5. Дохр. вірування, або чи був Перун.

А якщо інший хто-небудь замислить на землю вашу, то я буду противником йому і буду битися з ним.

Як і клявся я цесарям грецьким, а зі мною бояри і русь уся, будемо ми додержувати попереднього договору. Якщо ж ми не додержимо чого із сього і [зі] сказаного раніш, то я і [всі, хто] зі мною і підо мною, хай будемо прокляті богом, у якого віруємо, – в Перуна, і в Волоса, бога скоту, – хай будемо ми золоті, як ото золото се (тобто, щоб стали вони жовтими, щоб повмирали. – М.К.), і своїм оружжям хай ми посічені будемо, і хай ми вмремо. Ви ж майте се за правду, що нині вчинив я вам і написав на хартії сій, а ми своїми печатями запечатали” [там же, 42], – передає літописець зміст затвердженої Святославом хартії.

Якщо врахувати, що похід Святослава в 971 р. для руських був невдалим, то значно глибше і точніше зрозуміємо підступність і блефування руських нападників. Зі слів Святослава також виходить, що навіть бояри, не говорячи вже про “інших людей”, не відносилися до русі. Руси, які були під Олегом, – це відбірна, найбільш приближена до нього, верства, яка керувала розбійницькими нападом і займалася здирництвом. Здирницький (говорячи сучасною мовою – рекетирський) характер походу Святослава виказують його слова: “А якщо інший хто-небудь замислить на землю вашу, то я буду противником йому і буду з ним битися” [там же]. Зміст цих слів дуже прозорий: я із своєю руссю даю вам “дах”, а ви платите мені і моїм дружинникам данину. Якщо ж хтось на вас нападе, то я буду йому ворогом і буду з ним битися.

Але зараз я звертаю увагу, головним чином, на те, що Олег, Ігор та Святослав завжди клянуться своїм богом (в якого вірують), а саме – Перуном. Саме ця обставина і ставить під сумнів можливість запозичення руськими в українців – їхнього бога.

Олег, як відомо з “Літопису руського”, прийшов на Наддніпрянські землі з Новгорода і силою підкорив полян, деревлян тощо. Лесь Качковський навіть називає прихід Олега в Київ державним переворотом [див. 9]. Якщо Перун був богом наддніпрянців, то це означає, що Олег його “запозичив” для свого війська в українців. Такий розвиток подій мало вірогідний, адже Олег, починаючи з 882 р., три роки воює проти південних слов’ян, а в 885 р. повністю їх підкоряє. І лише через двадцять два роки (для історії це занадто малий проміжок часу, щоб добровільно перейняти віру підкорених народів) йде на Константинополь, де вже клянеться Перуном, в якого вірують руські.

Розгляну цю проблему дещо з іншого боку. Варяги задовго до завоювання Києва професійно займаються здирництвом по всій Європі і частково – Азії. Тож закономірно виникає запитання: під яким богом ходили вони по данину до приходу на Київські землі? Виникає і таке запитання: головним богом Наддніпрянців був Дажбог, чому ж тоді руські “запозичили” бога Перуна, а не Дажбога?

Не міг бути Перун головним богом і в новгородських словен. Як підкреслює Б.О. Рибаков, “найдавнішим місцевим божеством новгородців до встановлення в них ідола Перуна Добринею в 983 р. було якесь жіноче божество родючості. Саме тому на місці святилища Перуна (розкопаного В.В. Сєдовим в 1951 р. – М.К.) новгородці після хрещення поставили не церкву св. Іллі, котрий, як правило, замінював Перуна, а церкву народження богородиці, де православне престольне свято поєднувалося на досаду церковників з архаїчним святом рожаниць” [19, 141]. Як пишуть автори посібника “Основи курса истории Росии”: “Культ Перуна насаджувався в Древній Русі іноді найжорстокішими засобами. Достатньо сказати, що Добриня, дядько Володимира, силою примушував новгородців підкоритися Перунові як головному богу” [14, 40]. Якби Перун був Богом автохтонного населення, то насаджувати його жорстокою силою не було б ніякої потреби.

