостроковий ( в економіці понад 5 років);

 - середньостроковий (до 5 років);

- короткостроковий ( на 1 рік);

9) поставлених завдань:

 - нормативний (визначаються шляхи досягнення поставлених цілей у послідовності від бажаного майбутнього до сучасного);

- дослідницькі, або пошукові ( визначаються можливості досягнення цілей, виходячи із закономірностей розвитку та наявних тенденцій).

До основних принципів прогнозування належать:

-         цілеспрямованість;

-         системність;

-         наукова обґрунтованість;

-         багаторівневе описання;

-         інформаційна єдність ;

-         адекватність об’єктивним закономірностям розвитку;

-         альтернативність;

-         послідовне вирішення невизначеності.

Основні функції економічного прогнозування є такими:

1)    науковий аналіз процесів і тенденцій;

2)    дослідження об’єктивних зв’язків;

3)    визначення факторів та рівнів їх впливу;

4)    оцінка об’єкта прогнозування;

5)    виявлення альтернатив розвитку економіки;

6)    нагромадження наукового матеріалу для планування, проектування та вибору управлінських рішень.

Найбільш вживаними методами прогнозування є:

-         методи екстраполяції та інтерполяції;

-         методи автокореляційних функцій;

-         метод регресивних та кореляційних моделей;

-         використання функцій із гнучкою структурою;

-         метод нормативного прогнозування;

-         метод експертних оцінок.

Програмно-цільовий метод

Програмно – цільови метод є одним із способів розробки програм, які мають вирішувати певні завдання або сприяти досягненню попередньо визначених параметрів розвитку економічних та інших систем.

Основними принципами програмно-цільового методу є:

-         цільова орієнтація;

-         комплексность;

-         ефективность;

-         адресность;

-         визначення ключової (провідної) ланки (розподілу всіх елементів цільової комплексної програми на основні та допоміжні, визначення їх співвідношення та обов’язкового врахування цього розподілу на всіх етап розробки і реалізації цільової комплексної програми).

Методи системного аналізу є винятково важливими під час дослідження фактичного та ретроспективного станів об’єкта, визначення факторів, що впливали та у подальшому впливатимуть на його розвиток, формулювання та систематизації проблемних питань.

Основні етапи розробки цільових комплексних програм можна подати так:

1 етап – цільове опрацювання програми;

2 етап – структурування програми;

3 етап – розробка ресурсного забезпечення програми;

4 етап – включення програми в діючу економічну систему ( підприємство, регіон, галузь);

5 етап – розробка системи управління процесом реалізації програми.

Методи моделювання

Для вивчення внутрішніх і зовнішніх зв'язків об’єкта дослідження суттєве значення має моделювання. 3а його допомогою вивчаються ті процеси і явища, що не піддаються безпосередньому вивченню. Метод моделювання зарекомен­дував себе як ефективний засіб виявлення суттєвих ознак явищ та процесів за допомогою моделі (концептуальної, вер­бальної, математичної, графічної, фізичної тощо).

Під моделлю розуміють уявну або матеріальну систему, яка, відображаючи або відтворюючи об’єкт дослідження, може замінити його так, що її вивчення дає нову інформацію про цей об’єкт.

Метод моделювання має таку структуру:

а) постановка завдання;

б) визначення аналога;

в) створення або вибір моделі;

г) розробка конструкту;

д) дослідження моделі;

е) переведення знань з моделі на оригінал.

Всі моделі можна класифікувати за різними ознаками, наприклад:

-         статичні та динамічні (за ознакою часу та стану досліджуваної системи);

-         аналітичні та алгоритмічні (за способом математичного опису);

-         математичні у складі детермінованих і стохастичних (за видом та характером врахування чинників);

-         з програмним, оптимізаційним та імітаційним управлінням (залежно від методу відображення процесів управління).