V_Conference_27-05-2011_for_site

V Науково-практична конференція "Управління якістю в фармації"

СТАНДАРТ ЯКОСТІ ЯК ФАРМАЦЕВТИЧНА СКЛАДОВА ЛІКУВАЛЬНОДІАГНОСТИЧНОГО ПРОЦЕСУ

Сметаніна Катерина Іванівна

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів

На даний час в медичну практику швидко впроваджуються все складніші та удосконалені методи діагностики. Медицина стала галуззю застосування високих технологій і, отже, дорогого устаткування та препаратів. Актуальним питанням сьогодення є вибір оптимальних медичних втручань з високим співвідношенням їхньої ефективності та вартості.

Основою будь-якого лікувально-діагностичного процесу є стандарт лікування та стандарт проведення діагностичних заходів, які нерозривно зв’язані з використанням широкого асортименту лікарських засобів (ЛЗ) з доведеною терапевтичною ефективністю, безпекою та якістю. Останній аспект є актуальним на даний час у зв’язку з впровадженням в медичну практику принципів доказової медицини (ДМ) та формулярної системи.

Вагомим складовим елементом сучасної раціональної фармакотерапії є впровадження економічних характеристик фармакотерапевтичного процесу з критичним аналізом достовірної інформації про результати терапевтичних підходів (дослідження результатів), що дає змогу забезпечити здійснення раціональної клінічно-обґрунтованої індивідуалізованої фармакотерапії.

Слід зазначити, що новизна або висока вартість нового засобу не є гарантією його вищої ефективності. Недоцільними є спроби здешевити лікування шляхом використання менш коштовних, але малоефективних препаратів або ж призначати дорогі ЛЗ в тих випадках, коли не менший або навіть більший ефект можуть дати дешевші засоби. І те, й те в остаточному підсумку спричиняє збільшення витрат. Тому й постає завдання серед великої кількості ЛЗ обирати саме ті, що мають найвищу ефективність і кращу переносимість. Недоцільним є використання ЛЗ, ефективність яких викликає сумнів, не доведена або ж ЛЗ з доведеною неефективністю.

Усе це диктує обумовлений, спрямований і закономірний перехід до нової якості медичної практики, підвищення її ефективності. Розробка критеріїв доказовості в разі вибору результатів досліджень численних методів лікування, профілактики й діагностики набуває особливої актуальності у період розвитку концепції ДМ з активним залученням її фармацевтичних складових.

Основу ДМ складає клінічне дослідження (КД). Слід зазначити, що КД не є чистим експериментом, оскільки об’єктом вивчення виступає пацієнт, вільний у визначенні своїх учинків, а експериментатор – це лікар з особистим професійним досвідом, переконаннями та подеколи помилковими судженнями. Тому в КД завжди закладена небезпека помилок (упередженості), уникнути яких можна дотримуючись чітких наукових принципів.

Зауважимо, що клінічне спостереження перевіряється контрольованим дослідженням, а експеримент - клінічною практикою. При цьому актуальним є те, що планування й проведення досліджень повинно здійснюватися за правилами якісної клінічної практики – Good Clinical Practices (GCP). Принциповим є те, що КД, виконане без дотримання вимог GCP, не є доказовим, науково обґрунтованим для оцінки ефективності й безпеки діагностичної або лікувальної технології, і відбиває лише суб'єктивне ставлення автора до розглянутого явища, найчастіше з урахуванням уже відомих даних авторитетних наукових досліджень.

Золотим стандартом є КД, виконане винятково згідно з правилами ICH-GCP. Окрім того, не можна нехтувати тим, як пацієнт сам оцінює зміну своєї якості життя під впливом лікування.

Згідно з сучасним підходом до медичної практики, клінічні рекомендації повинні ґру-

71

V Науково-практична конференція "Управління якістю в фармації"

нтуватися на результатах наукових досліджень, спеціально проведених для оцінки кінцевих результатів лікування. Як основні розглядаються такі кінцеві результати: зменшення смертності від даного захворювання; зменшення загальної смертності; зменшення ризику розвитку небезпечних для життя ускладнень захворювання; поліпшення якості життя пацієнта. Сама ж якість КД тісно пов’язана і регулюється етичними правилами: Нюрнберзьким кодексом (1947); Хельсінкською декларацією (1964), з пізнішими переглядами в Токіо (1975), Венеції (1983), Гонконгу (1989), Едінбурзі (2000); Спільним документом ВООЗ і Міжнародної Ради медичних товариств (СІОМ8) «Попередні міжнародні етичні вимоги до біомедичних досліджень за участю людини» (1982), а також GCP.

