366 Теорія освіти і навчання

групах діти не відчувають дискомфорту, спричиненого конкуренцією, темп навчання відповідає їх здібностям, є більше можливостей для надання допомоги тим, хто її потребує. Але з часом ці групи знову стають неодно­рідними, виникають проблеми, зумовлені внутрішньою диференціацією. Серед негативних рис такого підходу — відбір до груп за соціальними критеріями, зниження мотивації у навчанні, послаблення змагальності в кла­сі. У британській школі практикують розподіл учнів за здібностями: бенди (три—чотири групи по 120—140 уч­нів, де відсутня внутрішня диференціація навчання) і сети (об'єднання учнів, котрі виявили здібності у вивченні одного предмета). Відповідно один предмет учні вивчають в одній групі, що працює з певною швидкіс­тю, інший предмет — в іншій, яка працює з іншою швид­кістю).

Створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей. Зумовлене тим, що обдаровані діти кра­ще почуваються з рівними собі за інтелектуальним роз­витком. Проте більшість зарубіжних учених вважають це недоцільним, оскільки за такої форми навчання певною мірою відбувається соціальна дезінтеграція обдарованих особистостей: навчання ізольовано від ровесників може мати негативні наслідки для їх загального, соціального та емоційного розвитку.

Робота з обдарованими дітьми відбувається за спеціа­льними програмами, які акцентують увагу на певних си­льних сторонах особистості (посилююча модель), або на слабких (коригуюча модель), посилюють сильні сторони, щоб компенсувати слабкі (компенсуюча модель).

Вибір форми навчання залежить від можливостей викладацького колективу, його здатності й уміння нала­годити навчання відповідно до результатів діагностично­го обстеження дітей, стимулювати їх когнітивні (лат. cognitio — знання, пізнання) здібності, індивідуальні особливості кожної дитини.

Запитання. Завдання

1. Охарактеризуйте особливості учнів з підвищеними навчальни­ ми можливостями.

2. Проаналізуйте досвід роботи з обдарованими дітьми в школах вашого регіону.

3. Яких обдарованих людей з різних галузей діяльності ви знаєте?

Проблема відставання учнів у навчанні 367

3.12. Проблема відставання учнів у навчанні

Відставання: ознаки, причини

Загалом приблизно 12,5% учнів мають труднощі у

навчанні.

На означення цього явища вживають поняття «неус­пішність» і «відставання».

Неуспішність — невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, що фіксується через значний проміжок часу навчання (ви­вчення розділу, наприкінці чверті, півріччя).

Відставання — невиконання учнями вимог або однієї з них, наяв­не на одному з проміжних етапів навчального процесу.

Неуспішність і відставання взаємозв'язані. В неуспіш­ності синтезовані окремі відставання, вона є результатом процесу відставання. Загалом неуспішність може виявля­тися у загальному і глибокому відставанні з багатьох пред­метів і тривалий час, частковому або стійкому відставан­ні з кількох складних предметів чи епізодичному відста­ванні з одного або кількох предметів.

Відставання учня у навчанні визначають на підставі його невміння усвідомити суть, трудність завдання, намітити план його вирішення, пасивності й неуважності на уроці, коли від­бувається пошук рішення, байдужості до результатів своєї навчальної діяльності, нездатності адекватно оцінити свою роботу, відсутності самоконтролю у навчанні. Часто такий учень не може пояснити мету виконуваного ним завдання, хаотично, не дотримуючись правил, діє під час його вико­нання, не знає, як перевірити одержаний результат, не може відтворити визначення понять; не розуміє тексту.

Причини відставання у навчанні зводять до таких груп:

• біопсихічні (спадкові особливості, задатки, здібнос­ ті, особливості характеру);

• недоліки фізичного ma психічного розвитку (слабке здоров'я, нерозвинута пам'ять і мислення, нерозвинуті навички навчальної праці);

• недостатній рівень вихованості (немає інтересу до навчання, почуття обов'язку, слабка сила волі, недисцип­ лінованість);

— недоліки в діяльності школи (відсутність у класі ат­ мосфери поваги до знань, недоліки в методиці викладай-