6.3 Класифікація будівель за ступенем вогнестійкості

Потенційна пожежна небезпека будівель і споруд залежить як від питомого навантаження та властивостей матеріалів, що знаходяться усередині, так і від горючості та здатності чинити опір дії пожежі будівельних конструкцій, яка характеризується їх вогнестійкістю.

Вогнестійкість конструкцій – здатність конструкції зберігати несучі та огороджуючи функції в умовах пожежі.

Ступінь вогнестійкості – це нормована характеристика вогнестійкості будинків і споруд, що визначається межею вогнестійкості основних будівельних конструкцій.

Межа вогнестійкості конструкцій – це показник, який визначається часом, після якого настає для даної конструкції один з нормованих граничних станів з вогнестійкості. До граничного стану належить: втрата несучої здатності, втрата цілісності, теплоізоляційної здатності. Відповідно до чинних СНиП за вогнестійкістю усі будівлі та споруди поділяються на 8 ступенів. Розрізняють фактичний (дійсний ступінь вогнестійкості будівлі, яка запроектована чи побудована) або потрібний (мінімальний ступінь вогнестійкості, який повинна мати будівля, щоб відповідати вимогам пожежної безпеки) ступені вогнестійкості. Потрібний ступінь вогнестійкості визначається нормативним документом.

6.4. Дії працівників галузевих об’єктів на випадок виникнення пожежі

На галузевих об’єктах необхідно розробляти і впроваджувати спеціальний комплекс профілактичних заходів, спрямованих на запобігання пожежам.

У виробничих умовах постійно існує загроза виникнення пожеж. Тому необхідно розробляти мобілізаційний план гасіння пожежі і здійснювати заходи з підготовки об’єкта до можливої пожежі.

У разі виявлення пожежі або її ознак, до яких належить полум’я, дим, запах і інші прояви горіння, працівник зобов’язаний негайно повідомити про це пожежну охорону за телефоном )”. Після виклику пожежної охорони належить повідомити керівника або чергового по об’єкту і вжити заходів щодо евакуації людей, гасіння пожежі та збереження матеріальних цінностей. У разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби. Оповіщення проводити таким чином, щоб не допустити паніки.

Адміністрація підприємства має вжити необхідних заходів і організовувати залучення сил та засобів об’єкта для ліквідації пожежі та попередження її розповсюдження.

Надійним і швидким засобом повідомлення про пожежу є електрична пожежна сигналізація автоматичної або ручної дії.

7.Способи та засоби пожежогасіння

Успіх швидкої локалізації та ліквідації пожежі на її початку залежить від наявних вогнегасних засобів, вміння користуватися ними всіма працівниками, а також від засобів пожежного зв’язку та сигналізації для виклику пожежної допомоги та введення в дію автоматичних та первинних вогнегасних засобів (СниП 2.04.09-84).

Найбільш розповсюдженим засобом гасіння пожеж є вода, яка порівняно з іншими вогнегасними речовинами має найбільшу теплоємність і придатна для гасіння більшості горючих речовин. Застосовується у вигляді компактних і розпилених струменів і як пара. Нею можна гасити більшість пожеж, за винятком пожеж, що виникли від легкозаймистих рідин (бензин, гас) (маючи велику питому вагу вода накопичується внизу цих речовин і збільшує площу горючої поверхні). Не можна гасити водою такі речовини, як карбіди та селітру, які виділяють при контакті з водою горючі речовини, а також металевий калій, натрій, магній та його сплави, електрообладнання, що знаходиться під напругою, цінні папери та устаткування.

Водяна пара застосовується для гасіння пожеж у приміщеннях об’єктом до 500 м³ і невеликих загорань на відкритих установках.

Найбільш ефективно здійснюють пожежогасіння при наявності постійної зовнішньої водопостачальної мережі від пожежних гідрантів. Якщо такої системи немає, роблять пожежні водойми, водонапірні башти чи набирають воду з природних джерел (рік, озер, ставків), до яких роблять під’їзди та пірси для пожежних автомобілів.

Промислові приміщення мають зовнішнє і внутрішнє протипожежне водопостачання запроектоване згідно з вимогами СниП 2.04.02-84 та СниП 2.04.01-85.

Для зовнішнього протипожежного водопостачання використовують гідранти, які розташовують на території підприємств на віддалі не більше 100 м по периметру будівель вздовж доріг і не ближче 5 м від стін.

Внутрішнє протипожежне водопостачання здійснюється пожежними кранами, які встановлюються на висоті 1,35 м від підлоги всередині приміщень біля виходів, у коридорах, на сходових клітках. Кожний ПК споряджається прогумованим рукавом та пожежним стволом.

В будівлях і спорудах з протипожежним виробництвом встановлюється автоматично діючі спринклери або дренчерні системи, а також газові установки для гасіння пожеж. Вони є автоматичними установки пожежогасіння.

Спринклерні установки – це система труб, прокладених по стелі. Вода у труби потрапляє із водопровідної мережі. Бувають водяні, повітряні та змішані. Повітряна система спринклерної установки застосовується в неопалювальних приміщеннях. Трубопроводи заповнені стисненим повітрям.

Дренчерні установки обладнуються розбризкувальними головками, які постійно відкриті.

В умовах будівництва, реконструкції чи експлуатації будівель і споруд у початковому періоді виникнення пожеж можна використовувати пінні, вуглекислотні і порошкові вогнегасники.

У хімічних вогнегасниках піна створюється внаслідок хімічної реакції, що відбувається при змішуванні кислотної і лужної частин заряду.

Ручні пінні вогнегасники використовують для гасіння твердих речовин, що горять, та горючих легкозаймистих рідин з відкритою поверхнею, що горить. Слід мати на увазі, що піна електропровідна, не можна гасити К, Na, Mg та його сплави, оскільки виділяється водень, котрий посилює горіння.

Ручні вуглекислотні вогнегасники призначені для гасіння невеликих пожеж, всіх видів загорання. Не можна гасити спирт, ацетон, котрі розчиняють вуглекислоту, а також фотоплівку, целулоїд, котрі горять без доступу повітря.

В промислових приміщеннях засоби пожежогасіння розташовують згідно з вимогами “Правил пожежної безпеки в Україні” В коридорах, проходах або інших місцях, крім вогнегасників, розташовують пожежні щити з набором засобів пожежогасіння.

Пожежно-технічна комісія створюється при кількості працюючих 50 та більше, добровільна пожежна дружина – при 25 і більше.