Основне завдання охорони здоров’я – надання населенню України адекватної та своєчасної медичної допомоги, невід’ємною частиною якої є фармацевтичне забезпечення. Вирішити це питання неможливо без впровадження низки стандартів у галузі медичних технологій, послуг, діяльності у сфері обігу ЛЗ загалом, гарантування безпеки та якості ліків зокрема. Стандартизація в охороні здоров’я спрямована на створення гарантії якості об’єкта, що стандартизується, незалежно від того, це лікарський засіб чи медична послуга (захід чи комплекс заходів, спрямованих на профілактику, діагностику чи лікування захворювань, які мають самостійне значення і відповідну вартість). Державна програма забезпечення населення лікарськими засобами на 2004-2010 рр., затверджена Постановою Кабінету Міністрів України (КМУ) № 1162 від 25.07.2003 р., Міжгалузева комплексна програма «Здоров’я нації» на 2002-2011 рр., затверджена Постановою КМУ № 14 від 10.01.2002 р. передбачають поліпшення здоров’я населення шляхом забезпечення його ефективними, безпечними та якісними ЛЗ, один з етапів якого – впровадження Національного переліку основних ЛЗ та виробів медичного призначення. Основний механізм впровадження Національного переліку – розроблення стандартних схем лікування та впровадження на їх основі у лікувальнопрофілактичних закладах відповідних формулярів, які забезпечуватимуть необхідні умови для призначення лікарями/прийому пацієнтами ЛЗ за двома незаперечними правилами: відповідність показанням до застосування та економічна обґрунтованість.

За даними ВООЗ, доступність лікарських засобів визначається: наявністю на ринку широкої номенклатури ефективних, безпечних та якісних препаратів за доступними цінами та можливістю раціонального їх вибору та використання; існуванням надійної системи медичної допомоги з обов’язковим фармацевтичним забезпеченням; стійким фінансуванням системи охорони здоров’я. Тому, узагальнюючи сучасний міжнародний досвід з проблеми, слід зазначити, що для успішного проведення лікувально-діагностичного процесу з функціонуванням основних положень системи забезпечення раціональності фармакотерапії необхідні: створення формулярних переліків та протоколів (стандартів) фармакотерапії, в основі яких лежать погоджені та затверджені на міжнародному чи/і державному рівні клінічні рекомендації (стандарти) лікування; доказово обґрунтований підхід до здійснення раціональної фармакотерапії; ретельний аналіз структури захворюваності; доказово обґрунтована інформація щодо клінічно і економічно найбільш ефективних та безпечних ЛЗ; дані досліджень рівня їх споживання і вартості курсу фармакотерапії кожного захворювання. Разом з тим, особлива увага приділяється вивченню порівняльної ефективності та безпеки застосування різних ЛЗ, а також сучасні світові досягнення з цього питання.

Будь-який новий напрямок у медичній науці та практиці має ґрунтуватися на відповідних положеннях, об’єктивність яких не повинна викликати жодних сумнівів. Створення, вивчення і впровадження у клінічну практику ЛЗ з урахуванням положень ДМ сприяє формуванню основних принципів сучасної фармакотерапії, таких як ефективність, раціональність, контрольованість, індивідуальність та безпечність.

