Приклад виконання завдання №3

СТВОРЕННЯ ТВЕРДОТІЛЬНОЇ МОДЕЛІ

Як приклад побудови моделі - розглянемо деталь зображену на рис.5. Побудова твердотільної моделі деталі починають із побудови призми, від якої потім послідовно віднімемо отвори.

Рис.5 Креслення деталі

1. Виберемо площину проекцій, на якій буде накреслений ескіз основи деталі.

Для цієї деталі виберемо горизонтальну площину XYй орієнтацію Зверху.

На горизонтальній площині накреслимо основу деталі – шестикутник по центру з радіусом описаного кола 45 мм (рис.6), що видавимо на 84мм (мал. 7). Будь-яка операція (видавлювання, приклеювання, вирізання і т.і.) завершується натисканням на кнопку Створити об’єкт.

Рис.6 Ескіз підставки деталі «Опора» Рис.7 Модель підставки

2. Для створення циліндричного отвору на верхній грані призми накреслимо ескіз отвору - окружність радіусом 29 мм (рис. 8.) і виріжемо отвір видавлюванням «через все» (рис.9.).

Рис.8 Ескіз отвору Рис.9 Операція вирізання отвору

3. Для побудови другого отвору на фронтальній площині проекцій побудуємо його ескіз (рис.10.), для чого побудуємо спочатку одну сторону ромбу, а потім, з використанням команди «симетрия» меню редактор – остаточно побудуємо ескіз отвору. Ескіз обов'язково варто креслити відрізком (тип лінії – основна).

Рис.10. Побудова ескізу другого отвору. Рис.11. Модель деталі.

Після чого варто з використанням команди «вырезать выдавливанием» параметри команди слід обрати наступні: напрямок видавлювання – «два направления», глибина видавлювання – «через все».

Побудована модель деталі представлена на рис.11.

ПОБУДОВА ВИДІВ, РОЗРІЗІВ ТА ПЕРЕТИНІВ РОЗРІЗІВ

Послідовність побудови креслення наступна:

На форматі А3, розташованому горизонтально, побудуємо асоціативне креслення призми. Для чого з меню «Вставка» вибрати пункт «Вид с модели», підпункт «Стандартные». У вікні, що відкрилося вибрати модель. Натиснути кнопку «Схема», та у вікні, що з’явиться обрати необхідні види. На панелі керування обрати вид, який буде розміщено на площині π₁. Після чого вказати на кресленні положення центру проекції, яка буде розташована у площині π₂.

Якщо деталь має складні внутрішні порожнини, то для більш наочного висвітлення їх на кресленні застосовують розрізи. У випадку коли вид і розріз є симетричними фігурами (рис.12), можна з'єднувати половину виду й половину розрізу, розділяючи їх штрихпунктирною тонкою лінією, що є віссю симетрії. Частину розрізу звичайно розташовують праворуч від осі симетрії, що розділяє частину виду із частиною розрізу, або знизу від осі симетрії. Лінії невидимого контуру на частині виду, що з'єднують з розрізом, звичайно не показуються. Якщо з осьовою лінією, яка розділяє вид і розріз, збігається проекція якої-небудь лінії, наприклад, ребра граної фігури, то вид і розріз розділяються суцільною хвилястою лінією, проведеною ліворуч від осі симетрії, якщо ребро лежить на внутрішній поверхні, або праворуч, якщо ребро зовнішнє.

Для побудови хвилястої лінії використовується кнопка Крива Біз’є, що розташованої на панелі геометрія, яка викреслюється стилем «Для линий обрыва» (рис. 13). Послідовно вказуйте точки, через які повинна пройти крива Біз’є. Закінчити виконання команди треба натисканням на кнопку Створити об'єкт.

Рис. 12 З'єднання частини виду і розрізу	Рис.13 Вибір стилю лінії для обриву

Наша деталь симетрична відносно вертикальної осі та має внутрішні порожнини. Враховуючи це, необхідно видалити праву передню частину у відповідності з правилом суміщення видів і розрізів.

Для цього необхідно:

• вид, на якому необхідно виконати суміщення виду та розрізу, зробити поточним (колір ліній стане зеленим);

• натиснути кнопку «Прямоугольник» інструментальної панелі «Геометрия» та побудувати прямокутник так, щоб він охопив частину виду, замість якої необхідно отримати розріз (рис. 14);

• на панелі «Ассоциативные виды» обрати пункт «Местный разрез»(рис. 16) система запропонує обрати замкнену криву для побудови місцевого розрізу, вкажіть системі на тільки що побудовану прямокутну рамку;

• на одному з інших видів, точкою, вкажіть положення прямої (сліду площини рівня), яка буде завдавати глибину місцевого розрізу (рис. 15).

Система КОМПАС побудує розріз. У відповідності до вимог ЭСКД побудуйте розрізи і на всіх інших видах. При цьому не забуваючи відповідний вид робити поточним.

Рис.14	Рис.15

Рис.16 Панель «Ассоциативные виды»

Для побудови перетину накреслимо лінію розрізу А-А на завданому виді у відповідності до індивідуального завдання (рекомендується використати лінію допоміжної побудови) за допомогою кнопки «Линияразреза» панелі «Обозначения» (рис. 17). За допомогою перемикача Розріз/перетин на панелі властивостей вибирається тип зображення – перетин (рис. 18). При необхідності проекційний зв'язок можна відключати перемикачем . Для настроювання параметрів штрихування, що буде використовуватись в розрізі (перетині), що створюється використовують елементи керування на вкладці Штрихування. Після вказаня місця розташування розрізу він автоматично буде побудований.

Рис.17. Панель «Обозначения»

Рис.18 Панель керування командою побудови розрізів і перетинів

Наступним кроком є побудова аксонометрії. Для чого з меню «Вставка» вибрати пункт «Вид с модели», підпункт «Произвольный». У вікні, що відкрилося вибрати модель. З переліку видів, що з’явиться, обрати необхідні види аксонометрії. На панелі керування видом (на вкладці лінії) увімкнути «Показывать линии невидимого контура». Після чого вказати на кресленні положення центру аксонометрії.

Рис.19 Вкладка Лінії

Нанести розміри, осьові лінії та заповнити основний напис.

Січна площина для роботи №2

Положення січної площини для виконання перетину підбирають наступним чином: підібрати шифр (a,b,c) де: а – номер групи (наприклад якщо група ПБ-07-123, то а =3);bc- номер за списком в журналі групи (наприклад слухач має номер 3 тодіb= 0,c= 3), якщоb= 0, то необхідно братиb= 3 (тобто для даного прикладу а = 3,b= 3, с = 3); січна площина буде розташована у площині, що дорівнює b(приb= 2січна площіна уπ2);

3. кут нахилу площини α відкладаємо проти годинникової стрілки від додатнього напрямку осі Х₁₂у площинах π₁та π₂відповідно або від додатнього напрямку осі У₃ну площині π₃ та визначаємо його за формулою

;

4. відстань від початку координат до точки перетину січної площини з віссю Х₁₂на площинах π₁та π₂або віссю У₃на площині π₃ визначаємо за формулою

.

Рис. 20. Зразок виконання завдання №2