Розігрування ситуацій у ролях

Мета розігрування ситуацій у ролях полягає у визначенні власного ставлення до конкретної життєвої чи виробничої ситуації, набутті досвіду поведінки в подібній ситуації шляхом виконання “ролі”, яка є близькою до реальної ситуації. Цей метод допомагає навчатися через досвід та аналіз почуттів, імітує реальність шляхом “проживання ситуації у ролі”, яка дісталася та надає можливість діяти “як насправді”. Студенту пропонується поводитись і розігрувати свою роль, моделюючи свою реальну поведінку, якщо це ситуації, в яких він уже побував, або імпровізувати, уявляючи себе в пропонованій ситуації.

При розігруванні ситуації в ролях студентам рекомендується:

• Чітко дотримуватись своєї ролі.

• Намагатись слухати партнерів та викладача.

• Не коментувати діяльність інших, перебуваючи в ролі.

• Намагатись поставитися до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, чітко аргументуючи свої дії, спираючись на теоретичні знання.

• Вийти з ролі по закінченні розігрування ситуації.

• Брати участь в аналізі ситуації, не ображаючись на критичні зауваження, а сприймаючи їх як корисні поради.

Дискусія (лат. duscussio – розгляд) – публічне обговорення спірного питання.

Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції студентів з певної проблеми або з суперечливого питання. Для того щоб дискусія була відвертою, необхідно створити в аудиторії атмосферу довіри та взаємоповаги. Тому студентів необхідно вчити правилам культури ведення дискусії. Найкраще, коли ці правила «створюються» у процесі сумісного обговорення. Як орієнтовний зразок наводимо «Правила дискусії»:

1. Говоріть по черзі, а не всі одночасно.

2. Не перебивайте того, хто говорить.

3. Критикуйте ідеї, а не особу, що їх висловила.

4. Поважайте всі висловлені думки (точки зору).

5. Не смійтеся, коли хтось говорить, за винятком, якщо – хтось жартує.

6. Не змінюйте тему дискусії.

7. Намагайтеся заохочувати до участі в дискусії інших.

Викладач разом зі студентами може доповнити ці правила, прийняти їх після обговорення та дотримуватися під час проведення дискусій.

Метод «Ток – шоу»

Метою “Ток – шоу” є отримання студентами навичок публічного виступу та дискутування.

Викладач на занятті виконує функції ведучого “Ток – шоу”. Робота студентів організується наступним чином:

1. Оголошується тема заняття.

2. Потім пропонується висловитися із запропонованої теми “запрошеним гостям”.

3. Слово надається «глядачам», які можуть виступити зі своєю думкою або ставити запитання “запрошеним”, на що відводиться не більше 1 хв.

4. “Запрошені” мають відповідати якомога коротше і конкретніше.

5. Ведучий (викладач) також має право ставити запитання або перервати виступаючого через ліміт часу.

Ця форма роботи допомагає навчитися брати участь у загальних дискусіях, висловлюватися лаконічно та аргументовано захищати власну позицію, впливати на формування громадської думки.

Метод «Ажурна пилка»

На занятті цей метод вчить студентів працювати «у команді» для опрацювання значної кількості інформації за короткий проміжок часу. Позитивним ефектом “ажурної пилки” є заохочення учасників до взаємодопомоги, конструктивного співробітництва та толерантності. Основний принцип цього методу “вчимося – навчаючи”.

Під час роботи з використанням методу “ажурна пилка” студенти повинні бути готовими працювати в різних групах.

• Спочатку студенти працюють у так званій “домашній” групі.

• Потім в іншій групі вони будуть виступати в ролі “експертів” з питання, над яким працювали в домашній групі та отримувати інформацію від представників інших груп.

• В останній частині заняття студенти знову повертаються в свою “домашню” групу, для того щоб поділитися тією новою інформацією, яку їм надали учасники інших груп, та обговорити її.

«Домашні» групи:

1. Кожна група отримує завдання, вивчає та обговорює його.

2. Бажано обрати в групі головуючого – тайм-кіпера (той, хто стежить за часом), та особу, яка ставить запитання. Слід переконатися що кожний (кожна) розуміє зміст матеріалу, який обговорюється.

“Експертні” групи:

1. Після того як викладач об’єднав студентів у нові групи, учасники “домашніх” груп стають експертами з тієї теми, що вивчалася в “домашній” групі.

