Виготовлення виробів із соломи
Виготовленню господарських та художніх виробів передувало широке використання соломи в господарстві для влаштування покрівлі, утеплення стін тощо. Пізніше із соломи почали виготовляти тару для зберігання зерна, кошики, господарські сумки, хлібниці, килимки, капелюхи, різноманітні художні вироби (фігурки людей, звірів та птахів, ляльки, декоративні панно, прикраси до свят тощо).
Виготовлення виробів прошивним способом. Кіски із соломи прекрасний матеріал для розширення асортименту виробів із соломи. Зшиваючи їх вручну або на машині, можна виготовити декоративні килимки чи панно, жіночі сумки та капелюхи, інші вироби. Поєднуючи прошивну технологію з’єднання стрічок з аплікацією, застосовуючи різнокольорову солому, отримують різноманітні кольорові ефекти, що збагачує декоративне рішення виробу
Прошивна технологія передбачає способи з’єднання кісок у стик, уступом, площиною, які застосовують залежно від виробу (мал. 18).
Зшивання «у стик» виконують вручну; уступом – вручну і на швейних машинах; площиною – вручну, на швейній машині і комбіновано. Останнє застосовують при виготовленні декоративних панно.
Перед зшиванням плетену кіску треба зволожити протягом 5 хв. При її натягуванні у процесі зшивання розмір виробу зменшується, а якщо кіску запускати – збільшується. Під час роботи рекомендується користуватися наперстком. Після зшивання виріб вирівнюють, постукуючи по його поверхні дерев'яним молотком або прасуючи на шаблоні-болванці через вологу тканину.
У виробничих умовах застосовують преси з пропарюванням і сушінням.
Пресування із сушінням закріплює розмір і форму виробу, надає йому товарного вигляду. Воно незамінне при виготовленні головних уборів прошивним способом із солом’яної кіски.
Мал. 18. Зшивання косичок:
1 – у стик;: 2 – уступом; 3 – площиною
Виготовлення напівсферичних виробів – хлібниць, різних тарілей, жіночих сумок, капелюхів із плоских кісок починають з укладання їх на площині у вигляді спіралі з уступом (накладкою) на попередній виток в 4–6мм та їх пришивання. При цьому досягають достатньої міцності виробу.
Жіночий капелюх виготовляють із солом'яної кіски. Складається він із циліндричної чи овальної невисокої головки (ковпака) з плоским або овальним денцем і крисів (мал. 19, 20).
|
|
|
|
Мал. 19. Жіночий капелюх з рівними крисами |
Мал. 20. Жіночий капелюх з овальним ковпаком |
Біля основи головки із зовнішнього боку прикріплюють оздоблювальну смужку з репсової або декоративної стрічки. До боку капелюха на оздоблювальну смужку прикріплюють букет квітів із тканини або роблять квітку з оздоблювальної стрічки. До головки капелюха пришивають інколи дві стрічки, призначені для утримання його на голові.
Всередині капелюха настрочують налобник із штучної шкіри, репсової стрічки або бавовняної тканини типу бязі, ситцю, сатину. Капелюх виготовляють із безперервної кіски завширшки 16–17 мм, яку зшивають бавовняними нитками по спіралі настроченим швом так, щоб кожний новий шов лягав краєм під раніше утворений.
Налобник із штучної шкіри повинен мати ширину 30 мм. Кіски з’єднують настрочним швом на відстані 2–3 мм від краю, при цьому в одному сантиметрі строчки повинно бути 2–3 стібка.
Верхню частину налобника настрочують лицьовим боком на нижню на відстані 2–3 мм від згину останньої. Обметувальний шов настрочують по зрізу верхньої частини налобника, його ширина 4–5 мм.
При виготовленні налобника з бавовняної тканини попередньо обробляють його верхній і нижній краї, потім один край підгинають на 5 мм на зворотний бік і пристрочують до присаду капелюха, відступивши 2–3 мм від підігнутого краю. Під час прикріплення налобника до капелюха по боках головки одночасно пришивають дві стрічки. Виготовляючи налобник з тканини, зрізи скріплюють підгинанням їх на 4–5 мм всередину, а з штучної шкіри – накладанням на 4–5 мм зрізів один на інший.
Кінці налобника закріплюють у потиличній частині на відстані 3–5мм від його верхнього краю.
