Навчальна література

1. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В.Копейчикова.- К.: Юрінком, 1997, с. 24-27.

2. Загальна теорія держави і права (Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів) / За ред. М.В.Цвіка, В.Д.Ткаченка, О.В.Петришина.- Харків: Право, 2002, с.22-33.

3. Малько А.В. Теория государства и права в вопросах и ответах. Учебно-методическое пособие.- М.: Юристъ. 2003, с. 35-46.

4. Нечитайленко А.О. Державний екзамен з теорії держави і права. Навчальний посібник. – Харків, 2007, с. 54-61

5. Рабинович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. Посібник. Вид. 6-е.- Х.: Консум, 2002, с. 32-38.

6. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник.- Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000, с. 24-35.

7. Скакун О.Ф, Подберезский Н.К. Теория права и государства.- Харьков, 1997, с. 309-313.

Питання для самоконтролю

1. З яких соціальних структур (елементів) складалося первісне суспільство.

2. Які органи соціальної (публічної) влади та управління існували в первісному суспільстві (його окремих групах).

3. Що стало причиною виникнення держави.

4. Які були закономірності виникнення держави.

5. У чому полягали особливості виникнення державності на території нинішньої Європи.

6. Яки чинники вплинули на особливості виникнення держав Сходу.

7. Чим держава відрізняється від організації влади у первісному суспільстві.

8. Представники яких наук досліджували питання походження держави.

9. На яких факторах ґрунтувалися вчення про походження держави.

10. У чому полягає сутність теологічної, соціологічної, патріархальної, психологічної, соціально-класової та інших теорій виникнення держави.

11. Які фактори є визначальними в сучасних поглядах на походження держави.

Теми рефератів

1. Причини, загальні закономірності та особливості виникнення держав в різних частинах світу.

2. Теорії походження держави: позитивні риси на недоліки.

Семінарські заняття 4, 5.

Суспільне призначення та сутність

держави і права, їх взаємозв’язок та відносна самостійність.

Поняття та ознаки держави. Функції держави

(4 год.)

План занять:

1. Сутність та соціальне призначення держави. Економічні, класові, загально-соціальні, національні, релігійні та інші фактори розвитку держави.

2. Сутність та соціальне призначення права.

3. Взаємозв'язок та відносна самостійність держави і права.

4. Взаємозумовленість і взаємозв’язок держави з економічним, політичним, та соціальним устроєм суспільства.

5. Місце держави в політичній системі суспільства.

6. Ознаки держави.

7. Форми і методи забезпечення державою інтересів суспільства, національних та інших соціальних спільнот, окремих громадян.

8. Функції держави як основні напрямки її діяльності.

Методичні вказівки

1. Розкриваючи перше питання, слід звернути увагу на те, що поняття держави та її сутність – це категорії не тотожні. Поняття дають уявлення, відомості про будь-які явища навколишнього світу на основі тільки їм притаманних ознак. Сутність же відображає те найголовніше, в чому знаходять свій прояв ці явища, та їх призначення. Отже, сутність держави – це те головне, що притаманне їй як соціальному інституту. І це головне знаходить свій прояв у двох аспектах: 1) у тому, що будь-яка держава – це організація політичної влади (формальна сторона); 2) у тому, чиїм інтересам служить ця організація (змістовна сторона).

Для того, щоб визначити це головне, студентові необхідно охарактеризувати передусім економічний, класовий, загально-соціальний, національний, релігійний підходи до визначення сутності держави, маючи на увазі, що існують й інші (зокрема, расовий) підходи. Наприклад, характеризуючи економічні фактори, необхідно звернути увагу на те, що рівень розвитку економіки та продуктивних сил здійснив свій вирішальний вплив як на виникнення державності, так і на сутність держав, що належать до певних суспільно-економічних формацій. Саме економіка зумовлювала перехід держав від одного соціально-економічного типу до іншого – більш прогресивного і саме економіка була визначальною у розшаруванні суспільства на класи у всіх типах експлуататорських держав; класові ж фактори знайшли свій прояв у тому, що держава як організація політичної влади економічно пануючого класу використовується як засіб забезпечення головним чином інтересів цього класу шляхом встановлення диктатури, насильства по відношенню до іншого класу; загально-соціальне призначення держави полягає у створенні умов для досягнення певних компромісів у задоволенні інтересів різних класів та соціальних груп, що виключало б надмірну напругу у суспільстві; що ж до національних, релігійних та інших факторів, то вони теж належать до основних і визначають сутність держави, бо домінують у багатьох державах при визначенні форми їх територіального устрою та здійснюваної політики (захист інтересів певних націй чи проведення політики, спрямованої проти національних меншин). Наприклад, національний фактор лежить в основі створення держав з федеративною формою державного устрою (Російська Федерація), релігійний домінує, зокрема, в мусульманських державах, вся політика і діяльність яких визначається релігійними нормами.

