
- •1.1. Різноманітність ринкових структур
- •1.2. Основні ознаки ринку чистої конкуренції
- •1.3. Ринок чистої монополії
- •1.4. Характеристика олігопольного ринку
- •1.5. Ринок монополістичної конкуренції
- •2. Методичний блок
- •2.1. Різноманітність ринкових структур
- •Методика проведення гри
- •Інструкції для Покупців:
- •2.2. Основні ознаки ринку чистої конкуренції
- •2.3. Ринок чистої монополії
- •2.4. Характеристика олігопольного ринку
- •3. Практикум
- •4. Відповіді до практикуму
1.4. Характеристика олігопольного ринку
Відмінною ознакою олігополії є невелика кількість фірм. Олігополія - це ситуація в галузі, де велика частина продажу здійснюється декількома фірмами, кожна з яких здатна здійснювати вплив на ринкову ціну своїми власними діями.
Оскільки кожний олігополіст має невелику кількість конкурентів, його дії, як правило, будуть здійснювати помітний вплив на кожного з них. Тому при намаганні максимізувати прибуток, він повинен мати на увазі свої взаємовідносини з цими суперниками. Відповідно олігополіст повинен намагатись передбачати дії своїх конкурентів та їх реакцію на його власні дії. Потрібно мати на увазі, що його „візаві” будуть робити те ж саме.
Щодо пошуку олігополістом оптимального обсягу випуску продукції, то як у короткотерміновому, так і в довготерміновому періодах ситуація повністю нагадує ринок чистої монополії з єдиною відмінністю - крива попиту на продукцію олігополістичної фірми має більш пологий характер.
Утворення олігополістичних ринків відбувається внаслідок високої концентрації ринків, яка здійснюється завдяки наступним причинам:
1. Економія від масштабу. В деяких галузях крупні фірми виробляють дешевше, ніж дрібні. Якщо в галузі має місце економія від масштабу при всіх обсягах випуску, то ця галузь є природною олігополією. Тобто природна олігополія - це ситуація, при якій мінімальний ефективний масштаб достатньо великий відносно загального обсягу попиту, що призводить до того, що в галузі є тільки декілька фірм, достатньо крупних, щоб виробляти ефективно. Ця економія від масштабу створює перешкоди вступу, які не дозволяють вільно входити потенційним конкурентам.
Головна перешкода для вступу в галузь - це створення крупно-масштабного виробництва, проте для фірми, як тільки починає справу, подолати цю перешкоду дуже складно.
Відносна можливість економії від масштабу істотно відрізняється в різних галузях. Чим складніше продукція, тим мінімальний ефективний розмір підприємств (у процентах до обсягу попиту на продукцію галузі) буде вищим. Проте економія від масштабів виробництва - не єдине джерело концентрації і створення перешкод вступу у галузь.
2. Злиття. Врешті-решт воно здійснюється теж заради економії від масштабу або посилення позицій на ринку. Злиття здійснюється або між декількома рівними фірмами, або шляхом поглинання фірм-аутсайдерів крупними фірмами.
3. Ефективність. Це джерело концентрації ринків має місце у випадку, коли деякі фірми, підвищуючи свою ефективність, розширюють свій вплив на ринку за рахунок суперників.
4. Вдача (успіх). Навіть якщо ефективність усіх фірм в середньому однакова, деякі з них можуть розширюватись більше, ніж інші, просто внаслідок того, що вони переживають тривалий період успіху (а у конкурентів деякі періоди бувають невдалими).
В умовах олігопольного ринку можлива диференціація продукції. Значущість диференціації продукції для будь-якого ринку залежить від того, наскільки покупці сприймають конкуруючі продукти як різні.
У більшості випадків диференціація продукції була породжена продавцями, які реагували на різноманітні смаки споживачів і прагнення до різноманітності. Виробники постійно шукають характерні особливості, які дозволили б відрізняти їх вироби від виробів своїх суперників. Деякі продукти більше від інших прилаштовані до диференціації, деякі – менше. На олігопольних ринках в галузях з капіталоємними виробництвами (автомобілі, верстати, устаткування), складніше диференціювати продукт, ніж на ринку монополістичної конкуренції.
Економічна поведінка фірми-олігополіста завжди визначається двома силами, що діють у протилежних напрямках. З одного боку, проста зацікавленість фірм у максимізації сукупного прибутку галузі шляхом змови і спільних дій фірм. Змова - це явна або мовчазлива угода між фірмами в галузі з метою встановлення фіксованих цін і обсягів випуску або ж у цілях обмеження якимось іншим чином суперництва між ними.
3 іншого боку, егоїстична зацікавленість кожного продавця в максимізації своїх власних прибутків, навіть якщо внаслідок цього зменшується загальна величина прибутку галузі. Інакше кажучи, цей інтерес можна виразити так: "Великий шматок від маленького тістечка, можливо, ліпше, ніж маленький шматок від великого". Перша з наведених тенденцій грунтується на змові. Центральна проблема аналізу олігополії полягає в передбаченні того, в якому випадку буде мати місце змова. Економісти ще не повністю розв'язали цю проблему, але вони виявили цілий ряд факторів, які роблять змову більш-менш ймовірною. Фактори появи змови:
Ймовірність змови вища, якщо правова система сприяє явним угодам з метою підвищення цін і обмеження обсягу виробництва.
Ймовірність змови тим вища, чим менша кількість фірм повинна бути до неї причетна (коли фірм багато, складніше змовитись).
Ймовірність змови вища в тому випадку, коли фірмам легко домовитись про найкращі спільні дії і коли угода такого роду повинна досягатися лише час від часу (коли велика різниця у витратах, то складніше домовитись фірмам про постійні ціни).
Ймовірність продовження договірних угод тим вища, чим легше виявляються порушення в рамках угод (фірмам важко контролювати дотримання угод).
Змова, що призводить до зростання цін і зростання прибутків, заохочує нові фірми до вступу в галузь. Тому, щоб змова була прибутковою в довготерміновій перспективі, фірмам на олігопольному ринку необхідно запобігати проникнення нових фірм на ринок.
Теорія і практика господарювання свідчить про різноманітність форм олігополістичної поведінки. По-перше, це явна змова або утворення картелів. Картелі - це форми угоди про ціни й обсяги виробництва. Батьківщиною картелів вважається Німеччина. В сучасних умовах найбільш відомим міжнародним картелем є ОПЕК - картельна угода 12 країн, що добувають нафту.
По-друге: якщо законами заборонені явні змови (а у більшості розвинутих країн це так), то фірми можуть досягти консенсусу шляхом мовчазної змови. Механізм мовчазної змови визначається лідерством у ціноутворенні. Першими піднімають ціни фірми - лідери у ціноутворенні, натякуючи цим, що іншим фірмам на олігопольному ринку треба робити те ж саме.
По-третє: стримання вступу на ринок. Фірми на олігополістичному ринку здійснюють практику стримання цін, щоб витіснити потенційних суперників. Інколи це призводить до хижацького ціноутворення у формі демпінгу - продажу товару за ціною нижче витрат, щоб витіснити небажаних потенційних конкурентів з ринку.