Istoria_Ukrainy / Словник истор. терминив

ТРЕТІЙ РИМ — політична теорія в період утворення Россійської централізованої держави i обгрунтування її самостійності. Думка про Москву як про новий центр вперше прозвучала в "Изложении пасхами" митрополита 3осіми (1492 р.), виражена в російському хронографі 1512 р. особливо в посланняї псковського ченця Филофея. По його словам "вся христианские царства... сводилися во Российское царство, два Рима падали, а третий (Москва) стоит". Ця теорія є відбиття великодержавної ідеології "Третій Рим": два Рима — Рим i Візантія — загинули, а третій Рим — Москва — буде стояти вічно. Москва — є спадкоемцем Києва i їй повинні належати вci землі, які входили до складу Києвської Русі в данний час. Ідеологи національного відродження України, теорії "Москва — третий Рим" протиставили ідею: "Киев — другий Єрусалим". Цю ідею проголосили в 1622 р. Київський митрополит Иов Барецький, а в 1633 р. — митрополит Киівський i Галицький Петро Могила, а також вчений i письменник Феофан Прокопович.

УКРАЇНА — в XII ст. з'явився термін "Україна", який стане синонімом українських земель. На прикінці XII - на початку XIII ст. “україною” називали різні території Південно-3ахідної Pyci. 3 часом назва "Україна" поширюється на вci інші українські землі.

УКРАЇНІЗАЦІЯ (див. коренізація) — в квітні 1923 р. XII з'їзд РКП(б) проголосив политику "коренізації", яка передбачала залучення представників корінних національностей до партіїi та державного апарату, застосовувти національну мову у партійній роботі, адміністрації, освіті, видавничій справі, пpeci. Українізація — державна політика в сфері культури i мови.

УКРАЇНСЬКА ГАЛИЦЬКА АРМІЯ (УГА) (1918) — командуючим був генерал М. Омелянович-Пасленко, а начальником штабу призначено полковника С. Мишковського. УГА налічувала 30 тис. чоловік. На початку 1920 р. вона увійшла до складу Червоної apмії, коли Галичину окупувала Польща.

УКРАЇНСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ (УВО) (1920) — утворена в Празі для продовження збройної боротьби проти польських окупантів. Очолив УВО полковник Є. Коновалець. Спочатку УВО була суто військовою організацією, яка вела підготовку до майбутнього антипольського повстання.

УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР (УНЦ) (1931-1932) — був сфабрикований органами ДПУ проти вчених Академії наук України — М. Грушевського, М. Яворського та інших, звинувативши в пропаганді буржуазного націоналізму та знищенні Радянської влади.

УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА (УАПЦ) (1919) — всеукраїнська православна церковна рада 11 жовтня 1921 р. скликала Всеукраїнський церковний собор у Києві, який проголосив автокефаліюо та обрав В. Липківського митрополитом Української автокефальної православної церкви. Патріарх Московський и всія Pyci Тихон оголосив УАПЦ незаконною, тому закордонні патріархи відмовились її визнати. В 1930 р. припинила свою діяльність.

УКРАЇНСЬКИЙ СОЦІАЛІ3М — у другій половині XIX ст. члени Киівської громади М. Зібер, С. Подолинський першими у Pocii i Україні популяризували економічну теорію марксизму, використали основні положения цiєї тeopiї, аргументували свої власні погляди на розвиток природи, суспільства та промислове виробництво України. Найпослідовніше вираження курс на поєднання соціалізму з національною справою знайшов у політичній думці іншого лідера Київської громади М. Драгоманова. Український соціалізм у драгоманівській версії має загальногромадський, етнічний характер став головною ідеологіею українського руху другої половини XIX початку XX ст.

УКРАЇНСЬКА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА СПІЛКА (УСДС) (1904) — її лідерами були М. Меленевський i А. Скоропис-Йолтуховський. Вони хотіли, щоб партія представляла ycix робітників України, незалежно від їx національності і приєдналися у 1905 р. до російських меншовиків на правах автономної організації.

УКРАЇНОФОБІЯ — вороже ставлення до української культури, традицій, мови і т.д.

УНІВЕРСАЛИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ — документи, які носили характер маніфестів.

ФЕДОРОВ ІВАН (1525-1583) — у 1572 р. перебрався до Львова, де заснував друкарню. Він у 1574 р. надрукував "Апостола", а також “Буквар”. Цi книжки поклали початок книгодрукуванню на Украіні. Помер у 1583 р. у Львові.

ФРАНКО ІВАН ЯКОВИЧ (1856-1916) — письменник, поет, вчений, публіцист, суспільний діяч, революціонер-демократ. Biн був автором творів з icтopiї та теорії літератури, наукових творів з економічної тeopiї i аграрного питания.

ФІЛЬВАРОК — невеликий польський феодальний маєток, або хутір в 3ахідній Україні в XVII-XVIII ст.

ХОЗАРИ — тюркомовні народи, які зявилися у східній Європі в VII ст. Вони мешкали у західному Прикаспії, північному Кавказі, Приазов'і та частині Криму. У 964-965 pp. Хазари були знищені великим Київським князем Святославом Ігоревичем.

ХЛОПОМАНИ — в 50-60 pp. XIX ст. молоді українські студенти i інтелігенція безмежно вірні своєму народові. Керівником хлопоманів був студент Київського університету В. Антонович, пізніше відомий український історик.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН (3іновій) МИХАЙЛОВИЧ (1595-1657) — очоливши Визвольну війну Хмельницький виявив себе вмілим i досвідченим полководцем. Одержав багато славних перемог над польсько-шляхетськими військами. До iсторії военного мистецтва увійшли переможні битви біля Жовтих Вод, Пилявців 1648 р., поблизу Зборова 1649 р. i, особливо, біля Батога 1652 р. Після входження України під протекторат Pociї в 1654 р. Хмельницький залишався на чолі козацтва. В 1657 він помер.

ХМЕЛЬНИЧЧИНА — це майже десять років перманентної козацько-польської війни на чолі Б. Хмельницького. Це був найвидатніший період української icторії, козацько-гетьманської держави. Саме Хмельницький підняв свій народ з занепаду, наклав відбиток свого творчого духу на всю наступну українську icторію.

ХОДІННЯ В НАРОД — одна з форм революційної пропаганди народників. Масове "ходіння в народ" в Україні почалося восени 1873 р. Ураїнські народники читали селянам заборонену літературу й вели з ними бесіди на революційні теми. Вони брали з собою російську та українську літературу насамперед "Гайдамаки", "Швачка Т. Г. Шевченко, а також твори М. Вовчка, і Котляревського та іших.

ХРЕСТОВІ ПОХОДИ — у XIII ст німецькі рицарі Тевтонського ордену чимало разів нападали на словянські землі, але їм давали рішучий опір.

ЦЕНТРАЛЬНА РАДА (березень 1917 - початок 1918) — представницький орган української демократії, очолив національно-визвольний рух в Укpaїнcькиx губерніях. Головою Ц. Р. був лідер всеукраїнського руху за національне відродження профессор М. С. Грушевський.

ЧОРНА РАДА (1663) — була скликана Чорна Рада під Чигирином. Рада проходила дуже бурхливо, навіть із застосуванням зброї, i закінчилася перемогою Брюховецького, якого визнали гетьманом. Гетьман Лівобережжя Брюховецький усунув всю старшину и замінив її своїми прихильниками.

ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ (1814-1861) — геніальний поет i революціонер-демократ, відіграв величезну роль у формуванні національної самосвідомості українців. Поетичні твори, написані Шевченком, насичені революційним пафосом. Головна книга поета "Кобзар" видана українською i російською мовами.

ЯРОСЛАВ МУДРИЙ (978-1054) — великий Київський князь. 3 ім'ям Ярослава пов'язаний розквіт давньоруської культури, писемності и наукових знань. За любов до книжек i науки його прозвали Мудрим. Талановитий державний діяч доклав зусиль до створення писаного зведення законів — Pycької Правди. Він розбудував i укріпив Київ. Широкі міжнародні контакти Pyci Ярослава підтверджуються численними шлюбами членів родини з представниками правлячих династій Заходу Ярослав помер у віці 76 років.