Загальні положення анкетного опитування стосовно харчового статусу

Анкетно-опитувальні дані ( анкета опитування ) повинні включати таку інформацію:

- паспортні дані, стать, вік, професію;

- шкідливі звички: паління, вживання алкоголю, наркотиків;

- умови праці: вид трудової діяльності, важкість та напруженість праці, характер і вираженість професійних шкідливостей - фізичних, хімічних, біологічних, перенапруженість окремих органів та систем;

- умови побуту, ступінь та якість комунального обслуговування, заняття фізичною культурою, спортом ( вид та регулярність занять ), економічні можливості сім ї або організованого колективу;

- характер харчування ( для вивчення питань фактичного харчування існують і окремі анкети; якщо вони теж оформляються, то характер харчування не включають в анкету оцінки харчового статусу ).

При анкетному опитуванні спортсменів враховують цілий ряд специфічних особливостей опитування, необхідних для повноцінної оцінки стану харчового статусу спортсменів.

Особливості анкетного опитування спортсменів

При анкетуванні спортсменів стосовно їх харчового статусу, крім наведеного вище за текстом, додатково необхідно з ясувати такі основні дані:

- наявність причин, які можуть призвести до порушень харчування спортсменів: дієта у ранньому віці або дуже велике бажання досягти певної вагової категорії, особисті чинники-великі надії досягти мети не рахуючись із наслідками, моральні травми, емоційні чинники – невдачі у спортивних змаганнях, заняття видами спорту, які підкреслюють красу статури (спортивні танці, фігурне катання, художня гімнастика тощо);

- наявність таких патологічних станів (на жаль достатньо часто відмічаються у спортсменів в наслідок дуже високих психічних та фізичних навантажень) як невроточна анорексія або невротична булемія, спортивна анорексія субклінічні прояви порушення харчування), м’язова дисформія (нав’язливе бажання мати красиву м’язову статуру, особливо часто відмічається у культуристів), наявність у жінок аменореї ( відсутність послідовно 3-6 менструальних циклів), олігоменореї (3-6 менструальних циклів за рік з інтервалами більше 36 діб), «жіночої тріади»: порушення харчування, аменорея, остеопороз, тощо.

При опитуванні спортсменів, стосовно етіології виникнення нераціонального харчування, важливо враховувати, що такі терміни як «порушення харчування» та «порушене харчування» не зовсім тотожні. Якщо термін «порушення харчування» у першу чергу вказує на невиконання вимог, які ставляться до організації раціонального харчування, то термін « порушене харчування » вказує на наявність патологічних станів, які призвели до нераціонального харчування.

Відносно спортсменів, необхідно у першу чергу в цьому плані враховувати такі патологічні стани як невротична анорексія, невротична булемія, спортивна анорексія, а відносно жінок класичну «жіночу тріаду» про яку мова йшла вище за текстом. Розглянемо їх коротко ( для детального ознайомлення з такими патологічними станами існує спеціальна література зі спортивної медицини та дієтології ).

Для невротичної анорексії характерні 3-и чіткі критерії, а відносно жінок 4-и:

- відказ від збереження нормальної маси тіла, яка відповідає віку, статі та росту;

- сильний жах перед збільшенням та зменшенням маси тіла,

- перекручений образ статури свого тіла;

- аменорея ( відсутність 3-рьох послідовних менструальних циклів ).

Для невротичної булемії характерні наступні критерії:

- повторні приймання великої кількості їжі;

- компенсація приймань великої кількості їжі викликанням блювоти, послаблюючими засобами, діуретиками, промиванням шлунково-кишкового тракту, голодуванням, великими фізичними навантаженнями;

- будова та маса тіла дуже впливають на самооцінку;

- вживання великої кількості їжі та промивання шлунко-кишкового тракту не супроводжується проявами невротичної анорексії.

Для спортивної анорексії характерні такі критерії:

- підвищений жах перед збільшенням маси тіла або ожирінням, навіть у випадках коли маса тіла менше бажаної або відповідної нормативній;

- дуже суттєві обмеження в кількості їжі, яка споживається ( до 1200 ккал/добу );

- самопримусові інтенсивні тренування;

- випадкові переїдання або очистки шлунково-кишкового тракту ( один раз на тиждень, або один раз на кожні 3-ри місяці ).

Наведені критерії патологічних станів необхідно враховувати при розробці форми анкети опитування для з’ясування стану харчового статусу спортсменів.

