8.Сучасні процесори Intel

Pentium Dual-Core — сімейство бюджетних двоядерних процесорів Intel, призначених для недорогих домашніх систем і заснованих на мікроархітектурі Intel Core

Процесори випускаються з тактовою частотою від 1,6 до 3,33 ГГц (E6800). Всі модифікації серії E2xxx мають однакову частоту шини 800 Мгц і 1 Мб кеша 2 рівня. Обсяг кеша другого рівня моделей E5200, Е5300 і E5400 становить 2 Мб і частоту системної шини 800 Мгц. Об'єм L2 кеша моделей E6300 і E6500,

E6600, E6700, E6800 становить 2 Мб, частота системної шини - 1066 МГц. Процесори, як і їх «старші брати» Core 2 Duo, виготовляються в уже традиційній компоновці FC-LGA (рознім LGA775). Можуть бути встановлені на всі материнські плати, що підтримують процесори на ядрі Conroe (чипсети Intel 945, 965, P35, P45 і аналогічні їм).

Процесори серії E2xxx грунтуються на ядрі Allendale, абсолютно ідентичному оригінальному Conroe, але що має урізаний обсяг кеш-пам'яті 2-го рівня і частоту системної шини, понижену з 1066 до 800 Мгц, і використовуваному в молодшому сімействі Core 2 Duo, виробляються за 65-нанометрової технологією, при цьому, на відміну від базової версії їх кеш-пам'ять другого рівня понижена з 2 до 1 Мб (як правило, це — наслідок браку в певній кількості транзисторів, що є частим явищем у виробництві мікроелектроніки). Моделі E5ххх грунтуються на ядрі Wolfdale (технологія 45нм) і мають 2 Мб кеш. Як і у всіх процесорах Intel Core 2, кеш L2 є загальним для обох ядер, на відміну від процесорів Athlon 64 X2, в яких кожне ядро має окремий незалежний кеш.Core2 восьмевипущенекорпорацією Intel покоління мікропроцесорів архітектури x86,засноване на абсолютно новій процесорній архітектурі. Це нащадок мікроархітектури NetBurst, на якій побудована більшість мікропроцесорів Intel починаючи з 2000 року. Починаючи з Core 2 Intel відмовляється від бренду Pentium, який використовувався з 1993 року. Крім того, тепер возз'єдналися мобільні і настільні серії продуктів (що розділилися на Pentium Mі Pentium 4 в 2003 році.

Перші процесори Core 2 офіційно представлені 27 липня 2006 року. Також як і їхні попередники, процесори Intel Core, вони діляться на моделі Solo (одноядерні), Duo (двоядерні), Quad (чотириядерні) і Extreme (дво- або чотири-ядерні з високою швидкістю і розблокованим множником). Процесори отримали такі кодові назви: «Conroe» (для домашніх систем), «Merom» (для портативних ПК), «Kentsfield» (чотири-ядерний Conroe) і «Penryn» (Merom, виконаний по 45 нанометровому процесу). Хоча процесори «Woodcrest» також засновані на архітектурі Core, вони випускаються під маркою Xeon. З грудня 2006 року всі процесори Core 2 Duo виробляються з 300 міліметрових пластин на заводі Fab 12 в Арізоні, США і на заводі Fab 24-2 в County Kildare, Ірландія.

На відміну від процесорів архітектури NetBurst (Pentium 4 і Pentium D), в архітектурі Core 2 ставка робиться не на підвищення тактової частоти, а на поліпшення інших параметрів процесорів, таких як кеш, ефективність і кількість ядер. Розсіювана потужність цих процесорів значно нижча, ніж у настільної лінійки Pentium. З параметром TDP, рівним 65 Вт, процесор Core 2 має найменшу розсіювану потужність серед всіх доступних у продажу настільних чипів, зокрема на ядрах Prescott (у системі кодових імен Intel) з TDP, рівним 130 Вт, і на ядрах San Diego (у системі кодових імен AMD) з TDP,

рівним 89 Вт.

Особливостями процесорів Intel Core 2 є EM64T (підтримка архітектури AMD64), технологія підтримки віртуальних x86 машин (en), NX-біт і набір інструкцій SSE3. Крім того, вперше реалізовані такі технології: LaGrande Technology, вдосконалена технологія SpeedStep і Active Management Technology (iAMT2).

