1.2. Організація домашнього експерименту
Однією із складових фізичного експерименту є домашній експеримент. Його використання в навчальному процесі пропагували ще в дореволюційні часи О. В. Цингер, а пізніше - С. Ф. Покровський та ін вчені. Такий експеримент учні виконують самостійно, що зумовлює його великі дидактичні можливості. Під час виконання домашніх експериментів учні безпосередньо працюють з приладами, самостійно збирають експериментальні установки, проводять досліди, виконують необхідні вимірювання і обчислюють шукані величини, роблять висновки. Все це сприяє підвищенню рівня якості знань учнів, формуванню в них експериментальних умінь і звичок.
Домашні експериментальні завдання на конструювання і виготовлення приладів, для проведення дослідів і спостережень можуть потім бути використані на уроках фізики в школі. Використання експериментальних завдань з розвитком змісту дає можливість не тільки формувати практичні вміння та навички учнів, а й повніше використовувати можливості розвивального навчання. Характерними особливостями домашнього експерименту є те, що:
1) домашні експерименти учні виконують повністю самостійно (без допомоги вчителя або товариша), в процесі виконання експерименту, учень вимушений самостійно планувати послідовність його проведення, підбирати потрібні прилади і вивчати їх будову; збирати відповідну експериментальну установку, проводити досліди, вимірювати необхідні фізичні величини, обробляти здобуті результати і робити висновок;
2) домашній експеримент є одним з видів домашньої навчальної роботи, тому він вимагає врахування загальних дидактичних вимог, які ставляться до домашніх завдань;
3) для виконання домашнього експерименту можна використовувати нетипові прилади (побутові та саморобні), що сприяє залученню учнів до конструювання і виготовлення приладів, глибшого ознайомлення з їх будовою та принципом дії побутових приладів;
4) організація виконання учнями домашнього експерименту дає можливість забезпечити умови для диференційованого підходу до навчання, організувати навчальний процес з урахуванням здібностей кожного учня.
Види домашнього фізичного експерименту.
Якщо враховувати забезпечення учнів необхідними для виконання робіт приладами, то домашні експериментальні роботи можна розділити на три основних види:
роботи, в яких учні користуються предметами домашнього вжитку і підручними матеріалами;
роботи, в яких учні експериментують з саморобними приладами;
роботи, що виконуються на приладах, що випускаються промислово.
Найбільш просто організувати роботи першого виду. Проте цінніші якраз два інших види робіт.
Надзвичайно корисно, щоб учні мали вдома набір найпростіших фізичних приладів і підсобних матеріалів. Створення такого набору хоч і представляє труднощі, але при бажанні учнів та їх батьків це цілком можливо.
Кожному учневі в 9 класі, досить мати вдома в своїй лабораторії масштабну лінійку, мензурку, воронки, важільні ваги, важок, динамометр, термометр, магніт, ошурки, з'єднувальні дроти, гумові та скляні трубки та інші підсобні матеріали. Бажано придбання також електроконструкторов.
Щоб завдання повною мірою приносили користь, необхідно вимагати від учнів оформлення звітів, перевіряти в класі висновки з домашніх спостережень, обговорювати і аналізувати їх.
Основні вимоги до домашніх експериментів та задачам і критерії їх відбору.
Створення сприятливих умов для більш широкого використання домашнього експерименту під час навчання фізики неможливо без розробки системи домашніх експериментальних завдань і методики їх використання в загальному процесі. Розробка системи таких завдань потребує виділення певних критеріїв. Можна виділити такі критерії відбору та конструювання завдань.
1. Домашні експериментальні завдання повинні бути різноманітними.
2. Наявність завдань, які передбачають використання довідкової літератури.
3. Домашні експериментальні завдання повинні передбачати ознайомлення учнів з побутовими приладами промислового виробництва.
4. Система завдань повинні містити такі завдання, які передбачають визначення фізичної величини різними способами.
5. Різнорівнева диференціація завдань.
6. Безпека проведення досліду.
Для відбору домашніх експериментальних завдань треба користуватися такими критеріями:
1. Органічний зв'язок з матеріалом, який вивчається на уроці.
2. Простота виконання експерименту в домашніх умовах.
3. Доступність розуміння і пояснення досвіду учнем.