Крім того, є необхідність і у врахуванні наявності такої симптоматики та патології як блідина кон’юктиви очей (може бути при анемії), ксероз кон’юктиви (гіповітаміноз А), ангулярний стоматит (недостатність вітамінів В2 та В6), набряки язику( недостатність вітамінів В2 та В6) тощо; наявність захворювань органів травлення, кісткової , нервової, серцево-судинної систем, тощо.

В табл. 2 додатку наведена, як приклад розробка анкети оцінки харчового статусу спортсмена ( розроб. М.Й. Ящур, 2008 ).

Серед об’єктивних показників оцінки стану харчового статусу найбільш інформативними є:

1. Соматоскопічні: огляд тіла людини чи ( вибірково ) групи людей з колективу, який досліджується.

При загальному огляді тіла визначають конституційний тип ( нормо-, гіпо-, гіперстенік ), гармонійність статури, деформації скелету, ребер, плоскостопість, викривлення ніг (ознаки рахіту ), вгодованість ( норма, худорба, ожиріння ), блідість, синюшність шкіри та слизових оболонок, нігтів, її деформації, ламкості ( ознаки білкової, вітамінної, мікроелементної недостатності в харчуванні). Стан зубів ротової порожнини: кількість, стан емалі зубів, тощо. Світлобоязнь, як ознака гіповітамінозу вітаміну А, тощо.

2. Соматометричні: вимірювання довжини, маси тіла, обводу грудної клітки, плеча, попереку, стегна, товщини шкірно-жирової складки ( під нижнім кутом лопатки, на задній стороні середини плеча, на боковій поверхні грудної клітки, живота ) з розрахуванням на цій основі масо-ростових показників ( їх розгляд буде далі за текстом ).

3.Фізіометричні показники харчового статусу. Енергетичну та пластичну повноцінність харчування оцінюють визначенням м’язової сили ( ручна, станова динамометрія, ергометрія ), реституцією пульсу та дихання після фізичних навантажень, показниками, що характеризують стомлюваність, - трегометрія, хронорефлексометрія, пошук чисел, тощо. Забезпеченість організму вітамінами оцінюють рядом функціональних проб – резистентність капілярів, адаптометрія, тощо.

4. Клінічні показники – визначення симптомів хвороби, насамперед аліментарного походження ( гастрити , тощо )

5. Розрахункові показники відповідності енерговитрат організму енергетичній цінності харчового раціону, лабораторними дослідженнями хімічного складу харчового раціону, тощо.

6. Біохімічні показники – гематологічні, урологічні, імунологічні, тощо.

Як приклад наведемо схему оцінки харчового статусу хворих, які знаходяться на стаціонарному лікуванні (це може стосуватися і спортсмені ) (цит. за А.Ю. Барановський, С.Ф. Пак). Схема включає:

а) антропометричні дані: ріст, маса тіла, індекс маси тіла ( ІМТ ), обвід плеча, вимір шкірно-жирової складки плеча;

б) біохімічні показники: загальний білок, альбумін, трансферін;

в) імунологічні показники: загальна кількість лімфоцитів.

Результати, які були отримані в ході оцінки харчового статусу хворих, заносять за відповідними графами до спеціальної картки нагляду хворого, що отримує парантеральне харчування.

До схеми оцінки харчового статусу у військовослужбовців, входять в основному масо-ростові показники, за якими і визначають ступінь недостатності їх харчування.

В таблиці 5 наведені деякі показники біохімічних констант крові спортсменів, які можуть бути використані для оцінки їх харчового статусу.

Таблиця 5

Деякі нормальні величини біохімічних констант крові спортсменів, які можуть бути використані для оцінки їх харчового статусу (цит. за А.П. Штепа, В.В.Ванханен, В.В.Абрамов, 2001).

