Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Онтогенез мовлення

.docx
Скачиваний:
117
Добавлен:
11.02.2016
Размер:
24.84 Кб
Скачать

Лекція № 3

Тема: Онтогенез мовлення.

Мета: ознайомити студентів з онтогенезом мовлення.

План.

  1. Етапи становлення мовлення у дітей:

1) підготовчий - до одного року;

2) переддошкільний етап первісного оволодіння мовленням - до 3 років;

3) дошкільний - до 7 років;

4) шкільний - від 7 до 17 років.

Мовлення дитини формується під впливом мовлення дорослих і у величезній мірі залежить від достатньої мовленнєвої практики, нормального мовленнєвого оточення і від виховання і навчання, які починаються з перших днів її життя.

Мовлення не є вродженою здатністю, а розвивається в процесі онтогенезу паралельно з фізичним і розумовим розвитком дитини і служить показником її загального розвитку. Засвоєння дитиною рідної мови проходить зі суворої закономірністю і характеризується рядом рис, загальних для всіх дітей. Для того щоб зрозуміти патологію мовлення, необхідно чітко уявляти весь шлях послідовного мовного розвитку дітей в нормі, знати закономірності цього процесу та умови, від яких залежить його успішне протікання.

Крім того, потрібно чітко уявляти кожен етап мовленнєого розвитку дитини, кожен "якісний стрибок", щоб вчасно помітити ті чи інші відхилення в цьому процесі. Наприклад, якщо малюк в 1 р. 4 міс. ще не говорить, то вирішити, нормальне це явище чи ні, психолог може тільки в тому випадку, якщо знає, коли при нормальному розвитку повинні з'явитися перші слова.

Знання закономірностей мовленнєвого розвитку дітей необхідно також і для правильної діагностики порушень мовлення.

Знання законів розвитку мовлення дітей в процесі онтогенезу необхідно і для того, щоб правильно побудувати всю корекційно-виховну роботу з подолання мовної патології. Наприклад, навчаючи не розмовляючих дітей (алаліків), дуже важливо знати, що спочатку у всякої дитини розвивається розуміння мовлення і тільки потім він опановує активну промову. Отже, якщо в такому випадку відразу розвивати активне мовлення, робота не принесе бажаного ефекту.

Дослідники виділяють різну кількість етапів у становленні мовлення дітей, по-різному їх називають, указують різні вікові межі кожного. Наприклад, А.Н.Гвоздєв простежує послідовність появи різних явищ в мовленні дитини і на цій основі виділяє ряд періодів:

- Період різних частин мови;

- Період словосполучень;

- Період різних видів речень.

Г.Л.Розенгард-Пупко виділяє в мовленнєвому розвитку дитини всього два етапи: підготовчий (до 2 років) і етап самостійного оформлення мовлення.

А.Н.Леонтьев встановлює чотири етапи у становленні мовлення у дітей:

1-й - підготовчий - до одного року;

2-й - Переддошкільний етап первісного оволодіння мовою - до 3 років;

3-й - дошкільний - до 7 років;

4-й - шкільний - від 7 до 17 років.

Перший етап - підготовчий (з моменту народження дитини до одного року). В цей час відбувається підготовка до оволодіння мовленням. З моменту народження в дитини з'являються голосові реакції: крик і плач. Правда, вони ще дуже далекі від звуків людського мовлення. Однак і крик, і плач сприяють розвитку тонких і різноманітних рухів трьох відділів мовленнєвого апарату: дихального, голосового, артикуляційного.

Через два тижні можна вже помітити, що дитина починає реагувати на голос мовця - перестає плакати, прислухається, коли до неї звертаються. До кінця першого місяця її вже можна заспокоїти мелодійною піснею (колисковою). Далі вона починає повертати голову у бік мовця або стежити за ним очима. Незабаром малюк вже реагує на інтонацію: на ласкаву - пожвавлюється, на різку - плаче.

Близько 2 міс. з'являється гуління і до початку 3-го міс. - Лепет (агу-угу, тя-тя, ба-ба і т. п.). Лепет - це поєднання звуків, невизначено артикульованих.

