12

Л е к ц і я №1 тенденції світового виробництва цукру, сучасний стан та перспективи розвитку бурякоцукрової промисловості україни

Найважливішою задачею бурякоцукрового виробництва України є повне забезпечення потреби населення в його кінцевому продукті - цукрі у відповідності з фізіологічними науково-обгрунтованими нормами його споживання – 38 кг/ душу населення на рік..

Цукор, завдяки своїм цінним поживним та смаковим якостям є одним з найважливіших і обов'язкових продуктів масового споживання, а розвинена, стабільно функціонуюча цукрова промисловість нарівні з іншими галузями, що виробляють продукти харчування, є фундаментом економічної безпеки будь якої держави.

Світове виробництво цукру

Більш ніж 100 країн світу виробляють цукор. 75% його виробляється з цукрової тростини, вирощеної в тропічних і субтропічних зонах південної півкулі, решту – з цукрових буряків.

Табл.1

Найбільші світові виробники цукру у 2006 р.

№	Країна	Виробництво, млн.. т	Населення, млн. осіб
1.	Бразилія	27,910	181
2.	ЄС	21,735	461
3.	Індія	19,891	1086
4.	Китай	9,717	1324
10.	Росія	3,200	143

Загальне виробництво цукру в 2005 р. склало 131,07 млн. т, з них тростинного – 98,0 млн. т. Такий рекордний рівень виробництва створив значний надлишок пропозиції цукру на світовому ринку, що призвело до падіння цін і спонукало найбільших виробників скоротити посівні площі.

В той же час зберігається тенденція зростання виробництва цукру з цукрової тростини, в першу чергу в Бразилії, однак половина цукрової тростини в цій країні йде на виробництво спирту.

Основну частку світового виробництва бурякового цукру складають США – 13,8%, Німеччина – 13,0%, Франція – 12,9%, Туреччина – 5,7%,, Польща – 6,1%, Росія – 6,)%, Україна – 5,4%. При цьому середньо добова потужність цукрового заводу у Франції складає 12,76 тис. т буряків, у Нідерландах – 14,79 тис. т, у Німеччині – 11,14 тис. т, у Італії – 10,56 тис. т.

Бурякоцукрова промисловість, що виникла набагато пізніше за виробництво цукру з тростини, до середини XIX століття розвинулась настільки, що деякі європейські держави одержали змогу продавати цукор на зовнішніх ринках. В числі основних причин швидкого зростання виробництва цукру з буряків була політика протекціонізму, яку проводили країни Європи, а також континентальна блокада, що призвела до помітного скорочення ввезення цукру з цукрової тростини. Розвиток цукрової промисловості був пов'язаний з розширенням капіталістичного способу виробництва, ростом міського населення, збільшенням споживання цукру, подальшим розвитком транспортних зв'язків.

Відмінною особливістю сучасного розвитку цукрового виробництва є тенденція до розширення його в країнах, які імпортують цукор і підвищення рівня самозабезпеченості цукром за рахунок внутрішніх джерел. За останні роки в країнах Західної Європи з розвинутим бурякоцукровим виробництвом відбулось помітне підвищення його ефективності. При стабілізації посівних площ цукрових буряків виробництво цукру в цих країнах за останні 40 років збільшилось в 1,5 -1,8 рази, з кожного гектара посівної площі в них виробляється понад 10т цукру; значно підвищився рівень концентрації цукрового виробництва - при зменшенні загальної кількості цукрових заводів в 2 - 3 рази середня добова продуктивність одного цукрового заводу по переробці буряків зросла в 3 - 6,5 разів.

Буряководи Заходу об'єднуються в кооперативи по вирощуванню, збиранню і переробці цукрових буряків, а також в окремі групи по збиранню буряків. Фермери у Франції лише четверту частину площі збирають самостійно, до 35 % - об'єднаними групами фермерів, а біля 40 % - підприємствами.

Багаторічний досвід країн світу з розвиненим цукровим виробництвом свідчить, що ефективний його розвиток досягається лише при наявності:

1) міцного законодавчого захисту вітчизняного виробництва;

2) державного регулювання ринку шляхом матеріального стимулю-вання експорту, встановлення мінімальних цін на сировину та цукор, надання пільгових кредитів;

3) систематичного інвестування галузі, визнання її пріоритетності і стратегічного значення;

4) забезпечення значного підвищення урожайності цукрових буряків та рівня концентрації цукрового виробництва.

Ціни світового ринку лишаються під тиском фундаментальних факторів — співвідношення виробництва і споживання, а також попиту і пропозиції. За даними Міжнародної організації по цукру (МОЦ), незважаючи на добре збалансоване світове виробництво і споживання цукру в 2003/04 р. з огляду цін світового ринку ситуація лишається безрадісною. Через значне перевиробництво цукру в попередні роки світові запаси цукру МОЦ оцінює в 65,1 млн.т, що складає 45% світового споживання. Такий високий рівень запасів стримує імпортний попит і збільшує експортну пропозицію, незважаючи на зниження виробництва і збільшення споживання. Надмірні запаси, більш за все, збережуть серйозний понижувальний тиск на ціни світового ринку.

Під дією міжнародної критики Євросоюз виступив з ініціативою корінним чином змінити систему фінансування виробництва цукру в країнах ЄС і на протязі 4-х років перейти на нову структуру цукрового ринку. За три роки інтервенційні ціни в ЄС для виробників цукру мають скоротитися з 632 євро/т. до 421 євро/т., на цукросировину - з 43,6 євро/т. до 27,4 євро/т. (приблизно 180 грн/т.). Загальна

• квота на цукор з ЄС знизиться протягом 4-х років на 2,8 млн. т і становитиме 14,6 млн.т.

За прогнозами центру розвитку сільського господарства США

диспропорції у виробництві і торгівлі цукром на світовому ринку приведуть до підвищення світових цін на цукор до кінця десятиліття на 48%, скорочення виробництва цукру з буряків на 21%, збільшення виробництва цукру з тростини на 7%, загальна торгівля цукром зросте в 2011-2012 pp. на 8%.

Для України це означає з одного боку посилення експансії іноземних фірм на вітчизняний ринок цукру, перш за все з боку країн Європи, з другого - можливість конкурувати перш за все за ринки країн СНД, що об'єктивно вимагає необхідність реструктуризації галузі відповідно до світових тенденцій розвитку і механізмів господарювання, переходу від екстенсивного напрямку ведення буряківництва до інтенсивного, унеможливлення неконкурентного виробництва цукру і розвиток ефективного, що дасть можливість відновити експортний потенціал цукрової галузі.