- •1.2. Класифікація витрат………………………………………….….……8
- •Розділ 3. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції…...34
- •Розділ 1. Поняття витрат і собівартості як економічних показників
- •Склад витрат
- •1.2. Класифікація витрат
- •1. За видами витрат:
- •2. За способами перенесення вартості на продукцію:
- •3. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат:
- •4. За календарними періодами:
- •1.3. Сутність і методи калькулювання
- •1.4. Методика обчислення основних статей калькуляції
- •Розділ 2. Облік витрат і калькуляція собівартості продукції
- •2.1. Облік прямих і накладних витрат
- •Таблиця 1 Відображення в обліку прямих виробничих витрат
- •Відображення в обліку загальновиробничих витрат
- •Таблиця 3 Облік виробничого браку
- •Списання загальновиробничих витрат
- •2.2. Система рахунків для обліку витрат на виробництво
- •2.3. Облік матеріальних витрат
- •2.4. Облік витрат з оплати праці
- •2.5. Облік втрат у виробництві
- •2.6. Загальновиробничі витрати
- •Розділ 3. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції
- •Розділ 4. Аналітичний і синтетичний облік вират виробництва. Зведений олік витрат на виробництво
- •Висновки
2.3. Облік матеріальних витрат
Витрата сировини, матеріалів, покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів на виробництво продукції на ТОВ “Вінпро” відображається, як правило, відповідно до первинних документів на відпуск їх зі складу. Однак такий облік витрат матеріалів не завжди відображає дійсне споживання їх у виробництві, оскільки на кінець звітного періоду в цехах можуть бути залишки невикористаних матеріалів, отриманих зі складу. Уточнення кількості дійсно витрачених матеріалів, а також ефективності їх використання проводять за допомогою одного з методів контролю за використанням матеріалів у виробництві.
Інвентарний метод обліку і контролю за використанням матеріалів у виробництві застосовують у випадках, коли в цехах постійно залишаються невикористані матеріали на початок і кінець місяця. При цьому щомісяця проводять інвентаризацію матеріалів, отриманих зі складу, але не витрачених на виробництво, тобто виводять залишки матеріалів.
Фактичну витрату за місяць визначають з розрахунку: наявність невитраченого матеріалу на початок місяця плюс отриманий за місяць мінус залишок матеріалу на кінець місяця.
Фактичну витрату порівнюють з витратою за нормами і визначають результат: економія чи перевитрата.
Метод партійного розкрою застосовують до матеріалів, які обліковуються у вимірі за площею. Для розкрою кожної партії матеріалу складається карта або акт розкрою матеріалу. В них зазначається кількість невикористаного матеріалу, кількість викроєних деталей (заготівок) за нормою і фактично, кількість відходів, результат розкрою — економія чи перевитрата.
Метод сигнального документування застосовують щодо матеріалів, облік яких ведеться поштучно. За цим методом відпуск матеріалів у межах норм витрати (установлених лімітів) оформляється звичайними первинними документами, додаткові витрати — спеціальними сигнальними документами (вимога — форма № М -10) з оцінкою «відхилення від норм» на відшкодування перевитрат.
Для групування витрат матеріалів за об'єктами калькулювання, статтями витрат і місцями утворення витрат на ТОВ “Вінпро” складається таблиця розподілу витрат матеріалів за місяць. Записи проводять відповідно до первинних документів про видачу матеріалів на виробництво.
Вартість матеріалів, витрачених на виробництво продукції, відносять до дебету калькуляційного рахунка 23 за статтею калькуляції «Сировина і матеріали» 1.
Д 23 «Виробництво»
К рах. 201, 202, 203, 207 та ін.
Від вартості матеріалів, витрачених на виробництво на ТОВ “Вінпро”, віднімається вартість отриманих поворотних відходів за ціною їх використання за статтею калькуляції «Поворотні відходи». Поворотні відходи — це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, які виникли в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) і втратили цілком чи частково споживчі якості початкового ресурсу (хімічні або фізичні), і тому використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням.
До поворотних відходів на ТОВ “Вінпро” належать:
• залишки матеріальних ресурсів, які відповідно до технологічних процесів передаються в інші підрозділи підприємства як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції (робіт, послуг);
• супутня продукція, перелік якої визначено галузевими інструкціями. Поворотні відходи оцінюються:
• за зниженою вартістю вихідного матеріального ресурсу (за вартістю можливого використання), якщо відходи можуть бути використані для основного чи допоміжного виробництва або реалізації на сторону;
• за повною ціною вихідного матеріального ресурсу, якщо відходи реалізуються стороннім організаціям для використання у виробництві іншої продукції.
Надходження поворотних відходів на склад за цінами можливого використання відображається записом:
Д 20 «Виробничі запаси»
К 23 «Виробництво».
Витрати енергії на технологічні цілі, пари, стисненого повітря та інші подібні витрати визначаються за даними вимірювальних приладів або шляхом розрахунків. В обліку такі витрати відображаються за статтею калькуляції «Паливо та енергія для технологічних цілей»:
Д 23 «Виробництво»
К 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».
Знос малоцінних та швидкозношуваних предметів нараховується відповідно до спеціальної таблиці. За даними цієї таблиці проводяться записи з нарахування амортизації на вартість інших необоротних матеріальних активів, які використовуються в основній виробничій діяльності:
Д 23 «Виробництво»
К 132 «Знос інших нематеріальних необоротних активів».