2.3 Місце і роль державного апарату в системі державного механізму

Держава виконує свої функції за допомогою спеціального механізму, що представляє собою матеріальну силу, за допомогою якої воно може успішно вирішувати поставлені завдання і домагатися певних цілей. Органи держави засновуються у встановленому законом порядку. Вони наділяються державно-владними повноваженнями. Свою діяльність здійснюють від імені та за дорученням держави. У своїй сукупності вони утворюють державний апарат, що дозволяє здійснювати управлінський вплив на суспільство, яке має двоякий характер: безпосередня реалізація державної влади, що допускає можливість примусу; бере на себе фінансові зобов'язання щодо забезпечення суспільства набором обов'язкових послуг - медицина, освіта, культура, місцеве самоврядування, правоохоронна діяльність і т.д.

У науковій та навчальній літературі вирішується питання про співвідношення понять державного апарату і державного механізму. Державний механізм розглядається як сукупність різних державних органів, організацій, збройних сил, матеріальних засобів державної влади, а державний апарат - лише як система державних органів. ¹⁸

Механізм держави - це "набір" і структура функціонально певних органів держави, їх структурних підрозділів і посад (посадових осіб і представників влади). Механізм держави втілюється в державному апараті і процесі його функціонування - виконанні цим апаратом функцій держави.

Державний апарат - складне системне утворення, диференційоване "по вертикалі" і "по горизонталі". У першому випадку це вищі федеральні органи державної влади, органи державної влади суб'єктів України органи місцевого самоврядування. У другому - це органи влади національно-державних; національно-адміністративних і адміністративно-територіальних утворень. ¹⁹

На різних ступенях розвитку людського суспільства механізм держави мав свої особливості, своєрідну структуру. Це пояснюється економічними, соціальними причинами, соціальним складом населення держави, розмірами його територій, географічним положенням та іншими факторами.

3. Механізму держави, принципи організації та діяльності.

Принципи організації і діяльності механізму держави - це основоположні керівні начала, ідеї, які лежать в основі організації ідеальності механізму держави. Більшість із принципів є конституційно закріплені

Механізм держави - це система державних організацій, які складаються з державних органів, державних підприємств і державних установ, які здійснюють її завдання і реалізують її функції.

Механізм держави - це складна ієрархічна структура державних органів, закладів, підприємств за допомогою яких здійснюється державне управління суспільством і захист його основних інтересів.

До механізму держави належать органи законодавчої, виконавчої і судової влади, контрольно-наглядові органи, збройні загони людей (армія, флот, поліція), установи примусу (тюрми, колонії), спеціальний пропагандистський апарат (ЗМІ).

Механізм держави має певні характерні ознаки:

• це ієрархічна система побудована на позиціях ординації і субординації;

• це цілісна система зовнішньо організованих елементів, яка має єдині принципи побудови. Кожен із суб'єктів механізму держави, як його системний елемент органічно пов'язаний із всіма іншими його елементами. Первинним елементом являються державні органи;

• наявність можливості реалізації функцій і завдань організаційними, фінансовими, матеріальними засобами примусу;

• наявність у державних органів, підприємств і установ своїх повноважень, як правової основи їхньої діяльності.

Як механізм годинника складається з різних елементів, так і механізм держави, будучи єдиним, включає в себе органи, блоки, підсистеми, і навіть, самостійні гілки влади.²⁰

Так, одну із підсистем утворюють вищі органи держави: представницькі, виконавчі, глава держави.

Друга підсистема - місцевого рівня: ради, адміністрації і їх голови. Особливою підсистемою є судова, а також правоохоронні органи: міліція, СБУ.

В літературі можна зустріти ототожнення термінів "механізму" і "апарату" держави. Однак поняття "механізму держави" є значно ширше, ніж поняття "державного апарату" і за складом і за структурою.

Механізм держави повинен розглядатися не як просто сукупність складових його елементів, а як система цих елементів.

