Технологія плетіння
Плетіння поділяється на чотири види:
плетіння з зеленої лози;
плетіння з білої лози;
плетіння зі стрічки;
комбіноване плетіння.
З зеленої лози плетуть, як правило, такі вироби: овочеві та грибні корзини, короби, днища саней і корзин та ін. Зелена лоза витримує більш складні згинання, ніж біла, вироби з неї міцніші, перед плетінням її не треба спеціально обробляти. Якщо лоза висохла – кора починає зморщуватись, її витримують деякий час у воді. Свіжозрізану лозу можна пов'ялити, завернувши її в щільну тканину. Але незважаючи на всі переваги, не рекомендується починати вчитися плести з зеленої лози, бо працювати з нею важче: низький коефіцієнт тертя між зеленими лозинами, більший відсоток усушки кори при висиханні виробу з зеленої лози. Інколи рядки плетіння починають «шелестіти», переміщаючись вздовж осі, при цьому міцність виробу в цілому помітно знижується; виникають труднощі і при стиканні загибок, кісок, замкнутих площин, коли лоза протягується по складних і вузьких згинах. Кора при цьому починає обдиратися, виріб отримує неохайного вигляду.
Мал. 33. Тренажер
З лозою можна комбінувати інші матеріали – природні (коріння, соломка та ін.) і штучні (дріт, хімічні волокна, шнур та ін.). Комбінуючи різні варіанти плетіння, можна створити неповторні вироби. Тому чим більше способів плетіння засвоєно, тим більший простір для фантазії. У плетеному виробі виділяють два основних елементи: основа (лозини, які складають каркас виробу, визначають її форми) і уток. Для успішного засвоєння плетіння важливо, щоб лозини утка були більш тонкими, ніж основи, або рівні їй, щоб при плетенні основи лозини не відхилялися вбік, не розплющувались, не перегиналися або переламувалися. Поступово можна освоїти плетіння, коли уток товщий основи (при цьому важливо засвоїти вірне положення пальців рук), але починати треба з лозин, у яких діаметр основи на 1/4 більше, ніж діаметр утка.
Для засвоєння перших навичок плетіння можна використовувати нескладний тренажер. Він складається з фанерного диска товщиною 6–7 мм і діаметром 350 мм (мал. 33). На відстані 5–6 мм від краю в ньому просвердлено 224 отвори діаметром 3,6 мм. Крок отворів 10 м. Кількість отворів повинна бути парною і кратною 4. По колу просвердлено ще отвори тим же свердлом, але їх кількість може бути непарною, а крок більшим (18–20 мм). У торці диску просвердлено ще 52 радіальних отворів (знову парна кількість та кратна 4) на глибину 15–20 мм. Діаметр цих отворів може бути і меншим.
У зовнішні отвори через один уставляють відрізки гнучкого дроту (шнура, хлорвінілового джгута та ін.) довжиною десь 300 мм (його можна брати подвійної довжини та вставляти кінцями у два сусідніх отвори). У отвір внутрішнього діаметру уставляють лозини цього ж діаметру (палички та дріт та ін.), на них вчаться різним способам плетіння. Радіальні отвори потрібні для вивчення плетіння рам для дзеркал, плетіння зі стрічки та інше. Свердління отворів по колу не обов’язкове, можна вибрати інші фігури (наприклад, квадрат): зручне для тренування заплетення прямокутних кутів.
Просте плетіння. Це плетіння зустрічається у сільських тинах, овочевих кошиках та інших виробах. На мал. 34 показано, як виготовляється просте плетіння на прикладі щитка, заплетеного по ширині на 8 основах. Оскільки в більшості випадків одна сторона весь час, обернута до майстра, то будемо надалі вважати, що сторона, обернута до майстра – це зовнішня, а протилежна – внутрішня. Основи щитка закріплюються знизу і зверху. Лозину утка закладають комлем між 1-ю, 2-ю основами, огинають 2-у основу зовні, переходячи на внутрішній бік щитка між 2-ю і 3-ю з основою, огинають 3-ю внутрішнього боку, виводячи назовні між 3-ю і 4-ю, так продовжують огинати одну основу зовні, іншу всередині. На крайній основі лозину загинають і плетуть в зворотному напряму. При цьому розвертати щиток при зміні направлення не треба. Дуже важливо засвоїти прийоми плетіння і в зворотному напрямку. Якщо в щитку перша лозина закінчилася верхівкою, новий прут прикладають до неї теж верхівкою і плетуть обидві лозини разом протягом 3–4 основ.