72

V Науково-практична конференція "Управління якістю в фармації"

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ БІОАНАЛІТИЧНИХ ВИМІРЮВАНЬ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ФАРМАКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПРОТИЗАПАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ВАГІНАЛЬНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ НА БІОМОДЕЛЯХ

Степанова Катерина Олександрівна, Малоштан Людмила Миколаївна, Доброва Вікторія Євгеніївна

Національний фармацевтичний університет, м. Харків

Експерименти з використанням лабораторних тварин та інших живих об'єктів є одним з методів пізнання у сучасній медицині, фармакології та біології. Якість проведення досліджень на біооб’єктах багато в чому визначає результат експерименту. Введення в світову практику вимог GLP (Good Laboratory Practice) для проведення доклінічних випробувань лікарських речовин пред'явило ще більш жорсткі вимоги до клiнiко-дiагностичних, бiохiмiчних та iнших лабораторій, якi використовують бiоаналiтичнi методики. Валідація параметрів біомоделей для вивчення хвороб має проводитися з точки зору її відповідності проявам патологічних процесів у людини. Це, у свою чергу, передбачає уніфікацію дизайну експериментів, гармонізацію одержуваних результатів та їх інтерпретацію в рамках вимог ECVAM, FELASA, OECD, FDA, EPA тощо. Проте, існують певні труднощі, що виникають під час проведення валідації біомоделей, оскільки тварина-модель ніколи не може бути повністю валідованою. Тому при розробці моделей на тваринах обов’язково дотримуються зовнішньої схожості (face validity), схожості механізмів (construct validity) та способів кореляції (predictive validity), відбираючи для експерименту тварин за певними критеріями, та чітко визначаючи параметри, що будуть використані для оцінки придатності моделі (рівень білків, ферментів та ін.).

Методичною основою забезпечення якості доклінінчних досліджень (ДД) є положення GLP, які охоплюють різнобічні нормативні аспекти організації ДД та акцентують увагу на відповідності фармакологічних моделей дослідження, забезпеченні якості процесу проведення випробувальних експериментів та достовірності кінцевих результатів випробувань З іншого боку, лабораторії, що проводять ДД ліків, є вимірювальними, тому згідно із вимогами ISO/IEC 17025:2006 повинні підтверджувати правильність використовування стандартизованих методів випробувань, а також оцінювати придатність (проводити валідацію) методів, розроблених в межах лабораторії.

Проблемна лабораторія морфофункціональних досліджень – одна з перших акредитованих за ДСТУ ISO/IEC 17025:2006 лабораторій Харкова, що виконує загально-клінічні, цитологічні, серологічні, гістохімічні, загально-токсикологічні, біохімічні та інші види досліджень. Втіливши вимоги ISO/IEC 17025, лабораторія визначила свою політику з якості, що полягає в гарантованому забезпеченні правильності проведення випробувань, достовірності, об’єктивності та точності результатів. Зважаючи на це, лабораторією постійно проводяться роботи з оцінки придатності існуючих та нових методик, що впроваджуються в її роботу. З метою підтвердження якості біоаналітичних вимірювань для нової методики визначення протизапальної активності вагінальних ЛЗ на моделі гострого запалення піхви було розпочато роботу з розробки валiдацiйних процедур для оцінки придатності методу. При цьому використовувався стандартизований розчин флогогену, а зміна стану запального процесу визначалася за локальною температурою тварин.

Згідно вимог GLP та ISO/IEC 17025 для методики були розроблені стандартні операційні процедури, підібрані оптимальні умови проведення дослідження та визначені критерії придатності методики. Розроблений алгоритм виконання статистичної обробки даних; визначені шляхи аналізу даних та критерії оцінки значимості. У подальшому будуть визначені валідаційні характеристики методик та проведена оцінка невизначеності вимірювання.

73

V Науково-практична конференція "Управління якістю в фармації"

ПІДВИЩЕННЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕРСОНАЛУ - ОСНОВА ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛАБОРАТОРІЙ З КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Сурова Діана Ромуальдівна, Коваленко Світлана Миколаївна*

Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів в Київській області, м. Київ *Національний фармацевтичний університет, м. Харків

На сучасному етапі економічного розвитку кадровий менеджмент є одним з найважливіших аспектів теорії і практики управління трудовими ресурсами. В управлінні працівниками завжди присутні як стратегічний (управління людськими ресурсами), так і оперативний (управління персоналом) аспекти. В даний час успіх будь-якої організації все більшою мірою залежить від її співробітників.