Тлумачення механізму держави як системи всіх державних органів, що здійснюють не тільки управління суспільними справами, але й забезпечують життєдіяльність всього суспільства переносить акцент з політичного характеру діяльності держави на її соціальну спрямованість, де політика є важливим, але не єдиним методом цієї діяльності. Такий підхід до визначення держави закріплений у Конституції України, де в ст. 1 сказано, що "Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціально-правова держава". Держава діє лише в тих сферах суспільного життя і в тих обсягах, що не можуть бути вирішеними громадянським суспільством самостійно для забезпечення своєї життєдіяльності та еволюційного розвитку.

Принципи організації і діяльності механізму держави - це основоположні керівні начала, ідеї, які лежать в основі організації ідеальності механізму держави. Більшість із принципів є конституційно закріплені.

Принципи демократії. Означає, що діяльність механізму відбувається за участі широких народних мас, а діяльність державних органів широко висвітлюється в засобах масової інформації. Важливим принципом демократичної організації мас-медіа є плюралізм влад у суспільстві. Контроль панівних економічних і політичних груп над головними мас-медіа означає кінець демократії або її істотну деформацію.

У демократичній державі інформаційна влада потребує контролю збоку суспільства. У більшості західних демократій існують спеціальні органи контролю за ЗМІ, які стежать за дотриманням ними моральних і правових норм.

Для того, щоб в Україні відбулися позитивні зрушення в області діяльності ЗМІ в першу чергу повинні бути прийнятими закони "Про пресу", "Про журналістику".

Принцип законності. Означає, що всі без винятку структурні елементи механізму держави повинні діяти на основі і відповідно до закону.

Принцип гуманізму. Полягає в тому, що кожен державний орган своєю діяльністю повинен здійснювати захист інтересів людини, особистості, охорони прав людини і громадянина. Конституція (ст. 3) уперше в основах конституційного ладу проголосила, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Це положення знаменує принциповий поворот у взаємовідносинах громадянина і держави. Безумовно, зміни не можуть відбутися швидко, але конституція гарантує новий шлях розвитку України як демократичної, правової, соціальної держави.

Принцип національної рівноправності. Забезпечує згоду між різними частинами суспільства, різними соціальними прошарками, націями. Держава гарантує рівні умови існування і розвитку національної самобутності (мова, звичаї, культура).²¹

Принцип розподілу влади. Закріплений у ст. 6 Конституції України. Він означає, що законодавча, виконавча і судова влада реалізується різними державними органами, які стимулюють і урівноважують одна одну в процесі виконання своєї функції. Поділ влади об`єктивно виражається в спеціалізації державних органів за видами діяльності, які наділяються відповідною компетенцією, самостійні й незалежні в реалізації своїх повноважень і володіють можливістю спрямувати і контролювати одна одну.

Теорія поділу влад має складну історію свого становлення і розвитку. Традиційно її пов`язують з ім`ям Ш. Мотеск`є, який виробив схему, у відповідності до якої влада в державі повинна поділятися між законодавчими, виконавчими та судовими органами. Пізніше Ж. -Ж. Руссо запропонував розглядати ці 3 гілки влади як особливі явища найвищої влади всього народу.

У вітчизняній історії ще задовго до Ш. Мотеск`є були спроби створити конституційний проект незалежної України - "Пакти і Конституція Пилипа Орлика" 1710 року. Вона написана під впливом західноєвропейського парламентаризму, заклали основні принципи республіканської форми правління. Основним її положенням було проголошення України незалежної від Москви та Польщі, і звичайно, в тогочасних умовах ця конституція не мала бути втілена в життя.

Вперше конституційне закріплення теорія поділу влад одержала у Конституції США 1787 року у якій від імені всього американського народу біли розподілені повноваження органів держави - конгресу, президента і підзвітних йому міністрів, суддів. Крім цього теорія біла доповнена системою взаємних устремлінь і противаг. Наприклад, у конституціях деяких країн додатково виділяють виборчу владу.

