6.2 Виробничий мікроклімат

Норми виробничого мікроклімату визначають оптимальні умови для робочої зони. Контроль параметрів повітряного середовища здійснюється відповідними фахівцями за допомогою таких приладів:

- Термометр (температура повітря);

- Психрометр (відносна вологість);

- Анемометр (швидкість руху повітря);

- Актинометр (інтенсивність теплового випромінювання);

- Газоаналізатор (концентрація шкідливих речовин).

У приміщенні, проводиться щоденне вологе прибирання після роботи на ПЕОМ, а систематичне провітрювання забезпечує припливно-витяжна вентиляція, що забезпечує поліпшення якісного складу повітря.

Рівні позитивних і негативних аероіонів у повітрі приміщення відповідають чинним санітарно-епідеміологічним нормативам. Число іонів в 1 куб.см повітря [ДСанПіН 3.3.2. 007 - 98]:

Таблиця 6.1 – Число іонів в 1 см³ повітря

	n+	n-
Мінімально необхідні	400	600
Оптимальні	1500-3000	3000-5000
Максимально допустимі	50000	50000

Вміст шкідливих хімічних речовин у повітрі в лабораторіях відсутній. А також не проводиться монтаж, пайка та інші роботи, пов'язані із забрудненням повітря парами важких металів (свинець та ін.)

При роботі на робочому місці ПЕОМ не виділяють надлишкового тепла, тому дані приміщення відносяться до категорії приміщень з незначним надлишком тепла.

Джерелами запиленості в приміщеннях є одяг людей. Гранично допустима концентрація пилу в приміщенні становить 0.15 мг/м³. В університеті запиленість повітря не перевищує допустимі значення. У приміщеннях проводиться боротьба з пилом – регулярна профілактика обладнання (протирання, прибирання).

Нормативні параметри мікроклімату та їх фактичні значення для приміщень університету в теплі і холодні періоди року в таблиці 6.2.

Таблиця 6.2 Параметри мікроклімату та їх значення в приміщенні

	Температура, С		Вологість, %		Швидкість руху повітря, м/с
	Оптім.	Факт.	Оптім.	Факт.	Оптім.	Факт.
Теплий період року	23-25	22-25	40-60	40-60	<=0,1	0,1
Холодний період року	22-24	21-24	40-60	35-55	<=0,1	0,1

Як видно з таблиці, параметри мікроклімату практично повністю відповідають нормі. У випадку невідповідності параметрів задіються встановлені кондиціонери ("Samsung", вентиляція, охолодження, зволоження повітря), виправляючи становище. Система кондиціонування повітря забезпечує підтримку необхідних параметрів мікроклімату, здійснює очищення повітря від пилу і шкідливих речовин.

6.3 Виробниче освітлення

Освітлення служить одним з найважливіших факторів, що впливають на сприятливі умови праці. Раціонально влаштоване освітлення на робочих місцях студентів забезпечує високий рівень працездатності і реалізує позитивний психологічний вплив на працюючих, сприяє підвищенню продуктивності праці. Вся інформація подається через зоровий аналізатор. Шкідливий вплив на очі людини мають такі небезпечні виробничі фактори:

1. Недостатнє освітлення робочої зони;

2. Відсутність/недостатність природного світла;

3. Підвищена яскравість;

4. Перенавантаження аналізаторів (у т.ч. зорових);

За даними ВОЗ на зір впливає:

- УФВ;

- Яскраве видиме світло;

- Мерехтіння;

- Відблиски і відбите світло.

Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових прорізів. Для нього використовується формула:

Sp= (S * Lн * Кз * Nо/(100 * Т * R1)) * Кзт (6.1)

де S – площа, що освітлюється;

Lн – нормоване значення коефіцієнта природної освітленості;

Кз – коефіцієнт запасу, що залежить від концентрації пилу в приміщенні і періодичності очищення скла;

Nо – світлова характеристика вікна;

Кзт – коефіцієнт затінення;

Т – загальний коефіцієнт світлопропускання;

R1 – коефіцієнт враховує підвищення Nо при відбиванні світла від стін, стелі.

Освітлювана площа в середньому для більшості лабораторій дорівнює S = 5 х 4 = 20 м. кв. Площа віконних прорізів – 3,75 м. кв.

Значення Lн визначається за формулою 6.2.

LнIV = LнIII * m * c, (6.2)

де Lн – коефіцієнт природної освітленості:

m – коефіцієнт світлового клімату;

с – коефіцієнт сонячності клімату.

