- •1.Наукова, життєва та народна психологія, парапсихологія як джерела знань про психіку
- •2.Етапи становлення і напрями психологічної науки
- •3.Методи наукової психології
- •4. Розвиток наукових знань про природу психіки
- •5. Виникнення і становлення психіки в процесі біологічної еволюції та історичного поступу людства
- •6.Мозок і психіка
- •7. Принципи психологічної науки
- •8. Психологія в системі наук
- •9. Галузі психології
- •10.Основні теорії особистості
- •11. Особистість в "описовій психології" в. Дільтея й е. Шпрангера
- •Типологія особистостей о. Ф. Лазурського
- •12. Типологія особистостей о.Ф. Лазурського
- •13. Фрейдизм і неофрейдизм
- •14. Гуманістичні теорії особистості
- •15. Теорії особистості у французькій соціологічній школі
- •Особистість у культурно-історичній теорії л. С. Виготського
- •16. Особистість у культурно-історичній теорії л.С.Виготського.
- •17. Особистість у логотерапії в. Франкла
- •18. Особистість у теорії с. Л. Рубінштейна
- •19. Теорія діяльності о. М. Леонтьєва та поняття особистості
- •22. Поняття «індивід», «людина», «особистість», «індивідуальність» «суб’єкт”.
- •24. Характеристика типів темпераменту
- •26. Діяльність та особистість
- •27. Генетичний аспект особистості; від задатків до здібностей
- •28. Психологічна структура особистості
- •29. Свідомість і несвідоме. Самосвідомість особистості
- •30. Загальна характеристика онтогенезу психічного розвитку особистості
- •31. Соціальні та біологічні умови психічного розвитку індивіда
- •32. Відчуття та сприймання в системі інтелектуальних властивостей особистості
- •33. Нейрофізіологічні механізми відчуттів та сприймання
- •34. Властивості й закономірності відчуттів та сприймання
- •35. Відчуття та сприймання як активні процеси пошуку й обробки інформації
- •36. Пам'ять, Теорії пам'яті
- •37. Види пам'яті. Загальна характеристика процесів пам'яті
- •38. Вивчення пам'яті Розвиток пам'яті Виховання пам'яті
- •39. Увага. Поняття уваги.
- •41. Увага. Властивості уваги
- •43. Вивчення властивостей уваги. Розвиток і виховання уваги
- •44.Мислення як процес
- •45. Класифікація видів мислення
- •46. Принцип єдиного інтелекту та професійне мислення
- •47. Мислення і мовлення
- •48.Уява і види уяви
- •49. Фізіологічні основи уяви. Уява та органічні процеси
- •50. Уява й фантазія. Розвиток уяви
- •51. Поняття про творчість. Творчість як розв'язування творчих задач
- •52.Проняття про емоції
- •53. Емоції та почуття
- •54. Воля
- •56.Класифікація потре б
- •58. Мотиви та цілі діяльності
- •Класифікація мотивів поведінки, діяльності особистості
- •59. Воля і мотив. Мотиви і навички. Мотиви та емоції
- •60. Основні положення психологічної теорії діяльності
- •62. Ефекти соціалізації
- •Соціальні атитюди та диспозиції
- •63. Соціальні групи. Класифікація груп
- •Класифікація соціальних груп.
- •Референтні групи.
- •64. Закономірності функціонування малих груп
- •65.Групи колектив Поняття про групи
- •Колектив
- •66.Спілкування і діяльність. Функції спілкування.
- •67. Вербальна та невербальна комунікація
- •1.1. Спілкування і діяльність
- •69. Стадії міжособистісного розуміння
- •70. Феномени ідентифікації, рефлексії та емпатії
- •71. Структура конфлікту його динаміка
- •72.Розумові операції
- •73. Рефлекторний характер психіки
- •74.Рецептори та аналізатори. Компенсаторні можливості в області відчуттів Аналізатори (сенсорні системи), їх структура. Подразники та їх природа. Рецептори, органи чуття та їх значення
- •75. Форми переживань почуттів (стреси афекти фрустрація пристрасть настрій тощо)
- •Зорові відчуття
- •Слухові відчуття
- •77. Характер, акцентуации характера
- •1) Самоуверенность — неуверенность;
- •78. Референтні групи їх роль у формуванні особистості
- •87. Здібності, задатки та індивідуальні відмінності людей
87. Здібності, задатки та індивідуальні відмінності людей
Здібності – це те що не зводиться до знань, умінь і навичок, але пояснює(забезпечує) їх швидке засвоєння, закріплення і ефективне використання на практиці. Під здібностями розуміють індивідуально – психологічні особливості, які відрізняють одну людину від іншої. Здібностями називають не всі індивідуальні особливості, а лише ті, які мають відношення до успішності виконання якоїсь діяльності. Поняття „здібності” не зводиться до тих знань, умінь і навичок, які вже вироблені у даної людини. Здібності не можуть існувати інакше як в постійному процесі розвитку. Здібність, яка не розвивається, якою на практиці людина не користується, з часом втрачається. Тільки завдяки постійним вправам, пов’язаним з систематичними заняттями складними видами людської діяльності, такими як музика, технічна і художня творчість, математика, спорт і т. і., ми підтримуємо і розвиваємо далі відповідні здібності. Успішність виконання будь-якої діяльності залежить не від однієї, а від поєднання різних здібностей, причому це поєднання, яке дає той самий результат може досягатися різними способами. При відсутності відповідних задатків для розвитку однієї здібності, їх дефіцит може замінити більш сильний розвиток інших.
