- •Передмова
- •Болонський процес і реформування системи вищої освіти в Україні
- •Основні етапи Болонського процесу
- •Зміст Болонських реформ
- •Значення Великої хартії університетів у становленні єдиного Європейського регіону вищої освіти
- •Актуалізація принципу автономії в управлінні вищим навчальним закладом у контексті Болонського реформування
- •Динаміка теорії і практики виховання, зміна аксіологічних орієнтирів в умовах демократизації суспільства
- •Людина і виховання
- •Соціально-особистісний підхід до виховання у теорії і практиці A.C. Макаренка
- •Особистісна і соціальна природа виховання
- •Теорія і практика особистісно-соціального виховання людини у педагогічній творчості В.О. Сухомлинського
- •Сутність, закономірності та принципи виховання і самовиховання як особистісно-соціального явища
- •Головні закономірності, принципи та суперечності виховного процесу
- •Основні концепції виховання у зарубіжній педагогіці
- •Загальні методи, прийоми і засоби виховання в історичному розвитку
- •Поняття про методи, прийоми, засоби виховання
- •До історії розвитку методів виховання
- •Класифікація та характеристика методів виховання в сучасній педагогічній теорії
- •Історико-теоретичні основи виховання особистості в колективі. Єдність індивідуального та колективістського підходів у вихованні школярів
- •Проблема виховання особистості в колективі в історії вітчизняної педагогіки
- •Взаємозв'язок феноменів особистості і колективу
- •Основні положення теорії дитячого колективу
- •Інтегровані характеристики виховання особистості в колективі
- •Формування виховуючих відносин у загальноосвітньому навчальному закладі як провідний фактор гуманізації й демократизації національної освіти
- •Поняття виховуючих відносин. Ґенеза і сучасний стан проблеми
- •Структура і механізми виховуючих відносин
- •Рівні виховуючих відносин і шляхи їх формування
- •Виховуючі відносини у зарубіжній педагогіці
- •Стилі взаємодії педагогів та учнів
- •Основні типи світогляду та його функції
- •Історичні та філософські основи світогляду
- •Вікові можливості процесу формування світогляду людини
- •Теоретичні основи правового виховання. Правова свідомість та правова культура
- •Вікові особливості морального виховання в сучасному загальноосвітньому навчальному закладі
- •Естетичне виховання на уроках і в позаурочний час
- •Трудове виховання та професійне самовизначення особистості учня
- •Народна педагогіка про трудове виховання дітей
- •Професійне самовизначення школярів
- •Фізичне виховання й спорт у передових країнах світу
- •Реалізація виховного змісту національно-культурних традицій українського народу в діяльності вчителя
- •Традиції Полтавського регіону
- •Виховні системи і технології у педагогічній практиці
- •Актуальні проблеми сучасного сімейного виховання
- •Технологія виховної діяльності класного керівника
- •Варіативні моделі сучасного класного керівництва
- •Поняття про позакласну та позашкільну роботу
- •Роль сім'ї в організації дозвілля школярів
- •Післямова
них проблем естетичного виховання є вивчення зарубіжного досвіду в цій галузі з метою впровадження прогресивних надбань у вітчизняну практику виховання. У цьому сенсі цікавим є приклад американської концепції естетичного виховання.
Американська концепція естетичного виховання ґрунтується на визнанні категорії естетичного досвіду як основоположної в естетичному вихованні: у процесі виховання естетичний і виховний досвід переплітаються та вступають у взаємодію. Вона розкривається в органічній єдності різних теорій:
I.Теорії естетичного досвіду:
1)категорія естетичного досвіду як модель для будь-якого досвіду взагалі (Дж. Д'юї)1;
2)сприйняття форми може містити посилання на риси світу (Д. Арнстайн);
3)визначення естетичного об'єкта: "Все, що при правильно-
му ставленні може призвести до задоволення, може бути естетичним об'єктом" (Р. Ціммерман)2.
II. Теорії про вільний творчий розвиток людини: естетичне
виховання надає людині можливість розвитку власних здібностей творчої уяви і критичного судження (Дж. Д'юї, Т. Манро)3.
III. Теорії про одвічну цінність мистецтва для людства (Р. Сміт)4.
IV. Теорії ігрового мистецтва, що обґрунтовує трансформацію ігрового імпульсу в естетичний (Г. Рід)5.
Представлена концепція є унаочненням глобалізації проблеми естетичного виховання, усвідомленням складності її суті і розумінням політехнологічності в її практичному вирішенні.
7.4.3.Естетичне виховання на уроках і в позаурочний час
Естетичне виховання вимагає послідовності, поступовості і
1 |
Докладніше про концепцію естетичного досвіду Дж. Д'юї див.: Шапинская Е.Н. |
|
Философия образования и эстетическое воспитание в США// Современный мир и |
|
эстетическое развитие человека. — М., 1993. — С. 38-40. |
2 |
Zimmerman R. Can Anything Be an Aesthetic Object? // Journal of Aesthetics and Art |
|
Criticism. —XXV. — 1966. — P. 186. |
3 |
Munro Th. Art Education. Its Philosophy and Psychology. — N. Y., 1956. |
4 |
Smith R.A., Smith C.M. Justifying Aesthetic Education // Aesthetics and Problems of |
|
Education. — Urbana, 1971. |
5 |
Read H. The Third Realm of Education // Creative Arts in American Education. — |
Cambridge, 1960.
— 247 —
систематичності здійснення, тому повинно охоплювати як навчальну, так і позанавчальну сферу життєдіяльності дітей. Умовно можна розділити естетичне виховання школярів на два аспекти: естетичне виховання у навчальній діяльності й естетичне виховання у позанавчальній діяльності. Кожній з виділених груп притаманна власна специфіка, що розкривається у своєрідності шляхів і засобів здійснення.
Шляхи та засоби естетичного виховання у навчальній діяльності:
—робота з основними естетичними категоріями ("прекрасне" і "потворне", "трагічне" і "комічне") та поняттями (симетрія, пропорційність, гармонія, форма, ритм);
—оцінка відповіді школярів за естетичними критеріями (послідовність, виразність, образність, наявність особистісного ставлення);
—формування особистісного ставлення учнів до навчального матеріалу, а через нього — до різних явищ дійсності;
—використання засобів мистецтва;
—активізація художньо-творчої діяльності учнів у процесі навчання (інсценування, драматизація, театралізація);
—створення емоційної ситуації (використання прийомів зацікавлення, апелювання до особистого досвіду школярів);
—пробудження образного мислення;
—1 вплив естетичної культури вчителя.
Шляхи та засоби естетичного виховання в позаурочний час:
—поглиблення естетичних аспектів роботи гуртків і факуль-
тативів;
—посилення естетичного аспекту трудової та соціальної діяльності (залучення школярів до участі в русі милосердя, реставрації меморіальних місць, пам'яток старовини, робота в краєзнавчих пошукових експедиціях тощо);
—використання засобів народознавства і народної педагогіки в естетичному вихованні школярів (діяльність Малих академій народних мистецтв, університетів народознавства, фольклорноетнографічних дитячих колективів, вертепів, театралізоване втілення на шкільній сцені народних обрядів тощо);
—залучення учнів до колективних творчих справ естетичного спрямування (концерти, літературно-художні конкурси, естафета мистецтв, театралізована гра "Турнір лицарів" та ін.);
—урізноманітнення форм художньо-творчої діяльності школярів на основі поєднання традиції й інновації. Можливі форми органі-
—248 —
зації: кільцівка пісень; концерт-"блискавка"; ляльковий театр; те- атр-експромт; гра-імпровізація; літературно-художній конкурс; ху- дожньо-літературний журнал; пам'ятник літературному герою; музична (театральна, літературна) вітальня; турнір знавців поезії; естафета улюблених занять; естафета-"ромашка"; музичний ринг; вечір пісні (поезії, музики); вечір казки; вечір творчого портрету; день творчості; картинна галерея; веселий експрес тощо.
