II етап. Плавання за часів існування запорізької січі.

Ще у XVI столітті дуже велика частина України опинилася під владою панської Польщі. Польські пани не вважали українців за людей, називали їх бидлом, зовсім не піклувалися про культурний і фізичний розвиток українського народу, експлуатували його.

Католицька церква прагнула звернути український народ до своєї віри, пропагувала відмовлення від занять фізичними вправами, зокрема плаванням, бо за догмами католицької віри, всяке оголення було справою гріховною. Національне гноблення і експлуатація призвело до того, що в містах і селах України розгорнулась визвольна боротьба; багато людей та молоді втекло на вільні землі й утворилися козацькі дружини.(1 – с.41)

Легенди розповідають про неабияку вправність запорізьких козаків, які сміливо й відчайдушно переправлялися через пороги на своїх чайках. На чайках і плавом вони змагалися у спритності і кмітливості.

Запорізькі козаки багаторазово ходили проти своїх ворогів на турецькі землі аж до Константинополя і Сінопа. Войовничі походи завершувалися вдалими перемогами. Особливо відзначився запорізький гетьман Іван Сулима. Він безліч разів ходив на турків і плавав не тільки Чорним і Середземним морем. Іван Сулима отримав золоту медаль від папи Павла (двадцяті роки XVII століття) за те, що, захопивши турецьку галеру, привіз на ній до Рима 300 полонених турків і подарував їх папі.

Звичайно войовничі походи запорізьких козаків по Дніпру і Чорним морем були можливими завдяки тому, що вони мали гарну плавальну підготовку.(2 – с.7-8)

Найбільшого розмаху народна боротьба проти панської Польщі набула у XVII столітті. Під керівництвом Богдана Хмельницького козаки розбивають польські війська. Вони здавна були добре фізично підготовленими і сміливими людьми. Вони возєднали лівобережну частину України з Росією.

У козацьких дружинах існувала самобутня школа військової фізичної підготовки де дітей, поряд з військовою справою, навчали й плавати. Як писав у своєму рапорті веніціанський посол Альберто Вільта, найсуворішу школу козаки проходили в Запорізькій Січі: “Ця республіка може рівнятися до спартанської суворістю свого виховання. День на Січі починається зі сходом сонця; викупавшись у холодній воді Дніпра, козаки беруться кожен до своєї справи”. Плавання у козаків дістає дуже великого поширення – застосовується і як гігієнічний засіб, і як корисна фізична вправа та важлива військова навичка.

Великий інтерес становить висловлювання А.Кузьміна в його книзі «Запорожская Сечь» (1802 р.) про те, що козаки були досвідченими плавцями, які могли мало не цілими днями бути у воді, пірнаючи без утоми й вільно перепливаючи Дніпро в найширшому місці. Вони ж винайшли оригінальний спосіб переправи вплав через річки. Козаки робили з очерету своєрідний невеликий пліт, на який клали одяг, і прив”язували до хвоста коня. Потім узявшись однією рукою за гриву і працюючи другою, вершник пускався вплав.

Ці приклади свідчать про те, що в XVI і XVII століттях на Україні плавання було дуже поширене і використовувалось як важлива військово-прикладна навичка, корисна фізична вправа і цінний гігієнічно-оздоровчий засіб.(1 – с.40-41)