4. Основні принципи раціонального харчування юних спортсменів

Особливим питанням в сучасному спорті вищих досягнень, в тому числі і стосовно харчування спортсменів, є проблема „омолодження” складу учасників змагань. Юні спортсмени стали не тільки олімпійським резервом, але й учасниками престижних змагань дорослих спортсменів. За умов участі в таких змаганнях, юні спортсмени мають подібні фізичні та психоемоційні навантаження як і дорослі і відповідно подібну необхідність відновлення фізичного стану. Особливо характерна така ситуація для художніх видів спорту і особливо гімнастики .

З урахуванням фізіолого-біохімічних особливостей організму дітей та підлітків встановлені наступні вікові критерії , які визначають потребу в основних харчових речовинах та енергії: молодший шкільний -7-10 років, середній-11-13 років і старший або під ростковий вік-14-17 років.

Основними принципами раціонального харчування юних спортсменів є :

• відповідність калорійності харчового раціону добовим енерговитратам;

• відповідність хімічного складу, калорійності та об’єму раціону віковим потребам і особливостям організму з урахуванням виду спорту та етапу підготовки;

• збалансоване співвідношення основних харчових речовин в раціоні;

• використання в харчуванні широкого асортименту продуктів з обов’язковим включенням фруктів, овочів, зелені;

• заміна відсутніх продуктів тільки рівноцінними ( особливо за вмістом білків та жирів );

• виконання оптимального режиму харчування.

Особливо необхідно втілювати в життя вказані принципи в гімнастиці у якій в спорті вищих досягнень найбільший відсоток юних спортсменів. Особливість гімнастики як виду спорту – це підтримка постійної (відносно невеликої) маси тіла при низькому рівні жирової тканини, відносно малий об’єм м’язів за наявності достатньої пластичності та високої функціональної спроможності. Тобто, за умов відносно незначного за енергетичною цінністю раціону, необхідно забезпечити організм всіма необхідними харчовими речовинами. При цьому, якщо відносно дорослих спортсменів допускається незначний короткостроковий дефіцит у добовому надходженні енергії з харчовими продуктами, то відносно юних спортсменів він є неприпустимим у зв’язку з формуванням, у віковому відношенні, організму. У порівнянні з харчовими раціонами дорослих, раціони юних спортсменів повинні мати більшу питому вагу білків та жирів. Крім того, юні спортсмени мають схильність до порушень (ще недостатня свідомість) режиму харчування, що потребує підвищеного контролю за ними.

5. Основні напрямки сучасної спортивної дієтології відносно раціонального харчування спортсменів.

Сучасна спортивна дієтологія займається трьома основними видами харчування відносно спортсменів та груп населення, яке займається спортом, а саме раціональним харчуванням спортсменів та груп населення, яке займається спортом, лікувально-профілактичним та лікувальним харчуванням стосовно , як ми вже відмічали, вказаної категорії пацієнтів. Крім того, вона займається нетрадиційним харчуванням спортсменів, таких наприклад, спортсменів-вегетаріанців, національно-регіональними, релігійними особливостями харчування спортсменів та груп населення, яке займається спортом, тощо.

Згідно поставлених у курсі дисципліни задач, ми розглянемо тільки основні напрямки сучасної спортивної дієтології відносно раціонального харчування спортсменів.

Згідно сучасним методологічним підходам, у спортивній дієтології відносно раціонального харчування спортсменів виділяють 2-ва основних напрямки:

1. Базове харчування, зорієнтоване на повноцінне задоволення всіх харчових потреб спортсменів і підтримання високого рівня їх здоров я та працездатності. У своєму практичному використанні базове харчування, поряд з поставками харчових компонентів в необхідних кількостях і в найбільш ефективних співвідношеннях, повинно мати високі органолептичні властивості ( смакові та естетичні ), викликати позитивні емоції, які покращують засвоєння їжі. Базове харчування основане на використанні принципів адекватності, повноцінності , збалансованості, насиченості та індивідуалізації і повинно враховувати специфіку видів спорту.