2. Розгляд другого питання слід проводити аналогічно вищевказаному порядку, маючи при цьому на увазі, що держава і право дуже щільно пов'язані між собою поняття і соціальні інститути. Право існує тільки в тому суспільстві, яким управляє держава за допомогою, знов-таки, норм права. Держава не може існувати без права, наявність якого є однією з обов'язкових її ознак. А тому сутність права визначається сутністю держави і навпаки. При визначенні сутності права необхідно враховувати також два аспекти: 1) те, що право є головним (поряд з іншими соціальними нормами) регулятором найрізноманітніших суспільних відносин, що виникають в державі (формальна сторона); 2) те, чиї інтереси обслуговує та захищає цей регулятор (змістовна сторона).

Тут теж необхідно охарактеризувати економічні, загально-соціальні, класові, національні, релігійні підходи для визначення сутності права, враховуючи, що, згідно з соціально-класовою (матеріалістичною) теорією його походження, право є зведеною державою у закон волею пануючого класу. Слід вказати також на те, що в загально-соціальному значенні право, як і держава – засіб досягнення компромісу між окремими класами та групами суспільства, яке закріплює та реально забезпечує права людини і громадянина, економічну свободу, демократію тощо. Що ж до національних, релігійних та інших підходів, то, відповідно, національні, релігійні та інші фактори домінують в законах та підзаконних нормативно-правових актах держав, норми яких захищають інтереси певних націй, народностей, осіб певного віросповідання, певної раси.

Отже, сутність права як складного, багатогранного явища зводиться до того, що воно є основним регулятором суспільних відносин в державі, інструментом, за допомогою якого держава виконує свої завдання та досягає цілей свого існування, захищає інтереси домінуючих в державі верств населення.

3. Розкриваючи третє питання, передусім необхідно зауважити, що держава і право виникли по суті одночасно, і це було явищем не випадковим, адже як держава не може існувати без права (а наявність права і всього механізму правового регулювання, як зазначалося вище, є однією з обов’язкових ознак держави), так і право як основний регулятор суспільних відносин немислиме без держави, яка і встановлює правові норми. Це і дає підстави констатувати факт єдності та взаємозв’язку цих суспільних явищ, що, однак, не означає наявності їх суттєвих відмінностей і навіть відносної самостійності. А отже, студент має охарактеризувати прояви єдності та взаємозв'язку держави і права, вказати фактори, від яких залежить ступінь впливу держави на право і права – на державу, а після цього вказати прояви відносної самостійності цих суспільних явищ (охарактеризувати їх відмінність у сутності та призначенні, виконуваних функціях; навести приклади того, як держава може діяти у спосіб, не передбачений правом; відзначити, що право – це не тільки ті норми, що безпосередньо встановлюються державою, а й звичаї, традиції, релігійні норми, яким надано характеру загальнообов'язкових).

4. При розкритті четвертого питання необхідно виходити з того, що економіка, політика та соціальний устрій суспільства є невід'ємними від держави явищами. При цьому взаємозумовленість держави з економікою знаходить свій прояв у тому, що саме економічний устрій суспільства відіграє вирішальну роль у формуванні і розвитку держав, від нього багато в чому залежить також їх політичний та соціальний устрій. Без досягнення економікою певного рівня свого розвитку неможливим було б саме виникнення держави та перехід її від однієї суспільно-економічної формації до іншої. Що ж до взаємозв'язку держави та економіки, то він простежується в обопільному впливі одне на одного: з одного боку, економіка як базис, як основа, на якій ґрунтується саме існування держави, визначає ступінь розвитку держави, її політики та соціальної сфери, а з іншого – держава за допомогою форм і методів її діяльності, передусім – правових (прийняття нормативно-правових актів економічної спрямованості, контроль та нагляд за їх виконанням, застосування примусових заходів у разі їх порушення тощо) сприяє розвитку економіки або його гальмує. Як приклад цьому студент може навести регулювання державою соціалістичних економічних відносин та їх захист за часів існування СРСР та інших держав соціалістичного табору і недосконалість сучасного законодавства (податкового, господарського, інвестиційного) в Україні, що негативно відбивається на розвитку ринкових економічних відносин.

