2. Розкрийте системний як загальн. Науковий у вивч пед. Явищ і процесів

Системний підхід як загальнонауковий у вивченні педагогічних явищ і процесів виникнув у 80-х рр. ХХ ст. Концептуальну основу цьому підходу надала кібернетика, а точніше – загальна теорія систем Л. фон Берталанфі. У зазначений період педагоги-дослідники зверталися до поняття „педагогічна система” дуже рідко: згадки про нього знаходимо лише у працях В.П. Беспалько, Ю.К. Бабанського, Г.М. Олександрова, Ф.Ф. Корольова та деяких інших науковців. Останнім часом інтерес до цієї проблеми значно виріс, і навіть в одному з підручників педагогіки його автор (П.І. Підласий) разом із загальноприйнятим визначенням предмета дослідження педагогіки називає педагогічні системи. До педагогічних (виховних систем) відносять: 1) регіональні педагогічні системи; 2) системи виховання у мікрорайоні; 3) системи виховання у навчально-виховних закладах; 4) системи виховання у первинних колективах; 5) функціональні або часткові виховні системи. Зробимо висновок, що системний підхід – це не просто мова опису і вивчення педагогічних об’єктів, а один із важливих шляхів вирішення методологічних і теоретичних проблем педагогіки.

3. Організація охорони праці на виробництві.

Роботодавець (керівник, головний інженер) аналізує інформацію про стан охорони праці в структурних підрозділах підприємства та приймає рішення, спрямовані па підвищення рівня безпеки праці. Організаційно-методичну роботу по управлінню охороною праці, під¬готовку управлінських рішень і контроль за їх своєчасною реалізацією здійснює служба охорони праці підприємства (виконавчий орган СУОП), що підпорядкована безпосередньо керівнику підприємства (управляючому органу). Зовнішнім збурюючим чинником для СУОП на рівні підприємства є зміни технологічного процесу, обладнання, умов праці, нещасні випадки, травми, захворювання тощо.

До основних функцій управління охороною праці належать:

• прогнозування і планування робіт;

• організація та координація робіт;

• облік показників, аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;

• контроль за станом охорони праці та функціонуванням СУОП;

стимулювання роботи по вдосконаленню охорони праці.

При цьому треба врахувати, що очолює роботу з управління охороною праці та несе безпосередню відповідальність за її функціонування в цілому на підприємстві роботодавець (керівник підприємства), а у цехах, службах, на дільницях -керівники відповідних підрозділів і служб, відповідальні за стан умов та безпеку праці у підпорядкованих їм підрозділах.

З метою забезпечення оперативного впливу на виробничу діяльність працівники служби охорони праці мають такі права:

 видавати керівникам підприємств та їх підрозділам обов'язкові для виконання приписів щодо усунення недоліків з охорони праці;

 надавати посадовим особам подання про усунення від робіт працівників, які не пройшли медогляд, навчання, інструктаж, перевірку знань з охорони праці чи не мають допуску до відповідних робіт, чи порушують нормативні акти про охорону праці;

 надсилають керівнику підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги охорони праці;

 тимчасово зупиняти роботу в тому разі якщо її продовження може привести до нещасного випадку чи аварії.

Припис спеціаліста служби охорони праці може скасувати в письмовій формі лише посадова особа, якій підпорядкована служба охорони праці.

Працівник зобов'язаний: дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.