З 5 міс. дитина чує звуки, бачить в оточуючих артикуляційні рухи губ і намагається наслідувати. Багаторазове повторення якогось певного руху веде до закріплення рухової навички.

З 6 міс. дитина шляхом наслідування вимовляє окремі склади (ма-ма-ма, ба-ба-ба, тя-тя-тя, па-па-па та ін.)

В подальшому шляхом наслідування дитина переймає поступово всі елементи усного мовлення: не тільки фонеми, а й тон, темп, ритм, мелодику і інтонацію.

У другому півріччі малюк сприймає певні звукосполучення і пов'язує їх з предметами або діями (тік-так, дай-дай, бух). Але в цей час він ще реагує на весь комплекс впливу: ситуацію, інтонацію і слова. Все це допомагає утворенню тимчасових зв'язків (запам'ятовування слів і реакція на них).

У віці 7 - 9 міс. дитина починає повторювати за дорослим все більш і більш різноманітні поєднання звуків.

З 10 - 11 міс. з'являються реакції на самі слова (вже незалежно від ситуації і інтонації говорить)

В цей час особливо важливе значення набувають умови, в яких формується мовлення дитини (правильне мовлення оточуючих, наслідування дорослим та ін.)

До кінця першого року життя з'являються перші слова.

Другий етап - Переддошкільний (від одного року до 3 років). З появою у дитини перших слів закінчується підготовчий етап і починається етап становлення активного мовлення. В цей час у дитини з'являється особлива увага до артикуляції оточуючих. Вона дуже багато і охоче повторює за мовцем і сама вимовляє слова. При цьому малюк плутає звуки, переставляє їх місцями, спотворює, опускає.

Перші слова дитини носять узагальнено-смисловий характер. Одним і тим же словом або звукосполученням вона може означати і предмет, і прохання, і почуття. Наприклад, слово каша може означати в різні моменти ось каша; дай кашу; гаряча каша. Або слово тато прийшов тато, нема тата; тато, підійди і т.п. Зрозуміти малюка можна лише в ситуації, в якій або з приводу якої і відбувається його спілкування з дорослим. Тому таке мовлення називається ситуаційним. Ситуаційне мовлення дитина супроводжує жестами, мімікою.

З півтора року слово набуває узагальнений характер. З'являється можливість розуміння словесного пояснення дорослого, засвоєння знань, накопичення нових слів.

Протягом 2-го і 3-го років життя у дитини відбувається значне накопичення словника.

Слід зазначити, що різні дослідники (як наші, вітчизняні, так і зарубіжні) наводять різні кількісні дані про зростання словника дітей.

Наведемо найбільш поширені дані про бурхливий розвиток словникового запасу дітей у преддошкольному періоді: до 1 року 6 місяців - 10-15 слів; до кінця 2-го року - 300 слів (за 6 місяців близько 300 слів!); До 3 років - близько 1000 слів (тобто за рік близько 700 слів!).

Значення слів стають все більш визначеними. На початок 3-го року життя у дитини починає формуватися граматична будова мовлення. Спочатку дитина висловлює свої бажання, прохання одним словом. Потім - примітивними фразами без узгодження ("Мама, пити матусі Тата" - Мама, дай Таті попити молока). Далі поступово з’являються елементи узгодження та супідрядності слів у реченні.

До 2 років діти практично оволодівають навичками вживання форм однини і множини іменників, часу та особи дієслів, використовують деякі відмінкові закінчення. В цей час розуміння мовлення дорослого значно перевершує вимовні можливості.

Третій етап - дошкільний (від 3 до 7 років). На дошкільному етапі у більшості дітей ще відзначається неправильна звуковимова. Можна виявити дефекти вимови свистячих, шиплячих, сонорних звуків "р" і "л", рідше - дефекти пом'якшення, дзвінкості і йотації.

Протягом періоду від 3 до 7 років у дитини все більше розвивається навик слухового контролю за власною вимовою, вміння виправляти її в деяких можливих випадках. Іншими словами, формується фонематичне сприйняття.

