2. Досконала конкуренція

Ринок досконалої конкуренції характеризується великою кількістю незалежно діючих продавців, що пропонують стандартизовану продукцію, тому при такій ціні покупцеві байдуже, у якого продавця купувати продукт. Кожен виробник пропонує незначну частину загального обсягу продукції цього виду і тому не може суттєво впливати на загальний рівень цін. Ціни визначаються під впливом попиту і пропозиції, тому кожному окремому продавцеві доводиться тільки пристосовуватися до сформованого їх рівня, визначаючі обсяг виробництва й продажу продукції, що дозволяє йому максимізувати прибуток. Підприємець може вільно входити в ринок із своєю продукцією і також вільно з нього виходити, бо ніяких законодавчих, технологічних або фінансових перешкод цьому не існує.

Особливістю застосування правила максимізації прибутку в умовах досконалого конкурентного ринку є те, що ціни товарів визначаються співвідношенням ринкових сил і не змінюються в залежності від обсягу продаж окремої фірми. Тому розмір граничного доходу і ціни одиниці товару для таких фірм співпадають.

Правило максимізації прибутку модифікується таким чином: щоб максимізувати прибуток, конкурентній фірмі треба виробляти такий обсяг продукції, при якому ціна товару співпадає з граничними витратами його виробництва. При цьому питання про те, слід чи не слід виробляти товар, вирішується попереднім порівнянням ринкової ціни товару та середніх змінних витрат (AVC). Товар виробляється тільки у випадку, якщо ціна більша. Якщо ж ціна товару менша за AVC, то подальше існування фірми недоцільне, бо в цьому випадку обсяг отриманих збитків перевищить рівень постійних витрат (див. вище порівняння валового прибутку і валових витрат). Подальше порівняння граничних витрат і граничного доходу здійснюється для визначення оптимального обсягу виробництва продукції.

В довгостроковому періоді фірма має можливість вносити певні зміни в обсяг і структуру використовуваних виробничих потужностей, а сама кількість фірм у галузі змінюється в залежності від ринкової ситуації. Досягнуте в галузі співвідношення попиту та пропозиції формує ринкову ціну, до якої пристосовуються конкурентні фірми. Найбільш стійким станом фірм є такий, який дозволяє підприємцю максимізувати прибутки, не перевищуючи, однак, рівень нормального прибутку. Така ситуація досягається одночасним виконанням трьох умов:

1. для конкретної фірми граничний дохід є незмінним, тобто MR=P;

2. максимум прибутку досягається за умов P=MC=MR;

3. одержаний прибуток є нормальним: Р=АТС min.

Остання умова, на перший погляд парадоксальна, є фактором, який забезпечує стійкість рівноваги фірми в довгостроковому періоді. При збільшені ринкових цін в даній галузі виникає можливість одержання економічного прибутку, що притягує в галузь інші фірми і приводить до зростання обсягів виробництва цього виду продукції.

Зниження ринкових цін нижче рівноважного рівня, а також рівня АТС призведе до збитків і викличе відплив фірм із галузі. В прагненні знову досягти оптимального співвідношення цін і середніх валових витрат фірми, які залишилися в галузі, намагаються знизити рівень останніх, змінити структуру виробничих потрeб.

Відзначена потрійна рівність характеризує й ще один бік рівноважного стану фірми в довгостроковому періоді. Рівність ціни мінімальним середнім витратам говорить про те, що фірма додержується мінімальної ціни і отримає той обсяг прибутку, який суспільство вважає справедливим. Рівність ціни граничним витратам означає, що економічні ресурси розподілені відповідно з перевагами споживачів, що визначаються величиною ринкового попиту на дану продукцію.