Показник	Діапазон нормальних значень	Показник	Діапазон нормальних значень
Гемоглобін	130-160 г/л	Тіамін (ТДФ-ефект)	1,00-1,15
Кількість еритроцитів	12 4,0-5,1*10 л	Рибофлавін	6,0-20,0 мкг/л
Загальний холестерин	< 5,2 ммоль/л	Пиридоксаль-фосфат	8,2-25,0 мкг/л
Холестерин альфапротеідів	> 0,9 ммоль/л	Вітамін В 12	250-750 нг/л
Триглицериди	<2,3 ммоль/л	Фолацин	6,0-15,5 мг/л
Загальний білок	65-85 г/л	Каратиноїди	0,80-2,30
Альбуміни	35-50 г/л	Вітамін А	0,3-0,7
Глобуліни	23-35 г/л	Вітамін Е	8-12 мг/л
Імуноглобуліни А М G E	5,6-28,1 мкмоль/л 0,6-2,5 мкмоль/л 50-112,5 мкмоль/л 0,3-30 нмоль/л	Калій Кальцій Магній Неорганічний фосфор	3,4-5,3 ммоль/л 2,3-2,75 ммоль/л 0,7-1,2 ммоль/л 1-2 ммоль/л
Т-лімфоцити ( Е-РОК )	40-90 %	Залізо	8,95-28,64
Вітамін С	7-12 мг/л	Залізозв язуюча спроможність сироватки	45-75 мкмоль/л
N-метилнікотинамід 1	2,92-3,64 мкмоль/л (сеча )	Коефіцієнт насичення трансферина	20-50 %
Селен	-	Мідь	11-22 мкмоль/л
		Білковозв’язаний йод	315,2-630,0 ммоль/л

Для порівняння ( цит. за В.Г. Бардовим, 2006 ) наведемо перелік біохімічних та гематологічних тестів, які застосовують при вивченні харчового статусу різних груп населення (згідно рекомендацій ВООЗ) і який налічує 11 обов’язкових показників (обов’язкова програма): глюкоза у крові, глюкоза у сечі, загальний білок у сироватці крові, альбумін, тригліцериди, активність лужної фосфатази, вітамін С в крові та сечі, вітамін В 2 у сечі, вітамін А у сироватці, тонкий мазок крові ( формула крові ), а також 15 додаткових (додаткові методи досліджень): загальний азот у добовій сечі, креатин у добовій сечі, молочна кислота у крові, кальцій та залізо у сироватці крові, тощо. Слід відмітити, що деякі біохімічні показники у крові та сечі спортсменів , як константа норми, можуть в наслідок високих фізичних навантажень (під час тренувань і особливо спортивних змагань ), умов тренування (наприклад в умовах високогір’я, жаркого клімату, тощо ) дещо відрізнятися від подібних у інших груп населення. Що необхідно враховувати при оцінці харчового статусу спортсменів.

І ще більше це стосується соматометричних показників, які як нормативні величини на жаль ще не розроблені для спортсменів різних спеціалізацій і можуть достатньо суттєво відрізнятися від аналогічних показників у інших груп населення (наприклад за показниками маси тіла - гімнастки, важкоатлети тощо). Але ними необхідно користуватися в обов’язковому порядку, як і оціночними таблицями (цит. за В.Г. Бардовим, 2006 ), такими як ідеальна маса тіла відповідно до зросту (табл.3 додатку); оцінка стану харчування за біомас-індексом (ВМІ) (табл. 6); максимально допустима маса тіла відповідно до статі, віку та зросту (табл. 4 додатку) тощо.

З соматометричних - найчастіше розраховують такі масометричні показники:

- індекс Брока – нормальна маса тіла (МТ) в кг дорівнює зросту (ЗР) в сантиметрах мінус 100 (105 або 110):

у чоловіків: при зрості 155-165 см МТ дорівнює ЗР-100

при зрості 166-175 см МТ дорівнює ЗР-105

при зрості більше 175 см МТ дорівнює ЗР-110

У жінок у всіх випадках маса тіла повинна бути менше на 5 % у порівнянні з чоловіками. Нормальна маса тіла може бути визначена також спеціальним номографом за номограмою В.І. Воробйова.

Для цього на лівій шкалі «Н» знаходять точку, що відповідає зросту (см), а на правій шкалі «В»- обвід грудної клітки (см). З’єднавши ці точки прямою лінією, на середній шкалі «Р» знаходять масу тіла Р1 (в кг). Далі, провівши від точки зросту на шкалі «Н» горизонтальну лінію до шкали Р, знаходять «ідеальну» масу тіла Р2. А нормальна маса тіла Р норм. Визначається як середнє арифметичне від (Р1+Р2) / 2. Ідеальна (нормальна, рекомендована) маса тіла може визначатися за відповідними таблицями наведеними у довідниках та підручниках з гігієни та гігієни харчування.

• масово-ростовий індекс Кетле - біомас-індекс ( БМІ; в транскрипції з англійської мови - ВМІ ) розраховують за формулою:

БМІ =МТ/ЗР(у квадраті), де:

МТ – маса тіла, кг; ЗР – зріст, м

Оцінка стану харчування за біомас-індексом (рекомендація ВООЗ) наведена в табл.6