4. Можливість контролю вчителя за виконанням завдання.
5. Діяльний характер завдання.
6. Наявність елемента цікавості в досвіді.
У методичній літературі пропонуються різні ознаки класифікації завдань з фізики. Враховуючи їх, домашні експериментальні завдання доцільно класифікувати за змістом, за рівнем креативності, за дидактичною метою, за характером експерименту, за допомогою приладів під час виконання завдань і мірою їх використання.
Диференційовані домашні експериментальні завдання, призначені для учнів середніх класів, за змістом можна поділити на завдання з механіки, молекулярної фізики, оптики.
Диференційований підхід до домашнього експерименту учнів вимагає включати такі завдання, виконання яких вимагає різного рівня творчості. Тому за рівнем творчості доцільно виділити репродуктивні, частково-пошукові, пошукові (творчі).
Класифікуючи домашні експериментальні завдання за дидактичною метою, можна виділити такі, що сприяють формуванню нових знань, закріпленню знань і навичок, розвитку творчих здібностей, формуванню вміння проводити експеримент, використанню знань на практиці.
Експеримент, який проводять учні під час виконання домашніх завдань, може мати різний характер. В одних випадках він дає можливість учням виміряти певну фізичну величину, перевірити правильність своїх висновків або розрахунків, а в інших - встановити залежність між певними фізичними величинами або з'ясувати залежність ходу процесу від певних умов.
Тому, залежно від характеру експерименту, який проводиться під час виконання домашніх експериментальних завдань, їх можна поділити на творчі та пошукові.
Виконання домашніх експериментальних завдань передбачає використання побутових і саморобних приладів. Для виконання окремих завдань можна використовувати лабораторні прилади, які учитель може видати з фізичного кабінету, якщо вдома в учня немає відповідних приладів. Класифікуючи домашні експериментальні завдання за приладами, необхідними для виконання цих завдань, можна виділити такі, що передбачають використання лабораторних, спеціальних, побутових і саморобних приладів. Причому саморобні прилади можуть бути аналогічними до тих, якими учні користувалися в класі, або конструктивно відрізнятися від них.
Під час виконання домашніх експериментальних завдань учні працюють з приладами. Але ступінь використання цих приладів в різних завданнях неоднаковий. В одних випадках учні знайомляться лише з паспортними даними приладів, по-друге - вивчають будову та принцип дії приладів, по-третє - використовують їх для проведення експерименту. Виходячи з цього, домашні експериментальні завдання можна поділити за ступенем використання приладів на такі групи: робота з паспортними даними приладів; вивчення будови і роботи приладів; використання приладів для проведення експерименту.
Розробляючи систему домашніх експериментальних завдань з фізики, треба враховувати, що вона має задовольняти таким вимогам: зв'язок змісту завдань з навчальним матеріалом, наявність певного запасу навчальної інформації та характеру суб'єктивної новизни; поступове і послідовне підвищення рівня складності завдань; інтегрованість (завдання можуть містити навчальний матеріал суміжних наук); цілісність (система найбільш ефективно працює, якщо застосовуються всі завдання; адаптованість (система повинна відповідати рівню вивчання фізики в школі); відкритість (система нестатична, вона допускає корекцію і доповнення).
Диференціація домашніх експериментальних завдань з фізики дає можливість організувати навчальну діяльність кожного учня на оптимальному для нього рівні, сприяє розвитку творчих здібностей учнів. Переважна більшість учнів має вдома комп'ютери. Такі учні мають можливість скористатися ними для виконання домашніх експериментальних завдань.
Система домашніх експериментальних завдань повинна містити такі експериментальні завдання, для виконання яких використовуються найпростіші вимірювальні прилади (лінійка, годинник, термометр), побутові вимірювальні прилади (мірний стакан, лічильник електроенергії), саморобні вимірювальні прилади (динамометр, важільні ваги та ін.) Використання цих приладів дає можливість урізноманітнити домашні експериментальні завдання.
Виконуючи домашні досліди, учні самостійно здобувають знання, а не дістають їх у готовому вигляді від учителя. Можливість застосування дослідного і частково-пошукового методу сприяє розвитку активності і самостійності учнів, вдосконалює їх практичні вміння і навички. Необхідність самому виконати дослід, розвиває в них пізнавальні інтереси, творчі здібності, кмітливість та спостереження, бажання подолати труднощі і досягти поставленої мети.
