На рис. 33 бачимо, що врахування у сукупних витратах приватного сектора державних витрат (G) переміщує лінію сукупних витрат приватного сектора АЕ0 (АЕ0 = С + І) вгору на позиціюАЕ1, де

АЕ1 = С+ І + G.

Зростання податків спричиняє скорочення кінцевого використовуваного доходу населення на величину податків, що веде до зменшення обсягу споживання і обсягу заощаджень за кожного рівня. І,ВВПнавпаки,

-

1500

Е1

-У

У1 - У0

рис.34 Вплив податків на рівноважний ВВП

83

На рис. 34 бачимо, що введення додаткового оподаткування на певну величину (ΔТ) перемістить лінію сукупних витратАЕ0(АЕ0= С+ І + G) вниз на позицію АЕ1 (АЕ1= С Т+ І Т + G), що означає скорочення доходів після сплати податків і скорочення споживчих витрат, що веде до багаторазового скорочення ВВП.

Це означає, що діє податковий мультиплікатор, який показує багаторазове скорочення ВВП при зростанні податків:

Із кейнсіанської теорії випливає такий практичний висновок: якщо уряду потрібно збільшити рівень податків в країні, то для запобігання зменшенню

84

ВВП потрібно одночасно збільшити і державні витрати з бюджету на таку саму величину (а бажано навіть більше).

3. Фіскальна політика регулювання економічного циклу. Державний борг.

Уряд використовує фіскальну політику для пом’якшення циклічних коливань економіки. Розрізняють два види дискреційної фіскальної політики

взалежності від фази економічного циклу:

-стримуючу;

-стимулюючу.

Дискреційна фіскальна політика, яка застосовується в період економічного спаду та депресії, називається стимулюючою і включає в себе наступні заходи:

1.Збільшення державних витрат з бюджету на такі :цілізбільшення допомоги по безробіттю; перекваліфікацію робітників, що втратили роботу; державні інвестиції на збільшення кількості робочих місць(проведення суспільних робіт). Її мета – збільшення зайнятості і стимулювання виходу з кризи.

2.Зниження рівня податків на період спаду.

Уряд може застосовувати тільки один із цих заходів, або всі разом у випадку значного економічного спаду. В результаті такої політики витрати бюджету стануть вищими доходів і може утворитися дефіцит бюджету циклічного характеру, на який уряд іде свідомо.

У фазі економічного піднесення треба застосовуватистримуючу (обмежувальну) фіскальну політику, якщо існує надлишковий попит, що супроводжується інфляційним зростанням цін.

Вона включає наступні заходи:

1.Зменшення державних витрат;

2.Збільшення податків (до початкової межі).

Мета стримуючої фіскальної політики– зменшення обсягу споживчих витрат і сукупного попиту для гальмування зростання цін. В результаті такої обмежувальної політики фіскальні надходження перевищують витрати бюджету і утворюється його профіцит(надлишок коштів), який піде на погашення дефіциту бюджету, який утворився на спаді.

Для оцінки впливу фіскальної політики на бюджет обчислюють дефіцит бюджету, який має такі види: фактичний, структурний і циклічний.

Спочатку обраховують величину бюджету за повної зайнятості– він показує, якими були б податкові надходження до бюджету, якби національна економіка виробляла природний обсяг продукції(потенційний ВВП) при

відповідної фіскальної політики.

85

фактичними і структурним дефіцитом бюджету. Перевищення фактичного дефіциту над структурним становить циклічний дефіцит, а перевищення структурного дефіциту над фактичним – циклічний надлишок.

Утворення значного дефіциту бюджету провокує утвореннядержавного боргу, який представляє собою нагромаджену урядом суму запозичень за

використовують відносні показники заборгованості:

-державний борг, як певний відсоток від ВВП країни;

-відношення суми обслуговування боргу до ВВП.

Обслуговування боргу означає поступову сплату основної суми боргу і

доходів суб’єктів економіки власної країни; перекладання відповідальності за погашення боргових зобов’язань держави на майбутні покоління.

4. Недискреційна фіскальна політика.

Недискреційна фіскальна політтка(або автоматична політика вбудованих стабілізаторів) відображає залежність змін податкових надходжень та державних витрат від динаміки змін ВВП, тобто відображає кон’юнктуру економічного циклу.

Так, у фазі економічного піднесення, по мірі зростання ВВП, будуть зростати прибутки підприємтв та корпорацій, що призведе до збільшення обсягів податків з прибутку, обороту, акцизних зборів. В результаті надходження до бюджету зростуть, утворюючи профіцит або надлишок коштів.

86

В період економічного спаду підприємства працюють гірше, прибутки падають. Обсяг ВВП скорочується і тому обсяг податкових надходжень до бюджету зменшується. Тобто, при зменшенні ВВП відповідно зменшуються податкові надходження і виникає дефіцит державного бюджету, що показано на рис. 35. Трансфертні платежі, на відміну від податків, у фазі спаду– зростають, у фазі піднесення – зменшуються.

T/G

надходження до T

держ. бюджету

О1

рис. 35. Недискриційна фіскальна політика та її вплив на державний бюджет.

На рис. 35 бачимо, як податкові надходження змінюються пропорційно до величини ВВП. Якщо обсяг ВВП у фазі піднесення зростає від .тУе до т. У1, то обсяг податкових надходжень пропорційно збільшується, і в т. О1 він перевищить обсяг запланованих державних витратG1, тобто утвориться профіцит бюджету. Якщо обсяг ВВП у фазі спаду зменшиться від .тУе до т. У2 , то фактичні податкові надходження до бюджету в .тО2 будуть набагато меншими запланованих державних витрат в. Gт2, що утворить дефіцит бюджету. Рис. 35 показує, що чим прогресивніша податкова система, тим

сильніше податкові надходження реагують на зміну ВВП і тим крутіше на графіку буде лінія податків Т.

Недискреційна фіскальна політика не змінює циклічнихколивань, а лише пом’якшує їх вплив на економіку.

5. Фіскальна політика, спрямована на стимулювання пропозиції. Крива Лафера.

Наприкінці 1970-х років представники школи«економіки пропозиції» висунули концепцію про , тещо фіскальна політика– особливо, зміна податків – може змінювати обсяг сукупної пропозиції, що ілюструє рис.36.

87