Будь-яка лабораторія з аналізу лікарських засобів несе велику відповідальність за одержані результати та зроблені на їх основі висновки щодо відповідності чи невідповідності перевірених зразків вимогам специфікацій. Правильність і точність одержаних аналітичних результатів залежить від багатьох взаємопов’язаних чинників: управління персоналом лабораторії, ведення документації, рівня підготовки фахівців, проведення всіх стадій аналітичних випробувань, використовуваних матеріалів, приладів, реактивів, програмного забезпечення тощо.

Цілком зрозуміло, що для гарантії отримання надійних і правильних результатів проведених досліджень необхідні, по меншій мірі, повне і точне документування (щоб зробити кожну операцію простою та зрозумілою, наскільки це можливо) та вміла робота всього штату лабораторії. Керівник лабораторії та керівники підрозділів у лабораторіях з контролю якості лікарських засобів повинні бути висококваліфікованими фахівцями з великим попереднім досвідом роботи в галузі аналізу лікарських засобів та управління лабораторіями з аналізу ліків у регулюючих органах або промисловості.

Для успішної роботи весь персонал лабораторії повинен усвідомлювати важливість контролю лікарських засобів для охорони здоров`я населення. З метою зменшення можливості помилок керівники мають постійно контролювати і перевіряти діяльність аналітиків (наприклад, передаючи їм на аналіз стандартні зразки). Взагалі, мають бути розроблені настанови щодо самоперевірки (внутрішнього аудиту), які потрібно регулярно здійснювати.

Для поглиблення та розширення підготовки як провідних фахівців лабораторії, так і технічного персоналу регулярно повинні готуватися і застосовуватися внутрішні навчальні програми. Це не тільки триматиме персонал в курсі сучасних досягнень аналітичної, фармацевтичної хімії та приладобудування, а й сприяє додаткової мотивації завдяки наданню можливості кар’єрного росту.

Щодо знань та досвіду персоналу, що несе відповідальність за інтерпретацію результатів випробувань, ставляться додаткові вимоги – знання технології виробництва виробів чи матеріалів , що випробовуються, джерел виникнення дефектів при виробництві та експлуатації і ступеню впливу дефектів на експлуатаційні характеристики, законодавчі та норматив- но-технічні вимоги.

Отже, від ступеню компетентності та кваліфікації персоналу залежить точність, надійність результатів та, взагалі, ефективність діяльності лабораторії в цілому, тому керівництво лабораторії повинно вжити заходів щодо постійного оцінювання та підвищення компетентності персоналу.

74

V Науково-практична конференція "Управління якістю в фармації"

АКТУАЛЬНІСТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ЯКОСТІ НА ВІТЧИЗНЯНИХ ДІСТРИБ' ЮТОРСЬКИХ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ФІРМАХ

Сухін Євген Володимирович

Національний фармацевтичний університет, м. Харків

В Україні законодавчо затверджена стратегія інтеграції в Європейський Союз (ЄС). Законодавство ЄС відносно лікарських засобів переслідує дві мети — захист здоров'я населення і забезпечення вільного руху фармацевтичної продукції на спільному внутрішньому ринку ЄС. Це дозволить підвищити рівень забезпечення якості лікарських засобів, поступово усунутибар'єридляторгівлі препаратамивітчизняноговиробництваізбільшитиекспортнийпотенціал України, уніфікувати вимоги до реєстрації і ліцензування і створити сприятливі умови для інвестицій. У сучасних умовах недостатньо розробити нові ефективні ліки, встановити на них оптимальну ціну, необхідно ще обрати ефективні канали розподілу лікарських засобів від місця виготовлення до місця їх застосування в конкретно певний час з метою задоволення потреб кінцевого споживача.