2. По черзі кожен учасник має: за визначений викладачем час якісно і в повному обсязі донести отриману раніше інформацію до членів інших груп та сприйняти нову інформацію від представників інших груп.

«Домашні» групи

1. Потім студенти знову повертаються “додому”, де мають поділитися інформацією з членами своєї “домашньої” групи про нову інформацію, яку отримали від представників інших груп.

2. На заключному етапі формуються спільні висновки та пропозиції.

Таким чином, за допомогою методу “Ажурна пилка” за короткий проміжок часу можна отримати велику кількість інформації, однак цей метод вимагає дуже чіткої організації і розподілу функцій між студентами. Якщо ці правила не виконуються, то ефективність методу різко знижується.

Вибір дидактичних методів.

Знаючи зміст традиційних та інноваційних технологій навчання, викладач має здійснити вибір дидактичних методів. У зв’язку з цим запропонуємо низку методичних порад, які допоможуть молодому викладачеві оптимізувати навчальний процес та його результати.

Отже, обираючи дидактичний метод чи їх поєднання, слід урахувати:

- Особливості навчальної дисципліни. Так, є методи, які успішно використовуються у процесі вивчення всіх навчальних дисциплін (лекція, бесіда, дидактична гра, самостійна робота з джерелами інформації тощо), є методи, які дають позитивні результати при викладанні природничо-математичних дисциплін (розв’язування задач, практичні роботи, лабораторний практикум та ін.), лекції типу “ток-шоу”, тренінги, прес-конференції тощо можуть активно використовуватись при вивченні соціально-гуманітарних дисциплін.

- Особливості теми заняття та його завдань (навчальних, виховних, розвивальних). Так, на семінарському занятті, орієнтованому на засвоєння нових знань, доцільно використати мікровикладання, бесіду, доповіді студентів з аналізом їх змісту. Практичне заняття, спрямоване на перевірку і корекцію знань, умінь та навичок, потребує використання вправ, тестових завдань, проведення “термінологічних” диктантів тощо.

- Особливості змісту і структури навчального матеріалу. Наприклад, якщо матеріал об’ємний, новий, складний для засвоєння, то можна використати лекцію, розповідь, опорні конспекти з коментарем викладача. За умови, що матеріал невеликий за обсягом і доступний для самостійного вивчення студентами, бажано обрати підготовку студентами рефератів, метод прес-конференції, обговорення вивченого в групах (“Акваріум”, “Ажурна пилка” і т.п.). Для творчого осмислення теми, розвитку критичного мислення студентів можна використати “Брейн-стормінг”, дидактичні ігри, метод синектики тощо.

- Обсяг часу, відведеного на засвоєння матеріалу. Якщо обсяг часу обмежений, не слід вибирати проблемну лекцію, дискусію, дидактичні ігри, тому що є ризик не встигнути глибоко і різнобічно висвітлити тему.

- Навчально-матеріальну базу ВНЗ. Добре обладнані аудиторії, наявність технічних засобів навчання, комп’ютерна підтримка навчального процесу, сучасна наочність сприяють реалізації “золотого правила” дидактики: використанню методів ілюстрації, демонстрації, якісному проведенню лабораторних, практичних робіт, організації плідної навчально-дослідної та науково-дослідної роботи.

- Вікові та психологічні особливості студентів, рівень загальної підготовленності академічної групи.

- Черговість навчального заняття за розкладом. Недоцільно проводити модульну контрольну роботу чи захист курсових робіт на останніх парах, коли студенти втомлені, а увага розконуентрована. Не можна також в один навчальний день проводити декілька контрольних заходів з різних предметів, що, по-перше, знижує об’єктивність отриманих результатів, а, по-друге, спричиняє недоцільне психологічне напруження і стресові стани студентів.

- Психолого-педагогічні особливості викладача, особливості його особистості та рівень педагогічної майстерності.

Так, викладачі прекрасно володіють методикою проведення проблемної лекції, інші вдало організують дискусії, дидактичні ігри, тренінги і т.п. Однак слід використовувати не лише ті методи, які найкраще вдаються викладачеві, але й постійно розширювати їх спектр, вдосоналювати педагогічну майстерність. Власне саме на вирішення цієї проблеми і спрямований матеріал, висвітлений в модулі 3.