Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Наукова_робота.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
16.12.2018
Размер:
1.05 Mб
Скачать

39

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….

3

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ…..

5

1.1. Сільський туризм як окрема форма

рекреаційної діяльності…………………………………….

5

1.2. Організація і функціонування ринку

сільського туризму…………………………………………..

11

1.3. Розвиток сільського туризму в Україні……………………

14

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ В КАРПАТСЬКОМУ РЕГІОНІ…

17

2.1. Характеристика Карпатського регіону……………………

17

2.2. Туристичні ресурси як основа розвитку

сільського туризму в Карпатському регіоні………………

20

2.3. Характеристика основних форм сільського туризму

в Карпатському регіоні……………………………………..

23

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………

29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….

31

ДОДАТКИ……………………………………………………………………

35

ВСТУП

Мало хто із середньостатистичних іноземців має уявлення про те, що наша країна — справжній клондайк туризму, як то кажуть, край невідомих туристичних доріг — найрізноманітніших, захоплюючих і по-своєму унікальних. Однак, попри брак інформації про можливості України в плані туризму за кордоном, щороку нашу країну відвідують близько 5—6 млн. туристів.

У багатьох країнах туризм є якщо не основним, то одним із основних джерел поповнення державного бюджету. Деякі економісти України вважають, що саме туристичний напрям надалі стане однією з найбільш перспективних і дохідних галузей економіки України. А в майбутньому зможе забезпечувати солідні надходження до бюджету.

Поки що туристична індустрія країни реалізовує свої можливості лише на 1/3. Однак у державній туристичній адміністрації переконані: Україна може стати одним із лідерів туристичного ринку Європи.

На туристичному ринку, Карпатський регіон України посідає одне з чільних місць. Загальновідомими туристичними символами краю стали

г. Говерла, гуцульські фестивалі, курорти Яремче і Буковель, міста Галич, Косів і Коломия тощо. Регіон відзначається стабільно високими обсягами туристичного руху: у 2007 р. тут зафіксовано 58,4 тис. туристів, у т. ч. 2,56 тис. іноземних туристів, 41,2 тис. екскурсантів, надано туристичних послуг на 16,98 млн. грн. [28].

Такі порівняно високі показники Карпатський регіон досяг завдяки цілеспрямованим зусиллям зі збереження потенціалу туристично-рекреаційного сектору господарства. Однак у наш час із загостренням конкуренції перед даним регіоном стоять актуальні завдання модернізації й розбудови ринково кон’юнктурної курортно-рекреаційної інфраструктури. Відтак, існує нагальна потреба в комплексних дослідженнях та стратегічних наукових обґрунтуваннях напрямів та конкретних завдань перспективного розвитку курортно-рекреаційної сфери цього Карпатського краю.

Актуальність питання розвитку туристичного бізнесу, його активізація, перспективні напрямки та аналіз туристично – рекреаційного потенціалу Карпатського регіону визначили вибір теми науково - дослідницької роботи «Основні тенденції розвитку та форми сільського туризму в Карпатському регіоні».

Об’єктом дослідження в даній роботі є Карпатський регіон, його розвиток та проблеми розвитку сільського туризму в цьому регіоні.

Предметом дослідження є: форми сільського туризму в Карпатському регіоні.

Метою роботи є оцінка можливостей розвитку туристичного сектору в Карпатському регіоні, для розвитку сільського туризму та пов’язаного з ним інфраструктури послуг.

У роботі вирішувалися наступні задачі:

1. Виявити особливості розвитку сільського туризму, його форми, організацію і функціонування ринку.

2. Проаналізувати стан і умови розвитку сільського туризму в Україні і зокрема в Карпатському регіоні.

3. Дати характеристику Карпатського регіону.

4. Оцінити туристичні ресурси як основу розвитку сільського зеленого туризму в Карпатському регіоні.

5. Охарактезувати основні форми і тенденції розвитку сільського зеленого туризму в Карпатському регіоні.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків; містить 35 сторінок тексту, карти, 4 рисунки, 10 фото, два додатки. Список джерел включає тридцять сім найменувань, чотири електронні публікації.

Розділ 1. Особливості розвитку сільського туризму

1.1. Сільський туризм як окрема форма рекреаційної діяльності

В сучасній літературі ми зустрічаємось з досить широкою класифікацією різновидів туризму: активний і пасивний; історичний, культурно-етнічний, пізнавальний, екологічний, розважальний, екстремальний і т.д. Але рідко хто зможе відрізнити аграрний туризм від сільського, а сільський від екологічного. Можливо, для більш чіткого розуміння різниці між ними необхідно звернути увагу на професійний рівень власників об'єктів розміщення. Існує класифікація за кадровим складом. В основу цієї класифікації покладено професійний рівень осіб, які надають туристичні послуги. До виникнення поняття "сільський туризм" туризмом у загальноприйнятому розумінні займались особи, що мали відповідну освіту та стаж роботи в туристичних фірмах. Основна відмінність сільського туризму від туризму, так би мовити, звичайного – це те, що туристичні послуги надають особи, які мають інший фах (сільськогосподарські робітники, працівники сфери обслуговування, вчителі) та надають ці послуги в сільський місцевості.

