Завдання для самостійної роботи Завдання і запитання для самоконтролю

1. Яке значення має педагогічна професія для розвитку суспільства?

2. Охарактеризуйте основні напрямки діяльності викладача вищого навчального закладу.

3. У чому, на Ваш поглад, знаходить вияв професіоналізм викладача ВНЗ?

4. Обґрунтуйте необхідність інноваційної спрямованості педагогічної діяльності.

5. У чому полягає специфіка науково-педагогічної діяльності викладача ВНЗ?

Індивідуальні творчі завдання

1. Прокоментуйте вислів К.Гуцкова “Такт – це розум серця”. Відповідь проілюструйте конкретними прикладами.

2. Проаналізуйте особисті якості викладачів, які є для Вас взірцем професіоналізму.

3. Доведіть, що педагогічна діяльність викладача має творчий характер.

4. Доберіть джерела інформації та підготуйте наукову доповідь (повідомлення на тему: «Критерії оцінки ефективності діяльності викладача ВНЗ»).

5. Поясніть, чи є взаємозв’язок між темпераментом і характером викладача та ефективністю його науково-педагогічної діяльності.

6. Один з розділів своєї праці «Завдання і методи нової народної школи» П.П.Блонський називає: «Учителю, стань Людиною». Ознайомтесь зі змістом цього розділу. Поясніть задум автора, окреслений зверненням до учителя.

Практикум

1. Перед початком вивчення спеціального курсу з фахової дисципліни завідувач кафедри представив студентам магістратури нового викладача як провідного фахівця, що активно займається науковими дослідженнями, має багато наукових публікацій і авторитет у науковій спільноті. Після кількох занять думки студентів стосовно викладання спеціального курсу розділилися: одні почали висловлювати різке незадоволення, інші – були дещо лояльними, а ще інші – не виявили ніякого особистого ставлення.

а) Що могло вплинути на ставлення студентів до викладача?

б) Чому студенти можуть по-різному оцінювати діяльність викладача?

в) Від чого залежить авторитет науково-педагогічного працівника?

2. Проаналізуйте Вашу професійну спрямованість, користуючись методикою «Оцінка професійної спрямованості особистості викладача»¹.

Міні-модуль 5.2. Педагогічна культура викладача ВНЗ

Учитель для школи –

це те саме, що Сонце для всесвіту

А.Дістервег

Поняття педагогічної культури.

Державна національна програма „Освіта. Україна ХХІ століття” в якості одного із найважливіших напрямів реформування системи освіти визначає підготовку нового покоління педагогів, які б творчо втілювали в реальну практику принципи гуманізації, гуманітаризації, демократизації, індивідуалізації та етнізації навчання. Вирішення цього завдання під силу лише педагогам, котрі мають високий рівень загальної і педагогічної культури.

Термін „культура” (від лат. сulture – обробіток, розвиток, вирощування, розведення) за своїм значенням близький до таких педагогічних категорій як „освіта”, „виховання”, „розвиток”. На цю закономірність вказує Х.Г.Гадамер в своїй роботі „Істина і метод”: “Нині освіта найтіснішим чином пов’язана з поняттям культури і означає в кінцевому підсумку специфічний засіб перетворення природних задатків і цінностей”¹. У нашому сьогоденні все більшої актуальності набуває теза: „Від людини освіченої – до людини культури”. Аналізуючи генезу поняття “культура”, слід зазначити, що з далекої давнини воно стосувалося характеристики внутрішнього, глибинного світу особистості. У цьому плані звертає на себе увагу глибокий за філософською сутністю відомий вислів Гофміллера: „Душа культури – культура душі”. За цим визначенням духовна культура особистості постає основним епіцентром культури суспільства. П.М.Щербань, виокремлюючи головні компоненти духовної культури особистості, підкреслює значення національної самосвідомості та національної культури в її творенні².

Головні компоненти духовної культури особистості у їх взаємозв’язку можна показати у вигляді структурно-логічної схеми (рис 27).

Рис.27. Духовна культура особистості

Видатний український педагог-методист С.У.Гончаренко підкреслює: „Водночас під культурою розуміють рівень освіченості, вихованості людини, а також рівень володіння якоюсь галуззю знань або діяльністю”.¹У цьому розуміння поняття культури наближається до поняття професійної культури, культури діяльності фахівця, що знаходить відбиток у його професійній діяльності, засобах і прийомах вирішення професійних завдань. Аналізуючи особливості педагогічної діяльності, С.С.Вітвицька звертає увагу на наступний логічний ланцюжок: духовна культура → професійна культура → педагогічна культура.