Вчитель повинен підбирати досліди так, щоб вони були джерелом додаткових знань, стимулом до навчання, фундаментом у майбутньому житті.
Одним з видів роботи на уроці фізики є фронтальний експеримент, він дає змогу задіяти до роботи всіх учнів, дає можливість учням набути практичних навичок роботи з новими приладами, дослідити особливості явища, що вивчається в даний момент часу.
1.3. Організація роботи учнів з виготовлення найпростіших фізичних приладів
Саморобні прилади в кабінеті фізики завжди займали і займатимуть не останнє місце. І хоч такі прилади офіційно не визнаються і не входять до жодної групи класифікації засобів навчання, проте їх виготовленню творчо працюючі вчителі приділяють значну увагу.
Виготовлення саморобних приладів дає змогу залучити окремих учнів л о елементів технічної творчості, надати їм можливість „ відчути " фізику руками. До цієї роботи не слід залучати учнів примусово. За виготовлений прилад після його демонстрування на уроці з розповіддю про будову та фізичні явища, які прилад дає змогу спостерігати, учень отримує позитивну оцінку[7].
Якщо раніше наявні в кабінеті інструменти, матеріали і деталі уможливлювали проведення гурткової роботи в цьому напрямі безпосередньо в школі, то нині в основному виконують її вдома. Тому слід враховувати можливості учнів, надавати допомогу матеріалами й деталями,які є в кабінеті.
Використовують два варіанти залучення учнів до виготовлення саморобних найпростіших приладів:
На початку навчального року в кабінеті фізики вивішується список саморобних приладів і роздавальних матеріалів. Вибравши прилад.,учень отримує консультацію, а через кілька днів подає план роботи над приладом, вказує його розміри необхідні матеріали й деталі. Після обговорення й узгодження з учителем учень приступає до виконання приладу.
На початку вивчення тієї чи іншої теми повідомляється дата підсумкового уроку з цієї теми, теми рефератів та список саморобних приладів. Допускається колективне виготовлення складніших приладів.
На підсумковому уроці учні демонструють виготовленні ними прилади, пригадують теоретичний матеріал. їхня праця оцінюється, а це впливає на підсумкову оцінку з теми.
Саморобні прилади, виготовленні учнями не завжди претендують на новизну і оригінальність, але, як показує практика, мають велике виховне значення та сприяють глибшому і міцнішому засвоєнню знань, розширюють можливості кабінету у виконанні дослідів.
«Учень добре розуміє фізичний дослід лише тоді, коли проводить його сам. А ще краще він розуміє його, коли він робить прилад для експерименту». Ці слова академіка П. Л. Капіци, мабуть відомі всім учителям фізики. І з погляду підготовки та виконання експерименту їх важко переоцінити.
Проте на розробку й виготовлення приладів хотілось би подивитись з іншого боку, а саме, як впливає цей процес на розвиток творчих здібностей учнів. При цьому необхідно враховувати, що творчі здібності розвиваються лише у відповідній творчій діяльності, в результаті якої створюється щось нове, оригінальне.
Визначимо два корисні аспекти творчої діяльності:
а) створюється новий продукт;
б) змінюється на краще (розвивається) сам суб'єкт творчої діяльності. Для періоду навчання в школі важливішим є саме розвиток дитини, а не об'єктивно нового продукту. „ Процес розвитку здібностей людини є процес розвитку людини, а не речей, які він породжує, - пише С. Л. Рубінштейщ'.
Це наводить на думку, що як відповідні вправи можна використовувати й ті завдання, які вже мають розв'язки, але не відомі учням. Фізик – методист В. Г. Розумовський з цього приводу пише, що „ для розвитку здібностей до творчості характер новизни не має значення. Новизна може бути об'єктивною і суб'єктивною".
Відомо, що в основі створення будь - яких технічних приладів, у тому числі й вимірювальних приладів, завжди лежать відомі фізичні закони.
Наприклад, залежність сили електричного струму від опору ділянки кола та прикладеної до її кінців напруги є основою створення омметра. На основі залежності опору терморезистора від його температури створено відповідні термометри і т.д.