Умовами розвитку у людини соціальних здібностей є наступні обставини її життя: 1. Наявність суспільства, соціально-культурного середовища, що створене працею багатьох поколінь людей. Це штучне середовище, що включає безліч предметів матеріальної та духовної культури, що забезпечують існування людини і задоволення її людських потреб. 2. Відсутність природних задатків для користуванням відповідними предметами і необхідність навчання цьому з дитинства. 3. Необхідність участі в різноманітних складних і високоорганізованих видах людської діяльності. 4. Наявність з народження навколо людини освічених та цивілізованих людей, які вже володіють необхідними їй здібностями і в змозі передати їй потрібні знання, вміння та навички. 5. Відсутність з народження у людини запрограмованих структур поведінки типу природжених інстинктів, незрілість відповідних мозкових структур, які забезпечують функціонування психіки, та можливість їх формування під впливом навчання та виховання. Кожна з названих обставин є необхідною для перетворення людини як біологічної істоти, яка з народження володіє деякими елементарними здібностями, що притаманні і багатьом іншим тваринам, в соціальну істоту, яка набуває і розвиває в собі власне людські здібності.
Здібності не з’являються на порожньому місці. В основі їх розвитку лежать певні природні і набуті особливості людини – її задатки. Спробуємо визначити детальніше, що таке задатки і який зв’язок існує між ними та індивідуальними відмінностями людини. Задатки – первинна природна чи соціальна основа здібностей ще не розвинена, але яка дає про себе знати при перших спробах діяльності. У людини є два види задатків: природні (природжені) та набуті (соціальні). Розвиток здібностей у сукупності з задатками здійснюється у вигляді спіралі. Реалізація можливостей, які надають одного рівня розвитку, відкриває нові можливості для подальшого розвитку здібностей більш високого рівня і т. д. Обдарованість людини визначається діапазоном нових можливостей, котрі відкриває реалізація нових можливостей. Здібності людини – це внутрішні умови її розвитку, які формуються в сукупності з задатками під впливом зовнішніх умов у процесі взаємодії людини з навколишнім середовищем. Залежність розвитку здібностей від задатків, їх своєрідне поєднання у одних і тих самих людей вивчає психологія індивідуальних відмінностей. Звідки ж беруться індивідуальні психологічні відмінності між людьми? Як вони виникають? Один з варіантів відповіді на ці питання запропонував Анастасі. „Індивідуальні відмінності породжуються багаточисельними і складними взаєминами між спадковістю індивіда та його середовищем ... Спадковість допускає досить широкі межі поведінки. Всередині цих меж результат процесу розвитку залежить від його зовнішнього середовища.” Психологами було доведено, що якості нервової системи не визначають психічні якості і форми поведінки людини і тому їх не можна розглядати як задатки до розвитку здібностей. Але разом з тим, вони створюють грунт, на якому легше утворюються одні форми поведінки і важче інші.
Комплекс індивідуально-типологічних якостей нервової системи, який є у людини, в першу чергу визначає темперамент, від якого надалі залежить індивідуальний стиль діяльності. Але – і це дуже важливо – не одна з відомих якостей нервової системи не є виключно залежною від генотипу, бо на нього самого до певної міри виявляє вплив середовище. Соціально-культурні фактори, пов’язані з розвитком здібностей, здійснюють на них на багато більший вплив, ніж біологічні: середні відмінності між групами людей, що виросли в різних культурах, частіше всього набагато більші ніж ті, що є між людьми різної статі.
90. Вольова регуляція поведінки
Поведінка людини – це набір звичок тим чи іншим чином реагувати на сформовану ситуацію. При бажанні можна скорегувати свою поведінку, змінивши звичну манеру сприймати обставини. У цій непростій справі людині допоможе його воля і вольова регуляція поведінки. Остання являє собою свідоме регулювання діяльності, що змушує людину долати внутрішні і зовнішні перешкоди. Воля – це один з важливих компонентів нашої психіки, нерозривно пов'язаної з пізнавальними й емоційними процесами.
Прості руху
Будь-які дії можна віднести до однієї з двох груп:
Мимовільні дії. Вираз різного роду емоцій, таких як захват, страх, гнів, подив. Під цими емоціями, у стані афекту, людина і здійснює певні вчинки. Ці дії незаплановані і мають імпульсивний характер.
Довільні дії. Людина діє усвідомлено, переслідує певні цілі, ставить перед собою завдання, які можуть забезпечити її досягнення, продумує їх черговість. Всі вироблені дії, що здійснюються свідомо і цілеспрямовано, похідні від волі людини.
Вольові дії так само діляться на дві категорії: прості і складні.
До простих належать ті, при яких людина чітко знає що і як йому робити, він має чітке уявлення майбутніх завдань і цілей. Фактично, мотивована людина вчиняє дії автоматично.
Складні вольові дії проходять певні етапи:
постановка мети;
усвідомлене прагнення до її досягнення;
виявлення ряду можливостей досягнення мети;
виникнення мотивів, які стверджують або виключають ці можливості;
прийняття рішення (вибір можливості);
здійснення рішення;
подолання зовнішніх перешкод і труднощів, різних перешкод. Цей процес триває до тих пір, поки не буде досягнута поставлена мета.