
- •Загальні технології харчової промисловості
- •Програма
- •2 Методичні вказівки до виконання лабораторного практикуму
- •2.1 Загальні положення
- •2.2 Приклад оформлення протоколу
- •Визначення сахаристості цукрового буряка методом гарячої водної дигестії
- •2.3 Загальні правила безпечної роботи в хімічній лабораторії
- •Правила роботи з скляним посудом
- •Правила роботи з їдкими і токсичними речовинами
- •Протипожежні правила безпеки
- •Перша допомога при опіках та порізах
- •Запитання для самоперевірки
- •3 Стандартизація якості сировини, напівпродуктів, товарних продуктів та правила відбору
- •Запитання для самоперевірки
- •4 Методи визначення масової частки сухих речовин (ср) у харчових продуктах
- •4.1 Визначення масової частки ср у мелясі ареометричним методом
- •4.2 Визначення масової частки ср меляси рефрактометричним методом
- •4.3 Визначення масової частки ср
- •5 Методи визначення вмісту етилового спирту
- •5.1 Визначення вмісту етилового спирту у водно-спиртових розчинах ареометричним методом
- •5.2 Визначення вмісту етилового спирту у водно-спиртових розчинах рефрактометричним методом
- •5.3 Визначення вмісту спирту і дійсного екстракту у пиві дистиляційним методом з використанням ареометру
- •5.4 Розрахунок масової частки сухих речовин в початковому суслі
- •5.5 Розрахунок дійсного та видимого ступеня зброджування пива
- •5.6 Визначення вмісту етилового спирту у водно-спиртових розчинах дихромато-йодометричним методом
- •5.7 Облік спирту
- •6 Методи визначення екстрактивності солоду та інших харчових продуктів
- •6.1 Визначення екстрактивності стандартним (конгресним) методом
- •6.2 Визначення сахаристості цукрового буряка методом гарячої водної дигестії Аналіз виконують за методикою, викладеною в 2.2.
- •7 Методи визначення ферментативної активності
- •7.1 Визначення амілолітичної активності свіжопророслого солоду візуальним колориметричним методом
- •7.2 Визначення амілолітичної активності ферментного препарату
- •7.3 Визначення тривалості оцукрювання сухого пивоварного солоду
- •Навчальне видання
6 Методи визначення екстрактивності солоду та інших харчових продуктів
6.1 Визначення екстрактивності стандартним (конгресним) методом
Під екстрактивністю солоду розуміють процент сухих речовин, здатних перейти в розчин під дією ферментів при певних умовах. Суть методу полягає в переведенні в розчин екстрактивних речовин солоду під дією його власних ферментів за умов, що близькі до оптимальних, з наступним відділенням сусла і визначенням його концентрації одним із відомих методів.
Екстрактивність солоду визначають стандартним методом (настійним) або методом ВНДІПП (відварним). Нижче наведена методика визначення екстрактивності стандартним (конгресним) методом.
Прилади і посуд: ваги лабораторні загального призначення, водяна баня, термометр, хімічні або заторні стакани місткістю 200 і 1000 см3, лійка для фільтрування, фільтрувальний папір, ареометр, рефрактометр, циліндр місткістю 200 см3, скляна паличка.
Техніка аналізу. В попередньо зважений заторний стакан на технічних вагах зважують 50,00 г досліджуваного солоду тонкого помелу, приливають 200 см3 дистильованої води з температурою 47° С. Стакан поміщають в заторний апарат або водяну баню, вода в якій попередньо нагріта до 45° С. При цій температурі суміш витримують 30 хв., періодично перемішуючи її. Потім температуру суміші підвищують до 70° С з інтенсивністю нагрівання 1° С за хвилину. Коли температура затору в стакані досягне 70° С, в нього приливають 100 см3 дистильованої води, нагрітої до 70° С. При цій температурі затор оцукрюють при періодичному перемішуванні протягом 1 год., після чого змивають водою залишки затору з мішалок і термометра в середину стакана і всю суміш охолоджують до кімнатної температури. На вагах дистильованою водою масу затору доводять до 450 г, добре перемішують і фільтрують через складчастий паперовий фільтр в суху колбу. Лійка повинна вміщати весь затір, який відразу весь потрібно переносити на фільтр. Перші порції сусла повертають на фільтр. Під час фільтрування лійку прикривають склом або порцеляновою пластинкою, щоб запобігти випарюванню води і концентруванню сусла.
Фільтрування продовжують до появи тріщин в шарі дробини на фільтрі, але не більше двох годин. В фільтраті за допомогою ареометру або рефрактометру (п. 4.3 і 4.4) визначають масову частку екстракту в лабораторному суслі.
Екстрактивність солоду на повітряно-суху речовину (Е1) в процентах розраховують за формулою:
де е – масова частка екстракту в лабораторному суслі, %;
w – масова частка вологи в солоді, %.
Екстрактивність солоду на суху речовину (Е2) в процентах розраховують за формулою:
Розрахунки проводять до другого десяткового знаку. За результат аналізу приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень, який виражають цілим числом з одним десятковим знаком.
Розходження між результатами паралельних визначень, отриманими одним і тим же виконавцем, не повинні перевищувати 0,5 %.
Приклад. Вологість солоду 4,9 %, масова частка екстракту в лабораторному суслі 8,488 % .
При цьому екстрактивність солоду на повітряно-суху речовину становитиме:
,
а на суху речовину:
.