2.4. Лишайники – індикатори забруднення атмосфери міста, результати дослідження.

На дослідній ділянці №1.- вул. Карла Маркса, Проспект миру. Було виявлено лишайники таких видів: пармелія, ксанторія, леканора. Слань листуватих та кущистих лишайників на даній ділянці мала незначні розміри (0,3 – 1 см.)

В результаті візуального спостереження було виявлено, що вони мали недорозвинену слань, часточки слані часто були змертвілими, тьмяного забарвлення, що свідчить про хворобливість даних організмів, іноді траплялися і сухі лишайники буро-чорного забарвлення від кіптяви, яка проникла у верхні шари самого лишайника (на вулиці Карла Маркса в районі міського ринку). На території дослідної ділянки №2. – провулок ім. Надії Крупської, в результаті візуальних спостережень, нами було виявлено досить добре розвинуті лишайники із розгалуженою, міцною нормального забарвлення сланню, без некротичних плям, кіптяви на лишайниках не виявлено. На дослідній ділянці №2.- провулок ім Надії Крупської. Було виявлено лишайники таких видів: пармелія, ксанторія, леканора. Слань листуватих та кущистих лишайників на даній ділянці також мала незначні розміри ( 1 – 2,5 см.)

Ми порівняли отримані дані із шкалою залежності розвитку слані від забруднення повітря.

Обстеження наявності і стану певних видів лишайників у різних частинах міста (візуальна ліхеноіндикація) за допомогою шкали залежності розвитку слані від забруднення повітря дало змогу побачити стан атмосфери міста та розглянути лишайники як біоіндикатори забруднення повітря. У місті є досить велика «зона боротьби лишайниками за життя» (навколо першої ділянки долідної), і «нормальна лишайникова зона» (периферія міста – друга дослідна ділянка).

Усе це свідчить про значний ступінь забрудненості повітря вихлопними газами, шкідливими хімічними речовинами, пилом та кіптявою повітря на дослідній території №1, та про менший антропогенний тиск на територію №2, внаслідок різних типів діяльності людини.

Проаналізувавши стан сланей лишайників, ступінь їх розвитку ми побачили, що ці організми є прекрасними індикаторами стану навколишнього середовища, зокрема, стану повітря, тому, що у несприятливих, забруднених умовах середовища слань лишайників є погано розвинутою, хворобливою, забрудненою кіптявою, з невиразним забарвленням та , не рідко , некротичними плямами.

На основі структурно-функціональних особливостей та характеру процесів життєдіяльності лишайників та їх змін і розроблений [3] базований метод ліхеноіндикації стану повітряного середовища. Лишайники реагують на забруднення не так як вищі рослини. Довготривала дія низьких концентрацій забруднюючих речовин викликає пошкодження талому лишайника, що не зникають аж до цілковитого його відмирання. Це пов'язано з тим, що лишайники відновлюються дуже повільно, тоді як уражені тканини вищих рослин регенеруються порівняно швидко. Низька чутливість лишайника обумовлена безперешкодним проникненням разом із опадами не лише мінеральних, а й шкідливих токсичних речовин. Серед еколого-субстратних груп лишайників з метою оцінки стану повітряного середовища найкраще використовувати епіфітів. На лишайники згубно діють речовини, що збільшують кислотність таломів і прискорюють окисні процеси. До таких речовин належать: двоокис сульфуру (SO₂), фторо- (HF) і хлорогідроген (HCl). Стійкість лишайників до дії забруднення обумовлено ще рядом особливостей. Так, вологий талом страждає від забруднення більше, ніж порівняно сухіший [5].Найчутливішими до дії полютантів є лишайники кущоватої форми, що пов'язано із найбільшою по відношенню до маси площею талому. Після кущоватої за мірою збільшення стійкості до забруднення йдуть листуваті форми. Найбільш стійкими прийнято вважати накипні лишайники, талом, яких занурений в субстрат або має вигляд слабкої|, ледь помітної шкірки [4]. Вище згадуване пристосування дозволяє лишайнику бути більш стійким до дії шкідливих речовин, що із порівняно меншою швидкістю проникають у талом. Це зумовлює збільшення його життєвого циклу. Найбільш сприйнятливі вони до дії SO₂ - однієї з найпоширеніших забруднюючих речовин, продукту згорання будь-якого сульфуровмісного палива. Проте, відносно нешкідливі для них токсичні для інших рослинних організмів важкі метали, здатні накопичуватися в таломах у значних кількостях без змін фізіологічного гомеостазу за рахунок їх позаклітинного розміщення.

Хворобливий стан лишайників свідчить про наявність вище згаданих речовин у повітрі м. Шепетівка, що переконує нас у тому, що лишайники є чудовими перспективними біоіндикаторами, а ліхеноіндикація є перспективним напрямом біоіндикації стану атмосфери, та її забруднення.