Не дивлячись на відмінність у способах реалізації естетичного виховання у навчальний і позанавчальний час, до ефективності реалізації даного напряму виховання можна висунути такі вимогикритерії:
1.Утвердження цінності дитини як творчої особистості й невід'ємної органічної частки виховного простору.
2.Наявність і якість естетичного ставлення суб'єктів виховання до дійсності.
3.Естетизація виховуючих відносин, краса педагогічної дії.
4.Естетичний пошуково-дослідницький характер діяльності учителя й учня.
5.Цілісне освоєння світу суб'єктами виховання у єдності наукового і художньо-образного пізнання.
6.Оптимальне поєднання у виховному процесі основних видів діяльності: пізнавальної, ціннісно-орієнтаційної, спілкування, худож- ньо-творчої — в їх нерозривній єдності;
7.Спрямованість школяра й учителя на саморозвиток, самовдосконалення, уміння рефлексувати свою діяльність.
8.Єдність зусиль усіх суб'єктів виховного простору (школярів, учителів, адміністрації школи, батьків, позашкільних організацій і т. д.) в естетичному вихованні школярів.
7.4.4.Екологічне виховання як інноваційний напрям виховання сучасної молоді
Науково-технічний прогрес у багатьох країнах світу, насамперед США, Західній Європі, Японії, а також у країнах СНГ створює велику загрозу збереженню ресурсів живої природи нашої планети. Загострення екологічної кризи обговорювалось на міжнародній конференції в Ріо де Жанейро в 1992 р. з участю більшості країн — членів ООН. Підсумкові документи цієї конференції зобов'язують усіх промислово розвинутих країн розробити державні програми щодо збереження і відтворення природного середовища, зокрема для за-
— 249 —
хисту клімату нашої планети від небезпечного підвищення температури. Великі і невідкладні завдання в боротьбі з екологічною кризою постають перед Україною. Виключна складність цих завдань обумовлюється наслідками катастрофи на Чорнобильській АЕС.
Вирішення екологічних проблем — це справа всього населення нашої планети, справа, яку доведеться продовжувати багатьом прийдешнім поколінням народу України. Захист і відтворення природних ресурсів вимагає об'єднаних зусиль багатьох учених і працівників народного господарства. Розробка і реалізація державних і регіональних природоохоронних програм вимагає ґрунтовних знань у галузі геології, біології, хімії, фізики, географії, метеорології та інших природничих наук. Основи цих знань підростаючі покоління мають засвоювати в загальноосвітній школі. Але сподіватися на те, що екологічна освіта є достатньою умовою успішного вирішення екологічних проблем, було б великою й небезпечною помилкою.
Набагато важливіше досягти істотних змін у ставленні людини до живої природи, до природного середовища в цілому. Завдання екологічного виховання школярів полягають саме в тому, щоб прищепити кожному учневі почуття любові до рідної природи, пробудити у нього глибоке занепокоєння зростанням техногенної загрози існуванню життя на Землі, залучити дітей до активної участі в природоохоронній роботі. Ці завдання мають визначати виховну спрямованість навчання біології, географії та інших природничих дисциплін у загальноосвітній школі. Але велику роль у їх вирішенні можуть і мають відігравати уроки української мови і літератури, історії.
Гострота питань екологічного виховання вимагає глибокого розуміння найважливіших професійних якостей учителя. Необхідно нарешті визнати, що вчитель, який не може виховувати учнів у процесі навчання, здатний принести велику шкоду своєму народові. Застерігаючи прогресивну громадськість від такої небезпеки, К. Ушинський писав: "У викладачеві середнього навчального закладу знання предмета аж ніяк не становить основного достоїнства...
Основне достоїнство гімназичного викладача полягає в тому, щоб він умів виховувати учнів своїм предметом"1. Тому уявлення про те, що вчитель має дбати насамперед про формування в учнів системи знань Ушинський вважає хибним: "Виховання, яке майже виключно дбає про утворення розуму, робить у цьому разі великий промах, бо
1Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори: У 2тт. — Т. 1. — К., 1983. — С. 41.