При цьому слід пам'ятати, що, наприклад, показання омметра змінюються залежно від сили струму в провіднику, але його шкала проградуйована в одиницях вимірювання електричного опору, що дало змогу вимірювати опір провідників [8].
Можна сказати, що існує потенційна можливість створення будь - якого вимірювального приладу, якщо відома залежність між певними фізичними величинами, однією з них є та, що має вимірюватись, а спосіб або пристрій для вимірювання іншої (інших) уже відомий.
Хочеться звернути увагу й на те, що створення нового приладу є винахідницькою діяльністю, а його „ втілення в метал", тобто створення його діючого зразка слід віднести до конструкторської діяльності.
розділ ii. дослідно-експериментальна робота щодо використання домашніх екпериментів
В експерименті брали участь всі присутні на уроці фізики учні 9-Б класу ЗОШ № 25.
Щоб учні хотіли вчитися, необхідно щоб процес навчання був цікавий для них. Що ж цікаво учням? Для отримання відповіді на це питання були проведені тсоціологічні опитування учнів.
Для вивчення мотивації учнів 9-Б класу, їм були запропоновані наступні питання і отримані результати:
Що вам подобається при вивченні фізиці?
а) рішення завдань -8 %;
б) демонстрація дослідів -20 %;
в) читання підручника дома -3%;
г) розповідь вчителем нового матеріалу -19%;
д) самостійне виконання дослідів -45%;
е) відповідь біля дошки -5%.
Яке домашнє завдання ви вважаєте за краще виконувати?
а) читання підручника -25%;
б) рішення завдань з підручника -15%;
в) спостереження фізичних явищ -29%;
г) складання завдань -6%;
д) виготовлення простих пристроїв, моделей -22%;
е) рішення важких завдань -3%.
На якому уроці вам цікаво?
а) на контрольній роботі -3%;
б) на лабораторній роботі -55%;
в) на уроці вирішення завдань -8%;
г) на уроці вивчення нового матеріалу -25%;
д) не знаю -9%.
Аналіз відповідей показав, що чітко фіксується інтерес учнів до експерименту. І це не дивно, оскільки особливістю фізики є її експериментальний характер. Тому разом із звичайними домашніми завданнями - вивченням тексту підручника, вивченням правил, законів, вирішенням завдань і вправ - необхідно, щоб учні виконували завдання практичного характеру: спостереження явищ в природі, виконання якісних дослідів, вимірювань.
Зміст домашніх експериментальних завдань
Самостійний експеримент має забезпечити не тільки краще засвоєння наукових фактів, законів, теорій, а й озброїти узагальненими експериментальними вміннями і навичками. Під експериментальними вміннями розуміємо систему розумових і практичних дій, потрібних для дослідження фізичного об'єкта (фізичної системи, її стану та процесів, що в ній відбуваються). Ці вміння будуть узагальненими, якщо учні зможуть використати їх для розв'язання навчальних і практичних завдань.
Система узагальнених експериментальних умінь має складну структуруй об'єднує такі вміння :
а) формулювати мету дослідження, тобто висувати гіпотезу про існування зв'язків між явищами, фізичними величинами, що характеризують фізичний об'єкт;
б) теоретично обґрунтовували спосіб або метод дослідження фізичного об'єкта;
в) планувати експеримент, тобто передбачати прилади та установки для дослідження, порядок проведення та реєстрації результатів;
г) готувати відповідну експериментальну установку та перевірити її роботу;
д) проводити дослідження за планом, тобто за забезпечувати необхідні для даного досліду умови, виконати в певне ,у порядку операції з відповідними пристроями і засобами вимірювання, зміни в досліджуваному об'єкті, зняти покази засобу вимірювання та зробити відповідні записи;
е) обробляти результати експерименту та аналізувати їх, проводити обчислення при посередніх вимірюваннях та обчислювати їх похибки, складати таблиці, креслити графіки, порівнювати здобуті результати, формулювати висновки та перевіряти їх відповідність загальним законам і теоріям [7].
Щодо змісту домашніх експериментів варто зазначити, що від наповнення змістовною теоретично-практичною інформацією залежить зацікавленість учнів їх виконувати. Адже, нудний, затягнутий у часі,нецікавий і теоретично перевантажений експеримент учні, тим більше вдома,будуть виконувати з небажанням, якщо і взагалі будуть. Тому вчитель при підборі завдань дня домашніх експериментів повинен враховувати і передбачати ставлення учнів.