Безумовно, сутність держави зумовлюється і особливостями політичної системи суспільства, знаходиться з нею у щільному взаємозв'язку. Щоб усвідомити це, необхідно виходити із сутності поняття "політика", під якою розуміються: 1) суспільні відносини, що виникають з приводу управління справами держави і суспільства; 2) діяльність по управління справами держави і суспільства; 3) наука управління державою і суспільством. Тобто політика виникла по суті одночасно з появою держави, оскільки вона і з'явилася як інститут, за допомогою якого здійснювалось і здійснюється управління суспільними справами. І від того, хто управляє суспільством і за допомогою яких форм і методів, залежить політичний устрій держави.

Студент знов-таки може проілюструвати це на прикладі колишнього СРСР і теперішньої України. Так, діяльність всієї великої тоді радянської держави спрямовувалась єдиною існуючою в ній комуністичною партією та її керівництвом. Однопартійність виключала будь-які ознаки демократії; в країні існував антидемократичний тоталітарний режим з усіма негативними від його запровадження наслідками для людини і громадянина. Партія по суті вказувала державі на основні напрямки її економічного та соціального розвитку. Держава ж здійснювала їх законодавче оформлення, контролювала діяльність відповідних державних органів, громадських організацій, окремих підприємств та установ по виконанню поставлених перед ними завдань. В сучасній же Україні державою конституційно закріплені багатопартійність, демократичні засади існування суспільства, основні політичні права і свободи громадян (передусім на участь в управлінні державними справами). Політичні ж партії та інші суб'єкти політичної системи нашого суспільства (об'єднання громадян, трудові колективи та ін.) не можуть втручатися у здійснення державної влади, хоча й впливають на розвиток держави, реалізуючи свої на це повноваження, закріплені Конституцією та законами України.

Студентові слід мати на увазі, що повна відповідь на цю частину другого питання неможлива без глибокого засвоєння відповідних норм Конституції України та законів "Про об'єднання громадян", "Про політичні партії", в яких можна знайти ілюстрацію вказаних вище та інших положень, що стосуються взаємозалежності та взаємозв'язку держави та її політичного устрою.

Неоднаковим в державах є і їх соціальний устрій, тобто наявність певних груп населення, об'єднаних за тими чи іншими ознаками. До таких груп належать: класи - антагоністичні (які мають непримиренні протиріччя) в експлуататорських державах (рабовласницьких, феодальних, буржуазних) та неантагоністичні (класи робочих та селян) в соціалістичних державах; робітники; селяни; службовці; пенсіонери; студенти; військовослужбовці; трудові колективи; сім'ї та багато інших елементів соціальної системи держави, що мають свої спільні інтереси, які держава або захищає (в соціальній, правовій державі), або попирає. В першому випадку вона видає нормативно-правові акти, які забезпечують потреби певних верств населення, охороняють права і свободи громадян, в іншому – не приймає до уваги нестатки окремих соціальних груп, пригнічує їх, проводить антисоціальну політику, а в класовому експлуататорському суспільстві держава веде непримиренну боротьбу з класом пригнічених.

Знав-таки, відповідь на цю частину питання слід готувати на основі Конституції України, норми якої свідчать про соціальний устрій нашої держави, про регулювання державою суспільних відносин, які виникають за участю певних соціальних груп населення (інвалідів, дітей, непрацездатних тощо), про їх соціальний та правовий захист.

5. Відповідь на п'яте питання слід розпочинати з визначення поняття "політична система суспільства", розкриття сутності цього поняття та усвідомлення ролі політичної системи в діяльності держави. Зокрема, необхідно вказати, чому саме під нею розуміється упорядкована на основі правових та інших соціальних норм сукупність державних (державні органи) та недержавних (політичні партії, громадські організації, рухи та ін.) інститутів, які приймають участь у здійсненні політичної (в тому числі державної) влади. При цьому слід, по-перше, розкрити поняття влада (наявність наданих у встановленому порядку певних повноважень та їх реалізація) і політична влада (наявність повноважень з приводу управління справами держави і суспільства та їх реалізація) і, по друге, вказати на складові елементи політичної системи суспільства, за допомогою яких і здійснюється ця влада. Необхідно охарактеризувати детально: 1) політичну організацію суспільства (держава та її органи, політичні партії та рухи, об'єднання громадян та інші суспільні об'єднання, трудові колективи, окремі громадяни, наприклад, власники засобів масової інформації, крупні бізнесмени, політологи); 2) політичну свідомість, яка характеризує психологічні та ідеологічні сторони політичної влади і політичної системи; 3) соціальні політичні та правові норми, які регулюють відносини з приводу здійснення політичної влади; 4) політичні соціальні відносини, що виникають між суб'єктами політичної системи суспільства при здійсненні ними політичної влади; 5) політична практика, яка складається з безпосередньо політичної діяльності та досвіду її практичного здійснення.