Перші процесорні ядра Core 2 Duo з кодовими іменами Conroe і Allendale були представлені 27 липня 2006 року. Ці процесори створені з використанням 65-нм технологічного процесу і призначені для настільних систем, замінюючи лінійки Pentium 4 і Pentium D. Intel заявляє, що Conroe забезпечує на 40% більшу продуктивність при меншому на 40% енергоспоживанні в порівнянні з Pentium D. Всі Conroe процесори мають 4 Мб L2-кеша, однак, у процесорів E6300 і E6400 половина L2-кеша відключена, тому для використання їм доступно тільки 2 Мб.

Молодші моделі Conroe E6300 (1,86 ГГц) і E6400 (2,13 ГГц), традиційно мають урізаний кеш другого рівня (L2) і, найчастіше, є повноцінними процесорами, які не пройшли контроль якості для старших моделей.

Процесори Conroe відрізняються високим розгінним потенціалом - процесор E6300 здатний досягти тактової частоти в 3 ГГц при використанні гарної материнської плати, що підтримує високі частоти системної шини. Згідно з оглядами, різниця в продуктивності між 2 Мб і 4 Мб кеша другого рівня становить 0-9% в основних додатках, і 0-16% в іграх. Нерідко, користувачам вдається досягти продуктивності топових моделей сімейства. Однак, низький множник на молодших процесорах вимагає наявності материнської плати, що підтримує високі швидкості системної шини.

Високопродуктивні процесори Conroe отримали назви E6600 і E6700 Core 2 Duo, з тактовою частотою відповідно - 2,4 ГГц і 2,67 ГГц. Сімейство має частоту системної шини 1066 МГц, 4 MB загального L2-кеша, і 65-ватний TDP. Порівняння з топовими процесорами AMD показує, що процесори від Intel показують значно кращу продуктивність. Результати розгонів показують, що E6700 і E6600 стабільно працюють на частоті 4 ГГц з повітряним охолодженням і 6.1 Ггц при охолодженні рідким азотом, незважаючи на заблокований множник.

Багато в чому подібні результати стали можливі завдяки настроюваному множнику, який може приймати значення від x6 до x9. Також, використання 65 нм техпроцесу зменшило тепловиділення процесорів, внаслідок чого, став можливий розгін і без використання дорогих систем охолодження. Однак, останні зміни над процесором E6600 (що вважається найпопулярнішим і приємним для розгону) можуть «звести нанівець» ці переваги - процесори останньої серії з маркуванням L640 (виробляються в Малайзії з 1 січня 2007 року до цього дня) виділяють більше тепла, ніж моделі з попередніх партій. Тому, вже при частоті в 3,2 ГГц виникають труднощі із забезпеченням стабільної роботи системи.

Процесори E6320 (1,86 ГГц) і E6420 (2,13 ГГц) були випущений 22 квітня 2007 року. Відмінною особливістю даних моделей є повноцінний кеш L2, розміром в 4 Мб.

Allendale - це кодове ім'я для процесорів Conroe з урізаним до 2 Мб L2-кешем і з 800 МГц FSB. Також сімейство E4000 позбулося технології підтримки апаратної віртуалізації Intel VT.

Є деякі припущення вважати, що нові процесори E6300 і E6400 відносяться до сімейства Allendale, однак, Intel стверджує, що ці процесори продовжують називатися Conroe. Підтвердження цього факту можна виявити в різних частотах FSB серій E6000 (Conroe) і E4000 (Allendale) (4х266 МГц у E6000 і 4х200 МГц у E4000).

Вироблені з 21 січня 2007 Core 2 Duo E4300, безсумнівно грунтуються на ядрі Allendale. Через зменшення кешу L2 до 2 Мб з'явилася можливість виробляти більше процесорів на одній підкладці.

Процесори Allendale з ще вдвічі зменшеним кешем L2 вийшли в середині травня під маркою Pentium Dual-Core (часто називається Pentium E).

Core 2 Duo E6300 Allendale.

IntelAtom — торгова марка для серії x86, під кодовими назвами Silverthorne та сумісних процесорів, Під час розробки процесори були відомі як Diamondville розроблених Intel.Мікропроцесори Silverthorne і Diamondville були розроблені для виготовлення за допомогою технології КМОН 45 нм, і призначені для застосування в ультрамобільних комп'ютерах, комунікаторах та інших портативних пристроях, для яких важлива мала споживана потужність.