На фармацевтичному ринку вже давно назріла потреба впровадження систем менеджменту якості (СМЯ) саме у сфері оптової реалізації лікарських засобів. Це пов'язано як з лавиноподібним зростанням асортименту лікарських препаратів, що збільшується з кожним роком, на вітчизняному ринку, так і з конкурентною боротьбою, що посилюється, серед оптових фірм, а також глобалізацією внутрішнього ринку. Перехід до ринкової системи супроводжується збільшенням імпорту, оскільки ринки стають відкритими, а також розширенням номенклатури ліків, що є в наявності, при цьому збільшується споживання ліків на душу населення. Ще одна проблема - обіг контрафактної продукції. За ситуації, коли на ринку циркулюють певні об'єми неякісних і фальсифікованих ліків, хто може гарантувати, що ці ліки не опиняться біля вітринах аптек. Стає ймовірним, що оптову торгівлю необхідно реформувати, впроваджуючи СМЯ на дистриб'юторських фармацевтичних фірмах. Перед керівниками дистриб'юторських фірм, як, втім, і перед будь-якими учасниками фармацевтичного ринку, постає одвічне питання стратегічного вибору між поточними показниками функціонування і інвестиціями в довгострокову ринкову перспективу. Для цього необхідно реалізувати наступні організаційні заходи: створити в дистриб'юторській фармацевтичній організації вертикальну структуру управління якістю, що забезпечує якість оптової реалізації засобів, а також визначити функціональні обов'язки та постійно підтримувати необхідний рівень професійної кваліфікації фахівців дистриб'юторської фірми. У числі найбільш істотних очікуваних результатів впровадження СМЯ на дистриб'юторських фармфірмах можна назвати:

•позитивну динаміку прибутків;

•збільшення частки ринку;

•поліпшення якості послуги;

•оптимізацію ціни продукції;

•поліпшення дисципліни постачань;

•чіткий розподіл повноважень і відповідальності.

Отже, основною метою створення ефективної СМЯ і фармацевтичної діяльності в умовах дистриб'юторської фармацевтичної фірми є забезпечення можливості придбання споживачем доброякісних лікарських засобів і отримання високоякісного обслуговування.

75

V Науково-практична конференція "Управління якістю в фармації"

УПРАВЛЕНИЕ РИСКАМИ КАЧЕСТВА, ЭКОЛОГИЧЕСКИМИ И ПРОФЕССИОНАЛЬНЫМИ РИСКАМИ В ФАРМАЦЕВТИКЕ

Тихоненко Валентин Васильевич, Тихоненко Тарас Валентинович*

Союз специалистов-экспертов по качеству, г. Киев *ООО "Экспертно-консультационный и тренинговый Центр "ВАТТ", г. Киев

Управление рисками качества (Quality Risk Management - QRM) в фармацевтике имеет одно из важнейших значений, так как фармацевтическая продукция напрямую связана с жизнью пациента и с другими заинтересованными сторонами: обществом, "регуляторами" и их инспекциями, работниками и стейкхолдерами фармкомпаний.

Управление экологическими и профессиональными рисками также важно в фармацевтике, так как оно связано и с воздействием на окружающую природную среду, и на здоровье работников фармацевтической компании. И в этом случае заинтересованные стороны – те же, что и в первом описании.

Документы "ICH 09 Quality Risk Management" и Приложение 20 к стандарту GMP

описывают требования по управлению рисками качества на всех этапах жизненного цикла фармацевтической продукции: разработке, подготовке производства, оборудования, управлению материалами, производстве лекарственных средств, лабораторных испытаниях и тестировании стабильности, упаковке и маркировке. Применение методов управления рисками в системе качества фармпредприятия повышает и степень доверия к нему.

Отметим, что, к сожалению, в документе от 31.01.2011: "Quality Risk Management (ICH Q9) EMA/INS/GMP/79766/2011", так же как и в украинском руководстве "Лікарські засоби. Належна виробнича практика. СТ-Н МОЗУ 42-4.0:2010" приводятся ссылки на доку-

мент "ISO/IEC Guide 73:2002 - Risk Management - Vocabulary - Guidelines for use in Standards"

хотя с 2009 года есть новая версия этого стандарта (ISO/IEC Guide 73:2009), где изменены подходы к определению риска. Так же в этих документах нет упоминания о других полезных стандартах риск-менеджмента: ISO 31000 Risk management - Principles and guidelines, ISO 31010 Risk management - Risk assessment techniques, BS 31100 Risk management. Code of practice. В этой работе авторы рассмотрели стандарты/регламенты: GMP, ICH Q9, НАССР, ISO 14001, ISO 14004, ISO/IEC 51-1999, ISO/IEC Guide 73:2009, ISO 31000:2009, ISO 31010:2009, BS 31100:2008, BS OHSAS 18001:2007, OHSAS 18002:2008, BS 18004:2008 (в этом стандарте есть важное приложение “Guidance on risk assessment and control”), IEC 60812:2006 (“Analysis techniques for system reliability - Procedure for failure mode and effects analysis” (FMEA), CWA 15793:2008 (“Laboratory biorisk management standard”). Придерживаясь общих принципов по-