Немале значення відносно змісту експериментів має їх зв'язок із життям. Можливість використання отриманих знань і вмінь в ході виконання в повсякденному житті. Адже експерименти, висновки з яких можна використати можуть стати в пригоді в будніх ситуаціях викликатимуть особливу увагу, тим більше, що вони отримані на основі власних спостережень.
Нами було запропоновано вчителям фізики ЗОШ №25 включити в домашні завдання декілька дослідів і спостережень для 9 –Б класу з теми «Магнітне поле».
Всі нижче перераховані досліди перевірені на відповідність вимогам, що пред'являються до домашніх експериментальних завдань.
Досліди, в основному, узяті з книг: [2], [3], [4], [5]. Деякі досліди злегка підкориговано. У них предмети, що вийшли з вживання, замінені такими, що є в даний час практично в будь-якому домі
При вивченні курсу фізики в 9 –Б класі ЗОШ №25 розділу «Магнітне поле» було запропоновано учням наступні експериментальні домашні завдання завдання:
Виготовити компас в домашніх умовах
Що вам знадобиться:
Кухоль з водою , голка, шматочок поролону .
1 крок :Відриваємо шматочок поролону розміром 3х3 мм. З розміром поролону визначитися легко: головне, щоб він тримав голку, не даючи їй потонути, і не робив сильного опору при обертанні голки .
2 крок: Протикаємо голкою поролон по центру тіла ( для кращої балансування), поміщаємо отриману конструкцію в кухоль з водою. Голка повинна повернутися в бік "Північ-Південь". Якщо нічого не сталося, потрібно буде намагнітити один кінець голки, а другий - розмагнітити. Як знайти магніт в домі? Він присутній в кухонних (і інших меблів) гарнітурах із клацанням, що утримують дверцята від відкривання.
Також магніт є в динаміках музичних центрів, спікерів комп'ютера та ін Як розмагнітити сталеву голку? Піднесіть один (Тільки один!) Кінець голки до полум'я газової плити і потримайте 20-30 сек. При температурі понад 70 градусів С магнетизм зникне. Таким чином ми отримаємо голку з одним кінцем намагніченим (Північ), й іншим - розмагніченості (Південь).
3 крок :Дізнавшись точний напрям Північ-Південь, як дізнатися де з них північ, а де південь? Встаньте особою по напряму стрілки і згадайте, з якого боку сходить сонце. Як ми пам'ятаємо з уроку природознавства початкових класів - воно сходить на сході, а заходить - на заході. Таким чином, стоячи обличчям на північ, схід повинен бути справа, а захід зліва. І, навпаки, стоячи обличчям на південь - схід - зліва, а захід - справа.
Визначте напрямок магнітного поля Землі
За стрілкою компаса визначте напрямок магнітного поля Землі у вашій кімнаті. Чи буде наша відповідь правильною, якщо біля стрілки розмістити сталевий предмет? постійний магніт? Поясніть своє припущення та перевірте його експериментально.
Виготовте електромагнітний компас.
Для цього склейте паперовий циліндр завдовжки 4 -5 см. Намотайте на цей каркас 20 -30 витків тонкого гнучкого ізольованого проводу . отриману таким чином котушку закріпіть на невеличкій дощечці і з’єднайте кінці проводу з батареєю гальванічних елементів.
За допомогою правої руки визначте полюси котушки та позначте їх на каркасі. Опустіть дощечку в посудину з водою. Електромагнітний компас готовий.
Поясніть як він діятиме ? Що відбуватиметься якщо відєднати джерело струму?
Виготовити найпростіший електромагніт
Вам знадобиться : Цвях, плоскогубці, емальований провід, кембрик (ізоляція від проводів), джерело живлення, папір, ізолента.
Інструкція:
1 крок: Візьміть товстий цвях і плоскогубцями відкусите від нього гострий кінчик. Місце зрізу обробіть напилком, так щоб торець цвяха був рівним і гладким. Потім, обпечуся його в печі, дайте йому самому охолонути на повітрі і відчистите від нагару.
