2. Форма державного правління має основне значення для вивчення правового регулювання організації і функціонування держави.

Сучасні форми правління включають два різновиди:

— монархія;

— республіка.

У сучасному світі є також безліч різновидів цих форм державного правління, що мають свої національні, культурно-історичні та інші особливості в кожній окремій державі.

У перекладі з грецької термін монархія означає єдиновладдя. Але в сучасному розумінні монархія — не просто влада однієї людини, а влада, що успадковується.

В залежності від повноважень монарха, розрізняють два основні різновиди монархічної форми правління — абсолютні та обмежені.

Абсолютна монархія характеризується тим, що в руках монарха зосереджується вся повнота державної влади. Юридичних обмежень верховної влади не існує, а піддані монарха є юридично безправними.

Обмежена (конституційна) монархія — це форма державного правління, у якій влада монарха обмежена конституцією або законами, а також діючими законодавчими і виконавчими органами влади. Влада монарха не поширюється на законодавство і значно обмежена в сфері управління. Основними різновидами обмеженої монархії є дуалістична монархія (яка характеризується тим, що монарх очолює виконавчу владу) і парламентська монархія (у який влада реально належить не главі держави в особі монарха, а главі уряду, що призначається парламентом).

Але найпоширенішою формою державного правління в сучасному світі є інша форма, що має назву республіки.

Республіка — (від лат. res publica — суспільна справа) — це форма правління, що характеризується виборністю глави держави й органів державної влади.

В залежності від того, хто формує уряд, кому він підзвітний та підконтрольний, республіки підрозділяються на:

— президентську;

— парламентську;

— змішану.

Республіка вважається найбільш демократичною формою правління, оскільки припускає, що повноваження будь-якого органа державної влади, включаючи главу держави, ґрунтуються на мандаті народу. Але існують й інші різновиди республіки, із недемократичними методами організації державної влади і управління.

7. Особливості визначення і класифікацій функцій держави

Регулятивне призначення держави в суспільстві визначає необхідність виконання державою певних завдань що стосуються певної сфери суспільних відносин та реалізуються завдяки функціям держави.

Функції держави - основні напрямки діяльності держави, що розкривають її призначення в суспільстві.

Для функцій держави характерні наступні ознаки:

• Це стійкі характеристикидіяльності держави, які дають можливість визначити зміст призначення держави в суспільстві

• Це предметна діяльність держави, що торкається найважливіших сфер суспільного життя, яке склалося протягом тривалого періоду розвитку держави.

• Функції мають безпосередній зв'язок з формальними ознаками держави {вони визначають зміст та рівень суверенітету, здійснюються в рамках певної' території, в діяльності спеціальностворених органів та мають правову форму закріплення).

• Функції є засобом реалізації завдань, що є характерними для певного етапу розвитку державності.

• Функції здійснюються в чітко визначених формах та нормативно закріпленими методами, що включають і примусові.

Отже, функції держави - це основні напрямки її діяльності по здійсненю завдань держави, що відображають соціальну природу держави та її призначення як основного засобу здійснення політичної влади.

Різноманітність напрямків державно-владної діяльності дає можливість класифікувати функції держави за різними критеріями:

1. За територією здійснення:

• зовнішні:

• внутрішні

2. За періодом здійснення:

• постійні,

• тимчасові

3. За соціальним призначенням:

• загальносоціальні що пов'язані з виконанням завдань, які відповідають природі суспільства;

• специфічні функції, що забезпечують ліквідацію протилежностей між чиновництвом та населенням.

4. За характером:

• відкриті, що визнаються публічно і виконуються офіційно;

• патентні, що здійснюються з метою приховування реальної сутності держави.

5. За сферами:

• політичні;

• економічні;

• гуманітарні

6. За основним змістом:

• загальносуспільні, основним призначенням яких є забезпечення існування та благополуччя суспільства (надання соціальної допомоги, соціальні прграми та ін.);

• класові функції, що відображають інтереси тієї соціальної групи, яка здійснює владні повноваження (забезпечення інтересів еліти позаекономічними чи примусовими методами, конституційне изакріплення привілеїв та можливість забезпечити виконання інтересів за допомогою примусу);

• національні, що характеризуються як діяльність держави, що націлена на збереження і розвиток національної культури, традицій та мови певного етносу (захист інтересів нації, яка створила державу, тих, що знаходяться за межами держави і т .п.).

