Розділ 4

ОСНОВИ ШКОЛОЗНАВСТВА

Важливою галуззю педагогічної науки є школознавство, яке займається дослідженнями змісту і методів керівництва шкіль­ною справою, вивчає принципи та організаційні засади діяльності загальноосвітніх навчально-виховних закладів. До кола проблем школознавства належить розробка таких питань: принцип управ­ління та керівництва школою; діяльність органів народної освіти з адміністративно-педагогічного і господарського керівництва шко­лами; керівництво навчально-виховною роботою в загальноосвітніх навчально-виховних закладах; зміст і методи планування та кон­тролю; система учнівського самоврядування; наукова організація педагогічної праці; організація обліку та звітності.

4.1. Керівництво загальноосвітніми навчально-виховними закладами

Принципи керівництва шкільною справою. Струк­тура управління освітою в Україні. Управління за­гальноосвітніми навчально-виховними закладами. Планування й облік роботи. Критерії оцінювання управлінської діяльності директора школи. Літера­тура. Завдання для самостійної роботи. Завдання для самоконтролю.

4.1.1. Принципи керівництва шкільною справою

Керівництво навчально-виховними закладами освіти взагалі й загальноосвітніми навчально-виховними закладами зокрема має здійснюватись в Україні, виходячи з положень Конституції України, Закону "Про освіту", Положення про середній загаль-

392

Розділ 4

ноосвітній навчально-виховний заклад Закону України "Про загальну середню освіту", та спиратись на такі принципи.

1. Державотворення: діяльність усіх ланок загальноосвітніх навчально-виховних закладів має бути спрямована на утвер­дження і розвиток державності України, піднесення її автори­тету у світовому співтоваристві.

2. Демократизації: ґрунтується на всебічному врахуванні керівником школи думок, інтересів, побажань, прагнень усіх членів педагогічного колективу; намагання важливі питання педагогічної діяльності учасників навчально-виховного проце­су вирішувати спільно, враховувати слушні думки і пропозиції членів педагогічного і батьківського колективу; виявляти толе­рантність у діях керівника закладу.

3. Цілеспрямованості: необхідність визначення перед шкіль­ним колективом макро- і мікрозавдань, які б обумовлювали планування, діяльність певних ланок, структурних підрозділів навчально-виховного закладу, виступали передумовою створен­ня перспективних ліній.

4. Компетентності: вимагає від усіх посадових осіб високого рівня науково-педагогічної підготовки, професіоналізму, оскільки помилки надто боляче відбиваються на живому організмі навчаль­но-виховного закладу з погляду перспективи його діяльності.

5. Плановості: передбачає чітку систему перспективного і щоденного планування усіх видів навчально-виховного, органі­заційно-господарського процесу з урахуванням об'єктивних умов та соціально-економічних можливостей конкретного за­кладу; усі плани мають бути спрямовані на розв'язання магіст­ральних завдань школи.

6. Перспективності: випливає з необхідності гіпотетичного передбачення та прогнозування діяльності школи не лише на навчальний рік, але й на увесь цикл навчання учнів у школі певного ступеня.

7. Гуманізації: ґрунтується на усвідомленні того незапереч­ного факту, що найвищою цінністю у світі є людина; повага до кожної особистості, захист її прав на свободу, всебічний розви­ток, щастя, створення оптимальних умов для повноцінної жит­тєдіяльності кожної людини мають пронизувати всю систему взаємин у шкільному колективі.

8. Поєднання єдинопочатку, колегіальності й персональної відповідальності: виявляється в тому, що керівник навчально-виховного закладу несе персональну відповідальність перед

Основи школознавства

393

вищими органами освіти, суспільством, державою і передусім перед законом за стан справ у дорученій йому установі; дирек­тор має право в межах закону самостійно приймати рішення, вимагати їх виконання від усіх працівників закладу; одночас­но він поєднує свою діяльність з колегіальними органами — радою, педагогічною радою і несе відповідальність за реаліза­цію рішень цих органів у межах відповідних законів.

9. Ініціативи й активності: випливає з необхідності в освітньо-виховній роботі постійно виявляти творчість й активність, щоб постійно перебувати в ролі ведучої ініціативної особистості.

10. Оптимізації: спрямований на створення в навчально-виховному закладі сприятливих соціально-психологічних та економічних умов для ефективної діяльності усіх учасників педагогічного процесу.

11. Об'єктивності оцінки виконання учасниками педа­гогічного процесу функціональних обов'язків за результатами конкретних справ викликає необхідність систематично конт­ролювати діяльність посадових осіб, об'єктивно оцінювати їх діяльність за результатами конкретно виконаної роботи, реаль­ними наслідками педагогічної діяльності (рівень успішності й вихованості учнів), проводити цю роботу гласно, з урахуванням думки педагогічного колективу.