Складові педагогічної культури.

„Виділення педагогічної культури, однієї з найважливіших складових суспільства, зумовлене специфікою педагогічної діяльності викладача, вчителя, спрямованої на формування особистості, здатної у майбутньому відтворювати і збагачувати культуру суспільства”¹.

Нові тенденції в освіті, які виникли на зламі другого і третього тисячоліть, поява нових парадигм виховання, нової системи соціальних цінностей і цілей освіти, її діалог з культурою людини як її творця і суб’єкта, здібного до культурної самоосвіти, стимулювали особливий інтерес до дослідження феномену „педагогічна культура” і її складових.

Відома російська дослідниця О.В.Бондаревська пропонує розглядати педагогічну культуру як частину загальнолюдської культури, що має своїм змістом світовий педагогічний досвід як зміну культурних епох і відповідних педагогічних цивілізацій, як історію педагогічної науки і практики, як зміну освітніх парадигм. Особливістю педагогічної культури є те, що її об’єктом, метою і результатом є особистість, її освіта, виховання та розвиток. Це накладає особливий відбиток на педагогічну діяльність і вимагає спеціальних зусиль щодо формування культури цієї діяльності.

Педагогічна культура - складний соціально-педагогічний феномен, який слід розглядати як інтегровану єдність певних структурних компонентів особистості, що гармонійно поєднуються між собою: наукового світогляду і наукових знань, ерудиції, духовного багатства, особливих особистісних якостей (гуманізму, справедливості, вимогливої доброти, толерантності, тактовності, прагнення до самовдосконалення), культури педагогічного мислення, психолого-педагогічної і методичної підготовки, досконалого володіння педагогічною технікою, позитивного педагогічного іміджу, зовнішньої естетичної привабливості. У дослідженнях В.М.Гриньова² визначені основні складові педагогічної культури, що можна подати у вигляді схеми (рис. 28).

Викладач ВНЗ має досконало володіти педагогічною культурою, адже за висловом А.Дістервега „як ніхто не може дати іншому того, що не має сам, так не може розвивати, виховувати і навчати той, хто сам не розвинений , не вихований, не освічений”. Тому ще 1639 року в Сорбонні у Великій хартії університетів, сформованій з метою їх об’єднання, було проголошено, що вища школа є інститутом відтворення і передачі культури.

Рис.28. Складові педагогічної культури

Оскільки основою педагогічної діяльності є організація взаємодії між педагогом і вихованцем , то однією з найважливіших умов забезпечення її ефективності є розвинена комунікативна культура (культура спілкування). Так К.М. Левітан стверджував: „В основі культури педагогічного спілкування знаходиться загальна і педагогічна культура особистості – це рівень її розвитку, котрий виявляється у системі потреб, соціальних якостей, стилю діяльності і поведінки¹.

Думку Левітана розвиває А.Н.Москаленко: „Підвищення культури спілкування полягає через зростання рівня загальної культури. Увага повинна концентруватися на тому, що неможливо відокремити одне від другого. Культура спілкування має глибинні витоки і тісно пов’язана особистісними рисами педагога, його мотивами і ціннісними орієнтаціями, самосвідомістю, професійними установками. Культура спілкування педагогів впливає на резуль-тативність навчально-виховного процесу, встановлення і посилення позитивної духовно-моральної атмосфери учасників взаємодії”¹.

Важливий аспект в аналізі проблеми педагогічної взаємодії слід зробити на розвитку особистісних якостей як педагога так і вихованця, формуванні потреби в їх особистісному зростанні і самовдосконаленні, на що звернула увагу С.Н.Батракова: „На основі культури в педагогічному спілкуванні повинно відбуватися творіння, „вираження” нового змісту, перетворення особистості і учителя і учня. Спілкування педагога з учнями розглядається як умова, суттєвий чинник організації педагогічного процесу, управління діяльністю, коли предметом вивчення постають соціально-психологічні, соціально-моральні „координати” спілкування, його емоційно-психологічні характеристики².

Педагогічна культура викладача ВНЗ є джерелом вияву його наукової і загальної ерудиції, педагогічної майстерності, культури мовлення і спілкування, духовного багатства, проявом його творчої індивідуальності як віддзеркалення результату постійного самовдосконалення і саморозвитку. На наш погляд, педагогічна культура є гармонією культури творчих знань, творчої дії, почуттів і спілкування.