добия (а они есть всегда, везде и во всем), авторы исследовали и установили возможность применения метода FMEA (Failure Mode Effects Analysis - Анализ характера последствий отказов) как общего метода для анализа рисков качества, экологических и профессиональных рисков в фармацевтике. Конечно, это совсем не исключает применения других методов, указанных в Приложении 20 к стандарту GMP.

В интегрированной системе менеджмента для применения метода FMEA при производстве лекарственных средств создают команды для разных уровней:

•участков (начальник участка, специалист по качеству, специалист технического/технологического отдела, инженер по охране труда, эколог),

•общепроизводственную (начальник производства, начальник технического/технологического отдела, начальник отдела логистики, начальник службы охраны труда, начальник экологического отдела),

•и предприятия - Masterteam (директор по качеству – уполномоченное лицо, начальник производства, технический директор, начальник службы охраны труда, начальник экологического отдела).

76

V Науково-практична конференція "Управління якістю в фармації"

В формуляры FMEA вносятся все производственные процессы. По всем процессам команда FMEA описывает возможные ошибки (опасные факторы), оценивает их значимость, описывает причины, по которым может возникнуть ошибка, далее – описывает корректирующие и предупреждающие действия, оценивает частоту и вероятность появления ошибки, далее - мероприятия по выявлению ошибки и оценивает возможность выявления ошибки. Устанавливается степень приоритетности риска (СПР). По рекомендуемым действиям назначаются ответственные и сроки. У каждой команды FMEA есть свои функции, которые описываются в процедуре.

Степень приоритетности риска определяют по формуле:

СПР = S × P × O

где S - серьезность последствий воздействия опасности; P - вероятность возникновения опасности; O - возможность выявления и реагирования на ситуацию.

Наличие в командах FMEA инженера по охране труда, начальника службы охраны труда, эколога и начальника экологического отдела связано с определением рисков по профессиональной безопасности (охране труда) и экологическим рискам (аспектам).

Метод FMEA хорошо "работает" вместе с методикой решения проблем "8D" (назначение группы, описание ошибки, срочные действия, определение причин, разработка действий, внедрение действий, избегание повторных ошибок, признание результатов). Цель этой методики – быстрое, эффективное решение проблем с использованием систематизированного метода. Специалистами предприятия составляется отчет по форме "8D".

Применяемые в работе "инструменты":

•анализ "5 почему?" высоких значений СПР участка по внутренней статистике,

•отчет по форме "8D" для внешних ошибок и несоблюдения целей производственного участка (FMEA – команда участка / сразу по получении сообщения об ошибке),

•список проблемных вопросов участка,

•список проблемных вопросов предприятия,

•анализ руководства,

•FMEA и актуализация FMEA - внесения значений СПР и проверенных мероприятий.

Группа НАССР на фармацевтическом предприятии создается для анализа рисков и управления рисками связанных с физической, химической и биологической опасностью (в том числе и микробной контаминацией). В задачу группы НАССР входит:

•проведение анализа безопасности и определения мер пресечения для каждой стадии процесса;

•определение критических контрольных точек (ККТ);

•установление критических границ (КГ);

•проверка критических контрольных точек;

•определение корректирующих мероприятий, которые должны быть приняты, если при мониторинге установлено, что критические контрольные точки являются неконтролированными;

•ведение и хранение протоколов НАССР.

Считаем, что этот подход полезен при внедрении и совершенствовании интегрированных систем менеджмента по требованиям стандартов/регламентов GMP, НАССР, ISO 9001, ISO 14001, BS OHSAS 18001 на фармацевтических предприятиях. Можно рекомендовать применение этого подхода и у дистрибьюторов лекарственных средств. Такой подход также полезен и при производстве и дистрибуции ветеринарных препаратов.

