Sotsiologiya / Sotsiologiya_tema_4

Тема: Методи збирання первинної соціологічної інформації План

1. Поняття методу в соціології. Опитування.

2. Аналіз документів.

3. Спостереження.

4.. Соціальний експеримент як метод збирання соціологічної інформації.

5. Метод експертної оцінки.

6. Соціометричне опитування.

1. Поняття методу б соціології. Опитування.

У соціологи метод - - це спосіб одержання вірогідних соціологічних знань, сукупність задіяних прийомів, процедур і операцій емпіричного та теоретичного пізнання соціальної реальності. ...

Виділяють чотири основні методи емпіричного соціологічного дослідження: Аналіз документів. Спостереження. Опитування. Соціальний експеримент.

Зупинимося детальніше на їх характеристиці та особливостях використання під час проведення соціологічного дослідження.

Опитування - це метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтервю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога і респондента шляхом реєстрації відповіді респондентів на сформульовані соціологом питання, які випливають з цілей і завдань дослідження.

Методи опитування використовують у таких випадках:

1. Коли проблема, що досліджується, недостатньо забезпечена документальними джерелами та інформацією.

2. Коли предмет дослідження або його окремі характеристики неможливо спостерігати у повному обсязі і впродовж усього існування.

1. Коли предметом дослідження є елементи колективної та індивідуальної

\ свідомості думки, стереотипи мислення, а не безпосередні вчинки та

поведінка.

4. Коли опитування доповнює можливості опису та аналізу досліджуваних явищ і перевіряє дані одержані за допомогою інших методів.

При опитуванні надто важливою с взаємодія соціолога та опитуваного. Для одержання достовірної інформації необхідно, щоб опитуваний:

а) сприйняв потрібну інформацію;

б) правильно сприйняв її;

в) зміг згадати якщо необхідно події минулого;

г) обрав адекватну відповідь на поставлені питання;

д) зміг адекватно втілити відповідь у слова.

Анкетне опитування. Серед розповсюджених методів опитування респондентів

важливе місце посідає метод анкетного опитування.

Анкетування - - це процес збирання первинної інформації шляхом опитування

людей з використанням певної схеми -анкети.

Анкета - це тиражований документ, який містить певну сукупність запитань,

сформульованих і пов'язаних між собою за встановленими правилами.

Складовими анкети мають бути:

1. Вступна частина. У ній міститься звернення до респондентів з викладом теми, мети, завдань опитування, інструкції щодо процедури заповнення анкети, із вказівкою на анонімність опитування і використання його результатів лише з науковою метою.

2. Блоки простих питань, що передбачають процес включення респондента в процес опитування.

1. Блоки складних питань, які потребують аналізу та роздумів.

3. Заключні запитання, прості за змістом, які мають дати респонденту відчуття участі у потрібній справі.

4. "Паспортичка" запитання, що розкривають соціально-демографічні, професійно-освітні, етнічні, культурні та інші характеристики респондентів.

Запитання анкети. За предметним змістом запитання анкети поділяють на:

І

- запитання про факти, що несуть інформацію про соціальні явища, про стан

справ у колективі, про поведінку і дії Самого респондента тощо. Запитання про знання для з'ясування, що може повідомити респондент.

• Запитання про думку респондента.

• Запитання про мотиви, покликані викликати суб'єктивне уявлення людини про спонуки своєї діяльності.

За своєю логічною природою запитання класифікують таким чином:

- основні запитання, відповіді на які є основою для висновків про явища, що вивчаються.

Запитання-фільтри, відсіюють респондентів яких не стосуються запитання.

• Контрольні запитання, що служать для перевірки стійкості, правдивості і несуперечливості відповідей.

• Запитання які наводять на думку, допомагають респонденту правильно осмислити основні запитання,.знайти точну відповідь.

За своєю психологічною функцією запитання поділяються на: Контактні запитання.

Буферні запитанні (їх мета перевести увагу респондента з одного виду запитань на інший. Як ви думаєте?).