—250 —
людина більше людина в тому, як вона почуває, ніж в тому, як вона думає. Почування, а не думки, становлять осереддя психічного життя, і саме в їх утворенні має бачити вихователь свою головну мету"1.
Виняткове значення для сучасної загальноосвітньої школи має творча інтерпретація виховної концепції К. Ушинського, яку ми знаходимо в педагогічних творах В. Сухомлинського. У Павлиській середній школі Кіровоградської області ця концепція була наповнена реальним змістом навчально-виховної роботи і знайшла практичне втілення в різноманітних формах і методах.
Сухомлинський, як і Ушинський, вважав найважливішим завданням виховання вплив на пробудження і розвиток у дітей кращих моральних, інтелектуальних почуттів. Із винятковою наполегливістю він вимагав від учителів Павлиської школи, щоб вони прищеплювали кожному учневі навички дбайливого ставлення до квітів і плодових дерев. Такі навички необхідно прищеплювати дітям у молодшому шкільному віці. "Багаторічний досвід виховної роботи, — підкреслював Сухомлинський, — переконав нас, що підлітків, юнаків і дівчат вже пізно вчити (і дуже важко переучувати), щоб вони оберігали дерева і квіти..., розпушували ґрунт під кущем рози, хоча їх і не примушує ніхто робити цього..."2. В. Сухомлинський домігся того, щоб кожний учень був активним природоохоронцем. Школярі разом з учителями висаджували і доглядали сотні плодових і декоративних дерев, перетворили великий пустир на прекрасний виноградник, захоплювались вирощуванням квітів. Повною мірою були використані можливості сільської школи в поєднанні навчально-виховного процесу з упливом природного середовища. Образно кажучи, Павлиська школа міцно зрослася з навколишньою природою.
У педагогічних творах В.О. Сухомлинського розкривається нерозривний взаємозв'язок екологічного виховання з моральним і естетичним. Досвід Павлиської середньої школи переконує в тому, наскільки важливо для успішного виховання учнів, для згуртування класного колективу, спільна виховуюча діяльність дітей і педагогів по створенню свого куточка природи — Куточка Краси. Учні приходили в Куточок Краси помріяти, почитати. Тут найкраще слухалися і читалися казки. Тут були прочитані найкращі твори дитячої літератури.
Зміцненню взаємозв'язку морального, естетичного й еколо-
1Ушинський К.Д. Твори: В 6 тт. — Т. 5. — К., 1952. — С. 325.
2Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У 5 тт. — Т. 4. — К., 1977. — С. 158.
—251 —
гічного виховання мають сприяти уроки біології, географії, української мови і літератури, історії та інших предметів. З цією метою вчителі можуть використовувати твори кращих поетів і прозаїків, живопис і музику. У вихованні любові до природи немає дрібниць. Кожну дитину необхідно виховувати так, щоб вона полюбила на все життя рідне село чи місто, ліси, луки і поля, річки, озера і моря, — весь чарівний світ живої природи. Завдяки такому вихованню виростуть нові покоління громадян України, які будуть спроможні вирішувати найскладніші проблеми збереження і збагачення природного середовища.
Відтак, проблема екологічного виховання є інноваційним актуальним напрямом сучасного виховання. Вона знаходиться в активній науковій розробці й практичній апробації. Зокрема, розвиток
екологічного виховання сьогодні характеризують такі тенденції:
1) вивчення інноваційних шляхів і форм взаємодії людини з природою; 2) посилення зв'язку екологічного й естетичного виховання; 3) підсилення акценту на глобальному характері екологічної проблематики; 4) розширення поняття "екологія" до масштабів екології людини, екології людської душі, екології людського здоров'я, екології виховного середовища; 5) розробка антропоекологічного підходу в педагогічній науці; 6) дослідження технологічного забезпечення антропоекологічного виховного середовища сучасного навчального закладу; 7) вивчення зарубіжного досвіду екологічного виховання, впровадження прогресивних надбань у вітчизняну практику виховання тощо.