77

V Науково-практична конференція "Управління якістю в фармації"

АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОНОСТІ ЦНДЛ НФАУ НА ВІДПОВІДНІСТЬ ВИМОГАМ GLP

Федорів Світлана Василівна, Крутських Тетяна Василівна

Національний фармацевтичний університет, м. Харків

Доклінічні випробування лікарських засобів є обов'язковим та одним з найважливіших етапів створення лікарських засобів. Відповідне виконання всього комплексу дослідницьких процедур та операцій з вивчення нешкідливості та специфічної активності потенційних лікарських засобів гарантує у подальшому їх безпечність і високу терапевтичну ефективність за умов клінічного застосування.

Одним з найважливіших завдань на шляху розробки ефективних, безпечних конкурентоспроможних ліків в Україні є створення ефективної системи доклінічних випробувань, які відповідають міжнародним стандартам. Система правил Належної лабораторної практики (GLP) спрямована на забезпечення якості та достовірності результатів, отриманих при проведенні досліджень. Принципи GLP є адміністративною концепцією, яка охоплює організаційний процес та умови, за яких лабораторні випробування планують, виконують, забезпечують їх моніторинг, здійснюють реєстрацію та зберігання даних, надають звіт про результати випробувань. З метою уніфікації у різних країнах схем випробувань нових ЛП, що є необхідною умовою міжнародної торгівлі, країни-учасники Організації з економічного співробітництва та розвитку проголосили необхідність міжнародної уніфікації методів випробувань та введення принципів системи GLP.

Використання принципів GLP є надзвичайно важливим для національних органів та відомств, які відповідають за оцінку результатів випробувань та за визначення рівня токсичності хімічних сполук. Принципи GLP передбачають застосування рекомендованих стандартів з проведення широкого кола випробувань і мають на меті їх регламентування на високому рівні. Принципи GLP поширюються на великий діапазон комерційних хімічних препаратів, у тому числі й на фармацевтичні, косметичні, промислові хімічні продукти, пестициди. На сьогодні найбільший досвід у дотриманні вимог GLP накопичено у сферах, що належать до доклінічних випробувань, які вважаються надзвичайно важливими з огляду на охорону здоров’я.

Додержання правил GLP у процесі доклінічних досліджень сприяє одержанню високоякісних, обґрунтованих, гарантованих даних, які визнаються іншими країнами, що допомагає уникати дублювання доклінічних випробувань, забезпечуючи таким чином економію часу та витрат на їх проведення. Застосування принципів GLP сприяє просуванню на міжнародні ринки тестованих продуктів, захисту здоров’я людини та охороні навколишнього середовища.

Правила GLP потребують упровадження в повсякденну практику низки стандартних умов, які охоплюють усі етапи доклінічних досліджень токсичності та нешкідливості лікарських речовин.

У ЦНДЛ НФаУ проводяться доклінічні дослідження лікарських препаратів, тож не випадково проводився аналіз діяльності даної установи на відповідність вимогам GLP, щоб знайти невідповідності і запропонувати коригувальні дії та розробити необхідну документацію для ефективного впровадження GLP та успішну її сертифікацію.

Залишиться зробити перепланування, закупити необхідне обладнання, зробити ремонт і провести навчання персоналу щоб відповідати вимогам GLP.

Впровадження правил дозволить на основі загальноприйнятих стандартних процедур отримувати високоякісні, обґрунтовані, гарантовані дані, які взаємно визнають інші країни, що попередить дублювання досліджень, а також полегшить обмін інформацією, сприятиме захисту здоров'я людини і навколишнього середовища.

