11

Заняття №4. Оцінка харчового статусу.

Мета: Ознайомитися з методиками оцінки харчового статусу, особливостями оцінки харчового статусу спортсменів.

Питання для розгляду на занятті.

1. Загальні положення та методи оцінки стану харчового статусу.

2. Особливості оцінки стану харчового статусу спортсменів.

1. Загальні положення та методи оцінки стану харчового статусу.

Адекватність хімічного складу харчових раціонів, їх відповідність нутрієнтним потребам спортсменів аналізують в ході вивчення харчового статусу. Харчовий статус організму – це фізіологічний стан, обумовлений харчуванням, який характеризується багатьма показниками та симптомами, які безпосередньо пов’язані з харчуванням, але причини їх порушень не завжди аліментарного генезу. Вміння дієтологів швидко визначати порушення аліментарного статусу організму за зовнішніми ознаками та з допомогою простих експресних методів дослідження дозволяють спрямувати подальше дослідження піддослідного у відвідному напрямку з метою виявлення причин порушень та можливості їх усунення за допомогою корекції раціону та режиму харчування .

Харчовий статус вивчається як при проведенні оцінки індивідуального харчування, так і при дослідженнях по вивченню фактичного харчування населення, його окремих груп, харчування хворих, що знаходяться на парантеральному харчуванні тощо.

Загальні положення оцінки харчового статусу різних груп населення ( без деталізації

стосовно спортсменів) викладені у підручнику «Гігієна та екологія» за ред. В.Г. Бардова, К.: Нова книга, 2006 (який і рекомендується для більш детального ознайомлення з цим питанням).

В класифікації харчового статусу виділяють кілька категорій:

1. Оптимальний, коли цей фізіологічний стан і маса тіла відповідають зросту, віку, статі, важкості, інтенсивності та напруженості роботи, яка виконується.

2. Надлишковий, що обумовлений спадковою схильністю, переїданням, недостатніми фізичними навантаженнями, супроводжується збільшенням маси тіла, ожирінням, яке буває 4-ох ступенів (1- жировідкладення, які на 15-20 % більше нормальної маси тіла; 2- ступеню - 30-49 %; 3 – на 50-99 %; 4- на 100 % і більше ).

3. Недостатній, коли маса тіла відстає від віку, зросту, - обумовлений недоїданням (кількісним і якісним), важкою та інтенсивною фізичною працею, психоемоційним напруженням тощо.

Крім наведених вище, проф. П.Е. Калмиков ( СПб., РФ; цит. за В.Г. Бардовим, 2006 ) виділяє ще такі категорії статусу:

4.Передхворобливий ( преморбідний ), обумовлений, крім названого вище, тими чи іншими порушеннями фізіологічного стану організму або вираженими дефектами в раціоні ( енергетична, білкова, жирова, вітамінна, макро- мікроелементна недостатність ).

5.Хворобливий- схуднення, обумовлений тією або іншою хворобою, голодуванням (дуже вираженими дефектами в раціоні - кількісними та якісними ). Голодування може проявлятися у двох формах - кахексії ( сильне схуднення , маразм ), набряковій (квашіоркор ), яка обумовлена у першу чергу відсутністю у раціоні білків. Вітамінне голодування - в авітамінозах ( цинга, бері-бері, рахіт, тощо ), дефіцит інших нутрієнтів- у відповідних видах патології.

Схеми вивчення харчового статусу залежать насамперед від контингенту, харчовий статус якого вивчається.

Запропоновані схеми вивчення харчового статусу різних груп населення , хворих, які знаходяться на парантеральному харчуванні, спортсменів ( на цьому питанні ми зупинимося далі за текстом ), військовослужбовців, тощо.

Вивчення харчового статусу людини чи однорідного за режимом праці та харчування колективом проводиться за цілим комплексом показників - суб’єктивних ( анкети, опитування ) та об’єктивних. Розглянемо ці положення на прикладі схеми оцінки харчового статусу різних груп населення (рекомендація ВООЗ).