Завдання для самостійної роботи
1.Визначте шляхи естетичного виховання на уроках і покажіть конкретні методи, прийоми і засоби їх реалізації на прикладі вашого фахового предмета.
2.Дослідіть детальніше проблему технологічного забезпечення естетичного виховання у спадщині Вітторіно да Фельтре і В. Сухомлинського. Дайте порівняльний аналіз основних принципів і конкретних методичних знахідок при організації естетичного виховання у "Будинку радості" Вітторіно да Фельтре і "Школі радості"
В.Сухомлинського.
3.Визначте специфіку педагогічного керівництва процесами споглядання природно-прекрасного і творіння краси у
—252 —
природі у відповідності до вікових особливостей школярів.
4.Проаналізуйте один із розділів шкільної програми з вашого фахового предмета щодо можливостей реалізації естетичного виховання для розвитку учнів.
5.Доберіть кілька вдалих, на ваш розсуд, висловлювань видатних науковців (педагогів, психологів, філософів) щодо виключної ролі естетичного й екологічного виховання у розвитку людини.
6.Складіть план проведення колективної творчої справи (естафети мистецтв, конкурса юних митців, турніра лицарів тощо) з методичним обґрунтуванням доцільності запропонованої технології.
7.Дослідіть проблему екології особистості, розкриту Б. Лихачовим у статті "Екологія особистості"1. Напишіть есе з обґрунтуванням власного ставлення до цього питання.
8.Проаналізуйте тенденції розвитку естетичного й екологічного виховання, запропоновані в лекції. На основі додатково прочитаної літератури доповніть їх.
Питання контролю, самоконтролю знань та дискусії
1.Які наукові визначення понять естетичного й екологічного виховання вам відомі? Яке з них ви вважаєте найбільш доцільним? Відповідь прокоментуйте.
2.Які джерела естетичного виховання ви знаєте? Розкрийте їхню традиційність та інноваційність у сучасній практиці. Відповідь ілюструйте прикладами.
3.У чому полягає сутність екологічного виховання школярів на сучасному етапі розвитку людської цивілізації? Обґрунтуйте свою думку.
4.Які традиційні й інноваційні засоби естетичного виховання ви можете запропонувати для застосування на уроках з вашого фахового предмета і в позаурочний час?
5.Який зв'язок існує між естетичним і екологічним вихованням особистості? Відповідь аргументуйте.
6.Чому екологічне виховання є інноваційним напрямом сучасного виховання? При відповіді використовуйте думки
1Лихачёв Б. Т. Экология личности// Педагогика. — 1993. — № 2. — С. 19-23.
—253 —
науковців і практиків з цього приводу.
7.Чи погоджуєтеся ви з думкою американського дослідника Р. Ціммермана про те, що "все, що при правильному
ставленні може призвести до задоволення, може бути естетичним об'єктом'1. Відповідь обґрунтуйте.
8.Протагор стверджував, що "без навчання мистецтво —
ніщо, але й навчання — ніщо без мистецтва".
В. Сухомлинський запропонував розглядати педагогіку не просто як науку, а як високе одвічне мистецтво. Чи імпонують вам ці думки? Наведіть думки інших видатних людей на захист вашої позиції у даному питанні.
Тематика бакалаврських і магістерських наукових робіт
—Естетичне виховання в історико-педагогічному контексті.
—Ретроспективно-аналітичний огляд проблеми екологічного виховання.
—Естетичне виховання школяра у вимірі сучасності.
—Екологічне виховання людини: симбіоз традиційності й інноватики.
—Естетичне й екологічне виховання сучасної людини: взаємозалежність і взаємоперехід феноменів.
—Інноваційний аспект сучасних технологій естетичного виховання.
—Інноваційний аспект сучасних технологій екологічного виховання.
—Сучасні виміри естетико-екологічної культури особистості: вітчизняний досвід.
—Сучасні виміри естетико-екологічної культури особистості: зарубіжний досвід.