У цей період продовжується швидке збільшення словникового запасу. Активний словник дитини до 4-6 років досягає 3000-4000 слів. Значення слів ще більше уточнюються і багато в чому збагачуються. Але часто діти ще невірно розуміють або використовують слова, наприклад за аналогією з призначенням предметів говорять замість поливати з лійки "леять", замість лопатка "копатка" і т.п. Разом з тим таке явище свідчить про "почуття мови". Це означає, що у дитини росте досвід мовного спілкування і на його основі формується відчуття мови, здатність до словотворчості.

К.Д.Ушинский надавав особливого значення почуттю мови, яке, за його словами, підказує дитині місце наголосу в слові, граматичний зворот, спосіб поєднання слів у реченні.

Паралельно з розвитком словника йде і розвиток граматичної будови мовлення. У дошкільний період діти оволодівають зв'язним мовленням. Після трьох років відбувається значне ускладнення змісту мовлення дитини, збільшується її об’єм. Це веде до ускладнення структури речень. За визначенням А.Н.Гвоздєва, до 3 років у дітей виявляються сформованими всі основні граматичні категорії.

Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш поширена форма висловлювань в цьому віці - просте поширене речення ("Я ляльку в таке гарне плаття вдягла"; "Я стану великим сильним дядьком").

До 4 років в нормі дитина повинні диференціювати всі звуки, тобто у нього має бути сформовано фонематичне сприйняття. До цього ж часу закінчується формування правильної звуковимови і дитина говорить зовсім чисто.

До 5 років життя діти відносно вільно користуються структурою складносурядних і складнопідрядних речень ("Потім, коли ми пішли додому, нам подарунки дали: різні цукерки, яблука, апельсини"; "Який-небудь розумний і хитрий дядечко купив кульки, зробив свічки, підкинув на небо, і вийшов салют ").

Починаючи з цього віку, висловлювання дітей нагадують коротку розповідь. Під час бесід їхні відповіді на питання включають в себе все більшу і більшу кількість речень.

В п'ятирічному віці діти без додаткових питань складають переказ казки (оповідання) з 40-50 речень, що свідчить про успіхи в оволодінні одним з важких видів мовлення - монологічним мовленням.

В цей період значно поліпшується фонематичне сприйняття: спочатку дитина починає диференціювати голосні і приголосні звуки, далі - м'які і тверді приголосні і, нарешті, - сонорні, шиплячі та свистячі звуки.

Протягом дошкільного періоду поступово формується контекстне (абстрактна, узагальнена, позбавлена ​​наочної опори) мовлення. Контекстне мовлення з'являється спочатку при переказі дитиною казок, оповідань, потім при описі яких-небудь подій з його особистого досвіду, його власних переживань, вражень.

Четвертий етап - шкільний (від 7 до 17 років). Головна особливість розвитку мовлення у дітей на даному етапі в порівнянні з попереднім - це її свідоме засвоєння. Діти опановують звуковим аналізом, засвоюють граматичні правила побудови висловлювань.

Провідна роль при цьому належить новому виду мовлення - писемного мовлення.

Отже, в шкільному віці відбувається цілеспрямована перебудова мовлення дитини - від сприйняття і розрізнення звуків до усвідомленого використання всіх мовних засобів.

Зрозуміло, зазначені етапи не можуть мати строгих, чітких меж. Кожен з них плавно переходить в наступний.

Для того щоб процес мовленнєвого розвитку дітей протікав своєчасно і правильно, необхідні певні умови. Так, дитина повинна:

- Бути психічно і соматично (soma (грец.) - тіло людини (організму)) здоровим;

- Мати нормальні розумові здібності;

- Мати нормальний слух і зір;

- Володіти достатньою психічною активністю;

- Володіти потребою в мовному спілкуванні;

- Мати повноцінне мовне оточення.

Нормальний (своєчасний і правильний) мовленнєвий розвиток дитини дозволяє їй постійно засвоювати нові поняття, розширювати запас знань і уявлень про навколишній. Таким чином, мовлення, її розвиток найтіснішим чином пов'язані з розвитком мислення.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.