Ще до анонсу ходили чутки, що Silverthorne розробляється як відповідь Intel на мікропроцесор Geode, що використовується в проекті One Laptop Per Child, а також для інших застосувань, де потрібен недорогий мікропроцесор з архітектурою x86 й низьким енергоспоживанням. Однак, 15 жовтня 2007 Intel заявив^[1] про розробку нового процесора для мобільних застосувань, зокрема для пристроїв типу OLPC, — Diamondville.

Intel Atom, є CISC-процесором з архітектурою x86; існує думка, що CISC-архітектура менше підходить для реалізації процесорів мобільних пристроїв, ніж RISC (наприклад, процесори ARM, що базуються на архітектурі RISC, широко застосовуються в сучасних мобільних пристроях).^[2] За допомогою смартфона на базі x86-сумісного процесора можна грати не тільки в Java-ігри, але й в будь-які комп'ютерні ігри, розроблені під операційні системи DOS, Windows, Linux та інші. Всі сучасні процесори Intel з архітектурою CISC, починаючи з 80486, складаються з RISC-ядра процесора і вбудованої мікропрограми, що інтерпретує команди x86 в RISC-мікрокоманди, які виконуються апаратною частиною.

В даний час платформа Atom має зависоке енергоспоживання для застосування її в смартфонах, і за цим параметром вона поки що не може змагатися з процесорами з архітектурою ARM. Однак, запланована платформа Moorestown, що є спадкоємицею платформи Menlow, буде використати дизайн система-на-кристалі та споживати вдвічі менше, ніж процесор Silverthorne. Споживання платформи (включаючи споживання вбудованих в процесор контролерів периферійних пристроїв) Moorestown буде досить низьким, що дозволить використовувати цю платформу в тому числі і для смартфонів.

«Xeon» (читається Зіон) —серверні мікропроцесори виробництва Intel .Назва залишалася незмінною серед ряду поколінь процесорів. Назва ранніх моделей складалася з відповідної назви з ряду настільних процесорів і слова Xeon, сучасні моделі мають в назві тільки Xeon. У загальних рисах серверна лінійка процесорів відрізняється від настільних збільшеним кешем і підтримкою великих багатопроцесорних систем. Процесор загалом не націлений на споживчий ринок, область його застосування — сервери, блейд-системи та робочі станції.

В сучасний моделях Xeon DP і Xeon MP суфікси DP та MP посилаються на варіанти для двопроцесорних та мультипроцесорних (4 і більше) систем.

Intel Core i3 — сімейство процесорів x86-64 від Intel, спрощена версія Intel Core i5. Всі існуючі моделі процесорів — двоядерні. Назва Core i3 нічого не означає, вона лиш продовжує серію брендів Core 2 і Core. Офіційно процесори цього сімейства оголошені у продаж з 7 січня 2010 року.

Позиціонуються як процесори початкового і середнього рівня ціни і потужності. В новому модельному ряду замінили морально застарілі Core 2 Duo на архітектурі Intel Core 2.

Мають вбудований графічний процесор і вбудований контролер пам’яті. Процесори Core i3 з’єднуються із чіпсетом через шину DMI або DMI 2.0. Підтримують інструкції — MMX, SSE, SSE2, SSE3, SSSE3, SSE4.1, SSE4.2.

Підтримують технології — Enhanced Intel SpeedStep Technology (EIST), Intel 64,

XD bit (an NX bit implementation), Intel VT-x, Smart-Cache, а також технологію Hyper-threading, через що операційна система розпізнає даний двохпроцесорний процесор, як чотирипроцесорний.

Третє покоління Core i3 на базі мікроархітектури Ivy Bridge було представлено у серпні 2012 року.

Core i5 (кодова назва Lynnfield) — сімейство процесорів x86-64 від Intel. Процесори позиціонуються Інтелом, як масова альтернатива дорогим процесорам Core i7, які є процесорами для ентузіастів: Core i5 має двоканальний процесор пам'яті порівняно з триканальним у Core i7, що значно зменшує кількість необхідних контактів і логіки.

8 вересня 2009 Intel оголосив про вихід на ринок лінійки процесорів Core i5, першим представником якої стала модель Core i5 750. Вихід процесора доповнився одночасним виходом нового чипсету P55 Express під роз'єм LGA1156. Рішення виконане в одному чипі. P55 Express підтримує до 8 ліній PCI-Express 2.0, 14 портів USB 2.0 і шість портів SATA 2, а також програмнийRAID за допомогою Intel Matrix Technology.