Оздоблювальну стрічку кріплять до потиличної і бічних частин головки капелюха. Колір ниток повинен відповідати кольору солом’яної кіски, а штучних квітів – гармоніювати з кольором оздоблювальної смужки.
Витрата кіски на капелюх становить 16 м. Для роботи використовують бавовняні швейні нитки №12, 30, 40. Строчка повинна бути рівною без просікання, пропусків стібків і проходити на відстані 0,2–0,3 см від краю кіски з частотою 2–3 стібка на відстані 10 мм.
Виготовлення капелюха починають із добору і зволоження солом’яної кіски у воді кімнатної температури протягом 5–10 хв, потім ії загортають у вологу тканину чи поліетиленову плівку і витримують 12 год. У результаті кіска набуває м’якості та еластичності.
Для виготовлення ковпака капелюха кінець кіски підгинають на 20–30 мм і накладають на кіску, зміщуючи 3 мм від краю кіски. Кіску обводять навколо серцевини денця, що утворилася, зліва направо по спіралі і закріплюють настрочним швом так, щоб кожний новий ряд краєм захоплював раніше утворений. Розмір денця визначають за шаблоном.
Для виготовлення головки ковпака останній ряд кіски загинають униз під кутом, а до нього по спіралі пристрочують кіску. Останній (нижній) ряд головки ковпака загинають на зовнішній бік і настрочують нові ряди, які утворюють поля капелюха. Висоту ковпака і ширину полів визначають по шаблону. Кінець кіски закріплюють подвійною строчкою довжиною 70–100 мм і обрізають паралельно до напрямку рядів. Одночасно з настрочуванням припосаджують внутрішній і підтягують зовнішній краї кіски. Для надання правильної і стійкої форми виріб пресують при температурі 120–150°С протягом 25–30 с. Перед пресуванням капелюх зволожують. У домашніх умовах пошив капелюха виконують вручну, а гаряче пресування з успіхом може бути замінене гарячим прасуванням та сушінням на шаблоні.
Чоловічий капелюх. Виготовляють із житніх плетених кісок (мал. 21). Перед початком роботи кіски зволожують, як описано вище.
Плетіння починають з денця капелюха, з самої верхньої частини. Спочатку виконують серцевину денця. Кінець кіски загинають приблизно на 20–30 мм, накладають на кіску «край під край», як це проводили при виготовленні жіночого капелюха Далі кіску обводять навколо утвореної середини денця зліва направо, але так, щоб кожний новий рядок лягав краєм під попередній. Цей процес супроводжується ручною прошивкою уступом простою голкою та бавовняними нитками №40.
|
Колір ниток повинен відповідати кольорові солом’яної кіски. Так кіска нашивається доти, поки не буде готове денце (контролюють шаблоном або лінійкою). Останній ряд кіски в денці загинають униз під прямим кутом і до нього пришивають новий ряд таким же |
Мал. 21. Чоловічий капелюх |
способом – край під край. Цим рядом починають пошиття верхньої частини ковпака, теж по шаблону-колодці. Коли бічні сторони ковпака виготовлені, останній ряд загинають від себе і на нього нашивають таким же способом нові рядки кісок, які утворюють поля капелюха. Ширина полів може бути до 80–100 мм. Останній ряд полів виконують подвійним. Другий ряд у цьому випадку нашивають знизу. Коли зшивання рядків закінчують, стрічку обрізають ножицями, залишаючи кінець довжиною 40–50 мм, який загинають усередину і закріплюють ниткою. Капелюхи можна шити безпосередньо на дерев'яних шаблонах-колодках, особливо початківцям. При виготовленні капелюхів на колодках серцевину денця прибивають гвіздком до колодки.
Коли капелюх готовий, з внутрішнього боку його можна змочити слабим розчином столярного клею, желатину чи ПВА і висушити. Після цього із зовнішнього боку виріб зволожують і прасують на шаблоні через чисту тканину.
Налобник та зовнішню декоративну стрічку при необхідності прикріплюють так, як описано при виготовленні жіночого капелюха
Фото 1. Пано з соломи «Лелечина сім’я»
|
Хід роботи:
Порядок оформлення звіту Звіт до роботи повинен містити:
Контрольні запитання:
література |
Базова