Прямі запитання спрямовані на виявлення ставлення респондента щодо проблеми, яка вивчається, її оцінки з власної позиції.

Опосередковані запитання дозволяють респонденту ніби приховати свою позицію і посилити критичний акцент своїх висловлювань. За характером відповідей запитання розподіляються на такі види. Відкриті запитання, передбачають вільну форму відповіді. Що таке демократія? Запитання закритого типу (Є варіант відповіді) Запитання напівзакритого типу (Вкажіть свій варіант)

Запитання - меню пропонує респонденту вибрати будь - яке поєднання варіантів запропонованих відповідей.

. Шкальні запитання - відповідь не це запитання дається у вигляді шкали, в якій необхідно відмітити той або інший показник. Дихотомічні запитання Чи вірите Ви відповідь так або ні.

Коли анкета складна потрібно провести пробне опитування, у ході якого перевіряється зміст анкети, формулювання і послідовність запитань тощо. Пробне опитування охоплює невелику кількість людей (25-30) відібраних за основними характеристиками, які визначаються метою, темою і завданнями дослідження.

За способом розповсюдження анкет їх поділяють:

Роздавальні / очні анкета повертається відразу після заповнення і заочні/ анкета повертається через декілька днів. Поштові.

Пресові. ' . •

Телетайпні (через електронний зв'язок).

За типом досліджуваних завдань опитування класифікують:

1. стандартизоване - націлене на одержання статистичної інформації.

2. фокусоване - збираються дані лише за умов конкретної ситуації.

3. глибинне - спрямоване на одержання пошукової інформації. За рівнем компетентності респондентів розрізняють:

• масове опитування.

• Масове опитування у співробітництві з дослідником.

• Симптоматичне опитування.

• Експертне опитування (опитування спеціалістів з проблеми, що вивчається). Інтерв'ю як метод опитування. Серед його переваг необхідно назвати:

- Можливість отримувати глибоку інформацію з різноманітних питань за допомогою спрямованого вибору респондентів.

Можливість коригування та варіювання запитань.

Можливість спостереження за психологічними реакціями опитуваних.

- Можливість уникнути складної техніки обробки інформації. Сам процес проведення інтерв'ю молена поділити на такі етапи.

1. Встановлення контакту.

2. Закріплення контакту і перші запитання.

3. Перехід до основних запитань.

4. Закінчення розмови.

За технікою проведення розрізняють вільне, формалізоване (стандартизоване), і напівстандартизоване інтерв'ю.

Вільне інтерв'ю тривала бесіда за загальною програмою без чіткої детал ізації п ита нь.

Формалізоване або стандартизоване інтерв'ю - це інтерв'ю коли спілкування інтервюєра і респондента регламентоване детально розробленим питальником та інструкцією інтервюєра. Напівстандартизоване інтерв'ю поєднує в собі особливості двох попередніх.

За процедурою проведення інтерв'ю поділяється на:

Панельне.

Групове.

Клінічне

Фокусове.

Панельне інтерв'ю - багаторазове інтерв'ю в одних і тих самих респондентів з тих же питань через певні проміжки часу.

Групове інтерв'ю запланована бесіда у процесі якої дослідник прагне викликати дискусію в групі.

Клінічне інтерв'ю ґрунтовна бесіда, мета якої одержати інформацію про внутрішні спонуки, мотиви схильності респондентів.

Фокусоване інтерв'ю -- короткочасна бесіда з метою отримати інформацію про конкретну проблему.

За типом респондентів інтерв'ю бувають: з відповідальною особою, з експертом, з рядовим респондентом.

За способом спілкування між дослідником і респондентом інтерв'ю поділяють на: 1. Явні (обличчям до обличчя)/ телефонні. 2. Приховані.

За технікою реєстрації відповідей інтерв'ю поділяють на: протокольні і

* непротокольні.

На проведення інтерв'ю суттєвий вплив мають місце і час проведення інтерв'ю.