Правильно також і те, що “той же Добриня, котрий силою примушував новгородців поклонятися Перуну, тепер найжорстокішими мірами запроваджував християнство” [там же]. Цей процес зустрічав опір корінного населення. “Розповсюдження християнства часто зустрічало спротив населення, котре поклонялося своїм язичницьким богам. Християнство утверджувалося повільно, і на окраїнних землях Київської Русі воно утвердилося набагато пізніше, аніж у Києві і Новгороді” [там же, 40-41], – підкреслюють автори. Отже християнство було для слов’ян чужинською релігією. Не так швидко християнство утвердилося і в Києві, адже двовір’я збереглося аж до XIII ст.

Одним з головних богів новгородських словен був Велес – бог худоби. При визнанні цього факту виникає питання, без роз’яснення котрого важко зрозуміти, чому руські клянуться не лише Перуном, а й Велесом – богом худоби. Відповідь може бути наступною.

Рюрик, якого угро-фінські племена (чудь, весь) разом із слов’янськими (словени, кривичі) запросили князювати (“судити за угодою, по праву”), уклав зі словенами договір, відповідно з яким визнав і їхнього головного бога Велеса, як свого, родового. Лише таке духовне “родичання” знімало напруження між угро-фінськими племенами, у тому числі й руськими та словенами. Олег, Ігор та Святослав, як нащадки засновника правлячої династії, не могли відкинути угоди Рюрика, зокрема і бога Велеса. Тому вони завжди клянуться своїм кровним богом Перуном і спорідненим – Велесом. Тільки така духовна спорідненість давала право рюриковичам виступати від імені землі словенської (Новгородської). Стосовно ж Київських земель, то вони були підкорені Олегом за допомогою меча. Отож ніяких моральних і правових обов’язків відносно південних слов’ян і їх богів руські не мали. Саме цим можна пояснити відсутність наддніпрянських богів при укладанні руськими мирних договорів з греками. Проте згодом у лексиконі руських з’являються і українські божества (відмінність змісту понять “рус” і “рос” див. 10), а син Святослава Володимир навіть реформує пантеон українських богів. Але це буде пізніше.

На князівсько-дружинний характер Перуна вказує багато авторів. Зокрема Е.В. Анічков пише: “культ Перуна – дружинно-князівський культ київських Ігоревичів” [1, 319]. Але особливого статусу він набуває при реформуванні Володимиром пантеону наддніпрянських богів. Саме за цієї реформи Перун стає офіційно головним богом не лише князівсько-дружинної раті, а й всіх підкорених народностей. Тому його насильницьки насаджують у Києві, Новгороді та інших містах. Археологічні розкопки проведені Сєдовим В.В. у 1952 році, засвідчили, “що Добриня не просто додав нового бога до існуючого місцевого пантеону, а на старому священному місці змінив якогось важливого (судячи за середнім положенням) бога новим загальноруським державним божестов/м – Перуном”[19, 257], – підкреслює Б.О. Рибаков.

Використання реформованого пантеону наддніпрянських богів для ду-ховного поневолення автохтонного населення не увінчалося успіхом. Тому руський князь і його найближче оточення “були поставлені перед необхідністю більш радикальної релігійної перебудови, а не жадобою “істиної віри” [6, 70] – слушно підкреслює М.С. Гордієнко. Така радикальна релігійна перебудова започаткувалася охрещенням киян князем Володимиром.

Література:

1. Аничков Е.В. Язычество и Древняя Русь. – СПб, 1914.

2. Бердяев Н.А. Истоки и смысл русского коммунизма. Репринтное

воспроизведенние издания YMCA-PRESS, 1955 г. – М.: Наука, 1990.

3. Вернадский В.И. Размышление натуралиста: научная мисль как

планетарное явление. – М.: Наука, 1977.

4. Вернадский В.И. “Я не могу уйти в одну науку...”. – Из писем

Н.Е. Вернадской // Прометей. – М.: 1988, № 15.