Нові чотириядерні процесори, раніше носили назву Lynnfield — це дещо змінена архітектура Nehalem. У них вперше вбудований PCI-Express 2.0 контроллер. Кількість каналів вбудованого контроллера пам'яті DDR3 скоротилася до двох. Розмір кеш-пам'яті становить 8 мегабайт. Чипи призначені для установки в сокет LGA1156. Процесори підтримують технологію Intel Turbo Boost Technology. Зв'язок між чипсетом і процесором покладений на інтерфейс Direct Media Interface (DMI).

Intel Core i7 — родина процесорів x86-64 від Intel, у якій було вперше використано мікроархітектуру Intel Nehalem. Є продовженням родини Intel Core Всі три існуючі і дві майбутні моделі процесорів — чотирьохядерні. Ідентифікатор Core i7 застосовується і до початкової родини ^[5][6] з робочою назвою Bloomfield,^[7] запущених в 2008 році^.

Назва Core i7 нічого не означає, вона лиш продовжує серію брендів Core 2 і Core. Офіційно процесори цього сімейства оголошені у продаж з 17 листопада 2008 року.

Дана мікроархітектура має багато нових можливостей. Ось деякі з них в порівнянні з Core 2:FSB замінена на QuickPath. Це означає, що материнська плата має використовувати чипсет, що підтримує QuickPath. Контролер пам'яті: Контролер пам'яті знаходиться в самому процесорі, а не в окремому чипсеті. Таким чином, процесор має прямий доступ до пам'яті. Частина де знаходиться контролер називається позаядерною, тому контролер функціонує на відмінній від ядер тактовій частоті. Як наслідок розміщення контролера пам'яті, Core i7 підтримує лише DDR3. Контролер пам'яті підтримує до 3-х каналів пам'яті, і в кожному може бути один або два блоки пам'яті DDR3 DIMM. Тому материнські плати для Core i7 підтримують до 6 планок пам'яті, а не 4, як Core 2. Кеші: 32 КБ L1 кешу для інструкцій і 32 КБ L1 кешу для даних на ядро. 256 КБ L2 кешу (комбіновано для інструкцій і даних) на ядро. 8 МБ L3 кешу (комбіновано для інструкцій і даних) на всі ядра. Core i7 є однокристальним: всі чотири ядра, контролер пам'яті, і всі кеші знаходяться на одному кристалі. «Turbo Boost» технологія, що дозволяє всім активним ядрам інтелектуально збільшувати свою частоту кроками по 133 MHz понад базову частоту допоки процесор не перевищив норм по тепловиділенню і енергоспоживанню. Ядра Core i7 можуть використовувати Hyper-threading, коли за один раз іноді виконуються інструкції двох різних ниток виконання. Ця можливість була представлена в архітектурі NetBurst, але від неї відмовились в Core. Core i7 не призначений для багатопроцесорних материнських плат, тому присутній лише один інтерфейс QuickPath.45 нм техпроцес. 731 мільйон транзисторів. Площа

кристалу 263 мм². Система керування живленням може перемикати у режим відсутності живлення невикористовувані обчислювальні ядра процесора. Підтримка наборів команд SSE4.2 і SSE4.1.

Система з одним процесором 2.93 GHz Core i7 940 була використана для запуску програми тестування продуктивності 3DMark Vantage і дала результат за процесорною підсистемою 17 966 умовних балів.^[14] Один 2.66 GHz Core i7 920 дав 16,294 балів. А один 2.4 GHz Core 2 Duo E6600 — 4,300.

AnandTech випробувала технологію Intel QuickPath Interconnect (версія 4.8 GT/s) і оцінила пропускну здатність копіювання за допомогою використання пам'яті частотою 1066 MHz DDR3 в трьохканальному режимі, в 12.0 GB/s. А система 3.0 GHz Core 2 Quad де використана пам'ять 1066 MHz DDR3 в двоканальному режимі досягла 6.9 GB/s.

Оверклокінг буде можливий у всіх моделях дев'ятисотої серії сукупно з материнськими платами оснащеними чипсетом X58. Однак, використання «продуктивної» пам'яті DDR3 DIMMs, що потребує напруги більше 1.65v, не можливе через імовірність пошкодження внутрішнього контролера пам'яті, що вбудований в кристал процесора.

В тесті Super PI 1M, процесор Core i7 920 що працював на частоті 2.66 ГГц пройшов тест за 15.36 секунд, у той час як QX9770 (3.2 ГГц) — за 14.42 секунди.