В історії нашої держави більш як сімдесят років принцип поділу влади не міг бути втілений в державне будівництво, тому що цей принцип несумісний з ідейними доктринами пролетаріату, з керівною і спрямовуючою силою суспільства і держави. Тому тільки після проголошення незалежності перед Україною постала проблема втілення цього принципу в державний лад. Цей принцип дає змогу створити систему струмування і противаг. Прикладом цієї системи є прийняття закону Верховною Радою України з одного боку і підписання його президентом з іншого, який має право накладання "вето".

Принцип професіоналізму. За допомогою цього принципу створюються сприятливі умови для підбору і розстановки в державному апараті найкваліфікованіших кадрів. Залучення високопрофесійних осіб, висока організація праці забезпечить ефективну діяльність механізму держави.

Принцип ненасильства. Цим принципом передбачено, що у роботі держаних органів основна роль належить організаційним та виховним методам. Метод примусу - другорядне, допоміжне значення. Принцип позапартійності державної служби, відокремлення церкви від держави означає, що в державних органах не можуть утворюватись структури політичних партій, релігійні організації. Відокремленість церкви від держави є однією з ознак сучасної правової держави. Світський характер України полягає у відсутності над державою церковної ієрархії. Цей принцип проявляється в громадському правосудді, в державній реєстрації актів громадянського стану.

Юридична наука передбачає і ряд інших принципів, таких як принцип лейтимності, науковості, обліку і контролю, суверенності.

ВИСНОВОК

Таким чином, механізм держави, що охоплює всі державні органи, безпосередньо уособлює державу, представляє собою його реальне матеріалізоване втілення. Поза і без державного механізму немає і бути не може держави.

На підставі вищевикладеного, можна зробити наступні висновки. Поняття механізму держави у широкому значенні цього слова або в вузькому сенсі. У вузькому розумінні механізм держави ототожнюється з поняттям державного апарату, у вузькому розумінні механізм держави розуміється як система виконавчо-розпорядчих органів держави.²²

Держава для виконання своїх функцій створює систему державних органів, які в сукупності утворюють механізм держави. Він являє собою належно організований, чітко злагоджений складний політичний механізм, який включає до свого складу численні і різноманітні органи. Кожен з органів має певну структуру, повноваження, завдання і цілі, на досягнення яких спрямована їх діяльність, і діє в суворо визначених рамках. У широкому розумінні механізм держави охоплює всі органи держави, включаючи представницькі органи, судові та управлінські. У вузькому сенсі під механізмом держави розуміються тільки органи держави, наділені адміністративною владою, тобто управлінські, виконавчі органи.

Вирішальну роль у механізмі держави відіграють державні органи. Саме вони спеціально утворюються для здійснення державної влади. Особливістю державних органів є те, що вони володіють такими засобами і можливостями, яких не має жодна інша організація, а саме державно-владними повноваженнями.

Єдиний і цілісний механізм держави диференціюється на складові частини - органи. Між ними існує своя ієрархія: різні органи і підсистеми займають неоднакове місце в державному механізмі, перебуваючи у складних відносинах субординації і координації.

У механізм держави входять всі органи управління і органи примусу.

З'ясування поняття механізму держави пов'язаний з розкриттям його характерних рис або ознак, що дозволяють відмежувати його як від недержавних структур у політичній системі суспільства, так і від окремо взятих державних органів. Узагальнення всіх розглянутих ознак дозволяє прийти до висновку, що механізм сучасного Української держави - це пронизана єдиними, законодавчо закріпленими принципами, заснована на поділі влади, що володіє необхідними матеріальними придатками система державних органів, з якої здійснюються завдання і функції держави.

Таким чином, механізм сучасної держави являє собою ту матеріальну силу, яка здатна і повинна забезпечити гармонійний розвиток суспільного життя, охороняти законні інтереси своїх громадян і їх об'єднань, виступати гарантом стабільної, розумної політики на міжнародній арені. ²³

Список використаних джерел

1. Абдулаєв М. І., Комаров С.А. Проблеми теорії держави і права. СПБ., 2003. 312 з.