2.АНАЛІЗ ДОКУМЕНТІВ.

Аналіз документів, як соціологічний метод за популярністю поступається тільки методам опитування, а в окремих соціологічний дослідженнях саме цей метод є домінуючим. Саме аналіз документів широко використовується в соціології права, політики, громадських рухів тощо.

Для аналізу документів слід з'ясувати суть поняття "документ".

Документ - це засіб закріплення різним способом на соціальному матеріалі інформації щодо фактів, подій, явищ об'єктивної дійсності й розумової

діяльності. Саме документи містять інформацію про соціальні процеси на різних рівнях дослідження: інституціональному, груповому особистісному тощо. Документи класифікують за різними ознаками,

1. Залежно від технічних засобів, фіксації інформації їх поділяють на: письмові, кін графічні і фонетичні. На сучасному етапі в широкий обіг увійшла нова група носіїв документів.

2. залежно від авторства розрізняють офіційні документи та документи особистісного походження.

Документи особистісного походження створені окремими особами і вони не є офіційними.

Документи можуть бути спровоковані і неспровоковані. За джерелом інформації виділяють первинні і вторинні документи. За ступенем персоніфікації особові та безособові.

Аналіз документів являє собою сукупність методичних приймів для одержання з документальних джерел соціологічної інформації, необхідної для вирішення дослідницьких завдань. Застосовуються два основні методи аналізу документів: неформалізований (традиційний) і формалізований.

Неформалізований (традиційний) метод аналізу документів ґрунтується на сприйнятті, розумінні й інтерпретації змісту документа. За цим методом розрізняють зовнішній та внутрішній аналіз.

Зовнішній аналіз - це аналіз існуючого контексту документа і обставин його появи.

Внутрішній аналіз -- це безпосереднє вивчення змісту документа, направлене на виявлення відмінностей між фактичним і літературним змістом, встановлення рівня компетентності автора тощо.

Під формалізованим методом найчастіше розуміють конвент-аналіз. Цей метод постає як спосіб кількісного аналізу документів через підрахунок смислових одиниць масиву інформації. Його основною перевагою є можливість уникнути суб'єктивізму, тобто впливу дослідника на об'єкт, який вивчається.

3. СПОСТЕРЕЖЕННЯ.

Спостереження -- це цілеспрямоване, систематичне і безпосереднє стеження та фіксація тих соціальних характеристик, які цікавлять дослідника і які потрібні для наукового аналізу та розробки рекомендацій, прогнозів тощо.

Процедура соціологічного спостереження складається з двох основних елементів.

1. Відбір одиниць спостереження визначення об'єкта спостереження. Ним можуть бути окремі люди, різні групи, колективи ат спільності людей, в різних ситуаціях. Предметом спостереження постають ті чи інші акти поведінки цих об'єктів.

2. Фіксація спостережень. Відбір способів фіксації тісно пов'язаний з тим, які одиниці відібрані для спостереження.

Фахівці відзначають як позитивні риси спостереження, так і негативні. До позитивних рис цього методу відносять.

• здійснення спостереження одночасно з розгортанням і розвитком явищ, що досліджуються

• можливість безпосереднього сприйняття поведінки людей у конкретних умовах і в реальному часі.

• Можливість широкого охоплення подій і опису взаємодії усіх її учасників. Незалежність дій суб'єктів спостереження від соціолога -- спостерігача. До недоліків даного методу відносять.

• обмеженість і частковий характер ситуації, що спостерігаються.

• Складність а іноді й просто неможливість повторення спостережень.

• Вплив на якість первинної соціологічної інформації суб'єктивних оцінок спостерігача, його установок.

• Обмежує означений метод і та обставина, що люди помітивши спостереження часто змінюють свою поведінку тощо.

Види спостережень можна класифікувати, спираючись на різні засади. За умовами організації виділяють. Польові спостереження (у реальній життєвій ситуації)

Лабораторне спостереження спостереження для якого умови визначає

дослідник.