5. Гильфердинг А. История балтийских словян. – СПб, 1874.

6. Гордиенко Н.С. “Крещение Руси”. Факты против легенд и мифов: Полем.

заметки. – Л.: Лениздат, 1986. –287 с. – Библиогр.: с. 282-286.

7. Історія релігії в Україні: Навч. посіб. / Ред. А.М. Колодний. – К.: Т-во

“Знання, КОО, 1999. – 735 с. – (Вища освіта XXI століття).

8. Качковський Лесь. Данайський дар Констянтина і Мефодія // День. 24

березня 2000.

9. Качковський Лесь. “Повстання мас” по-українськи // “День”, 19

лютого 2000 року.

10. Кітов М.Г. До питання про багатозначність терміну “рус”// Актуальні

філософські та культурологічні проблеми сучасності. – К., КДЛУ, 2003.

11. Кітов М.Г. Філософський плюралізм: причини і наслідки. // Актуальні

філософські та культурологічні проблеми сучасності. Збірник наукових

праць /Зб. наук. праць/ Відп. ред.: М.М. Бровко, О.Г. Шутов. – К., КДЛУ,

2002. с. 53-61.

12. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця; Відп. ред. О.В.

Мишанич. – К.: Дніпро, 1989.

13. Маркс К. До критики гегелівської філософії права. Вступ. // К. Маркс

і Ф. Енгельс. Твори. 2-е вид. Пер. з рос. – Т. 1. – Дерполітвидав УРСР.

– К., 1958.

14. Орлов А.С., Георгиев В.А., Полунов А.Ю., Терещенко Ю.Я. Основы курса

истории России: Учеб. пособие. – М.: Простор, 1999.

15. Паїк В. Корінь безсмертної України. – Львів: “Червона калина”, 1995.

16. Попович М. Мировоззрение древних славян. – К., 1985.

17. Послання оріян хозарам // ”Індоєвропа”. Кн. 1. – 1995.

18. Прокопий из Кесарии. Война с готами. – М., 1950.

19. Рыбаков Б.А. Язычество древней Руси. – М.: «Наука», 1988.

20. Силенко Лев. Мага віра (Рідна Українська Національна Віра). Святе пись-

мо: Велике світло волі: Співвідношення віри, науки, філософії, історії. – К.:

АТ «Обереги», 1998.

21. Ферсман А.Е. Жизненний путь академика В.И. Вернадского // Ферсман А.Е.

Избранные труды: –М., Наука, 1970.

22. Шаян В. Віра предків наших. – Гамільтон. – 1987. – Канада. Перевидано

коштами І. Волиняк м. Луцьк. –1998 р.

АНОТАЦІЯ

Кітов М.Г. Дохристиянські вірування українців, або чи був Перун їхнім Богом?

У статті доводиться думка, що Перун не був Богом праукраїнців. Таким у них вважався Даждьбог.

Ключові слова: релігія, язичництво, міфологія, дохристиянська праукраїнська міфологія, Баждьбог, Перун, Сварог, українська ментальність.

АНОТАЦИЯ

Китов Н.Г. Дохристианские верования украинцев, или был ли Перун ихним Богом?

В статье доказывается мысль, что Перун не был Богом праукраинцев. Таким у них был Даждьбог.

Ключевые слова: религия, язычество, міфологія, дохристианская праукраинская мифология, Баждьбог, украинский менталітет.

SUMMARY

Kitov M.H. Pre-Christian Beliefs of Ukrainians, or Whether Perun was Their God? It is proved in this paper that Perun was not a God for predecessors of Ukrainians. Dazhdbog was a God for them. Key words: religion, paganism, mythology, pre-Christian mythology of predecessors of Ukrainians, Dazhdbog, Perun, Svarog, Ukrainian mentality.

Опубліковано: Практична філософія, № 4. – К.: Вид-во Центру практичної

філософії ПАРАПАН, 2006. – 208 с. – С. 198-206. (0,9 д.а.).

13