Традиційним та найцікавішим в організації сільського туризму, чим славиться Карпатський регіон, виступають:

• Природознавчий туризм. Карпатський регіон приваблює відвідувачів передусім величчю та природою.

• Фольктуризм — участь (і безпосередня задіяність, а не лише стороннє спостереження) у різноманітних традиційних народних обрядах і святкуваннях.

• Кінний туризм на витривалих конях карпатської породи ("гуцулики"), що є найближчими родичами вимерлих диких коней-тарпанів, якими колись так славилися українські степи.

• Водний туризм — рафтинг. Це спуск на надувних човнах, плотах, катамаранах чи каяках гірськими річками.

• Винно - дегустаційний туризм. Завдяки багатовіковим традиціям домашнього виноробства, закарпатські вина стали однією з візитних карток цього краю. їх особливі смакові якості неодноразово відзначалися високими нагородами на різних конкурсах, ярмарках, виставках. (В області вирощується понад 50 сортів винограду, і в кожному селі існують свої таємниці приготування вина).

• Історико - етнографічний туризм. Людей, незалежно від того, звідки вони приїжджають, цікавить багатовікова історія та культура краю, який вони відвідують. Мешканець великого міста сприймає сільський побут, культуру карпатського села з його традиційною житлово-господарською і сакральною дерев'яною архітектурою як захопливу екзотику.

• Велотуризм. Цей вид має чимало шанувальників. У Карпатському реґіоні прознаковано десятки міжнародних веломаршрутів.

Селянин-фермер в межах сільського туризму може організувати:

1) активний туризм (збудувати на своїй території спортивний майданчик, підйомник, розробити маршрути для велотуристів, кінні прогулянки);

2) екотуризм (відпочинок в екологічно чистій місцевості, вживання чистих продуктів);

3)мисливський туризм;

4) культурно-етнічний (екскурсії, розповіді про історію краю, національні обряди, побут) і т.д.

Основою сільського туризму є власне сам селянин та його побут. Селянин запрошує до своєї оселі:

1) людину з міста - подивитись на сільськогосподарське виробництво (як робиться цей особливий сир, масло, ковбаса тощо, як вирощуються ці свині, корови, коні);

2) людину творчої, розумової праці - подивитись на майстерність ремісника (як робиться дерев'яний посуд, як плететься ліжник)

3) іноземців - подивитись на особливості національних традицій, культури. Щоб визначити критерії, за допомогою яких можна б було відрізнити сільський туризм від усіх інших, необхідно законодавчо закріпити ряд вимог до житла та до власника житла, який надає послуги з сільського зеленого туризму.

Агрооселя - це житлове приміщення, яке знаходиться в сільській місцевості, містить не більше п'яти кімнат, пристосованих для проживання туристів і належить на правах приватної власності господарю, який займається сільськогосподарською діяльністю або зайнятий у сфері обслуговування чи соціальній сфері села.

У сучасному світі спостерігається зміщення масового туристичного інтересу від звичайних відпочинкових поїздок до змістовніших, пізнавальніших подорожей. На зміну концепції трьох "S" ("Sun-Sea-Sand") - сонце, море, пісок - приходить концепція трьох "L" ("Landscape-Lore-Leisure") - пейзажі, традиції, дозвілля. Відтак, туристична мода піднімає на пік масової популярності подорожі у сільську місцевість, де міського туриста скрізь оточує екзотика: аграрні й сільські пейзажі, традиційний селянський спосіб життя, свійські тварини, екологічно чисті продукти тощо.

Поняття "сільський туризм" у його звичному трактуванні побутує з давніх часів. Ще до Різдва Xристова у Римській імперії серед членів патриціанських родин зародилася мода на поїздки з Риму на відпочинок у сільську місцевість. Масовий інтерес до відпочинку на селі у новітню добу відзначається, починаючи з XIX ст. А вже з другої половини XX ст. в урбанізованих країнах Європи саме сільський зелений туризм перетворився на один з основних засобів "порятунку" європейців від стресового впливу розвинутих промислових міст.

Головною рушійною силою бурхливого розвитку сільського зеленого туризму є швидко зростаючий попит на рекреацію на природі, що визначається збільшенням невідповідності середовища проживання сучасної людини її фізіологічним і психологічним потребам. Збільшення попиту на сільський відпочинок зростає внаслідок зменшення тривалості робочого часу, збільшення кількості платних відпусток, зростання рівня освіти, розвитку транспортної мережі - залізничного, автодорожного, повітряного та морського транспорту.

Розвиток масової практики організації сільського зеленого туризму досі випереджає його теоретичне осмислення й нормативне трактування. Так, на сьогодні певні суперечки існують навіть щодо офіційного змістовного тлумачення поняття "сільський туризм".