Lн = 2 * 0,8 * 0,7=1.12

Значення Кз при очищенні вікон 2 рази на рік дорівнює 1.2.

Значення Nо визначається конструкцією вікон і дорівнює 15.

Коефіцієнт затінення Кзт дорівнює одиниці, оскільки відсутні будівлі навпроти навчальних корпусів.

Значення Т визначається за формулою 6.3:

Т = T1 * Т2 * Т3 * Т4 * Т5 = 0,8 * 0,80 * 1 * 1 * 1 = 0,64 (6.3)

де T1 = 0,8 – коефіцієнт світлопропускання матеріалу;

Т2 = 0,8 – коефіцієнт втрат в палітурках вікон;

Т3 = 1 – коефіцієнт в несучих конструкціях при бічному освітленні;

Т4 = 1 – коефіцієнт, що враховує втрати світла в сонцезахисних пристроях;

Т5 = 1 – коефіцієнт втрат світла в захисній сітці для ліхтарів.

Значення R1 дорівнює 1,85.

Знаючи всі параметри можна визначати площу світлових отворів:

Sp= (20 * 1,12 *1,2 * 15 / 100 * 0,64 * 1,85) * 1 = 3,41 м кв.

Виходячи з даних розрахунків можемо зробити висновок, що параметри площі світлових прорізів дотримані.

Штучне освітлення створюється електричними світильниками. Прийоми штучного освітлення дозволяють змінити освітлення приміщень за рахунок переключення світильників. Для загального освітлення використовують головним чином люмінесцентні лампи, що обумовлено їх достоїнствами. Виходячи з економічної доцільності, вибираємо люмінесцентні лампи типу ЛБ білого кольору. Для розрахунку штучного освітлення застосовують метод коефіцієнта використання потоку. Коефіцієнт визначають за формулою:

F = Е * К * S * Z / N * C (6.4)

де: F – світловий потік;

Е – нормована мінімальна освітленість;

Кз – коефіцієнт запасу;

S – освітлювана площа;

Z – коефіцієнт нерівномірності освітлення;

С – коефіцієнт використання світлового потоку від світильників на розрахунковій площі (середнє значення для комп'ютерних класів);

N – число світильників.

Норма освітленості:

Е = 400 лк;

К = 1,5;

S = 5 * 4 = 20 м²;

Z = 1,2

При обраному типі і потужності люмінесцентних ламп їх необхідна кількість визначається за формулою 6.5.

N = E * K * S * Z / F * С (6.5)

Найбільш прийнятними для приміщення є люмінесцентні лампи ЛБ (білого світла) потужністю 80 Вт. Нормальний світловий потік лампи ЛБ-80 дорівнює F = 5320 люмен (лм).

Величина i є індексом приміщення, за яким можна встановити залежність освітлення від площі приміщення і висоти підвісу; ця величина розраховується за формулою 6.6:

i = A * B / h * (A + B) (6.6)

де: А – довжина приміщення – 5 м (в середньому);

В – ширина приміщення – 4 м (в середньому);

h – висота підвісу, яка визначається за формулою 6.7.

h = H – hp – hc (6.7)

де Н – висота приміщення – 3,2 м;

hp – висота робочої поверхні - 0,8 м;

he – висота від стелі до нижньої частини лампи – 0,15 м.

При підстановці значення в формулу 6.7, потрібно визначити висоту підвісу.

h = 3,2 – 0,8 – 0,15 = 2,25 м

Отримане значення потрібно підставити у формулу 9.6, щоб визначити необхідний індекс.

i = 0,98 м

Коефіцієнт використання світлового потоку на розрахунковій площі С = 0,4. У результаті число необхідних світильників буде дорівнювати:

N = 400 *0,98 * 20 * 1,1 / 5320 * 0,4 = 4,05

Таким чином буде потрібно щонайменше 5 люмінесцентних ламп в кожному комп’ютерному класі.

Фактично в приміщеннях розміщено по 4-6 світильників по 2 лампи ЛБ-80 у кожному.

Інша ситуація з кімнатами розміщення мережевого обладнання, в яких відсутні вікна. Загальна площа їх дорівнює 12 кв. м. Тип ламп не змінюється, і їх необхідна кількість визначається за формулою 6.8.

N = E * K * S * Z / F * С (6.8)

N = 400 *0,98 * 12 * 1,1 / 5320 * 0,4 = 2,43

Таким чином в кімнаті необхідні 3 лампи LK-80. У кімнаті ж використовуються 2 світильники по 2 лампи ЛБ-80 у кожному.