3. Зв'язок соціології з іншими науками.

Соціологія не відокремлена наука, вона тісно пов'язана з гуманітарними та суспільними науками, є складовою їх частиною.

Існує найтісніший і взаємонеобхідний зв'язок соціології з історією. Об'єктом досліджень і історії і соціології є суспільство, особливості та тенденції його розвитку. Обидві науки відтворюють соціальну діяльність в єдності необхідного і випадкового. Але якщо історія відтворює (описує і пояснює) соціальні явища і процеси, що мали місце в минулому, то соціологія — ті, що спостерігаються в даний час.

Активно взаємодіють між собою соціологія та соціальна психологія. Спільними проблемами їх досліджень є потреба та інтереси, соціальні настанови і ціннісні орієнтації, думки та настрої людини. Однак для кожної з них характерний специфічний підхід до аналізу цих явищ. Наприклад, при вивченні громадської думки соціолога цікавить передусім процес формування думки людей у певних групах, тоді як соціально-психологічні дослідження спрямовані насамперед на пізнання психологічних механізмів формування і виразу громадської думки.

Безпосередньо пов'язана соціологія і з соціальною статистикою — галуззю статистики, об'єктом якої є соціальна сфера суспільства, галузь соціальних відносин і процесів. Зокрема, соціальна статистика забезпечує соціології інформаційну базу для оперативного аналізу змін у соціальних відносинах і процесах, в орієнтації та поведінці соціальних спільностей та груп, для підготовки науково обґрунтованих загальнодержавних і регіональних соціальних програм, поточної соціальної політики, розробки надійних прогнозів і проектів соціального розвитку.

Соціологія, особливо прикладна, послуговується математичними знаннями і методами. Велику роль в соціології відіграє комп'ютерна техніка, її реальні можливості при підрахунках і аналізі даних соціологічних досліджень.

Соціологія не може успішно розвиватися, не спираючись на результати досліджень економічної теорії, політології, соціальної філософії, етнографії, етнології, культурології, тощо. Не випадково творці соціології були людьми з широкою гуманітарною і соціальною освітою, і не з-за чистої фантазії широко окреслювали межі соціологічних досліджень.

Як навчальна дисципліна соціологія покликана сприяти оволодінню майбутніми спеціалістами основами соціологічних знань, формуванню у них соціологічної культури та свідомості, озброєнню їх вмінням аналізувати соціальну практику і застосовували висновки соціологічної науки у своїй професійній діяльності, особливо у роботі з людьми.

Частина 1

Тема 2: Історія зародження та розвитку соціології

План

2. Передумови зародження соціології.

3. Становлення і розвиток класичної соціології.

4. Основні школи та концептуальні напрями сучасної західної соціології

1. Передумови зародження соціології.

Розпочинаючи вивчення соціології, як і будь-якої іншої науки, необхідно зрозуміти основи її витоків та розвитку. Суттєву допомогу в цьому процесі надає звернення до історії пізнання і відтворення соціальних явищ, вивчення теоретичних уявлень про суспільство, що передували виникненню соціології як науки. Відомо, що люди ніколи не чекали появи соціології. Вони спостерігали та аналізували реальні факти соціального буття, творили ідеї, без яких взагалі не могли б жити. Найдавнішими позанауковими формами відображення та пояснення світу природи та людини були міфологія та героїчний епос.

Міфологія — це сукупність міфів: оповідань, розповідей про богів, героїв, демонів, духів тощо. Тобто, це те, що відображало фантастичні уявлення людей в докласовому та ранньокласовому суспільстві про світ, природу та людський побут.

З розвитком суспільства, що виявилось насамперед у зменшенні залежності людини від природи, відбувається поступовий перехід від міфологічної до інших форм віддзеркалення дійсності. Виникає героїчний епос. В центрі епосу — людина-герой, історичний чи псевдоісторичний персонаж. Епос відтворює картину народного життя, його ідеали, моральні норми, прагнення. Суспільний прогрес безпосередньо пов'язаний також з виникненням наук, розвитком культури. Зокрема, вже в стародавні часи високого рівня розвитку досягали філософія, історія, математика, що не могли не сприяти більш поглибленому вивченню соціальних явищ.

В період середньовіччя /V-ХІІ ст./ створюються важливі передумови виникнення соціології як науки. Основні з них в цей період були пов'язані з формуванням в ряді європейських країн елементів капіталістичних відносин, заснованих на товарному виробництві. Товарне виробництво, торгівельні відносини між країнами породжували потребу в точних розрахунках, змушували аналізувати соціальні явища в умовах первинного нагромадження капіталу з точки зору їх економічної доцільності. Зокрема, в Іспанії в 1575 р. чи не вперше в Європі епохи середньовіччя використовували питальник в 357 питань для вивчення соціально-економічних явищ. На основі результатів опитування був складений багатотомний статистичний збірник. У середньовічній Європі зрідка практикували перепис населення, один з яких було проведено в 1338 р. у Венеції. На Русі перший перепис населення здійснено за часів татаро-монгольського панування в 1257 р. А в 1272-1276 рр. монгольські чиновники зробили другий загальний перепис в усіх російських областях для сплати данини. В Україні вперше було проведено подушне зчислення населення за так званим "переписом графа Розумовського" у 1763-1764 рр.