Якщо лозина закінчується комлем, зрощування її з наступною можна провести трьома способами:
зрощувані кінці, що розміщені на основі один над одним і стирчать в протилежні боки, виступаючи за стінку на 1–2 см (мал. 35, а). Вони будуть щільно притиснуті наступними рядками, а потім їх кінці акуратно обрізають ножем або відкушують кусачками (секатором);
закінчивши комлем, лозину обрізають на основі і до неї притискають нову лозину (мал. 35, б). Цей спосіб найкраще використовувати, коли лозини основи та утка достатньо товсті;
Мал. 34. Просте плетіння
Коли у виробі парна кількість основ, а спосіб плетіння простий, його здійснюють почергово двома лозинами. Для цього спочатку заплетуть одну лозину до місця зрощування, потім беруть 2-у лозину такої ж довжини і закладають зліва від початкової основи 1-ї лозини (за сусідню основу). Заплетуть, потім нарощують 1-у лозину 3-ю лозиною і також заплетуть, 2-у лозину нарощують 4-ю і т. д. При плетенні стрічкою і парною кількістю основ працюють також почергово, заплітаючи дві стрічки. Цей же прийом використовують, коли огинають одночасно по дві основи і їх кількість кратна 4. Обидві лозини зрізають «на вус» на довжину, трохи більшу, ніж відстань між двома основами (мал. 35, в). Кінці складають разом і продовжують плетіння. При ретельній підгонці стик стає ледь помітним. Цей спосіб забезпечує зрощування найвищої якості (мал. 35, г). Цей спосіб плетіння рідко використовують для виконання замкнутих поверхонь високоякісних виробів, оскільки по висоті стінки в рядках є і верхівки, і комлі. Їх істотна різниця в товщині додає виробу неохайного вигляду. Якщо ж все ж таки ви вирішили плести замкнуті поверхні (наприклад, стінки корзин), то кількість основ повинна бути непарною, оскільки в протилежному разі утки в 2-му і подальшому рядках підуть так само, як і в 1-му рядку.
Мал. 35. Зрощування кінців при простому плетінні
Пошарове плетіння. Використовують для виробів, які мають художню цінність. Виконують тільки замкнуті поверхні. Лозини для цього плетіння беруть однакової довжини і товщини. 1-у лозину закладають комлем усередину між двома основами (1-ю та 2-ю) потім, огинаючи 2-у, правою, основу ззовні, лозину заводять усередину виробу між 2-ю і 3-ю основами, огинаючи 3-ю із середини, виходячи назовні між 3-ю і 4-ю основами. Наступну лозину закладають зліва від 1-ї основи (мал. 36, а) і огинають її ззовні, 2-у огинають із середини і виводять назовні між 2-ю та 3-ю основами. Таким чином, заплітаються стільки лозин, скільки основ у виробі. Останню лозину підсовують під 1-у і закладають між 2-ю і 3-ю основами. Далі нею огинають 3-ю основу ззовні, а 4-у з середини, виводячи назовні між 4-ю і 5-ю основами. Це вид шарового плетіння, зображений на мал. 36, б (1 ряд).
Далі плетіння можна продовжувати з 1-ї лозини або з іншої. Таким чином, плетіння продовжують, поки всі лозини не будуть заплетені до такої товщини, коли подальше використання й зв'язане з цим ще більше потоншення утка негативно впливає на якість і міцність виробу. Усі верхівки, які залишились, заводять усередину або залишають назовні і обрізають. Після обрізання залишився шар плетіння з рівномірним збільшенням товщини лозин утка від тонкої в місці відрізки верхівки до максимальної знизу, рівної діаметру комлей.
Мал. 36. Пошарове плетіння:
а – вид спереду, б – вид зверху
Якщо висота плетеного шару недостатня, тим же чином виплітають 2-й шар і т. д. Якщо ж плетену стінку треба наростити по висоті неповним шаром, а наприклад, вдвічі меншим, тоді лозини беруть теж удвічі менші і плетуть трішки по-іншому. Наприклад, виділяємо 10 основ. 1-у лозину закладають між 5-ю і 6-ю основами. Далі нею огинають 6-у основу зовні, 7-у зсередини, 8-у зовні, 9-у зсередини і виводять назовні між 9-ю і 10-ю основами. 2-у лозину закладають між 4-ю і 5-ю основами і заплітають так само. А 3-ю лозину закладають між 1-ю і 2-ю основами, роблячи пропуски, заплетуть так само. Останню лозину підсовують між 8-ю і 9-ю основами. Далі плетіння продовжують з 1-ї лозини до того часу, поки не закінчиться весь шар. Шарове плетіння можна плести не однією, а двома лозинами. У такому разі, за кожну основу закладають, відповідно, дві, три, чотири лозини (мал. 37 а, б).
Мал. 37. Пошарове плетіння лозиною:
а) – подвійною, б) – потрійною
Таке одночасне заплітання одночасно декількох лозин підвищує продуктивність праці. А якщо плетіння виконано охайно тонкими лозинами, то виріб від цього, як правило, виграє і в естетичному плані.