Практикум _Пашукова / 2 семестр / теория до Лз1

Дотик (або Шкіряна чутливість) не є таким яскравим і активно досліджуваним психологами видом людської чутливості, як зір або слух. Дотик бере величезну і незамінну участь в практичних наочних діях (управління автомобілем, забивання цвяха, володіння навиками письма і т. д.). Тому інженерна психологія, наприклад, вже давно робить спроби серйозного користування дотикової чутливості людини в процесі управління складними системами, хоча б в плані розвантаження зорового і слухового аналізаторів. Адже ще французький філософ Е. Б. Кондильяк' (1715—1780) підкреслював особливу функцію дотику (в сукупності з кінестезією). Дотик, по Кондільяку, дає людині як би «повторну проекцію», тобто перенесення первинних відчуттів на предмети зовнішнього світу (предмети чинять опір, пересуваються, змінюють свій колір або як би забарвлюються нашою свідомістю).

Шкіряна чутливість (або синестезія) включає відображення різних властивостей зовнішнього подразника, вона складається з відчуттів трьох модальностей:

тактильные, або відчуття дотику, тиску і вібрації;

температурні, або відчуття тепла і холоду;

больові відчуття.

Кожний вид шкірної чутливості забезпечується функціонуванням особливого аналізатора, тобто для кожної модальності шкірного відчуття є і свої рецептори, і особливі провідні нервові шляхи, і своє центральне представництво. Однак в реальній діяльності між цими видами відчуттів встановлюється, звичайно, функціональна взаємодія (синестезії), так що шкірні відчуття завжди є комплексними, багатомодальними.

Просторовий поріг тактильной чутливості не є постійним для всіх ділянок шкіри людини, оскільки відповідні рецептори розташовуються по тілу не рівномірно. До того ж ці рецепторні точки «моргають», тобто то діють, то не діють залежно від умов. Якщо на 10 см2 шкіри лоба припадає 500 тактильних точок, то на передпліччі їх 150, на кінчику носа — 1000. Різні ділянки тіла отримують, таким чином, дуже нерівномірну в пропорції до реальної їх величини проекцію в особливій зоні кори головного мозку. Чим вище щільність розподілу тактильних рецепторів, тим вище тактильная чутливість на даній ділянці шкіри тіла.

Просторовий поріг (або гострота дотику)—це мінімальна метрична відстань між двома тактильними подразниками, при якому вони сприймаються роздільно як два одночасні подразники.

Ось деякі усереднені величини просторових порогів тактильной чутливості для різних ділянок шкіри (в мм):

кінчик язика —1,1;

кінчик пальця — 2,2;

губи — 4,5;

кінчик носа — 6,7;

щока —11,2;

лоб —22,5;

шия — 54;

спина — 67.

Дослідження цього просторового порогу показали, зокрема, що він значно знижений в дитячому віці (при цьому чутливість особливо висока для ділянок якнайменшої чутливості дорослого — стегно, спина і т. д.), що поріг істотно залежить від тренованості випробовуваного, яка переноситься навіть на симетричні зони шкіри тіла. Дослідники відзначали також високу залежність величини просторового порогу від стомлення випробовуваного. Давно відома висока і швидка адаптація тактильной чутливості (як її притуплення).

В даній роботі поріг вимірюється по методу постійних подразників При цьому подразники варіюють по своїй величині не впорядковано, а у випадковій послідовності. За поріг же приймається така величина інтенсивності подразника, при якій він відчувається в 50% випадків пред'явлення (так званий принцип медіани). Оцінки невизначені можуть бути порівну зарахований до оцінок правильних і помилковим. Такий метод загалом відрізняється надійністю результатів, він дозволяє прослідкувати сам процес нарощування ймовірність правильних відповідей (побудова психометричної функції).

2. ПЕРВИННА ОБРОБКА ВИХІДНОГО МАТЕРІАЛУ

Отже, отримана у вимірюванні статистична сукупність несе в собі максимум відомостей про досліджуваний процес, який повинен бути далі проаналізований з метою отримання характеристики об'єкту дослідження. Весь висхідний емпіричний матеріал, що є у вигляді вибірки, повинен бути спочатку впорядкований, тобто зведений до деякої зручної для огляду і подальшого осмислення формі.

2—1. Впорядковування — це деякий початковий етап первинної обробки, що полягає в розташуванні варіантів вибірки в якій-небудь послідовності, зручній для подальшого аналізу і розгляду.

Приклад № 1. В експерименті по заучуванню ряду з десяти двозначних чисел результати заучування після першого пред'явлення склали для 35 випробовуваних наступні величини: 5, 3, 5, 5, 4, 3, 3, 4, 1, 4, 5, 4, 4, 3, 4, 5, 3, 3, 4, 5, 4, 2, 3, 2, 4, 2, 4, 3, 4, 3, 3, 4, 2, 4, 5.

Упорядкувавши варіанти по ступеню їх зростання, одержуємо наступний статистичний ряд: 1, 2, 2, 2, 2, 3, 3, 3, 3, 3, 3, 3, 3, 3, 3, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 5, 5, 5, 5, 5, 5, 5:

2—2. Вслід за впорядкуванням часто проводять їх угрупування. Серединне значення, або центр інтервалу, береться звичайно числом цілим.

2—3. Наступним етапом, логічно витікаючим з двох передуючих, є табуляція, тобто побудова таблиць або власне статистичних розподілів, в яких кожної варіанті х поставлена у відповідність її частота у

2—4. Наступним етапом первинної обробки виступає графічне представлення статистичного розподілу. В математичній статистиці прийнято два види графічних уявлень:

а) полігон (або багатокутник) частот — це ламана лінія, що поєднує точки, відповідні величинам частот, що відкладається по осі ординат;

б) гістограма — графік, вид прямокутників, основа яких (по осі абсцис) відповідає інтервалу, а висота — частоті (частотному інтервалу);

Крім вказаних, можуть бути корисним графічні уявлення у вигляді різних діаграм, наприклад кругових.

10. КОРЕЛЯЦІЯ І КОЕФІЦІЄНТИ КОРЕЛЯЦІЇ-ЛІНІЇ РЕГРЕСІЇ

В практиці експериментальних досліджень нерідкі випадки, коли припускається наявність зв'язаних змін яких-небудь двох статистичних ознак. Наприклад, представляються взаємозалежними варіації величини зріст і ваги тіла людей (прямий зв'язок), сили м'язів і їх рухливості (зворотний зв'язок) і т.д. Такого роду зв'язку і закономірності не є суворо однозначними або функціональними; вони, так само як і самі варіації ознак, є статистичними, або кореляційними. Кореляція — це зв'язок між статистичними варіаціями (вибірками) по різних ознаках, між впливами яких-небудь двох факторів, що формують даний статистичний розподіл.

Коефіцієнт кореляції — це математичний показник сили (тісноти) зв'язку між двома статистичними ознаками, що співставляється.