Згідно словнику британця С. Медліка, "сільський туризм (rural tourism) - це відпочинковий вид туризму, зосереджений на сільських територіях, який передбачає розвиток туристичних шляхів, місць для відпочинку, сільськогосподарських і народних музеїв, а також центрів з обслуговування туристів з провідниками та екскурсоводами".

Існують специфічні риси, якими повинен володіти агротуристичний реґіон, для успішного розвитку сільського туризму. Ці риси, зазвичай, протилежні реаліям, у яких проживають відпочиваючі.

До таких рис, зокрема, зараховуємо:

1. Чисте природне середовище.

2. Низький рівень урбанізації та індустріалізації, для якого характерні: - низька щільність населення; - мала задіяність працюючого населення в несільськогосподарських професіях.

3. Обмежена інтенсивність сільськогосподарської та лісової продукції.

4. Сприятлива аграрна структура (господарства середньої величини).

5. Гармонійний агрокультурний ландшафт.

6. Невеликі доходи людей.

7. Вільні (невикористані) ресурси помешкань.

Поняття "сільський туризм" часто ототожнюють з поняттям "агротуризм". Дійсно, між ними багато паралелей. Але, притримуючись прийнятої у світі класифікації, знак рівності між названими термінами ставити не можна. Поняття "сільський туризм" за змістовним наповненням значно ширше порівняно з поняттям "агротуризм". Іншими словами, можна стверджувати, що агротуризм є однією з найпоширеніших (особливо в країнах з фермерською організацією агробізнесу) форм сільського зеленого туризму.

Агротуризм (agritourism) - це відпочинковий вид туризму, зосереджений на сільських територіях, який передбачає використання сільського (фермерського) господарства з метою рекреації, освіти чи активного залучення до традиційних форм господарювання.

Агротуризм може проявлятись у різних формах, але завжди включає винаймання сільського помешкання.

Розрізняють дві базові форми агротуризму:

- винаймання помешкання з обслуговуванням безпосередньо в межах господарства;

- розміщення на нічліг з самообслуговуванням на землях, що належать до господарства, наприклад, у кемпінгах та наметах.

Агротуризм, таким чином, виступає спрощеною формою сільського зеленого туризму. В агротуризмі індивідуальне селянське господарство (фермерське господарство) становить одночасно і нічліжну базу, і головний предмет інтересу туриста. Агротуризм не включає в себе ті форми туризму, які здійснюються на сільських територіях (вони називаються "сільськими" тільки в адміністративному значенні, а насправді є частинами спеціалізованих рекреаційних районів), наприклад, спортивно-туристичні заняття, курортний відпочинок тощо.

Основними запоруками успіху агротуризму є:

- культурний рівень фермера, навики обслуговування гостей;

- естетика фермерського господарства;

- близкість розміщення фермерського господарства до міського центру.

Поняття "сільський туризм" близьке за змістом проведення дозвілля до поняття "екологічний туризм".

Основна послуга сільського туризму - це надання туристам тимчасового проживання. Сільські споруди, облаштовані для прийому відвідувачів, в Україні прийнято називати агрооселями[28].

- Агрооселя - це житлове приміщення, що знаходиться в сільській місцевості, містить не більше п'яти кімнат (залежно від категорії житла), пристосованих для проживання туристів, і належить на правах приватної власності господарю, який займається сільськогосподарською діяльністю або зайнятий у сфері обслуговування чи соціальній сфері села. Тобто поняття "агрооселя" не охоплює малих курортних котеджів, колиб, перебудованих для прийому туристів господарських приміщень тощо[28].

- Агроготель (агропансіонат) - це житлова будівля (група будівель) готельного типу, спеціально призначених для організації надання населенню рекреаційних послуг у сільській місцевості. Побудова й експлуатація сільськими підприємцями у курортно-рекреаційних районах України приватних відпочинкових агропансіонатів є перспективним висококонкурентним різновидом сільського зеленого туризму як виду основної діяльності[28].

- Сільський турпродукт (комплекс послуг сільського зеленого туризму, агротурпакет послуг) - це сукупність послуг нічліжного, гастрономічного, екскурсійного й відпочинково-розважального обслуговування, які пропонує власник агрооселі (агропансіонату)[28].

Рекреаційний потенціал сільського туризму - це сукупність природних, етнокультурних, розселенських та суспільно-демографічних ресурсів, а також наявної господарської і комунікаційної інфраструктури території, що служать чи можуть служити передумовами розвитку сільського туризму[28]. Рекреаційний потенціал території - це багатоаспектне поняття, що охоплює весь комплекс життєдіяльності суспільства. При його визначенні необхідно враховувати економічний, екологічний і соціальний аспекти. Частина з них відноситься до туристичних ресурсів території, інша до факторів, що впливають на розвиток сільського зеленого туризму в реґіоні.