2.3. Пакт Пілсудського - Гітлера

Важливі зовнішньо-політичним кроком стало підписання договору по врегулюванню відносин із Німеччиною. Це надало можливість, хоча й тимчасово, але здійснювати незалежну європейську політику. Зокрема «політику рівноваги» в радяньско-польско-німецьких відносинах, несумісну з довгостроковими планами Гітлера.

Наслідки «Пакту чотирьох» підсилили побоювання Польщі, що «великі» держави будуть готові пожертвувати інтересами «малих» у випадку кризи. Результатом стала спроба убезпечити себе від можливої ​​агресії договором з Німеччиною. Крім того, на позицію Польщі вплинув той факт, що в середньоєвропейської політиці складався чітко виражений союз Польщі та Угорщини, спрямований проти Чехословаччини, Югославії, а також Румунії - тобто проти Малої Антанти. Польське керівництво очікувало від Німеччини (яка також була зацікавлена ​​в поділі Чехословаччини і, можливо, Австрії та Югославії) активної взаємної підтримки в питаннях переділу версальських кордонів. Частково ці очікування виправдалися після Мюнхенської угоди 1938 року, коли Німеччина, Угорщина і Польща розділили між собою чехословацькі території.

Переговори активізувалися, коли 19 жовтня 1933 р. Німеччина вийшла з Ліги Націй, після чого послідувала її міжнародна ізоляція. Пілсудській порахував, що це унікальний момент для того, щоб остаточно зняти взаємну напруженість між Польщею та Німеччиною.

В листопаді варшавський посол в Берліні вручив Гітлеру усне послання Пілсудського. У ньому говорилося, що польський правитель позитивно оцінює прихід до влади націонал-соціалістів і їхнього зовнішньополітичні устремління. Було сказано про особисту позитивну роль німецького фюрера у налагодженні відносин між країнами і що, сам Пілсудський розглядає його як гаранта непорушності польських кордонів. Нота завершувалася словами, що польський диктатор звертається особисто до Гітлера з проханням про необхідність подолання всіх накопичених протиріч.

Гітлер із захопленням прийняв послання, оскільки розглядав польський крок як можливість демонстрації миролюбних намірів, в яких стали сильно сумніватися після виходу Німеччини з Ліги Націй. Менше ніж за 12 днів німецька сторона підготувала проект пакту про ненапад, який надала полякам. Ті, у свою чергу, внесли необхідні правки, і 26 січня 1934 р. між Польщею та Німеччиною було укладено пакт про ненапад.

Договір між Німеччиною та Польщею було підписано у Берліні міністром закордонних справ Німеччини Костянтином фон Нейрат і послом Польщі в Берліні Юзефом Ліпский 26 січня 1934 р.

У тексті договору зазначалося, що він не анулює зобов'язання урядів Німеччини та Польщі перед третіми країнами. Передбачалося збереження пакту в силі і в разі вступу у війну з третіми державами однієї з договірних сторін. У Берліні в бесіді з журналісткою Ж.Табуї посол граф Липський сказав: «Відтепер Польща не потребує Франції ... Вона також шкодує про те, що свого часу погодилася прийняти французьку допомогу, зважаючи ціни, яку буде змушена платити за неї».

Після тривалих переговорів обидві сторони підписали 26 січня 1934 р. декларацію, згідно з якою вони взяли на себе зобов'язання у разі виникнення спірних питань в жодному разі не вдаватися до зброї. З іншого боку, було встановлено, що укладену згоди на повній відповідності до принципами Паризького пакту Бриана-Келлога 1928 р. на повинен в жодному пункті перешкоджати виконання договорів, укладених раніше з державами. Цей договір мав діяти впродовж 10 років.

Договір з Німеччиною дав Польщі певні переваги. Німецький уряд припинив антипольську пропаганду у пресі, заявив про свою бажання поліпшити стосунки з Польщею й навіть дав знати, що німецько-польску угоду має глибше коріння, ніж це випливає з опублікованій декларації. Економічні відносини пожвавилися і Польща, яка перестала бути предметом прямих нападок, тимчасово отримала велику свободу дій на міжнародної арені.