Основні обов’язки пацієнтів за законодавством України
Основні обов'язки громадян у сфері охорони здоров'я встановлюються Основами законодавства України про охорону здоров’я. Так, громадяни України зобов'язані:
піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян;
у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення;
надавати невідкладну допомогу іншим громадянам, які знаходяться у загрозливому для їх життя і здоров'я стані;
виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.
Слід пам’ятати про те, що лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров'я, за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров'ю населення. Лікар не несе відповідальності за здоров'я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.
Отже, з даного нормативного припису можна виділити два основних обов’язки пацієнта:
обов’язок виконання медичних приписів лікаря;
обов’язок виконання правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я.
Також, можна ще виділити наступні обов’язки:
виявляти в спілкуванні з медичними працівниками повагу і такт;
повідомляти лікарю всю інформацію, необхідну для встановлення діагнозу і лікування захворювання;
після надання згоди на медичне втручання неухильно виконувати всі розпорядження лікуючого лікаря;
співпрацювати з лікарем при одержанні медичної допомоги;
негайно інформувати лікаря про зміну стану свого здоров’я в процесі лікування;
не вчиняти дій, що порушують права інших осіб.
Дані обов’язки випливають зі статті 68 Конституції України, в якій закріплено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Конец формы
Судовий захист прав пацієнтів
Конституція України закріпляє, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Межі відповідальності медичних працівників не закріплені в єдиному нормативному документі. Окремі норми відповідальності лікарів містять Основи законодавства України про охорону здоров’я, якими визначено, що лікар не несе відповідальності за здоров’я пацієнта у разі відмови його від виконання приписів або при порушенні встановленого режиму лікування.
Цивільно-правова відповідальність медичних працівників регулюється Цивільним кодексом України.
Кримінальний кодекс України (далі - ККУ) містить низку статтей, за якими настає кримінальна відповідальність за вчинення злочину у даній сфері:
за зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби.
за незаконне проведення аборту тобто, проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти.
за заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого (незаконна лікувальна діяльність).
за ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого.
за незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною, якщо це створювало небезпеку для її життя чи здоров'я.
за умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв'язку з виконанням професійних чи службових обов'язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки.
Основними способами судового захисту прав пацієнтів є:
звернення пацієнта із адміністративним позовом на неправомірні дії органів влади, їх посадових і службових осіб;
звернення пацієнта із позовною заявою у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи законні інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право звернутись з адміністративним позовом до суду.
При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю чи частково.
У той же час позовна заява в суд є вимогою пацієнта про відновлення порушених при наданні медичної допомоги прав, відшкодування моральної і матеріальної шкоди, спричиненої неналежним наданням медичної допомоги. Порядок подачі позовної заяви регулюється положеннями Цивільного процесуального кодексу України.
До основних принципів подачі позовної заяви при захисті прав пацієнта належать:
пред'явлення позову до закладу, де були порушені права, свободи або законні інтереси пацієнта, а не до певного медичного працівника, винного (на думку пацієнта) у вчиненні таких дій;
позов може подати як сам пацієнт, так і його законний представник;
необхідно зібрати докази порушення прав пацієнта в цій установі;
вимоги до ЛПП (лікаря приватної практики) повинні бути обґрунтованими, тобто мати посилання на конкретні порушені права пацієнта, які закріплені в нормативно-правових актах.
Позовна заява, яка подається пацієнтами при порушенні прав і законних інтересів при наданні медичної допомоги в суд у письмовій формі, повинна містити:
найменування суду, до якого подається заява;
ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий;
зміст позовних вимог;
ціну позову щодо вимог майнового характеру;
виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;
перелік документів, що додаються до заяви.
Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.
До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.
Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Правила щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду .