4. Предмет філософії

Першою історичною формою філософського мислення була натур філософія, тобто філософське вчення про природу, філософія природи. Вона являла собою цілісне неподільне знання про природу і її розвиток, фактично зливалась з природничими науками. Французький філософ ХVIIст. Декарт порівнював філософію з деревом, корінь якого – метафізика, а гілки – всі інші науки. Такий широкий предмет філософії виправдовувався недостатнім розвитком конкретних знань. В античному світі філософія була “наукою наук”, але потім від неї в ході історичного розвитку відокремлювалися одна за одною спеціальні галузі наукових знань – астрономія, фізика, хімія, біологія, історія, соціологія, логіка і т.д. У цих умовах філософія опинилась ніби в становищі шекспірівського короля Ліра, який на старість роздав дочкам своє царство, а вони вигнали його, як жебрака, на вулицю. Але розмежування між філософією і спеціальними науками, безсумнівно, сприяло формуванню специфічного предмету філософського дослідження: Що становить сутність природи, Всесвіту? У яких стосунках перебувають свідомість і зовнішній світ? Що таке людина і яке її місце в світі? Чи здатна вона пізнати і перетворити світ, і якщо так, то яким чином?

Зародження філософії історично збігається з розвитком наукових знань, з формуванням потреби в теоретичному дослідженні. Спочатку філософія відповідала на питання, які були вже поставлені релігійно-міфологічним світоглядом. Однак спосіб розв’язання цих питань у філософії був вже іншим, він ґрунтувався на теоретичному аналізі цих питань, котрий погоджувався з логікою і практикою. Перші мислителі античного світу прагнули головним чином зрозуміти походження різноманітних природних явищ.

З розвитком філософії відбувається також поглиблення, збагачення власних філософських уявлень, виникають різні філософські теорії, формуються такі філософські дисципліни: онтологія– вчення про буття, або про сутність усього існуючого;гносеологія– теорія пізнання;логіка– наука про форми правильного, послідовного мислення. Крім того, з плином часу формуються специфічні галузі філософського знання. Це –філософія історії, предметом якої є виявлення закономірностей історичного процесу, вивчення специфіки, природи і форм історичного знання, а також з’ясування сенсу і спрямованості історії людства. Специфічною галуззю єфілософія культури, що досліджує специфіку становлення культури, її сутність і значення, а також особливості і закономірності культурно-історичного прогресу.Філософія наукирозглядає проблеми розвитку науки, яка виробляє і теоретично систематизує об’єктивні знання про дійсність. об’єктом вивченняетики є мораль як форма суспільної свідомості, одна з найважливіших сторін життєдіяльності людини, специфічне явище суспільного життя.Естетикавивчає два взаємопов’язаних кола явищ: сферу естетичного, як специфічного вияву ціннісного ставлення людини до світу і сферу художньої діяльності людини.

У історії філософії існувала спроба виділити основне питання філософії.Воно було сформульоване Ф. Енгельса у праці “Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії”. За Ф. Енгельсом, основне питання філософії – це питання про відношення мислення до буття, свідомості до матерії, природи. Основне питання філософії, згідно з Енгельсом, розглядається з двох боків: Що є первинним – мислення чи буття, природа чи дух, що кого породжує і визначає, тобто, що чому передує: матеріальний світ свідомості чи свідомість матеріальному світові? Як відносяться наші думки про світ, що нас оточує, до самого цього світу? Чи спроможне наше мислення пізнати дійсний світ, дати вірне відображення дійсності? Доступний чи недоступний оточуючий світ для пізнання?

Залежно від розв’язання основного питання філософії в історії філософії виділяють дві основні лінії, два основних табори – матеріалізм, що первинним вважає природу, буття, матерію, та ідеалізм, що вбачає першооснову в дусі, свідомості. Розрізняють об’єктивний і суб’єктивний ідеалізм. Представники об’єктивного ідеалізму вважають матерію вторинною; первинними, на їх погляд, є ідеї, світовий розум, Бог. Першооснову об’єктивні ідеалісти вбачають у якійсь ідеальній силі, що існує об’єктивно, зовні, незалежно від свідомості суб’єкта. До об’єктивних ідеалістів належить Платон, Фома Аквінський, Гегель та ін. Представники суб’єктивного ідеалізму первинним вважають свідомість, тобто ідеї, погляди, відчуття суб’єкта.

Таким чином предметом філософії є найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства, мислення людини.