—Дослідження співвідношення феноменів екології довкілля й екології особистості: філософсько-педагогічний контекст.
Література
1. Амбарцумян В.В. Концепция фундаментализации экологического воспитания и образования // Экологические
1Zimmerman R. Can Anything Bean Aesthetic Object? // Journal of Aesthetics and Art Criticism. — XXV. — 1966. — P. 186.
—254 —
системы и приборы. — 1999. — № 1. — С. 51 -55.
2.Буковская Г.В. Воспитание экологической культуры в системе туристско-краеведческой деятельности // Педагогика. — 2002. — № 5. — С. 48-51.
3.Ващенко Г. Виховний ідеал. — Полтава: Полтавський вісник, 1994.
4.Волошина H.H. Эстетическое воспитание учащихся в процессе изучения литературы: Пособие для учителей. — К., 1985.
5.Гончаров И.Ф. Эстетическое воспитание школьников средствами искусства и действительности. — М.: Педагогика, 1986.
6.Горбов A.A. Роль эстетического воспитания в формировании экологической личности // Историкотеоретические аспекты художественной культуры и образования. — 2001. — Вып. 1. — С. 52-61.
7.Екологічне та економічне виховання школярів / І.Д. Зверев, Л.П. Пєчко та ін. — М., 1984.
8.Ефимов Е.И. Экологическая педагогика // Экология и жизнь. — 2001. — № 5. — С. 26-28.
9.Каропа Г.Н. Принцип системной дифференциации в экологическом образовании // Педагогика. — 1998. —
№7. — С. 31-36.
10.Компаниец В. Б. Воспитание экологической культуры личности // Инновационная школа. — 2000. — № 1. — С. 63-66.
11.Концепція естетичного виховання учнівської молоді в умовах відродження української національної культури // Інформаційний збірник МО України. — К., 1992.
12.Куревина O.A. Синтез искусств в эстетическом воспитании детей дошкольного и школьного возраста. — М.: Линка-Пресс, 2003.
13.Лихачёв Б.Т. Теория эстетического воспитания школьников. — М.: Просвещение, 1985.
14.Лихачёв Б. Т. Экология личности // Педагогика. — 1993.
— № 2. — С. 19-23.
15.Лутфуллін B.C. Наступність педагогічних ідей К.Д. Ушинського і В.О. Сухомлинського // Теорія і практика сучасного естетичного виховання у контексті педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського. — Полтава, 1998. — С. 56-58.
—255 —
16.Лутфуллін B.C., Джурка Г.Ф. К.Д. Ушинський про виховання в дітей любові до рідної природи // П'яті Каришинські читання. — Полтава, 1998. — С. 156-158.
17.Неменский Б.М. Мудрость красоты: Книга для учителя:
—М.: Просвещение, 1987.
18.Окружающая природная среда и экологическое образование и воспитание: 2-я Всероссийская научнопрактическая конференция, 7-8 февраля 2002 г.: Сборник материалов / Под ред. В.К. Марьина. — Пенза: ПДЗ, 2002.
19.Скрипко В. О новой эре духовности // Природа и человек (Свет). — 2001. — № 9. — С. 14.
20.Современные концепции эстетического воспитания: Теория и практика / Авт. кол.; Под ред. Н.И. Киященко. — М.: Российская Академия Наук, Институт философии, 1998.
21.Степанова Л.А. П.Ф. Каптерев: психолого-педагоги- ческие проблемы эстетического воспитания: К 150-летию со дня рождения педагога // Педагогика. — 1999. — № 6.
—С. 56-62.
22.Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа // Вибрані твори: В 5 тт. — Т. 4. — К., 1975. — С. 499-508.
23.Шульженко А.Я. Развитие эколого-эстетической культуры личности в современной Германии // Педагогика.
—2003. —№ 1. — С. 92-97.
24.Ökologie-Handbuch Sekundarstufe 1: sieben Umweltthemen in nichtmathematisch-naturwissenschaftlichen Fachern. — Weinheim; Basel: Beltz, 1994.
— 256 —