Є також вибіркове та систематичне спостереження.

Спостереження бувають систематичні, які проводяться за заздалегідь суворо розробленим планом вивчення об'єкта впродовж певного часу і не систематичними (короткочасними), коли вони проводяться іншими способами.

Спостереження називається надійним, якщо, будучи повтореним в тих же умовах, з тим же об'єктом, воно може дати попередній результат незалежно від того, ким спостереження повторюється -- першим спостерігачем або будь ким іншим.

СОЦІАЛЬНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ ЯК МЕТОД ЗБИРАННЯ ПЕРВИННОЇ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ.

Соціальний експеримент - це засіб отримання інформації про кількісні і якісні зміни показників діяльності і поведінки об'єкта внаслідок дії на нього певних факторів, якими можна управляти. Основна мета проведення експерименту перевірити ті чи інші гіпотези результати, яких мають прямий вихід в практику, на різноманітні управлінські рішення. Види експерименту.

За характером експериментальної ситуації виділяють польові та лабораторні експерименти. У польовому експерименті об'єкт знаходиться у природних умовах, але вони можуть знати. Що вони беруть участь у експерименті.

В лабораторному експерименті експериментальна ситуація, а часто і самі групи формуються штучно.

За логічною структурою доказу гіпотез розрізняють лінійний і паралельний експеримент. Лінійний характеризується тим, що аналізується таж сама група, оскільки вона є і контрольною (її первинний стан) і експериментальною (її стан після зміни однієї або декількох характеристик).

В паралельному експерименті беруть участь дві групи: контрольна і експериментальна і в яких доказ здійснюється одночасним порівнянням стану двох об'єктів.

За характером об'єкта експеримент поділяється на : економічні, педагогічні,, правові, естетичні тощо.

За специфікою поставлених завдань розрізняють науково-дослідні та прикладні експерименти. За характером експериментальних ситуацій контрольовані і неконтрольовані.

МЕТОД ЕКСПЕРТНОЇ ОЦІНКИ

Для його проведення як способу збирання необхідних даних насамперед формується група добре інформованих осіб, яка вибирається за такими ознаками.

• професійний статус (посада професіоналізм, висока кваліфікація тощо)

• результати тестування (з урахуванням оцінки їх попередньої діяльності як експертів), а також атестації їх колегами, врахування громадської думки, іміджу у даній сфері суспільного життя.

Основний робочий інструментарій експертних опитувань - анкета або бланк інтерв'ю. Метод експертних оцінок може мати різні форми від заочного індивідуального опитування за допомогою анонімної анкети до відкритої дискусії, обміну думками, особливо щодо прогнозних оцінок певного явища, строку здійснення того або іншого проекту. СОЦІОМЕТРИЧНЕ ОПИТУВАННЯ.

Соціометричне опитування можна проводити у групах, члени яких мають досвід спілкування не менше як 6 місяців, тобто впродовж часу, необхідного для „спрацьованості,, групи.

При підготовці до використання цього методу необхідно виробити соціометричний критерій, тобто запитання, які задають усім членам групи з метою з'ясування характеру взаємин між цими.

Соціометричні критерії поділяють на дві основні групи: комутативні і гностичні.

Комунікативні використовують для того, щоб виміряти реальні або уявні стосунки в групі, з'ясувати як кожен член групи бачить своє безпосереднє оточення.

Гностичні критерії призначені для набуття уявлень людини щодо її ролі, позиції в групі, а також для з'ясування того, хто, на її думку обере кого для спільного завдання, хто - нехтує.

При соціометричному опитуванні кожному члену якого опитують, дається соціометрична карта і список членів групи де проводиться соціометрія. Прізвища членів групи шифруються.

Поряд з позитивами соціометрії слід звернути увагу і на обмеженість її як методу збирання первинної інформації. Ця обмеженість соціометрії полягає у тому, що вона фіксує на об'єктивні відносини, а відображення останніх у свідомості їх носіїв.