78

V Науково-практична конференція "Управління якістю в фармації"

ФАРМАКОПЕЙНИЙ ПІДХІД ДО ПРОВЕДЕННЯ ВАЛІДАЦІЙНИХ ВИПРОБУВАНЬ МЕТОДИК ТИТРУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Чикалова Світлана Олегівна, Гризодуб Олександр Іванович, Леонтьєв Дмитро Анатолійович, Терно Ірина Станіславівна

ДП "Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів"

В Доповнення 2 Державної Фармакопеї України введені методичні рекомендації по проведенню валідації аналітичних методик контролю якості лікарських засобів (АМКЯ ЛЗ). В основі даних рекомендацій лежить розроблена Фармакопейним центром стандартизована процедура валідації АМКЯ ЛЗ для методу стандарту. Завдяки своїй універсальності та раціональності дана процедура добре зарекомендувала себе та знайшла широке поширення при вирішенні питань з валідації та верифікації АМКЯ ЛЗ. Позитивний дослід використання стандартизованої процедури валідації сприяв проведенню робіт з її адаптації для прямого методу аналізу – об’ємного титрування.

Головною відмінністю методу об’ємного титрування від методу стандарту є суттєвий вплив систематичної складової невизначеності аналізу і одночасно дуже висока прецизійність. Тому пропонується використання наступної концепції:

-систематична складова невизначеності аналізу повинна складати не більше як 2/3 від

As ( As - максимально припустима невизначеність аналізу);

- випадкова складова невизначеності аналізу повинна складати не більше як 1/3 від As.

Валідаційні дослідження рекомендується проводити не менше як на дев’яти різних пробах, кількість титрованої речовини у яких рівномірно розподілена в досліджуваному діапазоні методики. Нормалізовані координати Xi та Yi розраховують у такий спосіб:

Деякі валідаційні характеристики, що одержують по даній процедурі, залежать від кількості паралельних титрувань, яка має виконуватись під час рутинного аналізу. При розрахунку таких валідаційних характеристик рекомендується: мінімальну кількість паралельних титрувань під час рутинного аналізу (k) при аналізі субстанцій приймати рівною п’яти, при аналізі готових лікарських засобів – трьом.

1. Вимоги до параметрів лінійної залежності:

1.1 Вимоги до вільного члена (а) та кутового коефіцієнта (b).

1.1.1 Критерій статистичної незначущості. Вільний член (а) статистично незначуще відрізняється від нуля, якщо він не перевищує свій довірчий інтервал ( а):

a ≤ a = t(95%,n −2) sa , де

k

sa - стандартне відхилення вільного члена лінійної залежності для розрахованої регресійної прямої;

t- коефіцієнт Стьюдента для однобічного розподілу, довірчої ймовірності 95 % і числа ступенів свободи ν = n-2;

n - обсяг вибірки (число точок прямої);

79

V Науково-практична конференція "Управління якістю в фармації"

k - мінімальна кількість титрувань, що мають виконуватись під час рутинного аналізу. Статистичну незначущість величини |b - 1| оцінюють за формулою:

sb - стандартне відхилення вільного члена лінійної залежності для розрахованої регресійної прямої; 1.1.2 Критерій практичної прийнятності. Якщо хоч один з критеріїв статистичної не-

значущості не виконується, використовують критерій практичної прийнятності, який регламентує систематичну складову невизначеності аналізу на межах діапазону методики (δ80,

2. Вимоги до правильності. Правильність оцінюють за двома критеріями.

2.1 Критерій статистичної незначущості систематичної складової невизначеності ана-

лізу.

Z - відношення “знайдено/введено”;

Z - однобічний довірчий інтервал для відношень “знайдено/введено”;

sZ - стандартне відхилення, виражене у відсотках, розраховане для відношень “знайдено/введено” для всіх розчинів;

n- обсяг вибірки (число точок прямої).

2.2Критерій практичної прийнятності. Якщо наведене вище співвідношення не виконується, використовують критерій практичної прийнятності систематичної складової неви-

3. Вимоги до прецизійності. Однобічний довірчий інтервал середнього для мінімальної кількості титрувань, що має виконуватись під час рутинного аналізу ( Z,k) має задовольняти вимогам до випадкової складової невизначеності аналізу:

sZ - стандартне відхилення, виражене у відсотках, розраховане для відношень “знайдено/введено” для всіх розчинів;

k - мінімальна кількість титрувань, що мають виконуватись під час рутинного аналізу.

Вищезазначений підхід апробований при проведенні валідаційних випробувань значної кількості аналітичних методик контролю якості субстанцій та готових лікарських засобів та включений в Доповнення 4 Державної Фармакопеї України.

80