2.[2] Алексєєв С. С., Архипов С. І. Теорія держави і права: навч. - М., 2005. - 496 с.

3. Альохіна О. М. Теоретико-методологічні аспекти проблеми визначення поняття державного механізму // Право: теорія і практика. - 2003. - № 15. - С. 42 - 45.

4. Борисов Г. А. Теорія держави і права: навч. БєлДУ, 2007. - 292 с.

5. Іванов А. А., Іванов В. П. Теорія держави і права: навч. М.: 2007. - 303 с.

6. Комаров С. А. Держава у політичній системі суспільства. / / Загальна теорія держави і права. Академічний курс у 2-х томах. / Відп. Ред проф. М. Н. Марченко. Том 1 Теорія держави. М., 1998. 450 з.

7. Марченко М. Н. Теорія держави і права: Підручник. - 2-е вид. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2004. - 343 с.

8. Матузов Н. І., Малько А. В. Теорія держави і права: навч. М.: МАУП, 2004. - 512 с.

9. Мелехін А. В. Теорія держави і права. М.: Маркет ДС, 2007. - 640с.

10. Морозова Л. А. Теорія держави і права: навч. М., 2002. - 414 с.

11.[1]Загальна теорія права і держави: Підручник / За ред. В.В. Лазарєва. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: МАУП, 2001. - 520 с.

12. Загальна теорія держави і права. Академічний курс у 2-х томах. / Відп. ред. М. Н. Марченко. Том 1.Теория держави. М., 1998. 460 з.

13. Спиридонов Л. И. Теорія держави і права. М., 2005. - 388 с.

14. Теорія держави і права: Учеб. / Під ред.В. М. Корельского і В. Д. Перевалова. - 2-е вид. - М.: Видавництво НОРМА, 2002. - 612 с.

15. Хропанюк В. Н.. Теорія держави і права. навч. / За ред. В. Г. Стрекозова - М.: Інтерстиль, Омега-Л. 2008. - 384 с.

16. Циганов В. І. Теорія держави і права2007. - 142 с.

[3] Матузов Н. І., Малько А. В. Теорія держави і права: навч. М.: МАУП, 2004. - С. 218.

[4] Комаров С. А. Держава у політичній системі суспільства. / / Загальна теорія держави і права. Академічний курс в 2х томах. / Відп. Ред проф. М. Н. Марченко. Том 1 Теорія держави. М., 1998. С. 244 - 245.

[5] Спиридонов Л. И. Теорія держави і права. М., 2005. С. 66

[6] Альохіна О. М. Теоретико-методологічні аспекти проблеми визначення поняття державного механізму / / Право: теорія і практика. - 2003. - № 15. - С. 42 - 45.

[7] Загальна теорія держави і права. Академічний курс у 2-х томах. / Відп. ред. М. Н. Марченко. Том 1.Теория держави. М., 1998. З. 160

[8] Абдулаєв М. І., Комаров С.А. Проблеми теорії держави і права. СПБ., 2003. С. 83-84.

[9] Загальна теорія права і держави: Підручник / За ред. В.В. Лазарєва. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: МАУП, 2001. - З 238.

[10] Альохіна О. М. Теоретико-методологічні аспекти проблеми визначення поняття державного механізму / / Право: теорія і практика. - 2003. - № 15. - С. 42 - 45.

[11] Альохіна О. М. Теоретико-методологічні аспекти проблеми визначення поняття державного механізму / / Право: теорія і практика. - 2003. - № 15. - С. 42 - 45.

[12] Абдулаєв М. І., Комаров С.А. Проблеми теорії держави і права. СПБ., 2003. С. 83.

[13] Альохіна О. М. Теоретико-методологічні аспекти проблеми визначення поняття державного механізму / / Право: теорія і практика. - 2003. - № 15. - С. 42 - 45.

[14] Циганов В. І. Теорія держави і права: тези лекцій. Нижній Новгород, 2007. - С. 28.

[15] Матузов Н. І., Малько А. В. Теорія держави і права: навч. М.: МАУП, 2004. - С. 47.