Визначаючи місце держави в політичній системі суспільства, слід виходити з того, що поняття "держава" та "політична система суспільства" співвідносяться між собою як частина і ціле, тобто держава є складовою політичної системи (елементи якої вище вже вказані), що концентрує в собі всю багатоманітність політичних інтересів та регулює явища політичного життя через встановлення загальнообов'язкових для суб'єктів політичної системи суспільства правил поведінки – правових норм.

Студент має довести, що саме держава займає центральне, провідне місце в політичній системі суспільства, а для цього він повинен відповісти на питання: 1) чому держава є єдиним офіційним представником всього народу (в дійсно демократичних державах) або його частини (в експлуататорських державах) в межах своїх територіальних кордонів та є єдиним носієм державної влади та державного суверенітету; 2) яким вона володіє спеціальним апаратом, призначеним для управління суспільством; 3) які силові структури підпорядковані державі і з якою метою вони функціонують; 4) в чому знаходить свій прояв монополія держави на правотворчість; 5) якими специфічними матеріальними ресурсами володіє держава для виконання своїх функцій.

6. Даючи відповідь на шосте питання, слід враховувати, що мають бути розглянуті ознаки, які притаманні лише державі, оскільки є такі, що характеризують не тільки державу, а й деякі інші суспільні утворення (наприклад, символіку – герб, прапор - мають певні адміністративно-територіальні одиниці держав, громадські організації, спортивні клуби та ін.). Отже, необхідно найповніше, а де це можливо – з посиланням на норми Конституції та законодавства України, охарактеризувати такі обов'язкові ознаки держави, як наявність в ній: єдиної державної території, громадянства, державної влади, державного суверенітету, державного апарату, апарату примусу, системи оподаткування, права.

При цьому слід враховувати, що державна територія відрізняється від будь-якої іншої території наявністю державного кордону, а тому, характеризуючи цю ознаку слід посилатися на Конституцію України та на Закон "Про державний кордон України"; розкриваючи сутність громадянства – на Конституцію України та на Закон "Про громадянство України"; визначаючи поняття та ознаки державного суверенітету – на Конституцію України та на Декларацію про державний суверенітет України. Студент має охарактеризувати державний суверенітет, суверенітет народу та національний суверенітет і вказати на співвідношення цих понять. Аналогічно, з посиланнями на норми чинного законодавства (відповідні нормативно-правові акти наведені нижче у рекомендованому списку літератури), необхідно охарактеризувати й інші ознаки держави.

7. При розгляді сьомого питання передусім необхідно усвідомити, що є форма, а що є метод забезпечення державою інтересів суспільства в цілому і окремих його складових, а для цього слід визначити сутність понять "форма" та "метод", які даються в енциклопедичній та довідковій літературі. Під формою розуміється зовнішній прояв будь яких предметів та явищ, під методом – прийоми та засоби, дії, за допомогою яких досягається певний результат. Що ж до форм та методів діяльності держави, то зовнішній прояв дії держави знаходять у правотворчості та у реалізації норм права, зокрема, у правозастосуванні; основними методами є переконання та примус. Форми та методи діяльності держави знайшли своє належне висвітлення в навчальній літературі, яку студент має використати при підготовці до заняття.

8. Восьме питання присвячене характеристиці функції держави, під якими розуміються основні напрямки її діяльності по досягненні завдань і цілей, які перед нею поставлені. Отже, студент має визначити завдання та цілі, які стоять перед державою, і охарактеризувати основні напрямки діяльності її органів з їх досягнення. При цьому детальну характеристику функцій держави неможливо дати без їх класифікації за певними критеріями, основним з яких є: територіальна сфера їх реалізації (в межах або поза межами держави); соціально-економічна формація, в якій вони здійснюються; інтереси кола громадян держави, щодо яких вони здійснюються; значення, які відіграють функції в житті держави і суспільства; дія їх у часі. Особливу ж увагу слід приділити розгляду внутрішніх та зовнішніх функцій держави, а також злободенних на сьогодні функцій, викликаних глобальними проблемами сучасності (боротьба з тероризмом, торгівлею людьми та ін.). При характеристиці функцій держави студент повинен не тільки усвідомити, в яких діях знаходить прояв їх виконання, а й вказати конкретні державні органи, компетентні реалізовувати ці функції.