Перспективи і проблеми розвитку сучасної україни 1. Основні проблеми і перспективи розвитку регіонів України на сучасному етапі

Серед основних проблем розвитку й розміщення продуктивних сил ре­гіонального характеру варто виділити:

— надзвичайно щільну концентрацію продуктивних сил у високоіндустріальних районах — Донбасі і Придніпров'ї. На шість високоіндустріальних областей — Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку, Луганську, Хар­ківську, Київську припадає понад 45% основного капіталу України;

— невідповідність між природними й трудовими ресурсними потенціа­лами, з одного боку, і рівнем розвитку господарської діяльності та просто­рової її організації в межах економічних районів, областей, міських посе­лень — з іншого. Це стосується насамперед Подільського, Поліського, Пів­денного регіонів;

— недостатній розвиток і збалансованість складових транспортної сис­теми, її нераціональну просторову диференціацію, що зумовлює неповне включення окремих регіонів та великих промислових центрів до загально­державного і міжнародного поділу праці;

— ігнорування на практиці принципу регіонального господарювання, в основу якого доцільно покласти створення Фонду регіонального розвитку для реалізації державних програм та інших заходів, зокрема, розвитку но­вих форм розміщення продуктивних сил;

— складність формування ринкового середовища з причин надмірної залежності від регіональної влади, її конкретних рішень з приватизації та ставлення до розвитку приватного бізнесу;

— неузгодженість і складність процесу нормативного та реального роз­межування власності між державними і регіональними рівнями через відсу­тність чіткої законодавчої системи критеріїв і процедур розподілу державної власності на рівнях державної влади і місцевого самоврядування;

Реформи володимера

Реформи Володимира Великого - програма Володимира Святославича орієнтувалась на відновлення досягнень Аскольдової доби, але за нових умов кінця X-початку XI ст. Реформи Володимира охопили широке коло проблем.

Суть адміністративної реформи - це ліквідація "племінних князівст". До кінця X століття Київська Русь складалась з ряду "племен", що зберігали свою автономію. Всього було 7 або 8 головних "племінних" утворень: поляни, сіверяни, деревляни, дреговичі, кривичі, в`ятичі й, можливо радимичі. Взаємини між верховною владою Києва й місцевою "племінною" адміністрацією ускладнювалися невиробленістю юридичної основи. Реформа, здійснена Ольгою в 946 р. після приборкання деревлян, повинна була визначити розмір данини та межі повинностей. Але це не усунуло причини проблем. Володимир ліквідував саму систему "племінних" князівств. Територію Русі він поділив на 8 адміністративних округів. Створено Новогородську, Полоцьку, Туровську, Ростовську, Володимирську волості. В кожну з них призначалася довірна особа, згодом-його сини. Таким чином, сини Володимира діставали уділи не одразу, а в після того я виростали.

Військова реформа Володимира спрямовувалася на посилення оборони держави. Суть її полягалася у ліквідації "племінних" військових об`єднань і злитті воєнної системи з системою феодального землеволодіння. Великий князь роздавав земельні маєтності конкретним особам із забов`язанням військової служби та організації оборони в масштабах тих володінь. Наслідки військової реформи виявилися дуже скоро і мали великий вплив на хід державних справ. З одного боку, вона дозволила створити могутній заслон на південних рубежах країни проти степовиків, а з другого-спричинила утворення нової або молодшої знаті-дружини, цілком залежної від великого князя. В давньоруському епосі новостворена знать була опорою Володимира на противагу родовому боярству.

Судова реформа Володимира полягала в розмежуванні єпископського та місцевого судів. Спроба ввести смертну кару за особисто тяжкі злочини зазнала невдачі.

 Освітня реформаприйняттям християнства освіта і шкільництво набули розвитку, завдяки чому Русь прилучилася до античної культури та науки. Перше свідчення про школи на Русі датоване 988 р. і пов`язане з її хрещенням. Князь Володимир відкрив при Десятинній церкві школу "книжного вчення", в якій навчалося 300 дітей. Вони функціонували як школи підвищеного типу, де викладали 7 вільних мистецтв. Навчання здійснювалося у процесі роботи з книжкою, з текстом. Молодь готували до діяльності в різних сферах державного, культурного та церковного життя.

лютнева революція проголошення незалежності україни