[16] Теорія держави і права: Учеб. / Під ред.В. М. Корельского і В. Д. Перевалова. - 2-е вид. - М.: Видавництво НОРМА, 2002. - З 159.

[17] Матузов Н. І., Малько А. В. Теорія держави і права: навч. М.: МАУП, 2004. - С. 47.

[18] Марченко М. Н. Теорія держави і права: Підручник. - 2-е вид. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2004. - С. 343.

[19] Мелехін А. В. Теорія держави і права. М.: Маркет ДС, 2007. - С. 118.

1¹Загальна теорія права і держави: Підручник / За ред. В.В. Лазарєва. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: МАУП, 2001. - 520 с.

2²Алексєєв С. С., Архипов С. І. Теорія держави і права: навч. - М., 2005. - 496 с

3³Матузов Н. І., Малько А. В. Теорія держави і права: навч. М.: МАУП, 2004. - С. 218.

4⁴Комаров С. А. Держава у політичній системі суспільства. / / Загальна теорія держави і права. Академічний курс в 2х томах. / Відп. Ред проф. М. Н. Марченко. Том 1 Теорія держави. М., 1998. С. 244 - 245.

5⁵Спиридонов Л. И. Теорія держави і права. М., 2005. С. 66

6⁶Альохіна О. М. Теоретико-методологічні аспекти проблеми визначення поняття державного механізму / / Право: теорія і практика. - 2003. - № 15. - С. 42 - 45.

7⁷Загальна теорія держави і права. Академічний курс у 2-х томах. / Відп. ред. М. Н. Марченко. Том 1.Теория держави. М., 1998. З. 160

8⁸Абдулаєв М. І., Комаров С.А. Проблеми теорії держави і права. СПБ., 2003. С. 83-84.

9⁹Загальна теорія права і держави: Підручник / За ред. В.В. Лазарєва. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: МАУП, 2001. - З 238.

10¹⁰Альохіна О. М. Теоретико-методологічні аспекти проблеми визначення поняття державного механізму / / Право: теорія і практика. - 2003. - № 15. - С. 42 - 45.

11¹¹Альохіна О. М. Теоретико-методологічні аспекти проблеми визначення поняття державного механізму / / Право: теорія і практика. - 2003. - № 15. - С. 42 - 45.

12¹²Абдулаєв М. І., Комаров С.А. Проблеми теорії держави і права. СПБ., 2003. С. 83.

13¹³Альохіна О. М. Теоретико-методологічні аспекти проблеми визначення поняття державного механізму / / Право: теорія і практика. - 2003. - № 15. - С. 42 - 45.

14¹⁴Циганов В. І. Теорія держави і права: тези лекцій. Нижній Новгород, 2007. - С. 28.

15¹⁵Матузов Н. І., Малько А. В. Теорія держави і права: навч. М.: МАУП, 2004. - С. 47.

16¹⁶Теорія держави і права: Учеб. / Під ред.В. М. Корельского і В. Д. Перевалова. - 2-е вид. - М.: Видавництво НОРМА, 2002. - З 159.

17¹⁷Матузов Н. І., Малько А. В. Теорія держави і права: навч. М.: МАУП, 2004. - С. 47.

18¹⁸Марченко М. Н. Теорія держави і права: Підручник. - 2-е вид. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2004. - С. 343.

19¹⁹Мелехін А. В. Теорія держави і права. М.: Маркет ДС, 2007. - С. 118.

20²⁰Морозова Л. А. Теорія держави і права: навч. М., 2002. - 414 с.

21²¹Хропанюк В. Н.. Теорія держави і права. навч. / За ред. В. Г. Стрекозова - М.: Інтерстиль, Омега-Л. 2008. - 384 с.

22²²Іванов А. А., Іванов В. П. Теорія держави і права: навч. М.: 2007. - 303 с.

23²³Загальна теорія права і держави: Підручник / За ред. В.В. Лазарєва. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: МАУП, 2001. - 520 с.