
- •1. Непараметричні методи оцінювання законів розподілу випадкової величини
- •1.1. Побудова інтервального варіаційного ряду
- •1.2. Побудова гістограми частот
- •1.3. Побудова емпіричної функції розподілу
- •1.4. Знаходження характеристик положення випадкової величини
- •1.5. Знаходження характеристик розсіювання випадкової величини
- •1.6. Контрольний приклад
- •Параметричне оцінювання закону розподілу випадкової величини
- •2.1. Порядок виконання роботи та методичні вказівки з її виконання
- •2.1.1. Побудова точкових оцінок параметрів розподілу
- •2.1.2. Інтервальне оцінювання параметрів розподілу
- •2.2. Контрольний приклад
- •3. Перевірка статистичних гіпотез про закон розподілу випадкової величини
- •3.2. Контрольний приклад
- •4. Індивідуальні завдання
3. Перевірка статистичних гіпотез про закон розподілу випадкової величини
У
загальній постановці задача перевірки
статистичних гіпотез про закони розподілу
випадкової величини
формулюється так.
За
результатами спостережень отримана
статистична оцінка закону розподілу
випадкової величини
у вигляді емпіричної функції розподілу
.
Формулюється статистична гіпотеза
,
яка полягає в тому, що закон розподілу
досліджуваної випадкової величини
має вигляд
.
Для перевірки цієї статистичної гіпотези
розглядається статистика критеріюU,
що характеризує міру неузгодженості
між теоретичною (запропонованої по
гіпотезі
)
і емпіричної функціями
розподілу. Обравши статистику критерію,
робимо оцінку її закону розподілу і для
заданого рівня значущості
будуємо критичну область.
Якщо вибіркове значення
статистики знаходиться поза критичною
областю, то гіпотеза, що перевіряється,
приймається, якщо ж статистика належить
критичні області, то гіпотеза про закон
розподілу випадкової величини
відхиляється.
При
використанні критерію Пірсона за міру
неузгодженості U
гіпотетичного й емпіричного розподілів
приймається величина
, обчислена за такою формулою:
,
(3.1)
де
k
– число інтервалів;
– частота влучення в інтервал i;
– ймовірність попадання випадкової
величини
в інтервалi,
обчислена за гіпотетичним розподілом
з заміною невідомих параметрів розподілу
їхніми оцінками; n –
об’єм вибірки.
Для
нормального закону розподілу ймовірність
влучення випадкової величини
в інтервал
визначається так:
,
(3.2)
де
– функція Лапласа.
Для
показового розподілу ймовірність
влучення випадкової величини
в інтервал
визначається за формулою:
,
(3.3)
а для рівномірного розподілу – за формулою:
.
(3.4)
Величина
,
обчислена за формулою (3.1),
при
має розподіл "хі-
квадрат" із
ступенями свободи, де
– число
невідомих параметрів теоретичного
розподілу
,
визначених по вибірці. Причому, для
нормального розподілу
,
для показового –
,
а для рівномірного –
.
Процедура перевірки статистичної гіпотези про закон розподілу зводиться до наступного.
Для
заданого рівня значущості
і числа
ступенів свободи
за таблицями
знаходять критичну точку
,
що визначає нижню межу критичної області.
За
вибіркою, використовуючи формулу (3.1),
розраховують значення
критерію,
що спостерігається.
Якщо
– гіпотеза відхиляється; якщо
– приймається, тобто вважається, що
результати вибіркового дослідження не
суперечать висунутій гіпотезі.
Для
оцінки закону розподілу неперервної
випадкової величини
у випадку, коли теоретичний закон
розподілу
визначений із точністю до параметрів
розподілу, може використовуватися
критерій Колмогорова.
За міру неузгодженості використовується статистика вигляду:
,
(3.5)
де
– верхня грань модуля різниці емпіричної
і теоретичної
функцій розподілу,
n – об'єм
вибірки, тобто
;
Розраховане
за формулою (3.2)
значення статистики
порівнюється з критичною точкою
,
отриманою з таблиці для заданого рівня
значущості
.
Якщо
– гіпотеза
відхиляється, якщо
– приймається. Це означає, що гіпотетична
функція розподілу
узгоджується з даними спостережень.
Існує
наближене правило застосування критерію
Колмогорова, відповідно до якого гіпотеза
приймається, якщо
.