2 крок: Далі, цвях необхідно ізолювати, надягніть на нього кембрик і з обох сторін встановіть пластмасові шайби, щоб обмотка не виходила за межі кембрика.
3 крок: Візьміть емальований провід і щільно, виток до витка намотайте його на кембрик, коли намотайте один шар, оберніть його папером і намотуйте наступний. Чим більше намотайте витків, тим більше буде ефективність електромагніту. Після закінчення намотки виведіть дроти назовні, оберніть останній шар обмотки папером і замотайте ізоляційною стрічкою. Очистіть кінці проводів від емалі і підключіть їх до джерела струму, електромагніт буде притягувати до себе металеві предмети.
Зверніть увагу: Не підключайте електромагніт на основі цвяха до мережевої напруги в 220 вольт.
Корисні поради: Краще всього використовувати постійний струм, ефективність буде більше. Для змінного струму, сердечник доцільно зробити набірний з електротехнічної сталі, наприклад від старого трансформатора, щоб мінімізувати вихрові струми, що виникають в ньому. Чим більше площа сердечника, тим ефективніше електромагніт.
Виготовити модель гальванометра
Виготовте модель гальванометра. Для цього з цупкого паперу склейте каркас котушки завдовжки 25-30 мм. Діаметр каркаса має бути таким, щоб усередину можна було легко помістити компас. На каркас намотайте 40-50 витків ізольованого дроту. У котушку вставте компас — гальванометр готовий. Поясніть принцип його дії. Чи буде ваш прилад вимірювати силу струму або тільки реєструватиме його наявність? Використовуючи свій гальванометр, визначте знаки полюсів саморобного гальванічного елемента, що складається з мідного й залізного дротів, кінці яких занурені в розчин оцту.
Ми навели лише окремі приклади завдань, які пропонувались для домашнього виконання.
Обговорення результатів домашніх експериментів.
Результати домашніх експериментів обговорювались на уроці, кожен бажаючий учень мав змогу продемонструвати свій виготовлений прилад, розповісти як його було зроблено, принцип дії. Для зручності оцінювання вчителем домашнього завдання при виконанні роботи учні записували свої спостереження у вигляді письмового звіту про виконану роботу (стисло: що робили, що побачили, робили спробу дати пояснення побаченому).
Виконання домашнього досліду заохочувалося вчителем. Це було виставляння гарних оцінок, відзначення тих, що виконали в приклад іншим. Деяким учням вдавалося удосконалити установку для отримання точніших результатів. Тут діти впритул підходили до творчого пошуку. Тому це заслуговувало на найвищу оцінку.
Результати дослідно-експериментальної роботи
Дослідну роботу ми проводили у класі з середнім рівнем знань учнів з фізики, оскільки серед учнів були і відмінники, і учні з низьким рівнем знань. Цим середньостатистичним класом виявився 9-Б клас ЗОШ № 25.
На початку дослідження було проведено бесіди з вчителями фізики,учнями класу. Був виявлений стан знань учнів з фізики, відношення до різних видів експериментів, а саме:лабораторних робіт, демонстраційних дослідів, домашніх спостережень.
Після проведеної роботи результати виявилися позитивними і кількісні і якісні. Це заключалось в тому, що в учнів зріс інтерес до фізики, під час пояснення і перевірки матеріалу з'явились додаткові питання, прохання пояснити не досить зрозумілі моменти не тільки із основного матеріалу а й із того, чого в шкільних підручниках немає. А це свідчить про зростання фізичного світогляду, прагнення до глибшого пізнання окремих явищ та процесів.
Заключний етап дослідження мав на меті узагальнити результати дослідницької роботи з проблеми підвищення рівня знань на уроках фізики. В в'язку з цим були конкретизовані основні завдання підсумкового періоду,які полягали в тому, щоб встановити:
вплив організованої дослідницької роботи на рівень знань школярів;
характер розвитку творчої діяльності учнів на уроках фізики. Порівняльний аналіз даних показав рівень реалізації поставлених завдань, які враховували специфіку використання експериментальних завдань в різних класах.
Аналіз контрольної роботи школярів показав, що учні, давали більш повні і змістовні відповіді. Спостерігалось зростання рівня засвоєння як теоретичних, так і практичних знань учнів класу від низького до більш високого рівня. Динаміка даного зростання представлена в таблиці.
