Метод вільних асоціацій

О.В. Морозов та Д.В. Чернилевський зазначають, що результат-тивність творчої діяльності, особливо на етапі генерування нових ідей, суттєво підвищується, якщо використовувати нові асоціації, котрі породжують продуктивні думки щодо вирішення проблеми. Таким чином, у процесі зародження асоціацій встановлюються нові неординарні зв’язки між компонентами проблеми, яку слід вирішити, і елементами оточуючого середовища, зовнішнього світу, минулим і актуальним досвідом особистості студента тощо.

Використовуючи метод вільних асоціацій, доцільно спиратися на наступні принципи:

• Забезпечення умов для виникнення вільних асоціацій (позитивне емоційне тло навчання, сприятливе інтелектуальне оточення, відкритість до сприйняття нових ідей, які на перший погляд здаються незрозумілими чи парадоксальними, неможливими для використання);

• Антиконформізму – стимулювання студентів до висловлення слів і фраз, які можуть викликати в аудиторії певні асоціації;

• Визнання необхідності критично-конструктивного аналізу ви-сунутих ідей, що означає необхідність сприйняття присутніми всіх ідей, їх осмислення протягом певного відрізку часу, фіксація і відбір найбільш оптимальних після доброзичливого обговорення з обов’язковими позитивними відгуками.

Приведемо приклад використання методу вільних асоціацій при вивченні теми «Психологічні аспекти рекламної діяльності» (навчальна дисципліна «Психологія управління»). Викладач пропонує наступне завдання: «Ви – керівник типографії. Запропонуйте заходи щодо підвищення ефективності реклами друкованої продукції». Асоціюйте слово «реклама» і слово «студент». У процесі обговорення у присутніх виникають наступні ідеї:

• виставити зразки друкованої продукції в читальних залах та гуртожитках, де живуть студенти;

• проінформувати студентів про пільги, які вони отримуватимуть, якщо будуть звертатися до типографії для друку своїх дипломних та курсових робіт;

• залучити студентів до роботи в якості рекламних агентів;

• залучити студентів до оформлення молодіжних видань;

• провести студентську дискотеку за спонсорської підтримки і водночас оформити приміщення зразками друкованої типографської продукції;

• на зворотній стороні вхідного квитка надрукувати фразу «Довір оформлення диплому нам! Гарантуємо «5» та ін.

Потім можна надати слово учасникам, які запропонують в якості основи для зародження нових асоціативних зв’язків та генерування нових ідей інші слова, наприклад, «комп’ютер», «колір» тощо.

Дидактичні ігри

У грі є така сама

відповідальність,

як і в праці, безперечно,

у грі хорошій, правильній

А.С. Макаренко

Поняття «гра» в педагогіці та соціальній психології має декілька значень. По-перше, під грою розуміють не примусову, а вільну діяльність, яка є особливою формою самовираження особистості людини, спрямованої на задоволення потреби у розвагах, зменшенні напруги, а також на розвиток певних знань, вмінь і навичок. По-друге, гра, на думку американського соціолога Дж.Міда, - це соціальна діяльність, у процесі якої дитина чи доросла людина, копіюючи інших, сприймає їх цінності, установки і вчиться виконувати соціальні професійні ролі. Ю.П. Сурмін та Н.В. Туленков виокремлюють сукупність функцій гри і показують призначення ігрової діяльності у сучасному суспільстві (табл.12).

Таблиця 12

Функції гри і їх характеристика

Функція	Характеристика
Пізнавальна	Пізнання людиною оточуючого світу і своїх можливостей засобами гри
Соціалізуюча	Формування необхідних властивостей і якостей особистості у процесі гри
Тренувальна	Тренування вмінь і навичок (комунікативних, професійних, пізнавальних та ін.)
Комунікативна	Гра – важливий засіб спілкування і взаємодії індивідів
Розважальна	Розвиток емоцій, почуттів, відновлення життєвих сил людини
Статусно-рольова	Гра – важливий засіб досягнення певного соціального статусу і виконання відповідної йому соціальної ролі
Контролююча	Перевірка рівня розвитку особистісних рис особистості, набутих знань, вмінь і навичок

У вищому навчальному закладі як засіб активізації процесу навчання доцільно використовувати дидактичну гру – цілеспрямо-вану організацію навчально-ігрової взаємодії викладача і студентів в процесі моделювання ними цілісної структури професійної діяльності майбутнього фахівця.

Сутність дидактичної гри полягає у взаємозв’язку імітаційного моделювання і рольової поведінки учасників гри в процесі вирішення ними типових і творчих, професійних і навчальних задач достатньо високого рівня проблемності. Гра розкриває особистісний потенціал студента, адже кожен учасник може продемонструвати і проаналізувати свої власні можливості, співставляючи їх з діями інших учасників ігрової діяльності. Трансформація особистісних рис студентів відбувається на всіх рівнях підготовки і проведення гри, адже їм необхідно «вжитися» у роль фахівця, роль якого вони будуть виконувати.

Дидактичну гру можна розглядати і як технологію групової психотерапії, адже за правильної організації атмосфера групи, співробітництво і підтримка позитивно впливають на кожного учасника. Студенти вчаться долати психологічні, комунікативні бар’єри, вдосконалюють особисті властивості. Результати дидактичної гри в значній мірі залежать від авторитету викладача, його вміння встановлювати контакт з аудиторією та завойовувати довіру. У вищій професійній школі наразі широко упроваджуються ділові та рольові ігри.