2. Ергогенна або ергогенічна дієтика, де фактори харчування використовуються для цілеспрямованої дії на ключові реакції обміну речовин в організмі для того, щоб викликати значне підвищення фізичної працездатності спортсменів. Основні принципи ергогенної дієтики не мають на меті досягнення високих органолептичних якостей продуктів харчування які вживаються спортсменами. Головним є досягнення ефективної дії на ті біохімічні процеси в організмі, які лімітують фізичну працездатність. В залежності від притаманної їм біохімічної природи нутрієнти з вираженою дією поділяють на такі групи: субстрати (основні нутрієнт), активатори та інгібітори обміну речовин (вітаміни та мікроелементи), не допінгові анаболіки (ендогенні та екзогенні), адаптогени, антиоксіданти та антигіпоксанти.

Крім того, в спортивній дієтології є ще й лікувально-профілактичне та лікувальне харчування спортсменів. Лікувальне харчування, органічно пов’язане з раціональним харчуванням і навіть може, у вигляді спеціальних дієт входити до його складу. Насамперед це стосується питань переходу від лікувального до раціонального харчування спортсменів, і навпаки від раціонального харчування до лікувального. На цих питаннях ми коротко і зупинимось.

Взагалі, основні принципи лікувального харчування в спортивній практиці передбачають:

• використання дієт, які спроможні діяти на весь організм в цілому, а не тільки на вражений орган;

• режим щадження, або тренування уражених внаслідок захворювання ензиматичних систем шляхом введення, або навпаки виключення якихось специфічних харчових чинників; а також лікувальне голодування, тобто «розвантаження» організму;

• варіантність у використанні дієт.

Дієти лікувального харчування призначає лікар (за участю якщо є потреба і дієтолога).

Взагалі, термін дієта вживається в основному стосовно спеціальних раціонів харчування (раціонів спеціального призначення), насамперед лікувального та лікувально-профілактичного призначення. Але у зв’язку з тим, що раціони харчування спортсменів за своїм призначенням є спеціальними раціонами (харчування спортсменів конкретних спортивних спеціалізацій), а за своєю калорійністю і вмістом нутрієнтів можуть значно перевищувати аналогічні показники харчових раціонів пересічного населення, їх в певній мірі також можна віднести до категорії дієт. Тобто, харчові раціони спортсменів мають як риси притаманні харчовим раціонам раціонального харчування (раціональне харчування здорової людини), так і риси притаманні спеціальним раціонам (харчування спортсменів в залежності від їх спортивної спеціалізації) - дієтам. Тому, питання раціонального харчування спортсменів слід розглядати не тільки з позицій класики раціонального харчування гігієни харчування, але і з позицій дієтології.

Згідно тактики сучасної дієтотерапії існують дві різні системи лікувального харчування – групова та індивідуальна, які будуються за принципом призначення дієт. В свою чергу, вказане призначення проводиться з використанням принципу щадження, або навпаки принципу тренування. Режим щадження, звичайно використовують на початку лікування. Принцип тренування реалізується на практиці або за «ступінчастою» системою, або за системою «зигзагів».

«Ступінчаста» система передбачає поступове розширення дієти, яка має значні обмеження за рахунок дозованого зняття обмежень. І в перспективі (якщо дозволяє стан пацієнта) доведення харчування пацієнта до рівня харчових раціонів раціонального харчування. А у спортсменів відповідно - до рівня харчових раціонів раціонального харчування спортсменів.

Система «зигзагів» передбачає короткострокову, відносно швидку зміну дієти. Система «зигзагів» використовується і в раціональному харчуванні спортсменів як тимчасове обмеження. Наприклад, у вигляді «згінних» дієт для зменшення ваги (маси) тіла спортсмена. На «згінних» дієтах ми зупинимося більш конкретно при розгляді харчування спортсменів-єдиноборців.

Розрізняють ще й контрастні дієти, які набули достатнього поширення в спортивній практиці. Контрастні дієти бувають 2-ох видів: навантажувальні - «плюс-зигзаги» та розвантажувальні - «мінус-зигзаги».

