2.3. Організація і проведення дослідження стійкості роботи ог

Організація та проведення досліджень проводиться в три етапи:

1-й етап - підготовчий,

2-й етан - оцінка стійкості об’єкту;

3-й, етап - розробка заходів, які підвищують стійкість роботи об’єкту.

На першому етапі розробляються керівні документи, визначається склад учасників дослідження та організовується їх підготовка.

Основними документами для організації дослідження стійкості об’єкту є:

- наказ керівника підприємства;

- календарний план основних заходів по підготовці до проведення дослідження;

- план проведення дослідження.

Наказ директора підприємства (керівник дослідження) розробляється на основі вказівок вищого керівництва із врахуванням особливостей та конкретних умов, пов’язаних з виробничою діяльністю об’єкту. В наказі вказуються:

- мета і завдання майбутнього дослідження;

- час проведення робіт;

- склад учасників дослідження;

- склад та завдання дослідницьких груп;

- терміни готовності звітної документації.

Тривалість дослідження встановлюється в залежності від об’єму робіт та підготовки учасників, які залучаються до виконання завдань, і може тривати 2-3 місяці .

В залежності від складу основних виробничо-технічних служб, на об’єкті можуть створюватись наступні дослідницькі групи:

- відділу капітального будівництва;

- головного енергетика;

- головного технолога;

- головного механіка;

- відділу матеріально-технічного постачання;

3. Методика оцінки стійкості роботи ог до дії різних уражальних чинників

В ході досліджень необхідно, керуватися наступними положеннями:

а) оцінка стійкості елементів об’єкта проводиться до дії кожного уражального чинника окремо;

б) всі елементи об’єкта підлягають дії, вражаючих чинників одночасно і в однаковій мірі;

в) дослідження доцільно проводити для найнесприятливіших умов.

Це дозволяє визначити максимальні значення параметрів вражаючих факторів та доцільну межу підвищення стійкості роботи ОГ.

Методика дослідження стійкості роботи ОГ зводиться до визначення:

І) - мінімальної відстані від об’єкту до передбаченого центру виникнення небезпеки;

2) – максимального значення очікуваних величин основних показників кожного вражаючого фактора:

ΔP_Фmax - надлишковий тиск

ΔІ_max - світловий імпульс

Д _max - доза радіації

Р_1max - рівень радіоактивного забруднення на I год. після аварії

К _ЕМІmax - електромагнітний імпульс

3) - lim - межі стійкості кожного елемента і об’єкта в цілому до кожного вражаючого фактора в порівнянні з очікуваною величиною.

Якщо значення межі стійкості більше очікуваної величини - об’єкт стійкий до впливу даного фактора і навпаки:

ΔP_Фlim ≥ ΔP_Фmax; І_lim≥ І _max; Д _lim ≥ Д _max ; Р_1lim ≥ Р_1max; (4)

4) - зробити висновок про стійкість об’єкту до кожного уражального чинника, тобто чи може об’єкт виконувати роботу після аварії, здійснити заходи по підвищенню стійкості.

4. Шляхи і способи підвищення стійкості роботи ог

В результаті оцінки стійкості роботи об’єкту розробляються заходи по підвищенню стійкості його елементів.

До них належать:

1. Захист працівників і членів їх сімей.

2. Підвищення стійкості інженерно-технічного комплексу.

3. Підвищення стійкості системи управління.

4. Підвищення стійкості системи матеріально-технічного постачання та виробничих зв’язків .

5. Виключення або обмеження руйнувань, уражень від дії вторинних факторів ураження.

6. Підготовка об’єкту до відновлення зруйнованого виробництва.