Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
19
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
82.94 Кб
Скачать

10. Винос проекту в натуру.

10 .1. Мета розбивочних робіт.

До проекту будівництва запроектований системи які розбивають, тобто знаходять і закріплюють на місцевості пониження основних осей її сполук і їх контурів,а також окремих її елементів. Ці дії називають перенесенням проекту в натуру. При перенесення проекту в натуру за планом проекту розраховують геодезичні дані (кути міри ліній,позначки), за якими за допомогою геодезичних приладів позначаючи контури запроектований споруд на місцевості. Основними документами для перенесення проекту в натуру є генеральний план споруди з позначкою на ньому геодезичною опорою робочі рисунки.

Залежно від характеру і призначення споруд, матеріалів зведення і матеріалів, допускають різне точність розбивки. Наприклад, усі магістральних каналів переносні натуру з помилкою в плані до ±0,5 м, по висоті ±1см, помилку ронить укосів відносно осі допускають у плані не більше ±10 см, по висоті ±5см.

10.2. Порядок розбивочних робіт.

На першому етапі від пунктів геодезичної основи,згідно аналітичним даним прив'язка, знаходиться закріплюється на місцевості положення головних осей. Цей етап називають основними розбивочними роботами.

При розробці головних осей визначаються лише загальні положення споруд та його орієнтування відносно сусідніх споруд і контурів місцевості.

Другий етап розробки – детальна розбивка споруди, котра виконується від головних осей. Відповідно стадії будівельних робіт розвиваються в натурі поздовжні та поперечні осі блоків, деталей, закладних частин, визначаючи планета висотне положення всіх характерних точок, поперечників, будівельних конструкцій.

При завершенні будівництва фундаментом і монтажу будівельних конструкцій приступають до третього етапу: розбивка та закріплення монтажних осей і установки в проектне положення технічного обладнання.

Розбивочна основа розвиваться на будівельному майданчику для перенесення в натуру головних осей споруд, їх періодичного відновлення і уточнення в процесі будівництва, а також як опора для загущення геодезичного обгрунтування при виконавському зніманні, спостереження за деформаціями та інших робота в період експлуатації споруд.

В якості розбивочної основи максимально використовують геодезичні мережі, створені при великомасштабному знімальної площадки, доповнюючи їх для складних споруд спеціальної мережею треангуляції, трилатерації будівельної мережі, інженерної полігонометрії.

Схема побудови розуміючи основи тісно пов’язана з генеральним планом споруди. Геодезичні пункти розташовуються в найбільш стійких місцях, де вони могли зберігатися на весь період будівництва хто може бути максимально ефективно використані для розбивочних робіт та виконавських знімань. Як правило, принципи планової та висотної основи суміщають.

Розбивочне мережа проектується як локальна з розташуванням її основної сторони паралельно головні розбивочній осі, яку приймають за вісь абсцис або ординат. Початок системи вибирається з таким розрахунком, щоб усі точки проекту виражались додатніми значеннями координат.

10. 3. Способи основних розбивочних робіт.

При розбивці споруд, положення проектних точок на місцевості визначаються такими самими способами, що й при знімальні точок ситуації: полярних координат, прямокутних координат ( перпендикулярів), кутових та лінійних засічок. Спочатку розраховуються дані (ути і віддалі), потім за ними знаходяться положення проектних точок на місцевості.

Спосіб полярних координатах доцільно застосовувати при наявності досить густої сітки геодезичної опори, при складанні ситуації й значній розосередженості проектних точок. Для цього за координатами проектних опорних точок обчислюють кути і відстані, розв’язуючи обернену геодезичну задачу. Оберненою задачу називають тому, що за різницями ( приростами) координати кінців лінії обчислюють румб і довжину лінії.

Спосіб прямокутних координат застосовують при наявності побудованої на місцевості будівельної сітки квадратів, або закріпленої осі споруди. Він полягає в відкладанні учнів і віддалей від існуючої сітки квадратів.

Спосіб кутових засічок використовується, коли від опорних точок до проектних відміток я неможливо виміряти відстані безпосередньо ( точки місяця за яром, за річкою). Для виносу в натуру, пов’язуючи основну задачу, визначають кути, задають напрями і позначають кожний з них двома вікнами біля можливого перетину. Перетин цих напрямків я шуканою проектною точкою.

Спосіб лінійних засічок застосовують у тих випадках, коли відстань між оборонними і проектними точками не більша від довжини річки або рулетки, а кути між напрямами не менший від 40о і не більші від 140о.

Винос проекту в натуру

Арк.

Зм.

Кільк

Арк.

№ док.

Підп.

Дата