Епоха нової історії /XVII - початок XIX ст./ характеризується інтенсивним розвитком наукової думки. Розкріпачена від теології, вона спрямовується на пошуки істини. Соціальне пізнання стає на шлях пошуків природничих факторів розвитку суспільства. Поступово розпадається середньовічна система цінностей і світосприйняття. Ідея рівності людей перед Богом в ідеології молодої буржуазії трансформується в ідею рівності людей за своєю природою і законами та пошуків причин їх фактичної нерівності в суспільстві.

Таким чином, перші спроби теоретично осягнути соціальний вимір людського буття були зроблені ще в античну добу, коли вперше була усвідомлена й осмислена якісна різниця між людиною і навколишнім світом. Витоки науки про суспільство сягають, принаймні, епохи Піфагора і софістів, коли стала зрозумілою потреба розмежування між двома моментами людського буття: природним і суспільним середовищем. Саме тоді формується фундаментальна для соціології проблема подібності і різниці між законами природи і суспільного життя. В античну і середньовічну епохи ще відсутнє уявлення про соціологію як науку, однак уже досить детально розроблені концептуальні засади політичної і правової теорії, економіки, етики і інших дисциплін, у центрі яких проблема законів і норм суспільного життя. Поступово знання про суспільство звільняється від релігійно-теологічної оболонки. Важливим досягненням Нового часу стала розробка раціонально обґрунтованої теорії громадянського суспільства, розмежування понять суспільства і держави, осмислення значення групових інтересів і договірних засад у суспільному житті. Саме в Новий час отримали широкий та ґрунтовний розвиток емпіричні підвалини соціологічного знання, закладені ще античністю.

Соціологія як наука виникла в 30-ті роки XIX ст. Чим же це було обумовлено? Більшість сучасних соціологів пов'язують виникнення соціології як науки з рядом серйозних змін у соціальному і політичному житті провідних європейських країн на початку XIX ст., а також із загальним прогресом філософського та спеціального наукового знання, нагромадженням нових фактів та ідей і потребою реорганізації соціальних і гуманітарних наук.

Зокрема, по-перше, з розвитком капіталізму, промислового перевороту і науково-технічної революції у західноєвропейських країнах і США, де розгортаються процеси інтенсивної модернізації економіки, відбуваються важливі зміни в соціальній структурі суспільства. Одночасно загострюються протиріччя між прогресом, який приніс капіталізм суспільству, і тими соціальними проблемами, що з них народжувалися /зростання експлуатації, гноблення людини, економічні і соціальні кризи тощо/. Посилюється соціальна напруженість, яка призвела до ряду політичних конфліктів у цих країнах /чартизм, повстання ткачів у Леоні та Сілезії, інші виступи робітників/.

По-друге, розвиток демократичних ідей та інститутів поставив у центр уваги людину, яка перестала бути знеособленою, а стала причетною до складних політичних та соціальних процесів розвитку суспільства.

По-третє, прогрес науки, накопичення нових фактів та ідей, потреба реорганізації усього корпусу соціальних і гуманітарних наук.

По-четверте, капіталізм як економічна система відрізняється від попередніх способів господарювання насамперед раціональною організацією виробничого процесу, вищим рівнем розрахунку, планування, наукової організації. Це викликало підвищений соціальний попит на наукові розробки, що орієнтовані на практичне застосування. Звідси своєрідний культ "позитивного", тобто практично придатного знання.

По-п'яте, духовне життя цієї доби позначене гострою кризою традиційних релігійно-ідеологічних систем і поглибленням процесів секуляризації /тобто вивільнення суспільної та індивідуальної свідомості від впливу релігії/ культури.

По-шосте, у цей період формується світовий ринок, інтенсивно розвиваються зв'язки між народами та державами, що сприяє уподібненню соціальних і політичних структур різних країн, відслідковується тенденція до цілісного соціального світу.

Усе це привело до виникнення науки, яка повинна була пояснити природність та закономірність капіталізму та всього того, що з ним пов'язано, озброїти суспільство новими методами управління та регулювання суспільних відносин в нових умовах. Виникненню нової науки сприяла і загальнолюдська потреба осмислення цілісного соціального світу, яка виникла під впливом інтернаціоналізації суспільного життя, викликаного капіталізмом, необхідність мати об'єктивне наукове знання про соціальні процеси, що відбувалися в суспільстві.