7. Відповідно до принципу розподілу влади:

• законодавчі,

• виконавчі,

• судові,

• Інформаційні (мають на меті цілеспрямовану інформованість населення щодо форм суспільної свідомості, що є необхідною умовою для функціонування інших гілок влади).

8. Проблемні питання визначення механізму держави.

У сучасній теорії держави відсутнє єдине розуміння механізму держави. Найпоширенішим є його визначення як сукупності органів та організацій, що реалізують функції держави. Однак існують і інші погляди на механізм держави:

— це державний апарат та інші державні інституції;

— система державних органів, установ, підприємств, за допомогою яких виконуються функції держави;

— це структурно оформлена система засобів державного впливу на суспільство, що складається з державних органів, публічних служб, процедур прийняття державних рішень та ресурсного забезпечення;

— сукупність органів держави, спеціально створених для реалізації функцій держави;

— сукупність органів, що здійснюють управління суспільством та забезпечують державну діяльність;

— система органів держави, що є взаємодіючими і взаємопов'язаними та які здійснюють функції держави;

— категорія, що може бути розглянута у вузькому та широкому смислі.

Таким чином, в сучасних умовах поняття «механізм держави» має самостійне значення у понятійному ряду теорії держави і права. Щоправда, воно використовується переважно у вітчизняній юридичній науці. Інші дослідники держави частіше користуються такими категоріями, як державна влада, інститути держави, форма держави, форми правління.

Механізм держави — це система нормативно визначених, взаємодіючих органів та організацій держави, створених для реалізації її завдань і функцій та наділених спеціальними повноваженнями у відповідній сфері діяльності.

Як самостійна юридична категорія, механізм держави характеризується наступними ознаками:

— це ієрархічно підпорядкована система державних структур, якій притаманні єдині принципи організації та діяльності; єдині завдання і цілі;

— первинними структурними елементами механізму є створені державою формування (органи, організації);

— основним призначенням механізму держави є реалізація завдань і функцій держави;

— чітка функціональна визначеність кожного з елементів структури;

— одним з найважливіших завдань механізму є здійснення державної влади;

— наявність певних структур, які забезпечують примусове виконання державних велінь;

— наявність визначеної структури, яка має динамічний характер та залежить від змін завдань управління і етапу розвитку держави;

— залежність методів і форм діяльності механізму держави від її сутності та реального впливу на суспільні відносини;

— залежність механізму держави від об'єктивних шляхів розвитку суспільства та рівня досконалості економічних і політичних відносин;

— важливе значення має людський фактор, який забезпечує державне управління;

— забезпечення необхідними матеріально-технічними, фінансовими, організаційними засобами, що складають основу його функціональної діяльності;

— покликаний гарантувати і охороняти правопорядок, права та свободи людини.

Структурно механізм держави складається з трьох рівнів.

I рівень становлять державні підприємства, установи та організації, які забезпечують реалізацію економічних і соціальних функцій держави. Їх основним призначенням є створення необхідних економічних умов функціонування держави та суспільства.

II рівень механізму держави складають органи держави. Це особлива частина державного механізму, що забезпечує виконання владних повноважень. Система даних органів йменується апаратом держави.

III рівень становлять структури спеціального призначення. Це контрольно-наглядові органи, збройні сили, поліція, спецслужби, органи виконання кримінальних покарань.

Державні підприємства, установи, організації	Державні органи	Органи спеціального призначення
Підрозділи та колективи працівників, що створюються державою для реалізації функцій держави в економічній та соціальній сферах	Колективи службовців, що створюються для реалізації владних функцій: законодавчі, виконавчі, судові сферою діяльності є політична влада	Збройні сили,органи внутрішніх справ, служба безпеки, контрольно-наглядові органи, органи виконання кримінальних покарань, що здійснюють охоронні функції