Порівняльна характеристика рівнів засвоєння знань 9-Б класу за період педагогічного експерименту (кількість учнів 22).
|
Клас 9-Б |
Рівні | ||
|
|
високий |
середній |
низький |
|
Контрольна робота з теми «Електричне поле» |
3 |
8 |
11 |
|
Контрольна з теми «Магнітне поле» |
5 |
10 |
7 |
Наведена таблиця підтверджує ефективність реалізованих педагогічних засобів підвищення рівня засвоєння знань, оскільки порівняння результатів контрольних робіт класу дозволяє констатувати: суттєве скорочення кількості учнів, які раніше відносилися до низького рівня засвоєння (зменшення учнів з низьким рівнем знань на 18% , збільшення кількості тих школярів, які досягають середнього рівня на 9.1 % , високого рівня на 9.1%)
Таким чином, впровадження у практику роботи школи використаної нами методики створення оптимальних педагогічних умов досягло своєї мети - значно виріс рівень засвоєння знань школярів дослідного класу.
Висновки
У першому розділі ми розглянули теоретичні основи фізичного експерименту. Значення експерименту у викладанні фізики. Основні види шкільного фізичного експерименту. Дізналися що, домашні експериментальні заняття допомагають учням побачити прояв досліджуваних фізичних законів в навколишньому житті і тим самим сприяють зв'язку теорії з практикою. Разом з тим вони сприяють розвитку практичних умінь і навичок.
У другому розділі ми провели дослідну роботу щодо використання домашніх експериментів. Зробили обробку результатів аналізу педагогічних спостережень, анкетування,усного опитування та виділити три рівні засвоєння знань школярів:високий, середній, низький.
Тому, з проведеної нами роботи можна сказати, що домашні фізичні експерименти, як засіб навчання фізики в школі значно підвищують рівень засвоєння знань. І твердження, яке ми припустили на початку дослідження,вірне. Взагалі використання будь-якого виду експерименту дає позитивний результат. Досліди проведенні вчителем чи учнями є невід'ємною частиною вивчення фізики, так як дають змогу наочно переконатись в тих чи інших теоріях, законах, закономірностях. Можливість самостійно відтворити процес чи явище за потрібних умов, в процесі пізнання фізичних понять, робить більш результативним процес вивчення предмету. Адже підключається крім слухової ще цілий ряд видів пам'яті.
Велике значення має конструювання фізичних приладів. При цьому виді самостійної розвивається творче мислення учнів. Вони починають відрізнятися індивідуальними підходами до однакової проблеми, значно розширюється світогляд, розвиваються задатки до вирішення задачі різними способами і пошук серед них найраціональнішого.
Одним з головних завдань школи є розвиток творчої активності учнів. Щоб учень міг самостійно пізнавати навколишній об'єктивний світ, його цьому треба вчити а це вимагає розвитку творчої активності як умови ефективності творчої діяльності. Творча активність неможлива без пізнавальної активності учнів на уроках фізики та під час роботи над домашнім завданням, яка полягає не лише у виконанні ними вправ,лабораторних робіт, а й у самостійності мислення, у розвитку творчої думки,проведенні дослідів.
Виконуючи домашні досліди і спостереження, учні здобувають знання,а не дістають їх у готовому вигляді. Можливість застосування дослідного і частково-пошукового методів сприяє розвитку активності і самостійності учнів, удосконалює їх практичні вміння і навички. Необхідність самому скласти план виконання досліду, а іноді й виготовити необхідне обладнання розвиває в них пізнавальні інтереси, творчі здібності, кмітливість, бажання подолати труднощі і досягти поставленої мети.
Отже, фізичний експеримент в системі навчання фізики має велике значення, без нього вивчення фізики, як одного з головних предметів, які дають уявлення про оточуючий світ, котрими обов'язково повинен оволодіти повноцінний громадянин суспільства, неможливе.
Наведені приклади переконують, що домашні експериментальні роботи, поставлені за допомогою простих доступних всім засобів, можуть бути цікавими, а головне, вони розвивають в учнів вміння бачити явища, навколишній світ, пильно вдивлятися в них.
Завдання для них повинні бути посильними, але не легкими, оскільки легкість «вбиває активність, а непосильність породжує зневіру в себе»