§ 2. Одночасне функціонування синтагматичних і асоціативних угруповань

Між утвореними таким чином синтагматичними (й асоціативними) угрупованнями існує зв’язок взаємо­залежності; вони взаємозумовлені. Справді, коорди­нація у просторі сприяє утворенню асоціативних ко­ординацій, які, у свою чергу, необхідні для поділу синтагми на складники.

Розгляньмо складне слово dé-faire “руйнувати”, “відділяти”. Ми можемо зобразити його на горизон­тальній осі, яка відповідає мовленнєвому ланцюжку.

Але водночас і вже

на іншій осі у підсвідо-

мості мовців зберігаєть- dc-fâilG В ►

ся один або кілька асо- ціативних рядів. Кожен з їхніх членів має якийсь спільний з синтагмою елемент.

Так само лат. quadruplex “четвертий” є синтагмою лише завдяки тому, що спирається на два асоціа­тивні ряди.

Défaire і quadruplex можуть розкладатися на еле­менти нижчого порядку, інакше кажучи, становлять синтагми саме завдяки тому, що їх оточують всі інші перелічені форми. Якби всі форми з елементами dé- або faire зникли з мови, défaire стало б нерозклад­ним; воно перетворилося б на простий елемент, а обидві його частини стали б непротиставні одна одній

.dé-fake

/

décoller /

déplacer

/

découdre

/

тощо

/ \

faire

\

refaire

\

contrefaire

\

тощо

\

\

Тепер стає зрозумілим функціонування у мовленні цієї подвійної системи.

Наша пам’ять зберігає в собі всі більш-менш складні типи синтагм, якого б роду і протяжності вони не були, і коли їх треба використати, ми вда­ємося до асоціативних груп, щоб здійснити свій вибір. Коли хтось каже тагсНопз\ “ходімо”, він сам, того

quadru-plex в ►

7 v —

—

/

quadrupes

/

quadrifrons quadraginta

/

тощо

/

/

\

simplex

\

triplex

V

centupleX тощо

\

\не усвідомлюючи, звертається до асоціативних груп, на перетині яких і лежить синтагма marchons! Справді, з одного боку, вона фігурує в ряду marche\ “іди!”, marchez! “ідіть!”, і вибір визначається її протиставленням цим формам. З іншого боку, таг- chonsl викликає в пам’яті ряд montons! “ходімо на­гору”, mangeons! “з’їмо!”, всередині якого її вибір здійснюється у такий же спосіб. Відомо, що саме тре­ба змінити в кожному ряді, аби отримати відмінність, властиву для бажаного елемента. Коли виникає по­треба виразити якийсь інший сенс, то для іншої мов­ної вартості стають потрібні інші протиставлення; і тоді ми скажемо marchezl або ж montons!

Отже, не досить сказати, стаючи на позитивну точ­ку зору, що ми вдаємося до вибору marchons!, бо воно означає те, що ми хочемо виразити. Насправді поняття викликає не форму, а цілу приховану сис­тему, завдяки якій ми й отримуємо протиставлення, необхідні для утворення знака. Цей останній сам по собі не має власного значення. Якби прийшов час, коли поряд з marchons! вже не лишилося б ні marcheі, ні marchez, то відпали б деякі протиставлення і ipso facto змінилася б мовна вартість marchons!

Цей принцип застосовний до синтагм і речень усіх типів, навіть найскладніших. Вимовляючи таке ре­чення, як que vous dit-il “що він вам каже!”, ми змі­нюємо елемент у латентному синтагматичному типі, наприклад, que te dit-il? “що він тобі каже?”, que nous dit-il? “що він нам каже?” тощо; саме так наш вибір зупиняється на займеннику vous “вам”. Отже, у цій операції, яка полягає в усуванні подумки всього, що не веде до бажаної диференціації у бажаній точці, діють як асоціативні групи, так і синтагматичні, типи.

З іншого боку, цей прийом фіксації і вибору під­порядковує собі найменші одиниці аж до фонологіч­них елементів, коли вони наділені смисловою роллю (вартістю). Ми маємо на увазі не лише такі випадки, як франц. pstit (пишеться petite “маленька”) поряд з рзіі (пишеться petit “маленький”) або латинське dominï “пана” поряд з domino “панові”, де відмін­ність цілком випадково ґрунтується на простій фо­немі, а й характерніші й складніші факти, коли фо- 22 — 8-1166 нема сама по собі відіграє певну роль у системі од­ного стану мови. Якщо, наприклад, у грецькій мові то, р, t тощо ніколи не зустрічаються в кінці слова, то це означає, що їх наявність або відсутність у пев­ному місці враховується в структурі слова і в струк­турі речення. Адже в усіх випадках такого роду ізо­льований звук, як і всі інші елементи, обирається внаслідок подвійного мисленого протиставлення: так, у довільно створеній групі апта звук т перебуває у синтагматичному протиставленні з навколишніми звуками і в асоціативному протиставленні з усіма тими, які можуть виникнути в свідомості.

апта

v

d