Матеріали, інструменти та пристрої
Інструменти, що застосовуються для склодувних робіт, були досить прості, багато їх виготовлялося самими склодувами. У сучасних склодувних майстернях застосовують прості інструменти і спеціальні, що випускаються промисловістю.
Вимірювальний інструмент. Для вимірювання довжини, товщини, зовнішнього і внутрішнього діаметра виробів і вихідних заготовок користуються вимірювальною лінійкою, штангенциркулем, кронциркулем, мікрометром і нутромером.
Різальний інструмент. Різальним інструментом при виконанні склодувних робіт є ніж для надрізу скла, який завжди повинен знаходитися під рукою у склодува. Найбільше поширення дістав ніж, виготовлений із твердого металевого сплаву – побідиту. Ніж може мати вигляд вузької або широкої пластини, по довжині не менше 100-150 мм, так щоб його зручно було тримати у руці. Обидві сторони пластини заточують на абразивних кругах під кутом 45°. Ножами для надрізу скла можуть служити надфілі, напилки з дрібною насічкою, ножі із високовуглецевої сталі. У останні роки промисловість почала випускатися надфілі, вкриті алмазною крихтою. У склодувній справі широко користуються електрорізкою і верстатом для різання скла.
Розгортання проводять при обробці розм'якшеного скла: розгортанні торців трубок, отворів, виготовленні шліфів, фланців, кранів і т.д. Застосовують розгортки різних типів, розмірів і конфігурацій. Склодув повинен мати набір розгорток різних типів і розмірів, число різних розгорток у наборі може доходити до 20 шт. Кожна розгортка повинна мати довгу ручку – виготовлену з матеріалу, що погано пропускає тепло. Таким матеріалом для ручки може бути метал, склопластик, текстоліт, іноді дерево. Зручніше за все працювати розгорткою з легкою ручкою, діаметр якої не перевищує 12 мм. Округлими розгортками вирівнюють внутрішні поверхні виробів для одержання найбільш точної конусності та округлості, а попередньо розгортають виключно плоскими або плоско-конусними розгортками. Плоскі і плоско-конусні розгортки можуть бути виготовлені з листової міді або латуні. Довжина плоских і плоско-конусних розгорток, зазвичай, не перевищує 150-200 мм, ширина може коливатися від 2 до 100 мм, товщина від 1,5 до 10 мм. Конусність розгорток повинна відповідати конусності деталі, що виготовляється.
Плитки. Для вирівнювання розм'якшених торців трубок, обробки рантів шліфів і кранів та інших робіт необхідно мати плитку – круглу або квадратну пластину з графіту з гладкою поверхнею. При відсутності графітової плитки можна користуватися кахельною з гладкою поверхнею. Застосовують плитки розміром 50×50 і 100×100 мм при товщині від 10 до 20 мм. Колботримачі служать для закріплення у них кульових, конусних, циліндричних колб. У даний час розроблено багато конструкцій колботримачів. Усі деталі колботримачів виготовленні із сталі за винятком ручки і черевичків, що утримують колбу, які виготовляють з текстоліту. При роботі всі металеві частини колботримача, дотичні зі стінками скляних посудин, необхідно обмотати обпаленим шнуровим азбестом, щоб уникнути появи тріщин на склі у місцях зіткнення. У одному колботримачі можна затискати колби різних розмірів. Однак з огляду на те, що доводиться працювати з колбами різної форми і діаметру від декількох до сотень міліметрів, у майстерні необхідно мати набір колботримачів.
Азбестові ковпачки – це нескладне пристосування з листового азбесту. Вони мають форму циліндра. Ковпачок застосовують, якщо необхідно повільно охолодити ту чи іншу ділянку скляного виробу. Ковпачок виготовляють з намоченного у воді листового азбесту шляхом намотування його на скляну трубку і подальшого обпалення у полум'ї пальника.
Шарнір для дуття. При обробці довгих або великогабаритних виробів і обробці кварцового скла майстер піддуває повітря всередину виробів через гумову трубку. Для того щоб гумова трубка, яка з'єднана з виробом, не скручувалася при обертанні, застосовують спеціальний пристрій – металевий шарнір.
Щипці. Для роботи з дуже короткими і дрібними виробами, наприклад, при обламуванні кінчиків і інших процесах, при яких деталь не можна тримати руками, користуються щипцями. Кінчики металевих щипців роблять гострими, тонкими або на них кріплять пластини з металу, текстоліту, іноді обмотують азбестом.
Голки вольфрамові. Для проколювання отворів у гарячому склі застосовують вольфрамові голки. Склодув повинен мати набір голок різних діаметрів. Голка повинна мати ручку з матеріалу, що погано пропускає тепло.
Пальники. Основним інструментом для доведення скла до розм'якшеного стану у склодувній майстерні є газові пальники. Пальники бувають настільні, які встановлюють на столі для склодувних робіт, і ручні.
Обладнання склодувних майстерень. Робочий стіл для склодувних робіт виготовляють з дерева. Розмір столу 1700×1000×800 мм, з трьох боків його обмежують невисокими бортами. Площину столу оббивають оцинкованим залізом і зверху листовим паронітом, який міцно прикріплюють до столу. Для фарбування пароніту вживають вогнетривку чорну фарбу. Фарба легко вбирається у пароніт і зберігається протягом 2-3 років. Посередині робочого краю столу встановлюють настільний газовий пальник. Перед пальником встановлюють обкатку, в глибині столу розташовують дерев'яну підкладку довжиною 0,5 м з вирізами, на яку кладуть ще гарячі після обробки у полум'ї скляні вироби. Справа або зліва у глибині столу встановлюють невелику електричну піч для повільного нагрівання або охолодження виробів. Біля столу необхідно поставити невеликий металевий ящик на невисоких ніжках для збору гарячих відходів і битого скла. Перед початком виготовлення того чи іншого виробу на стіл необхідно покласти інструменти, необхідні для даної роботи, і прибрати все зайве.
Електрорізка призначена для розрізання скла дротом або металевою стрічкою, розжареними електричним струмом.
Верстат для різання скла. Різальним інструментом верстата є алмазний відрізний круг. Верстат призначений для різання кварцового скла, але на ньому можна різати і звичайне скло.