Навантажувальні дієти використовують у відповідності з принципом тренування. Їх ще іменують як дієти - «святкові дні». Навантажувальні дієти включають у раціон харчування періодично, за певними схемами, спочатку, як правило 1 раз у 7-10 днів. До їх складу включають речовини, які або взагалі були відсутні у раціоні спортсмена, або їх кількість була дуже обмеженою. Основне призначення - різке підвищення функціональних спроможностей організму спортсмена.

Розвантажувальні дієти (дієти - «не святкові дні») основані на обмеженні енергетичної цінності їжі або обумовлені необхідністю в перебудові хімічного складу раціону. Вони використовуються для щадження порушених структур, для корегування порушень метаболізму. Призначаються лікарем періодично 1 раз в 7-10 діб за призначенням, при певних захворюваннях (серцево-судинні захворювання, гіпертонічна хвороба тощо).

В стаціонарах, де знаходяться на лікуванні або на обстеженні спортсмени, використовують 2-ві системи лікувального харчування: елементну систему; дієтну систему. Елементна система передбачає розробку для кожного пацієнта індивідуальної дієти (для цього необхідні розрахунки її енергетичної цінності та хімічного складу; цю роботу виконує як правило спортивний дієтолог, а при його відсутності спортивний лікар).

Дієтна система (раніше мала назву-групова) передбачає використання номерних затверджених дієт. Зараз на Україні на практиці ще використовується система з 15 основних номерних, з додаванням літер, лікувальних дієт, які були затверджені ще МОЗ СРСР. Вони свого часу, були розроблені Інститутом харчування РАМН (на той час СРСР) на основі розробок М.І.Певзнера (20-ти роки минулого сторіччя). Зараз в Росії використовують вже тільки 4-ри (а не 15 як раніше) основні лікувальні дієти, що були затверджені МОЗ РФ. А взагалі, у сучасній світовій практиці, для лікувального харчування використовуються, зазвичай, 1-2 базові дієти (базових наборів продуктів ), на основі яких розробляються індивідуальні.

Взагалі, кожна дієта та її варіанти, крім показань до використання та визначення цільового призначення, характеризуються такими основними вимогами (або рекомендаціями):

• до енергетичної цінності та хімічного складу;

• до режиму харчування;

• до виду кулінарної обробки харчових продуктів;

• до переліку дозволених ( рекомендованих ) до використання страв.

Два останніх положення є специфічними вимогами до дієт у порівнянні з вимогами до тих раціонів харчування, яких не можна віднести до категорії дієт.

Що стосується лікувально-профілактичного харчування, то воно включає набір продуктів специфічної направленості, насамперед для зменшення токсичної дії хімічних речовин. Розрізняють 4-ри основних види лікувально-профілактичного харчування, які можуть використовуватися у спортивній практиці: раціони лікувально-профілактичного харчування; вітамінні препарати; молоко та кисломолочні продукти; пектин. Його використання показане в деяких видах спорту, наприклад у мотогонках на гаровій доріжці.

Більш детально з цими питаннями можна ознайомитися у спеціальній літературі з дієтології.

Велике значення має і проблема забезпечення організму спортсменів водою, в тому числі і для попередження виникнення дегідратації в результаті великих фізичних навантажень. Відмічається, що вживання води залежить при важкій роботі від теплового режиму повітря. За умов високої температури повітря, коли є небезпека дегідратації, в тому числі і на дистанції, необхідно вживати прохолодні гіпотонічні розчини з вмістом цукру ( вуглеводів ) до 2,5%. За нейтральних або холодних умов , коли немає небезпеки перегріву та дегідратації, об’єм та частота приймання рідини може бути суттєво знижені.

Таким чином, раціональне харчування спортсменів має суттєві особливості у порівнянні з іншими групами населення, що необхідно враховувати при складанні їх раціонів та визначенні режиму харчування.

Завдання для самостійної роботи студентів

Проаналізувати основні відмінності харчування спортсменів у порівнянні з іншими групами населення.

Питання для самостійної підготовки студентів

1. Назвіть основні принципи раціонального харчування спортсменів.

2. Які основні особливості режиму раціонального харчування спортсменів ?

3. Що таке базове харчування та ергогенна дієтика харчування спортсменів ?

4. Назвіть основні принципи раціонального харчування юних спортсменів.

5. Назвіть основні напрямки сучасної спортивної дієтології.